Оприлюднили текст Всеукраїнського радіодиктанту національної єдності-2023

27 жовтня, у День української мови та писемності, відбувся Всеукраїнський радіодиктант національної єдності “Дороги України”, до якого долучилися тисячі українців і знавців української мови за кордоном. На порталі “Суспільне” вже оприлюднили його текст. Тепер усі охочі можуть перевірити свій рукопис.

Цьогоріч авторкою тексту стала письменниця, перекладачка та лауреатка Шевченківської премії Катерина Калитко, а читав радіодиктант у прямому етері Олексій Гнатковський – актор, театральний режисер і виконавець ролі брата Олекси Довбуша – Івана в популярному фільмі “Довбуш”.

ТЕКСТ ДИКТАНТУ “ДОРОГИ УКРАЇНИ”

Дороги України – переплутані нитки любові.

Перший теплий вітер зустрічає на ізюмській трасі з її безсонним рухом. У знищеному селі обіч – весна: обвуглене збіжжя, що тліло всю зиму, випускає вперті паростки скрізь по руїнах зерносховища. Посічена обстрілами посадка зеленіє в половину висоти: зелено-чорний прапор. За нею темніє згорілий танк. Ще далі, на обрії, вийшов орати трактор. Влітку вирви на цьому полі обростуть по краю шавлією.

У бганках подільського ландшафту виблискують кольоровими мозаїками хати з мальованими віконницями. Волоські горіхи схиляються, гладять лобове скло. Авто стрибає з горба в долину, і серце стрибає, і хочеться сміятися.

Дерева по коліна у воді перед вцілілим пішохідним мостом через Десну в Чернігів. При воротях із лебедями та левами по селах Полтавщини мліють відра яблук та абрикос. Над Хаджибейським лиманом засмагла пара порається коло старої лози у вечірньому світлі – схоже на народну ікону. Фари вихоплюють кам’янички в садках на околиці Львова: тут легко уявити вечірні збори підпільного товариства чи стрілецький картярський гурток. Ластів’яча зграя виграє над мокрою левадою при самому кордоні.

Підірвані мости лежать животами у своїх ріках – і ріки обіймають їх. Блакитне вечірнє світло і пилюга стоять над жнивними полями. Тремтливі вогні далеких жител, клубки туману над потічками у видолинках. Барвисті гори гарбузів між ріллі, і кукурудзи до пізньої осені виструнчені на городах стійко, бо на зиму люди вкриють ними стіни домів.

Дороги України – переплутані нитки любові: подекуди перерубані, але знову зв’язані у вузол, аби бути ще міцнішими. Немає нічого красивішого, ніж їхати крізь усю країну і вбирати її поглядом. Немає нічого щемкішого, ніж летіти трасою в пітьмі, аби встигнути до комендантської, і знати: наприкінці шляху чекає безсонне вікно із жовтим світлом і рідним теплом.

Читайте також: “Більше завдань, нові виплати для екзаменаторів та єдина онлайн-платформа – як зміниться іспит на знання державної мови”

Титульне фото: “Суспільне”