Напишіть нам

Всі теми

5 історій про вчителів, які не тільки вчителі

Знаєте, чого бракує сучасному вчителю? Ми багато спілкувалися з педагогами, перш ніж зрозуміти: справа в НАТХНЕННІ.

Ви, напевно, чули фразу “їх з’їв побут” – так кажуть, коли в сім’ї починаються негаразди. Аналогічна ситуація з освітянами. Тут “побут” – це паперова робота, невисокі заробітні платні, висока нервова напруженість… Навіть найзавзятіші втрачають натхнення. Де ж його віднайти?

Відповідь ховається в явищі “слеш-кар’єри” – поєднанні двох (і більше) професій, які можна вказувати через слеш – скісну лінію. Ми більше звикли до дефісу: педагог-організатор, перукар-колорист, секретар-референт… А як щодо педагог / програміст? Педагог / кінолог? Педагог / мистецтвознавець?

Ми вирішили зібрати щонайменше 100 історій про педагогів з усієї країни, які черпають сили для вчителювання поза межами школи. Тож оголошуємо OPEN CALL #нетількивчитель!

А ми вже готові поділитися 5-ма першими історіями – від Андрія Олійника, Анни Чернявської, Олександра Черкаса, Оксани Хомич і Галини Сищук.

ІСТОРІЯ ПЕРША #нетількивчитель

“Учитель початкових класів, автор, ведучий, співак” – ці слова написані в його біографії на сторінці Facebook. “Звичайний” педагог із Кам’янського, за якого цьогоріч від щирого серця проголосували 40 тисяч українців. Зустрічайте: народний вибір Global Teachers Prize Ukraine – Андрій Олійник!

❶  УЧИТЕЛЬ / СПІВАК

– У родині моєї бабусі майже всі були музикантами. У нас є родинні традиції: щороку на Святвечір ми збираємося за святковим столом усією великою родиною, а зранку їдемо до інших родичів у село колядувати. Заїжджаючи до кожної родини, забираємо їх із собою. Так до вечора родина збирається дуже велика. Скільки пам’ятаю себе, так було завжди. Приблизно через 2 роки після бабусиної смерті, я сам почав співати, й ось співаю вже 11 років.

Уже й не пам’ятаю, на скількох концертах виступав і скільки пісень переспівав.

Зараз я – учитель. Але з першого мого дня на роботі всі мої учні та колеги знали, що я ще і співак. Тому клас у мене дуже творчий. Діти взагалі не бояться сцени.

Моє хобі в роботі дуже допомагає. Учитель – це своєрідний артист, у якого щодня дуже вибаглива публіка. Досвід роботи на сцені допоміг мені триматися перед дітьми, бути самим собою.

Виходячи на сцену з будь-якою піснею, веселою чи сумною, я вмію достукатися до серця та глибин душі свого глядача. Я повністю проживаю й передаю публіці настрій твору, який виконую. Не приховуючи емоцій чи почуттів. Оплески від аудиторії, стоячи, квіти, овації, відгуки… Це чарівний світ, від якого відмовитися неможливо!

❷ УЧИТЕЛЬ / ВЕДУЧИЙ

– Оскільки я працював на сцені, мені треба було опанувати ораторську майстерність. Це допомогло мені ще стати ведучим різноманітних заходів: концертів, церемоній, корпоративів, весіль тощо.

❸ УЧИТЕЛЬ / АВТОР

– Авторство в моє життя також прийшло випадково. Починав із маленьких віршів. Зараз уже пишу статті та уроки, які друкують у педагогічних виданнях.

❹ УЧИТЕЛЬ / КОНДИТЕР

– Карантин також приніс корективи в моє життя. Виявилося, що я непогано вмію створювати тортики. Тому відкрив для себе ще одне хобі! Деякі вже навіть робив на замовлення.

ПРІОРИТЕТИ

– Назвати якесь із цих хобі першим, другим чи третім після своєї основної роботи я не можу. Бо все це – я. Це моя особистість. Усе це мені дуже допомагає в роботі та взагалі в житті. У кожного з нас бувають складні етапи, моменти переживань… І тут у мене є свої ліки – пісня або вірш. Коли погано, я вмикаю апаратуру й починаю співати… Поки не викричу якийсь біль, поки не стане легше.

ПОРАДА

– Хочу порекомендувати всім учителям розвиватися не тільки в професійній сфері, але й шукати своє хобі. Розвивати його. Демонструвати свій талант суспільству та поєднувати з вчителюванням.

Ми є прикладом для дітей, яких виховуємо та навчаємо. Тому обов’язково маємо ділитися й іншою частиною свого життя, показувати суспільству, що ми можемо бути не тільки хорошими вчителями, але й талановитими співаками, хореографами, кондитерами тощо.

Суспільство змінюється. Змінився і вчитель ХХІ століття. Ми не можемо бути закритими, адже працюємо архітекторами дитячих душ. І тільки наш багатий внутрішній світ, сповнений творчістю, добром, знаннями, допоможе виховати гідну націю.

ІСТОРІЯ ДРУГА #нетількивчитель

Анна Чернявська – учителька української мови й літератури у Вільногірській школі №3. Вона ж – володарка цьогорічної статуетки Top 30 Under 30! Як так вийшло?

❶ УЧИТЕЛЬКА-АВТОРКА

– За карантинний час встигла разом з Олександром Черкасом випустити друком антибулінговий воркбук і почати писати порадник для молодих педагогів і педагогинь.

❷ УЧИТЕЛЬКА-БЛОГЕРКА

– За допомогою Instagram навчаю дітей української. Хоча підписників у мене небагато, але я бачу результат за своїми учнями та ученицями. Питаю, чи готувалися вони до самостійної, а у відповідь: “Ну, ми переглядали сторіз та пости у вас в Instagram”. Такі відгуки спонукають продовжувати свою інстадіяльність!

❸ УЧИТЕЛЬКА-НАТХНЕННИЦЯ

– Своїх учнів та учениць я надихаю старанно вивчати іноземні мови. Інколи наші з 8-А виховні години перетворюються на уроки англійської. Запевняю, що сучасне покоління має знати хоча б одну іноземну мову. Під час уроку української ми сміливо використовуємо сталі фрази англійською.

Також надихаю долучитися до освітянської спільноти й обирати професію вчителя! Один з учнів пообіцяв вступити до педагогічного коледжу, але, як більшість чоловіків, не стримав обіцянки й пішов на електрика.

❹ УЧИТЕЛЬКА-ФЛОРИСТКА

– Для рідних та друзів на свята створюю фудбукети.

ПРО ПЕДАГОГІКУ

– Педагогіка надихає бути кимось, окрім учительки, але це не завжди вдається, бо рідко маєш змогу вимкнути режим “учительки”.

ЗАКЛИК

– Не бійтесь відшукати в собі щось, окрім учительства, адже зараз той час, коли ми, педагоги й педагогині, стали змінотворцями в освіті. Ми маємо бути прикладом для дітей, яких навчаємо. Опановуйте й інші різновиди діяльності.

Знаю багато колежанок, які займаються рукоділлям, але про це ніхто не знає. Було би круто, аби в кабінетах трудового навчання висіли витвори, створені вчителями та вчительками. Це може стати мотивацією для дітей та одним зі способів показати alter ego вчителів та вчительок, про особисте життя яких, як правило, діти мало що знають!

На згадку прийшли слова В. Сухомлинського: “Вільний час учителя – це корінь, який живить джерела педагогічної творчості”. Тож насолоджуйтеся своїм вільним часом, не витрачайте його виключно на перевірку зошитів.

Фото: автор – HayDmitriy, Depositphotos

ІСТОРІЯ ТРЕТЯ #нетількивчитель

Здавалося б, коли знайдеш роботу мрії, уже не думатимеш про щось інше. Але не так усе склалося для Олександра Черкаса! Викладаючи українську мову й літературу в середніх класах приватної київської школи, він очолює громадську організацію та видає друком авторські розробки.

❶ “АНТИБУЛІНГОВИЙ” УЧИТЕЛЬ

“Очолюю громадську організацію “НЕ ЦЬКУЙ” і ділюся своїм досвідом з учительками та вчителями”, – ось так, в одному реченні Олександр описав, на що витрачає левову частку своїх часу та уваги. ГО сприяє формуванню толерантного суспільства завдяки всебічній боротьбі з булінгом – явищем, яке, на жаль, є розповсюдженим, не в останнє саме в школах. Разом із героїнею нашої минулої історії Анною він створив антибулінговий воркбук – яскравий друкований посібник-практикум з інформацію про цькування та протидію цькуванню, зірковими історіями, листом собі в майбутнє й антистрес-малюнками. Для пана Черкаса така соціальна місія дуже важлива. До речі, на сторінці організації також можна завантажити безплатні матеріали для антибулінгового уроку або виховного заходу.

❷ УЧИТЕЛЬ-ШЕВЧЕНКОЗНАВЕЦЬ

– Окрім учителювання, я навчаюся на аспірантурі Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України та в Університеті Григорія Сковороди в Переяславі. Пишаюся тим, що видав монографію про чоловіків Шевченка.

❸ ПРО ВЧИТЕЛЮВАННЯ

– Я викладаю вже років 9. Педагогіка – це магія. Вона лише допомагає! Навіть сплачувати комунальні послуги. На своїх уроках я можу бути актором, лікарем, пожежним, кулінаром, продавцем, депутатом, божевільним; на своїх уроках я роблю те, що захочу! Тому ми з учнями цікавимося життям одне одного поза класом, спілкуємося в Інстаграмі, даруючи лайки.

А ким на своїх уроках буваєте ви?

ІСТОРІЯ ЧЕТВЕРТА #нетількивчитель

Студентка аспірантури; очільниця власного міжнародного проєкту; онлайн-учителька в школах на 3-х континентах; влогерка. Це все – Оксана Хомич.

❶ ЧИМ ВИ НАДИХАЄТЕСЯ?

Я надихаюся зворотним зв’язком, який отримую від дітей, батьків і вчителів. Адже учні не уявлять жодного дня без школи. Вони знають, що на них постійно чекають цікаві ідеї на уроках. Також вони є чудовими генераторами ідей, а це означає, що часто пропонують їх для реалізації на уроках.⠀

❷ ЩО ВАС ПІДШТОВХНУЛО ДО ЗНІМАННЯ ВІДЕО НА ЮТУБІ?

Для того, щоби максимально розвивати освіту в Україні, одним із ключових аспектів має бути створення якісного контенту, зокрема й для вчителів. Однією з моїх довгострокових цілей стало створення ютуб-каналу “Ukrainian Teacher” і популяризація на ньому власного практичного досвіду. Мій канал містить орієнтовно 10 різних рубрик, приблизно 300 відео, він дуже актуальний для освітян.

❸ ЯКІ ТРУДНОЩІ ВИНИКЛИ ПІД ЧАС ЗНІМАННЯ ТА ЯК ВИ ВПОРАЛИСЯ З НИМИ?

Звісно, спочатку в мене були хвилювання, адже довелося опановувати нову професію ведучої. Коли відбулося перше знімання, я зрозуміла, що не все так легко і просто. Тому вирішила першочергово пройти курси з основ акторської майстерності, дикції тощо, а вже після того продовжувати роботу в цьому напрямі. Перші мої відео були зняті на телефон, тому не були досить гарної якості. З часом, крок за кроком, у мене з’явилася власна студія, у якій знімаю відео дотепер.

Ще одним викликом для мене стала спроба вмістити у свій щільний розклад роботи знімання відео. Адже багато людей не знають, що появі ролика на каналі передує тривалий процес: написання тексту, вичитування його, безпосередньо сам процес знімання, монтаж відео. Лише після цих етапів глядачі бачать готовий продукт. Звісно, для ефективного результату потрібна була тривала практика. Спочатку я знімала з 10-го дубля лише 1 відео. Сьогодні все набагато простіше – з 1-го дубля 10 відео.

ІСТОРІЯ П’ЯТА #нетількивчитель

Наступна героїня – Галина Сищук, учителька початкових класів, психологиня й кондитерка.

❶ ЧОМУ САМЕ ВИПІЧКУ ВИ ОБРАЛИ ЯК ХОБІ?

Насправді мені важко назвати хобі, бо захоплююсь я багатьма речами. Залежно від настрою шию, пишу пісні, малюю… а зайнятися тортиками підштовхнула доля.

❷ ЯК УСЕ РОЗПОЧАЛОСЯ?

Мій старший син народився напередодні 8 березня і, щоби замовити дитині тортик, треба було добряче побігати – усі відмовляли. Й ось, добряче набігавшись, подумала: “Що ж я – безрука?” – і видала сину тортик “з Бетменом”. Потім – з “Ґрутом” (це все персонажі фільмів), і якось так пішло-поїхало. Фото завжди виставляла в соцмережах, так друзі почали питати й замовляти. Крок за кроком, завдяки довірі близьких, набивала руку. Й ось маю невеличкий підробіток.

❸ ЧИ ВАЖКО ПОЄДНУВАТИ ВСЕ З ОСНОВНОЮ РОБОТОЮ?

Коли все детально сплануєш, не важко. Але ж бувають форсмажори. Якось я робила тортик для випускного класу. Він був схожий на випускний альбом із мастичними личками, максимально схожими на випускників: зачіска, колір волосся. Усі 31 були відображені. Закінчила його опів на п’яту ранку. О шостій уже вставати, то й не лягала.

❹ ЩО ВАМ НАЙБІЛЬШЕ ЗАПАМ’ЯТАЛОСЯ З РОБОЧИХ МОМЕНТІВ?

Я стільки любові вкладаю в процес, завжди уявляю замовника, намагаюся вгадати його характер, створити правильний настрій… Це ніби невидимий зв’язок, який дуже впливає на результат. Наприклад, один із моїх тортиків іменинник возив між родичами три дні й тільки показував, настільки сподобалось оформлення. І таке буває, виявляється.

Узагалі, така кардинально інша діяльність – дуже корисна. Коли думки перенаправляються в абсолютно інший потік, не пов’язаний із роботою, відбувається перезавантаження.

Ірина Міньковська, засновниця Освітнього центру для педагогів, батьків і дітей “Я І МОЯ ШКОЛА”, Харків

Титульне фото: автор – pressmaster, Depositphotos

Матеріали за темою

Обговорення