Як підтримати дитину, якщо хтось із батьків не поруч або на фронті

Через повномасштабну війну багато дітей переживають розлуку з рідними. Хтось виїхав лише з мамою за кордон, бо тато залишився захищати Україну, в інших мама перебуває на фронті або ж одразу обидвоє батьків.

Про це пише “УП. Життя” і надає поради від дитячих психологинь Катерини Гольцберг та Анни Покровської, як допомогти дитині пережити розлуку з рідними. Ділимося конспектом рекомендацій.

Якщо дитина за кордоном, а хтось із батьків в Україні:

• за можливості насамперед потрібно забезпечити постійне неформальне спілкування: важливо не просто запитувати “як справи, що ти робиш”, а й говорити про складні теми, про почуття, про речі, які захоплюють;
• такі детальні та глибокі розмови допомагають зберегти теплий контакт;
• також важливі спільні ритуали: разом читати книжку чи дивитися фільм онлайн, обговорювати свої враження по відеозв’язку;
• під час розлуки в дитини можуть виникати емоції, тож треба дати їх прожити. Коли дитина каже: “Де тато? Я поїду до тата”, варто пояснити, що зараз це неможливо, є небезпека. Ви хочете її захистити, тому поки треба побути за кордоном. Наголосити, що ви за неї відповідаєте й піклуєтесь;
• дітям легше переживати події, якщо вони знають кінцевий термін, який не можна спрогнозувати. Головне – не озвучувати дитині нереалістичні плани. Можна сказати, що ви повернетеся до цього питання через якийсь час.

“Коли ми говоримо, що війна закінчиться через день, завтра – це дуже погано, дитина живе як на голках, на валізах. Їх треба розпакувати й жити в умовах, які реальні”, – розповіла Катерина Гольцберг.

• також, щоб відволіктися від думок про розлуку, варто зайняти дитину цікавими заняттями та хобі. Наприклад, якщо мама в ресурсі, займатися тим, що раніше дитина робила з татом.

Як підтримати дитину, якщо мама чи тато на фронті:

• коли немає можливості в будь-який час спілкуватися, то бажано надсилати якісь теплі повідомлення з приємними спогадами. Наприклад, “Пам’ятаєш, як ми рибалили? Ми обов’язково підемо на той ставок”;
• також дитина може вести щоденник, де записуватиме все, що хоче сказати рідній людині після її повернення додому;
• варто звернути увагу й на те, що в дитини може бути страх, що хтось із батьків загине. Не варто казати, що все буде добре, бо це ще більше дратує. Натомість бути чесними й наголосити, що мама/тато робить усе, щоби повернутися;
• не варто завчасно починати переживати втрату, мовляв, якщо готуватися до найгіршого, потім це можна легше пережити. Це так не працює. Лише змусить дитину переживати тривогу весь час;
• також Анна Покровська наголосила, що дуже важливо мріяти: війна обов’язково закінчиться, ми переможемо і всі повернуться додому;
• якщо ж ви спостерігаєте в дитини нав’язливі думки, проблеми зі сном та харчуванням, змінилася поведінка (дитина мовчазна, ніби заціпеніла), тоді варто звернутися по кваліфіковану психологічну допомогу.

Фото: автор – Caleb Woods, unsplash