Українські школярі за кордоном: 5 викликів української освіти в умовах війни

Державна служба якості освіти оприлюднила аналітичний звіт “Навчання українських дітей за кордоном під час війни в Україні”. Фахівці виокремили п’ять викликів, які постають перед українською освітою через послаблення культурних зв’язків учнів із Батьківщиною та у зв’язку з ризиком неповернення їх з-за кордону.

Ознайомитися з даними звіту можна нижче або за посиланням.

З початку повномасштабної війни з України емігрувала значна кількість громадян, серед яких, за даними МОН, 378 617 школярів. Однак незалежно від країни перебування ці діти, здебільшого, продовжують паралельно здобувати освіту в Україні за дистанційною, сімейною або екстернатною формами.

Згідно з результатами дослідження, фахівці ДСЯО виокремили п’ять векторів викликів української освіти в умовах повномасштабної війни.

1. Послаблення культурних зв’язків із Україною і ризик неповернення дітей в Україну з-за кордону.

З початком масової еміграції українців за кордон демографи наголошують на значних соціальних ризиках і втраті людського інтелектуального потенціалу.

За даними ДСЯО, українські школярі й школярки, які виїхали за кордон, активно інтегруються в іноземне суспільство. Зокрема, у низці країн освіта дітей з України в країні перебування є обов’язковою. А через перевантаження учнів у основній школі, суміщення дистанційного навчання відбувається за рахунок вільного часу. Однак навіть попри це, зв’язок українських дітей зі своєю Батьківщиною і школою поступово слабшає.

“Я думаю, (школа і вчителі могли би проявити) більше розуміння у плані терміну здачі робіт. Тому що вони мають розуміти, що, начебто, часу теж не так багато, особливо в Німеччині дуже багато задають домашнього завдання, і не завжди є час зробити якусь контрольну чи самостійну роботу”, – зазначив один із респондентів.

2. Невідповідність українських освітніх програм та освітніх програм інших країн.

Така ситуація створює між дітьми, які навчаються за кордоном, та дітьми, які навчаються в Україні, освітні розриви з окремих предметів, як-от із іноземної мови, мистецтва тощо. Через це діти, які навчаються за кордоном, можуть значно випереджати своїх однолітків. Натомість з предметів природничо-математичного циклу дослідники спостерігали відставання у теоретичних знаннях і водночас випередження в аспекті набутих дослідницьких і практичних навичок

3. Втрата мотивації щодо продовження підтримки зв’язку з українськими школами.

Діти відчувають труднощі з проходженням процедур оцінювання в школах України, зокрема, через відсутність чіткості. У таких випадках часто можна простежити немотивоване ускладнення процедур в деяких закладах освіти.

4. Низька включеність до освітнього процесу дітей, що перебувають за кордоном.

Особливо критичною є ситуація в ЗО, які ведуть освітній процес очно. Учні, які перебувають за кордоном та долучаються до уроків у онлайн режимі, залишаються пасивними учасниками заняття.

5. Низька ефективність дистанційного навчання у закладах освіти України дітей, що перебувають за кордоном.

Дослідники стверджують, що така ініціатива малоефективна, оскільки переважно зводиться до самостійного опрацювання завдань і матеріалів, отриманих від вчителів, а також до здачі підсумкових контрольних робіт. Викликають стурбованість і прояви академічної недоброчесності, які толерують батьки та вчителі.

Загалом, освітні та навчальні втрати під час війни в Україні, за словами педагогів, “колосальні”, особливо актуальним є аспект освітніх розривів між учнями з міст і з сіл, зокрема, з регіонів, які зазнали найбільших руйнувань через російську агресію.

Читайте також: “Вивчення українознавчого компонента дітьми за кордоном: перелік шкіл-осередків”.

Титульне фото: “Емірати сьогодні”