Метрошколи, школи-пансіони й ротаційні моделі дистанційного навчання: які нові види закладів освіти та формати навчання з’явилися в Україні під час війни

З початку повномасштабної війни в Україні з’явилися нові формати шкіл. Наприклад:

• релокована школа з пансіоном;
• метрошкола;
• підземна школа;
• мережева школа.

Крім того, тимчасовими рішеннями для забезпечення навчання для школярів і школярок стали освітні простори й цифрові освітні центри.

Про це йдеться в дослідженні “Освіта під час війни: досвід українських шкіл”, яке провели ГО “Куншт” та Аналітичний центр “ОсвітАналітика” Університету Грінченка.

Ознайомитися зі звітом за результатами дослідження всі охочі можуть за посиланням.

За даними аналітиків, протягом двох років повномасштабної війни тенденції застосування форматів навчання в середній освіті суттєво змінилися. Якщо навесні 2022 року більшість шкіл (95%) відновили навчання в дистанційному форматі, то у 2023-2024 навчальному році:

• 53% – перейшли на очне навчання;
• 28% – працювали у змішаному форматі;
• 19% – у дистанційному форматі.

Так, формат навчання, у якому працює школа, насамперед залежить від умов, у яких вона перебуває:

Як розповіли аналітики, часто педагогічні колективи шкіл пріоритизують офлайн-навчання для початкових (особливо першого) та випускних класів.

Так, очний формат, як відомо, передбачає навчання учнів щодня за сталим розкладом у приміщенні школи. У випадку повітряних тривог освітній процес продовжується в облаштованих укриттях.

Дистанційне навчання може відбуватися за декількома моделями:

• синхронна – учитель проводить заняття з використанням дистанційних технологій. Кількість уроків для школярів і школярок така сама, як і під час очного навчання, але частину з них можуть проводити в асинхронному режимі (зокрема, під час повітряних тривог);
• асинхронна – учні навчаються на платформі дистанційного навчання у власному темпі за спеціально розробленими (адаптованими) електронними освітніми ресурсами. Консультації вчителі надають за потреби;
• синхронно-асинхронна – частину матеріалу учні опановують з учителем під час дистанційних занять, а частину – самостійно за розміщеними на платформі систематизованими електронними ресурсами.

Крім того, за даними аналітиків, хоч в українському законодавстві відсутнє поняття змішаної форми навчання, на практиці такий режим поєднує очний і дистанційний формат. Нині існує декілька основних моделей змішаного навчання:

• ротаційна модель передбачає ротацію учнів у школі. Можливою є також ротація видів діяльності учнів – наприклад, роботи з електронними ресурсами, інтерактивної взаємодії за допомогою онлайн-пристроїв, створення презентації, проведення дослідження. Різновидом ротації є чергування навчання в класі та дистанційного навчання;
• гнучка модель полягає в тому, що учні чергують види діяльності онлайн та офлайн, працюючи синхронно та асинхронно за адаптованим розкладом. Розклад складається під обрану технологію вивчення предмета, може бути гнучким та передбачати переходи в різні режими навчання. Роль учителя багатофункційна: він навчає, інструктує, координує діяльність учнів, надає консультації. Деякі школи в Україні реалізували таку модель навчання на початку адаптації до умов війни та відзначали, що вона є досить складною в організації;
• особистісно зорієнтована модель передбачає навчання за індивідуальними освітніми траєкторіями завдяки використанню дистанційних технологій та цифрових ресурсів. Може використовуватися в умовах індивідуальної форми навчання, у разі поєднання очної та екстернатної форм здобуття освіти або для реалізації індивідуального підходу під час очного навчання, наприклад, для поглибленого вивчення окремих предметів;
• модель збагаченого віртуального середовища передбачає основну роботу учнів з цифровими ресурсами у віртуальному середовищі. Це може бути робота на онлайн-платформах з розробленими дистанційними курсами. Переважно така діяльність реалізується в режимі “учень – цифровий пристрій”. При застосуванні такої моделі може відбутися ситуація дефіциту спілкування, тому для учнів обирають форми роботи, коли вони взаємодіють з іншими, такі як відвідування окремих уроків (якщо ця модель застосовується індивідуально) або організація заходів, коли учні збираються разом (наприклад, презентація та захист проєктів).

Індивідуальне навчання учнів і учениць може відбуватися так:

• навчання на індивідуальній формі – учнів зараховують на індивідуальну форму здобуття освіти (екстернат, сімейну/домашню). Такий формат передбачає надання консультацій декілька разів на рік з кожного предмета і проведення оцінювання двічі на рік (для сімейної / домашньої форми) або наприкінці року (для екстернату). Упродовж року школяр зазвичай навчається за складеним для нього індивідуальним планом. Школи також надають можливість учням користуватися всіма матеріалами, викладеними на платформі дистанційного навчання;
• навчання за індивідуальною освітньою траєкторією – застосовують індивідуально для учнів у класі з будь-якою іншою моделлю навчання. Такі діти переважно працюють із матеріалами на дистанційній платформі, але оцінювання, як правило, проходять разом з усім класом.

Крім того, згідно з даними дослідження, громади, які були в окупації або зазнали пошкоджень закладів освіти під час обстрілів, опинилися у складній ситуації щодо забезпечення доступу до освіти. Найбільша проблема полягала у втраті фізичного приміщення, а також знищенні або розграбуванні російськими військами навчального обладнання. Тож поки триває процес відновлення шкіл, в ОТГ відкривають:

• тимчасові освітні простори – їх використовують і для навчання дітей (принаймні у змішаному форматі), і для позашкільної діяльності, вільного користування гаджетами, дозвілля, і для додаткової підтримки учнів у навчанні;
• цифровий освітній центр для консультацій та позашкільної діяльності – такі центри створюють при школі або відкривають у громаді для декількох шкіл. Вони слугують просторами для додаткових освітніх активностей, дистанційного навчання, роботи вчителів, а також організації дозвілля та спілкування дітей та підлітків.

Водночас, як розповіли аналітики, умови воєнного стану сприяли появі нових форматів шкіл:

• релокована школа з пансіоном – такі школи забезпечують для частини своїх учнів, окрім освітніх послуг, також послуги проживання та харчування. Їхня мета – зберегти спільноти учасників освітнього процесу, переміщених із тимчасово окупованих територій, забезпечити їхню взаємну підтримку. Прикладом є Маріупольський ліцей, який релокували в Київ;
• метро-школи – учні навчаються у класах, які облаштовано в переходах метрополітену. У приміщеннях забезпечили вентиляцію, встановили кліматичні системи й підвели всі необхідні комунікації. Школи навчаються змішано за ротаційною моделлю, у дві зміни, щоб охопити якомога більше учнів. Зокрема, така школа функціонує в Харкові;
• підземна школа – підземне сучасне, облаштоване для освітнього процесу укриття-школа. Там є всі комунікації, вентиляція, кліматичні системи, електропостачання. А також облаштовані повноцінні класи й туалети. Один такий заклад освіти вже функціонує в Харкові. У місті планують найближчим часом збудувати ще декілька підземних шкіл;
• мережева школа – школа працює переважно у змішаному форматі за моделлю збагаченого віртуального середовища, має мережу хабів, розташованих у містах компактного проживання тимчасово переселених учнів та учителів для їх комунікації та навчальної взаємодії. Декілька шкіл об’єднуються для створення спільної онлайн-платформи, через яку учителі проводять синхронні уроки для всіх учнів на паралелі (іноді – для декількох шкіл мережі). На базі окремих хабів можуть організовувати очне навчання. Наприклад, Мелітопольський ліцей No 16 Запорізької області.

Читайте також: “У харківському метросадочку розпочався новий навчальний рік: фото”.

Титульне фото: ГО “Куншт”