Старіння вчительської професії – загальносвітова проблема: дослідження

Брак молоді в педагогічних професіях відчуває не лише Україна: наприклад, з 2013 до 2023 року в Естонії вдалося підготувати лише 13 вчителів фізики. Професія “старішає” в усьому світі.

Про це свідчать результати дослідження, опублікованого на шпальтах The Economist.

Зокрема, понад половина вчителів в Естонії, одній з передових країн-учасниць тестування PISA, мають вік 50 років і старше (у країнах ЄС у середньому кількість педагогів такої вікової категорії – 38%). Отже, чимало з цих освітян вийдуть на пенсію в найближчі десять років, натомість набрати й утримати молодь на заміну складно. Кожен третій із нових викладачів залишає професію протягом трьох років, приблизно половина – протягом п’яти.

38 із 43 країн Європи, що увійшли до дослідження, повідомили про певні кадрові проблеми в освіті. Скажімо, вчителі в Греції та Італії у середньому молодші, ніж в Естонії – але не набагато. В Англії більшу частину останнього десятиріччя не вдавалося набрати й випустити достатньо підготовлених учителів, щоб забезпечити належне укомплектування середніх шкіл.

Звісно, у названих країнах діти не залишаються без освіти, проте доводиться вдватися до різних “хитрощів”. Зокрема, в Естонії близько ⅕ уроків ведуть особи без повної педагогічної освіти. Серед викладачів віком до 30 років повністю закінчили навчання станом на 2022 рік лише близько половини (у 2012 році для цієї вікової категорії цифра становила третину). У Німеччині нестача кадрів змушує в початковій школі скорочувати час на викладання певних предметів, наприклад, англійської мови та музики. А в Англії через нестачу фахівців більше часу викладанню змушені приділяти директори та їхні заступники, а це може вплинути на управління школою загалом.

У США опитування свідчать: частка батьків, які вважають, що вчителювання було б гарною кар’єрою для їхніх дітей, зменшилася вдвічі з 2009 року: у 2022 році так відповіли 37% опитаних. Частка старшокласників, для яких робота в школі чи університеті “бажана”, так само зменшилася: так відповідає один/одна з десяти. Ці похмурі настрої, як зазначено в дослідженні, впливають на вибір у реальному світі: з 2006 до 2020 року кількість людей, які отримали ліцензію на викладання в державних школах Америки, зменшилася на третину.

Через те, що конкуренція на вакансії вчителів незначна, на них подаються люди зі “скромною” кваліфікацією. Наприклад, у США на посади вчителів приходять випускники найменш “перебірливих” вишів. Елітні університети випускають 1/5 всіх випускників країни, але лише близько 7% нових викладачів.

Найбільше бракує освітян, які можуть викладати природничі науки, математику та IT – саме ті навички, на які уряди розраховують, щоб зберегти конкурентоспроможність економіки.

Найгостріше виклики відчуваються в сільських школах, а також у міських, де навчається велика кількість учнів із соціально незахищених категорій. Хороші вчителі можуть обирати найкращі вакансії, і більшість з них віддає перевагу комфортним умовам – наприклад, у забезпечених передмістях.

Причиною цих проблем є переважно неконкурентоспроможні зарплати. За даними Організації економічного співробітництва та розвитку, у багатих країнах учителі заробляють приблизно на 10% менше, ніж у середньому люди з вищою освітою.

Скажімо, як стверджують дослідники, учителі в Англії заробили на 12% менше в 2022 році, ніж у 2010 році, тоді як зарплати випускників університетів, що працюють не в освіті, не зменшилися. У США вчителі заробляють на 26% менше, ніж інші професіонали з такою самою освітою. Цей розрив скорочується після введення пільг, однак загалом він виріс із 6% до 26% з 1996 року і є одним із найбільших у світі.

Але гроші, як стверджують автори звіту, – це лише частина проблеми. В Естонії вчителі свідчать, що їхня професія стає дедалі складнішою. Наприклад, країна докладає великих зусиль, щоб діти з особливими освітніми потребами залишалися у звичайних класах, але вчителі свідчать, що не мають достатньої підготовки, щоб досягти успіху з такими дітьми.

Ще одна проблема – стосунки з батьками й ставлення дітей до формальної освіти. Батьки стали більш сваритися з педагогами. За словами вчителів, учні охочіше погоджуються на середні оцінки; дітям, які дедалі частіше проводять перерви, граючи на мобільних телефонах, важко зосередитися, коли вони повертаються до класу.

Крім того, що учительська професія спричиняє швидке професійне вигорання, вона має мало можливостей для розвитку, тому не приваблює молодих та амбітних.

Також дослідники вказують: низькі зарплати меншою мірою демотивують жінок іти працювати до шкіл, ніж чоловіків, бо дискримінація жінок наявна й в інших сферах ринку праці (тобто це радше негативна мотивація). Однак ця дискримінація в інших галузях зменшується, а отже, менше жінок розглядатимуть школу як привабливий варіант для роботи.

На вибір учительської професії впливає і досвід пандемії, який показав, що чимало завдань можна виконувати дистанційно, в умовах гнучкого графіку, – однак викладання це стосується меншою мірою: “очне” навчання ефективніше для дітей.

Подолання цієї ситуації має включати комплекс заходів, від підняття зарплат до перегляду розмірів класів і самої системи навчання: можливо, у початковій школі із дітьми має працювати не один вчитель, а цілі “бригади” фахівців, які відповідатимуть за групи дітей.

Читайте також: “До 2030 року в Україні, імовірно, не вистачатиме 108 тисяч педагогів: результати дослідження”.

Титульне зображення: Istockphoto.com