398
0
“Дитинка народилася передчасно на початку лютого 2022-го і важила менше кілограма. Перед самим вторгненням нарешті почала дихати сама, без обладнання — ми так раділи! А потім почалася повномасштабна війна. Тато дитини і його брат допомагали облаштовувати лікарню для роботи в умовах війни, носили мішки з піском. Через повітряні тривоги мам із хворими малюками довелося спускати в укриття кілька разів на день. А воно ж не пристосоване для перебування таких важких пацієнтів. Дитинка знову перестала дихати без кисневої підтримки“.
Ця історія — одна з багатьох у житті Олени Верещак, завідувачки відділення анестезії та інтенсивної терапії для новонароджених Регіонального медичного центру родинного здоров’я в Дніпрі. За понад 25 років роботи через її руки пройшли тисячі крихітних дітей, за життя яких вона боролася. Врятувала й малюка, народженого перед війною. Зараз це здорова усміхнена дитина, яка іноді разом із мамою приходить у гості до своєї лікарки.
“Я медикиня вже в третьому поколінні, то з дитинства знала, що буду лікувати“, — каже Олена. Що ж стосується уроків доброти, то за межами родини майбутня лікарка отримувала їх від класної керівниці, учительки фізики Тамари Дмитрівни Дмитрієвої.
Свою класну Олена згадує із вдячністю. Каже, що вона вміла об’єднувати дітей, була для них прикладом людяності та підтримки.
“Лише зараз я розумію, як багато Тамара Дмитрівна зробила для нас, дітей, — особливо враховуючи, що це були ще радянські часи”, — говорить Олена Верещак.
Давайте разом подякуємо вчителям за уроки, які ми від них отримуємо. Розкажіть про вашого вчителя в соціальних мережах і додайте хештег #нас_навчали_вчителі!
Читайте попередню історію енергетика Тараса Нероди за посиланням.
Зображення: МОН
Обговорення