Дітям про Голодомор. Алгоритм розмови на різні складні і трагічні теми

Мій ранок почався з кількох повідомлень про те, що дітям молодших класів учора розповідали в школі про Голодомор. Показували мультфільм з YouTube, матеріали з інтерв’ю очевидців, вчителька поспішала, щоби діти встигли намалювати малюнки “на тему”. Діти були дуже налякані, їх трясло. (Травматерапевти можуть розповісти, коли буває така реакція.)

В одному класі вчителька відреагувала на стан дітей так: “Чого це вас трусить?”. Сьогодні вночі в одного з хлопчиків почався напад паніки, сьогодні вранці дівчинка почала скаржитися на біль у животі, просити теплої води й питати, чи вистачить у сім’ї їжі…

Я попросила дати мені посилання на мультфільм, який показували дітям. Мультфільм “Голодний дух”. Дуже сильний. Зовсім не для дітей 7–8 років. Кожна сцена цього мультфільму – не для дітей (з наголосом на кожному слові).

У мене багато запитань до дорослих, які проводять такі “уроки”. Про те, чи консультуються вони зі шкільними психологами чи раптом самі вирішують використовувати матеріали, які призначені для сприйняття дорослих, з дітьми молодшої школи.

Важливо з дітьми говорити на всі теми. Тема Голодомору – одна з трагічних тем нашої історії, про яку дітям, звісно, важливо знати. Питання в тому – як говорити з дітьми різного віку на цю та інші важливі і складні теми. З огляду на особливості сприйняття, можливості “витримування”, на теперішній контекст, пов’язаний із карантином, сімейні історії учнів класу тощо.

Що важливо враховувати:

1. Нам часто здається, що якщо проєкт анімаційний – він придатний для дітей будь-якого віку. Мультфільм сприймається більш емоційно й менш критично. У мультфільмів є вікове маркування, і мультфільми, які використовуються з дітьми молодшого віку, потрібно ретельно перевіряти.

Цей мультфільм – дуже хороший, але для дітей 7–9 років він травматичний. Через те, що героїня мультфільму – їхнього віку, вони відразу ідентифікують себе з нею. Через те, що колірна гамма, спосіб зображення, аудіосупровід обрано, щоби посилити відчуття – образи дуже сильні, і для дитини саме цього віку дуже страшні – і всі вони за динамікою монтажу спрямовані на глядача.

У мультфільмі на складну тему для дитини важливий екологічний “вихід із теми” – у відчуття стабільності й надії.

2. Коли ми говоримо на будь-яку складну тему – важливо спостерігати за станом дітей, за тим, наскільки вони витримують напругу. Правильно було би – зупинити мультфільм, сказати дітям: “Я бачу, що вам страшно. Те, про що ми говоримо, було в минулому, воно торкнулося дуже й дуже багато сімей. Але зараз ви в цьому класі, у безпеці. Ми сильні. І нам важливо про це пам’ятати, щоби такі ситуації не повторювалися”.

3. Будь-яка складна розмоваа, яка може спричинии ретравматізацію (ми ж знаємо про травми поколінь), може будуватися за таким сценарієм (це використовується в травмотерапії як етапи роботи з травмою):

Стабілізація – акцент на теперішньому моменті, на ресурсах, на тому, що ми зараз усі разом у безпеці. На тому, що ми з погляду нашого теперішнього маємо сили дивитися на минуле.

Конфронтація (з темою) – спочатку логічна інформація, яку ми продаємо, спостерігаючи за переносимістю. Причому, ідеально, якщо дитина з нами в діалозі. Діалог допомагає залишитися в сьогоденні, не пірнути цілком у переживання.

Інтеграція – наші внутрішні висновки. Сила, яку ми виносимо з теми. До прикладу: ми цінуємо життя, ми говоримо правду, ми дбайливі одне до одного й до ресурсів, ми пам’ятаємо, і в пам’ять про трагедії, вибираємо життя – більш усвідомлене й чесне.

4. Після страшного для дітей мультфільму малюнок на цю тему тільки підсилює реакцію. Малюнки в цьому випадку мають бути про стабілізацію, життя, ресурс, про те, що в нас є зараз, а не про трагедію.

Якщо дитина прийшла зі школи й почала ставити запитання – це добре. Удома в діалозі ми можемо зняти напругу – своїми спокоєм, дотиками, підтримкою дитини.

Я мрію про час, коли дорослі поруч із дітьми будуть вмикати мозок і орієнтуватися на дітей, а не на звіти. Пріоритет – завжди Дитина. Думаю про те, як закласти в дорослих програму дбайливості.

Якщо ви вчитель, який планує розмову з дітьми на складну тему – порадьтеся зі шкільним психологом. Або ж можете сміливо писати нам на сайт, а ми передаватимемо запитання Світлані Ройз.

Титульне фото: автор – Bermix Studio, Unsplash