ВР ухвалила законопроєкт “Про дошкільну освіту”: чому з ним щось не так та які є загрози

Законопроєкт 8030 “Про дошкільну освіту” Верховна рада України ухвалила сьогодні в першому читанні.

Про це в своєму Telegram-каналі повідомив голова Комітету з питань освіти, науки та інновацій Сергій Бабак. Повний текст можна переглянути за посиланням.

Проте законопроєкт містить певні загрози. Зокрема, їх прокоментували освітня експертка, аспірантка Queen’s University Марина Столяр та освітня експертка, магістрантка Київської школи економіки Ольга Мурасова.

1.     Медичні послуги в садочках

Законопроєкт відкриває садочкам право надавати медичні послуги без отримання відповідної ліцензії. Зміни вносять і у відповідний Закон України “Про охорону здоров’я”. Відповідальність за організацію “неліцензованого” медичного обслуговування несе директор закладу освіти. Така норма створює загрозу надання неякісних медичних послуг. Невідомо, як гарантувати при цьому якість медичного втручання, захист життя та здоров’я дітей.

Утім, це зручне рішення для розширення портфелю послуг приватних закладів дошкільної освіти та спрощення бізнесу.

Для громад же це може означати необхідність фінансування медичних послуг у садочках із бюджету на освіту, який наразі й так не може покрити всі потреби галузі.

2.     Потенційне додаткове навантаження на вихователів

Відповідно до законопроєкту громади зобов’язані створити центри підтримки батьків – або ж покласти таку функцію на заклад (заклади) освіти. Не складно передбачити, що в умовах війни й обмеженого бюджету другий варіант є реалістичнішим. При цьому проєкт закону не зобов’язує органи місцевого самоврядування оплачувати таку роботу – тільки залишає за ними таке право. Отже, на практиці ми можемо отримати додаткове неоплачуване навантаження на вихователя у вигляді обов’язку консультувати батьків дітей, які не здобувають освіту в садку.

3.       Загроза прозорому приватному сектору дошкільної освіти

Законопроєкт пропонує нові “форми організації освітньої діяльності”, зокрема, сімейний садочок. Водночас стаття 29 передбачає, що всі суб’єкти освітньої діяльності є рівними в реалізації своїх прав і мають однакові обов’язки в забезпеченні здобуття дошкільної освіти. Тобто права й обов’язки сімейного садка в приватному житловому будинку для 5 дітей і дитячого садка на, скажімо, 200 дітей однакові, що означає однакове ліцензування, вимоги ДБН, санітарного регламенту. Вочевидь, новим невеликим садочкам буде складніше отримати ліцензії, відповідно до вимог і вони шукатимуть допомоги в наявних приватних садків, аби стати їхніми філіями. Таким чином, нові “форми організації освітньої діяльності” зможуть існувати лише під “парасолею” вже наявних закладів дошкільної освіти. Це ускладнить появу незалежних провайдерів.

4.       Лише умовна автономія громад

У пояснювальній записці до законопроєкту йдеться про “запровадження реальної, а не декларативної дерегуляції та демократизації в системі освіти, що виявляється у посиленні довіри до закладу освіти, до педагога та батьків”. Основний текст проєкту при цьому суперечить засадам автономії громад і зобов’язує засновників серед іншого забезпечити кожен заклад засобами для приготування гарячих напоїв, розігріву та збереження їжі в охолодженому стані в окремому приміщенні. Тобто в умовах війни та обмеженого бюджету громадам диктують вимогу витратити кошти на мікрохвильові печі й холодильники – незалежно від розміру й особливостей певного закладу освіти.

5.     Загроза чіткості законодавчого регулювання 

Чіткість визначення сфери регулювання закону є першочерговою передумовою для забезпечення його ефективного виконання. З-поміж іншого проєкт закону пропонує “центри педагогічного партнерства”, де здобувають дошкільну освіту діти від народження за участі їх батьків. Ранній розвиток та дошкільна освіта, безумовно, є важливими етапами становлення кожної особистості. Проте для новонародженої дитини першочерговою необхідністю є послуги охорони здоров’я та догляду, що перебувають поза компетенцією закладів дошкільної освіти й освітньої сфери загалом.

Реформа дошкільної освіти необхідна. Наприклад, на часі такі зміни:

1.       Запровадження альтернативної форми здобуття дошкільної освіти для гнучкості системи 

План відновлення України, який уряд презентував влітку 2022 року, передбачає запровадження альтернативної форми здобуття дошкільної освіти в домашньому садку (за прототипом європейських home-based center). Наприклад, можливість надавати послуги дошкільної освіти в адаптованому житловому приміщенні для 3-5 дітей. Така форма діяльності має передбачати окреме спрощене регулювання й моніторинг, водночас забезпечуючи умови якісного та безпечного освітнього середовища.

2.       Заходи для створення безпечного середовища

Вимогою у багатьох розвинених країнах є основи домедичної підготовки для працівників, що безпосередньо взаємодіють з дітьми. Війна загострила цю потребу в Україні і сприяє впровадженню відповідної законодавчої норми.

3.       Рівні можливості для закладів дошкільної освіти різних форм власності

Наразі заклади комунальної та державної форми власності мають керуватися типовим штатним розписом, водночас приватні заклади освіти не мають жодних орієнтирів щодо штату. Утім, вимога забезпечення якості та безпеки для дитячих садків усіх форм власності є однаковою. Тому варто надати більше автономії громадам, запровадивши однакові орієнтири для формування штату закладів освіти всіх форм власності, які відображають різноманіття контексту їхнього функціонування.

Важливо перевіряти популістські гасла в реальних законопроєктах, які пропонують. Чи дійсно є механізми забезпечення автономії, узгодженість із реформами децентралізації, медичної галузі? Чи передбачені джерела фінансування на нові зміни? Лише так можна бути певними в тому, що зміни дійсно відбудуться. Бюджету завжди не вистачатиме на все, тому розуміння пріоритетів, зважування ризиків та запровадження доказових політик є нашим єдиним варіантом для успіху.

Читайте також: “Які завдання стоятимуть перед новим міністром освіти – думка експертки”.

Фото: LB.ua