Всі теми

Дистанційне навчання: мистецтво можливого

Ми увійшли в зону турбулентності і це спричинило зміни в усіх сферах нашого життя. Освіта не стала винятком.

Позитивним виявилося те, що на випадок неможливості навчання у школах офлайн (прямого контакту вчителя і учня) вже було “придумано” навчання онлайн – дистанційне. Воно перебувало у стані незатребуваності в масштабах країни і поволі еволюціонувало, що є непоганою стратегією для “спокійного життя”.

Зараз ситуація змінилася. Ми всі адаптуємося до нових реалій. Оговтавшись після першого шоку, варто почати аналізувати процес, щоб його відлагодити. Наче здійснювати формувальне оцінювання дистанційного навчання. Деякі думки з цього приводу.

ПРОГРАМА І НАВЧАЛЬНІ ПРЕДМЕТИ

В умовах дистанційного навчання гостро постало питання: що вчити? Оскільки перед учителями державні органи поставили питання реалізації програми, батьки і діти опинилися у вирі завдань. Для того, щоб виконати програму, вчителі збільшили їхню кількість. Це призвело до супротиву батьків і погіршення комунікації між батьками-вчителями-учнями, тому що виконати такий обсяг навчальної роботи самостійно дітям, навіть за допомогою батьків, виявилося нереальним. Батьки почали скаржитися, що діти сидять за уроками весь день і вночі. Деякі родини вирішили питання кардинально – просто “забанити школу”, тобто перестали виходити на зв’язок.

Cтало очевидним, що в умовах екстрено організованого дистанційного навчання досягти результатів, передбачених Державним Стандартом, неможливо, оскільки він створювався для навчання в інших умовах. Чим швидше ми це усвідомимо і приймемо як факт, тим краще надалі можна налагодити процес дистанційного навчання і зняти напруженість з усіх учасників освітнього процесу.

Також почалося обговорення потреби у виділенні навчальних предметів, які мають пріоритет для вивчення, і предметів, які “можуть почекати”. Цей список МОН, педагоги і батьки бачать по-різному. Але є точки дотику: важливими виявилися навчальні предмети, які виносяться на ЗНО, та ті, які входять у коло інтересів дитини. Тому було б логічним переглянути та узгодити дії учителів із різних дисциплін, щоб навчальний матеріал подавався як обов’язковий і за вибором.

Батьки під навалою завдань уже почали виставляти пріоритети та звернулися з проханням до всіх учителів зменшити кількість навчального навантаження та обов’язкових перевірних робіт з кожного предмету. МОН поки мовчить, але це питання, яке потребує вирішення, адже кардинальним рішенням батьків стане знову “забанити вчителя праці”. Нічого особистого, реальний приклад із ФБ.

Також є батьки, які просять в учителів вийти на зв’язок і хоч зорієнтувати, що потрібно вчити. Вчителі наразі шукають баланс між “багато” і “недостатньо”, тому що в усіх різні рівні очікувань і задовольнити всіх досить складно. Якщо дуже приблизно підрахувати тих, кому недостатньо завдань, вийде відсотків 10 від загальної кількості (з огляду на окремий клас, цифра може змінюватися). Можливо, таким родинам запропонувати індивідуальний план, якщо, звісно, у вчителів вистачить на це сил.

МОН запропоновано вчителям ущільнити програму, тобто стиснути її і утрамбувати, як силос у траншеях. Це спрацьовувало в умовах короткотривалих карантинів, але не цього разу. За рахунок яких ресурсів це можна зробити зараз? Не можна налити три літри води в літрову банку.

Якщо ще зважити, що дистанційне навчання потребує більшої самостійної роботи учня, на опанування навчальним матеріалом має відводитися більше годин, а не навпаки. Деякі завдання взагалі складно реалізувати за дистанційного навчання. Наприклад, з формування умінь і навичок. Адже потрібно виконати серію вправ під керівництвом фахівця і в цьому процесі мати постійний зворотний зв’язок.

Зараз стоїть завдання репродуктивного навчання, хоч би діти щось запам’ятали і відтворили. З цим також є проблеми, тому що в усіх – і дітей також – підвищений рівень тривожності. Дорослі намагаються “рятувати” дітей від поганих новин, щоб не стресувати їх, але загальний тривожний стан родини і педагогів однаково впливає, а це є причиною зниження концентрації уваги, запам’ятовування, осмислення навчального матеріалу. Також на рівень працездатності всіх учасників освітнього процесу впливає самоізоляція і обмежена рухова активність.

Виникла проблема фахової педагогічної допомоги дітям в опануванні навчальним матеріалом. Звісно, батьки допомагають і пояснюють дітям, але вони не можуть – зокрема й фізично – виконати всі вимоги програми. Та й учителі в умовах сьогоднішнього дистанційного навчання не готові до цього.

Тому швидше вивчити не вийде. Тож і педагоги, і батьками пропонують: не ущільнювати програму, а виокремити з неї головне і зосередити увагу дітей на цьому. Водночас, постраждає програма, але виживуть і діти, і батьки, і вчителі. А це, прямо скажемо, хороший результат.

Сподіватися на навчання після карантину в цьому навчальному році також не варто. Навіть якщо навчання відновиться у травні, тільки входження в навчальний процес після двох місяців удома займе більше двох-трьох тижнів, і лише потім почнеться “справжнє навчання”.

Звісно, можна написати, що програма виконана, папір терплячий. Але кому це потрібно?

УМОВИ

Школа – державна інституція. Хоч школи різні і умови навчання дітей різняться, структуровано все більш-менш однаково і всі учні в однакових умовах. Умови ж дистанційного навчання дітей можуть кардинально відрізнятися. Це і доступність засобів зв’язку, і можливості школи та педагогів з організації навчання (банальна відсутність у педагога ноутбука), і організація місця для навчання (це може бути окрема кімната чи стіл у кухні), і завантаженість батьків на роботі (не працюють/ цілими днями на роботі), і різний соціально-економічний та освітній статуси родин (можуть допомогти/не можуть цього зробити) тощо.

Тому забезпечити всіх дітей рівним доступом до дистанційного навчання складно. Якщо немає можливості забезпечити рівний доступ дітей до дистанційної освіти, то варто переглянути і можливість виконання програм, і систему оцінювання навчальних досягнень дітей, яка розроблена для очного навчання і ситуації шкільного дня.

ЛОГІСТИКА

Учителі самостійно обирають різні способи організації навчання дітей: надсилають на електронну пошту, у різні групи у Viber (їх у дитини може бути кілька), групи ФБ. Різні онлайн-платформи, відеоуроки також транслюються по-різному. І якщо раніше діти йшли до класу і головним було не переплутати номер кабінету, то зараз розібратися в хаосі запропонованого не так просто.

Початковій школі легше відладнати цей процес, оскільки тільки один учитель організує навчальні дні. У середній і старшій складніше. Класні керівники чи заступники директорів почали складати розклади, в яких вказують “місця контакту”. Наприклад, у розкладі дистанційного навчання на сайті школи вказують предмет і спосіб, яким сконтактує вчитель, чи вид навчального заняття (завдання у вайбері в такій-то групі, електронна пошта, онлайн-урок тощо).

Є школи, які обрали єдину стратегію (одну платформу, один вид зворотного зв’язку). Це зняло масу логістичних проблем і в такий спосіб зняло постійну нервозність учнів і батьків, які мали слідкувати, куди і коли включатися.

Тут правда з’явилися інша проблема: не всім учням може бути доступний, наприклад, сайт, та й не всі школи його мають. Також є проблеми з іншими видами зв’язку, оскільки у дітей немає девайсів і доступу до інтернету. Тому вайбер став національним героєм дистанційного навчання.

Якщо школи обрали єдину стратегію для всіх, це, звісно, обмежило самостійність учителя під час вибору інструменту для дистанційного навчання, але вирішило питання швидкої орієнтації учнів і батьків у навчальному дні, тижні.

Найкращим варіантом стала б потужна національна платформа для дистанційного навчання. Думається, що це відбудеться, і це питання часу.

Це не всі питання. За бортом залишилися питання взаємодії школи і родини, дидактичні, методичні, психологічні, особливості карантинного дистанційного навчання, організаційні питання. Думаю, вони будуть підніматися. Але, сподіваюсь, розгляд цих питань сприятиме налагодженню оптимального дистанційного навчання в умовах карантину, який, судячи зі слів прем’єр-міністра, буде продовжений після 24 квітня.

Інна Большакова, методистка Новопечерської школи, тренерка міжнародного проєкту “Читання і письмо для розвитку критичного мислення”, авторка підручників НУШ, дитячий психолог

Титульне фото: автор – geralt, Pixabay

Публікація підготовлена за підтримки Представництва “Фонду Фрідріха Науманна за Свободу” в Україні. Фонд Фрідріха Науманна за Свободу – фонд ліберальної політики, що сприяє зміцненню свободи та гідності людини в усіх сферах суспільства. Детальніше за посиланням.

Підписуйтесь на наші Facebook та Viber

Матеріали за темою

Обговорення