Чим збурив освітян ухвалений вчора Верховною Радою закон про сприяння волонтерству в освіті?

Законопроєкт №11159 про волонтерство в освіті став першим законом, що Верховна Рада ухвалила 2025 року. За нього проголосувало 298 депутатів.

На думку депутатів, метою законопроєкту є адаптація законодавства України до законодавства Європейського Союзу щодо визнання результатів волонтерської діяльності. Особливо це стосуватиметься дітей та молоді.

Щоб досягти цього, законопроєкт передбачає внесення відповіідних змін до Законів України, зокрема “Про освіту“, “Про повну загальну середню освіту“, “Про вищу освіту“, та “Про волонтерську діяльність“.

Як повідомив голова Комітету з питань освіти Сергій Бабак, закон, зокрема, передбачає:

• Визнання результатів волонтерства студентів за практику, якщо таке волонтерство було по напрямку навчання;
• Видачу документа волонтеру, який підтверджує його участь у волонтерській діяльності від громадської, благодійної чи волонтерської організації;
• Вплив волонтерського досвіду на вступ в заклади освіти шляхом включення досвіду волонтерства в мотиваційний лист;
• Зобов‘язання керівників закладів освіти підтримувати розвиток волонтерських ініціатив та залучення учнів до волонтерської діяльності.

Нагадаємо, що Нова українська школа вже зверталася до теми волонтерства у закладах освіти, оскільки ми вважаємо це дуже важливим: і для реальної допомоги тим, хто її потребує, і для виховання в дітях готовності займатися волонтерською діяльністю.

Однак ухвалення цього закону викликало бурхливу і не завжди схвальну реакцію освітян.

У коментарях під дописом народного депутата Романа Грищука чимало коментарів про підтримку і важливість цього закону.

а також пропозиції із проханням продовжити законодавчу роботу і зняти “обмеження на волонтерство“ для дітей до 14 років.

З іншого боку, чимало освітян дуже занепокоєні тим, що сформульована в законі вимога до керівника закладу освіти сприяти волонтерській діяльності призведе до чергового збільшення і так захмарного “паперового навантаження“ на керівників закладів освіти та педагогів.

На думку директора школи Володимира Мініча, головним “стануть купи паперів, а не реальна допомога!“

Колишній начальник Департаменту освіти Хмельницької ОДА Олег Фасоля у своєму дописі запитує: “Школи і директорів зобов’язують до чого завгодно, але коли ж нарешті хоча б хтось почне говорити про ОСВІТНІЙ ПРОЦЕС як основну функцію школи і її керівника?“

А начальниця відділу освіти, молоді та спорту Мостиської міської ради Львівської області Надія Гнатовська у коментарі під цим дописом зазначає, що, якщо “школи і директорів зобовʼязують – це вже не волонтерство. Суть волонтерства – добровільна допомога, праця у вільний від основної діяльності час. Мотивацією є задоволення від корисної допомоги іншим чи суспільству. А зобовʼязати – означає примушувати когось робити щось, що викликає негатив“.

Як бачимо, думки дійсно сильно різняться. Очевидно, цей закон ще не раз стане приводом для палких суперечок та вимог роз’яснити механізми його реалізації.

Головне фото: https://bigkyiv.com.ua/