Дисципліна школярів під час війни: як знайти баланс

Міністр освіти і науки України Оксен Лісовий повідомив, що не варто змушувати дитину йти на перший урок, якщо вона не виспалася через повітряні тривоги. “Треба бути реалістами й розуміти, що втомлена дитина навряд зможе сприймати матеріал на уроці та мати необхідний рівень концентрації. Часом дорослим так само складно сфокусуватися після безсонної ночі, тоді що казати про школярів”, – написав міністр.

Звичайно, надмірна тривожність та недосипання не дають змоги дітям ефективно вчитися. А мотивація учня чи учениці до навчання залежить і від її фізичного та ментального здоровʼя, і від правильних, ціннісних повідомлень, які транслюють батьки.

Галина Номировська, психологиня фонду “Голоси дітей” спеціально для “Нової української школи” розповіла про те, як тримати баланс між дисципліною та послабленнями.

У новій колонці Галини читайте:

• чи обовʼязково будити дитину на 1 урок, якщо вона нещодавно заснула;
• які правила ефективно працюють для розвитку дисципліни та балансу навіть у часи війни;
• як мотивувати до навчання першачків та учнів молодшої школи;
• а як мотивувати підлітків, які подекуди втікають у світ ігор, або пишуть усі предмети в одному зошиті, чи сидять на онлайн-уроках із вимкненими камерами;
• які фрази для підтримки та мотивації дітей психолог радить використовувати батькам.

ЧИ СЛУШНА ПОРАДА МІНІСТРА

Безсумнівно. І надмірна тривожність, і недосипання негативно впливають на навчання. Діти не можуть сконцентруватися та повноцінно засвоювати нові знання. Якщо дитина вночі не спатиме тривалий час, зранку вона не зможе сприймати інформацію, а її когнітивні здібності будуть знижені.

До цього може додатися вередливість, роздратованість, або апатія і розгальмованість. Продуктивність навчання в такому стані нульова, тому дитині обов’язково потрібно дати можливість виспатися.

Отже, на питання: “Чи варто будити дитину на урок, якщо вона нещодавно заснула?”, відповідь: однозначно – НІ.

Часті нічні сирени можуть спричинити надмірну тривожність як у дітей, так і в батьків. Втім, поведінка дітей якраз часто дублює поведінку дорослих. Дитяча реакція на нічну повітряну тривогу залежить від багатьох чинників. Зокрема,

• від досвіду проживання подібних ситуацій у минулому;
• від реакції мами й тата;
• від стану здоров’я дитини і її самопочуття в період регулярних нічних сирен;
• від індивідуальних особливостей нервової системи дитини (дитина-холерик по-іншому проживає емоцію страху, ніж дитина-меланхолік);
• від особливостей стосунків із батьками тощо.

ЯК ПОКРАЩИТИ ДИТЯЧУ КОНЦЕНТРАЦІЮ ТА ЗДАТНІСТЬ ДО НАВЧАННЯ

Не існує універсальних рецептів, але гарне самопочуття та здатність сприймати інформацію багато в чому залежать від правильно складеного розпорядку дня. Це стосується і дорослих, і дітей, адже дисципліна – це система, яка не пов’язана з емоціями, і прокачується, подібно м’язу.

Батькам необхідно привчатися самим і власним прикладом привчати своїх дітей до певних правил і вимог, які є запорукою спокою і позитивних результатів, навіть в умовах війни та невизначеності.

Серед найбільш ефективних правил, які сприяють знаходженню балансу й допомагають розвивати дисципліну школярів під час війни:

• однакові вимоги до дитини від усіх дорослих (мама, тато, бабусі, дідусі, найближче оточення);
• дисципліна в побуті, харчуванні, гігієні;
• регулярні ритуали, які стабілізують емоційний стан саме у вашій родині;
• хоча б декілька маленьких справ на день на шляху до досягнення великої цілі (“зібрався з’їсти слона, їж маленькими шматочками“).

За півтора року повномасштабної війни деякі діти навіть швидше за дорослих адаптувалися до життя в нових умовах.

Якщо дитина скаржиться, що їй стало складно вчитися, варто

• з’ясувати, коли саме це почалося;
• знайти причину;
• допомогти подолати труднощі.

Зниження успішності та інших показників – це нормальна реакція дитини на ті ненормальні умови, у яких ми опинилися. Звісно, якщо батьки не можуть самостійно допомогти дитині подолати труднощі в навчанні, треба звернутися по допомогу до вчителя або/та психолога.

ЯК ЗАЦІКАВИТИ У НАВЧАННІ ДИТИНУ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ

Пізнання починається зі здивування!

Мотивуючи, наприклад, першокласників, батькам потрібно максимально виявляти дитячу зацікавленість у навчанні. До стандартних проблем адаптації (новий вчитель, новий клас, освітнє середовище, статус школяра, зміна ігрової діяльності на навчальну) додалося також входження дитини в навчання дистанційно, а це інші умови розвитку й активності.

Звісно, викликати цікавість до навчання має й учитель, проте функції контролю і мотивації здебільшого покладаються на батьків. Тому їм обов’язково треба запитувати в дитини: “Що нового ти дізнався/лася сьогодні на уроці”?, замість “Яку оцінку ти сьогодні отримав/ла”?

Пам’ятаємо – нам не стільки цікаво, яку саме оцінку отримала дитина, скільки те, як вона почувається, наскільки вона впевнена в собі й своїх знаннях. Для однієї дитини оцінка “6” – низька, тоді як для іншої – це велике досягнення.

Завдання дорослих – з’ясувати причини зниження успішності й допомогти їх подолати.

• Для молодшого шкільного віку добре, коли є внутрішній план дій – коли дитина, виконуючи якесь завдання, надиктовує собі наступну дію. Тому батькам (для підтримки дисципліни й позитивного емоційного фону) потрібно просити дитину проговорювати свої дії, наміри й плани вголос.
• Обов’язково потрібно заряджати дітей оптимізмом, намагатися жартувати, підтримувати фразами: “Молодець”, “У тебе вийде”, “Спробуй ще”, “Чудово” й супроводжувати ці слова щирими емоціями.
• Згадайте Тома Соєра – “зробіть нецікаве привабливим”. Пізнавальний інтерес дитини не згасає, коли відсутня критика, нудьга, монотонність і суворий тон. Коли школяр відчуває, що хід його думок цікавить дорослих, а його мислення викликає повагу. Коли на його розмірковування звучить питання: “А чому ти так вважаєш”?, то й із дисципліною проблем не буде, дитина навчатиметься залюбки. Про це варто пам’ятати й батькам і вчителям.

ЯК БУТИ З ПІДЛІТКАМИ

Як мотивувати підлітків і старшокласників до навчання, коли вони втікають у світ ігор, або пишуть усі предмети в одному зошиті, чи відвідують дистанційні уроки з вимкненими камерами? Варто з розумінням, а головне – терпляче поставитися до негативізму, агресивності чи то замкнутості підлітків.

Пам’ятайте: подекуди вони більше, ніж інші вікові групи, страждають від нестабільності. Вони втратили необхідну орієнтацію на цінності та ідеали, адже старі знищені, а нові – не збудовані. Тому компроміс підлітки знаходять у псевдосамореалізації: оригінальне мовлення, нетипова зачіска, дивна музика, втеча від реальності у світ ігор, незвичний одяг.

Деякі батьки підлітків помічають, що успішність дітей суттєво знизилася. Але кожен із нас окремо не може вплинути на час, у який довелося жити нашим дітям. Деякі з них дійсно чимало втратили: дружбу, живе спілкування, спорт, рухливі й командні ігри, радощі, веселощі, море, перше кохання… Тож, по можливості, треба переглянути вимоги й змістити акцент на фізичне та психічне здоров’я дітей. Краще підліткам ставити запитання “Що ти відчуваєш?”, а не “Що ти собі думаєш?”

Якщо навіть десь виникли прогалини в знаннях, поставтеся до цього поблажливо. Втім, нехтувати дисципліною не варто. Наголошуйте на причинній наслідковості й підкріплюйте прикладами із життя: “Ти можеш не чистити зуби й вже за місяць помітиш не дуже приємні зміни”, “Ти можеш не вмикати камеру на уроці й пізніше ти помітиш, що почав гірше комунікувати й не хочеш виходити у світ”.

Навіть якщо зовні підліток не демонструє своє розчарування, страх, відчай, батькам однаково варто бути дуже обачними й делікатними. Ось деякі рекомендації:

• говорити про все дорослою мовою, називати речі своїми іменами;
• чесно говорити про свої страхи, почуття і переживання;
• підтримувати, підбадьорювати, жартувати;
• акцентувати на перспективах і позитивному майбутньому;
• бути щирими;
• обговорювати ситуацію, вчинок, а не зовнішність;
• бути поруч, навіть якщо наштовхуєтеся на опір;
• мати терпіння, виваженість і толерантність;
• домовлятися і заохочувати;
• менше логіки – більше емпатії.

Дитина має хотіти ввімкнути камеру на уроці, не тому, що змусив суворий вчитель, не тому, що тато нагримав, а тому, що цікаво, тому що вона поважає і себе, і педагога.

Втім, якщо дитина категорично не хоче вмикати камеру, не треба тиснути на неї. Можливо, на це є особисті причини, які він чи вона не бажає виголошувати. Можливо, варто поговорити про це з психологом.

ДОЗВОЛЕНІ ТА ЗАБОРОНЕНІ ФРАЗИ ДЛЯ БАТЬКІВ

Отже, підтримувати дисципліну школярів під час війни дуже важливо. З дітьми потрібно проговорити, що вчитися – необхідно. Звісно, бувають надзвичайні випадки, буває складно, але не варто надмірно розслаблятися і лінуватися. Краще говорити дітям:

• Я тебе чую / розумію / приймаю;
• Я визнаю твої почуття / складну ситуацію;
• Я готова/ий бути з тобою поруч;
• Я повністю розділяю твої емоції/співчуваю/розумію твій біль або Мені дуже шкода, що це сталося.
• Не використовуйте заклик до сили. Для дитячої психіки слова “тримайся” та “зберися” можуть дати зворотний ефект.
• Не підсилюйте проблему. Уникайте фраз “Який жах!” або “Боже, а якими будуть наслідки!”
• Запитайте, як ви можете допомогти.
• Цікавтеся першими. Навіть якщо дитина не говорить про свої переживання, то краще запитати про її почуття.

Абсолютно неприйнятно заперечувати почуття дитини такими фразами як-от: “Усе не так погано! І взагалі ти в безпеці!”, “Порівнюючи з Харковом, Запоріжжям, Херсоном у тебе чудові умови! Чому ж ти не вчишся як слід?!”

Українські діти, на жаль, проходять складні випробування. Але за належної підтримки та розуміння батьків вони можуть продовжувати ефективно вчитися, здобувати знання і готуватися до майбутньої кар’єри та дорослості.

Галина Номировська, спеціально для “Нової української школи”

Титульне фото: headtopics.com