Як допомогти дитині впоратися з переживаннями та запобігти критичній ситуації

Серед європейських країн за рівнем молодіжних самогубств Україна займає середню позицію. Цікаво, що на першому місці рейтингу уже багато років знаходиться росія (там відбувається близько 20 випадків суїциду на 100 тисяч підлітків, що втричі вище за середній світовий показник). У 2012 році, за даними Держстату, в Україні зафіксували 167 випадків самогубств дітей віком до 17 років. У 2017 році їх кількість склала 106. Однак у 2021 році відбувся перелом: тоді лише за перші 5 місяців, за даними Офісу Генерального прокурора, сталося 149 підліткових суїцидів.

“Цей сплеск пов’язаний з пандемією коронавірусу, коли діти змушені були переходити на дистанційне навчання та сидіти вдома. А це – мало фізичного руху, брак спілкування з однолітками, ніяких розваг та хобі поза домом. Плюс постійно з родиною, з дорослими, у яких у самих тривога, зростає напруга та “їде дах” від постійного перебування в замкнутому просторі”, – розповіла “Апострофу” психолог Українського інституту прикладної психології та психотерапії Тетяна Корякіна.

Однак, якщо вплив пандемії з початку 2022 року почав зменшуватися, в Україні джерелом неймовірних тривог і напруження стала повномасштабна російська агресія. Діти, в умовах воєнного стану переживають сильний стрес, глибоку невпевненість у собі, розчарування собою або іншими людьми, втрату, сімейні проблеми, а також проблеми в школі та в спілкуванні з однолітками.

Останнім часом у медіа почало з’являтися все більше повідомлень про випадки підліткових самогубств, зокрема:

• 16 серпня – дві 12-річні дівчинки впали з вікна багатоповерхівки у Дарницькому районі Києві;
• 2 жовтня – у Голосіївському районі Києва зведені брат і сестра викинулися з 24 поверху, транслюючи це на відео;
• 9 жовтня – у столичному житловому масиві “Троєщина” дві 17-річні дівчини зістрибнули з недобудови.

В Громадській організації #stop_sexтинг розповіли, за якими ознаками можна зрозуміти, що дитині потрібна допомога.

Серед фізичних змін фахівці виокремлюють:

• невиспаний вигляд (на уроках чи перервах може засинати);
• розлади сну;
• загальмованість або занадто висока активність;
• утома, втрата енергії;
• скарги на головний біль чи біль у шлунку;
• швидка втрата ваги чи її набирання;
• помітні самоушкодження (порізи, глибокі подряпини, синці) на тілі.

Крім того, дорослі можуть помітити й психічні зміни у дитини:

• розсіяна увага;
• зниження концентрації;
• тимчасова “втрата” пам’яті, коли дитина забуває свої дії чи слова;
• втрата відчуття часу.

Також близьким варто почати турбуватися, якщо в поведінці підлітка з’явилися психологічні зміни:

• помітний страх;
• поганий настрій упродовж більшої частини дня;
• нервовість чи злість під час використання гаджета;
• агресивна поведінка без явної причини.

На наявність проблем можуть вказувати й особливості соціальної поведінки тінейджера:

• віддаляється від однокласників та тих, з ким проводила більшість вільного часу;
• виглядає депресивною, не комунікує з друзями;
• проявляє пасивність і не бере участі у спільних обговореннях;
• може прогулювати школу, посилаючись на погане самопочуття;
• стає замкнутою та дає однотипові відповіді на питання від дорослих;
• зникає з дому без попереджень;
• у комунікації дитини з’являються нові сленгові слова, які раніше вона не використовувала.

Якщо ви помітили ці ознаки у підлітка, спершу слід поговорити з ним, зазначивши, що ви завжди готові підтримати й допомогти впоратися навіть із найскладнішими ситуаціями. Якщо дитина не готова до діалогу – порекомендуйте їй звернутися на телефонну гарячу лінію або за онлайн-допомогою:

• Teenergizer (допомога для дітей у форматі “рівний-рівному”);
• Гаряча лінія ЛаСтрада – 0 800 500 335 (з мобільного або стаціонарного) або 116 123 (з мобільного);
• Урядова консультаційна лінія з питань безпеки дітей в інтернеті – 1545 (далі обрати 3);
• Психологічна лінія підтримки на тему онлайн-ризиків (працює для дітей, що постраждали від онлайн-ризиків).

Щоб допомогти підлітку впоратися з емоціями, ви можете розпочати розмову, розповідаючи про свої власні почуття та досвіди. А коли дитина почне розповідати про свої переживання, уважно вислухайте та покажіть, що ви її розумієте. Намагайтеся не засуджувати та не давати поради, не тисніть на дитину, щоб розповіла більше, ніж готова. Якщо підліток продовжує почувати себе пригнічено або його стан погіршується, розгляньте можливість звернутися до психолога або психіатра для професійної допомоги.

Читайте також: “Творчі майстерні та інтерактивний театр: школи Київщини та Чернігівщини запрошують долучитися до проєкту соціо-емоційної підтримки учнів”.

Титульне фото: pixabay.com