Шкільні свята мають створити яскраві враження та залишити в учнів і учениць теплі спогади. Однак, в умовах війни важливо також зосередитися на психологічній безпеці дітей і врахувати, що деякі елементи, які раніше здавалися невинними, тепер можуть викликати в школярів і школярок сильні емоції та стрес.
Дитяча та сімейна психологиня Світлана Ройз поділилася на своїй Facebook-сторінці порадами, які допоможуть організувати свято, що принесе радість і спокій усім його учасникам, та уникнути травматичних ситуацій.
“Нещодавно мене попросили подивитися сценарій шкільного свята. Рада, що ми встигли змінити те, що було критично важливим. Вагалася, чи потрібно писати цей допис, але все ж вирішила озвучити. Це стосується не лише шкільних заходів, а й загалом усіх активностей, де беруть участь діти”, – пояснила психологиня.
Публікуємо допис пані Світлани в майже незмінному вигляді.
ЩО ВАЖЛИВО ВРАХУВАТИ ПІД ЧАС ОРГАНІЗАЦІЇ ДИТЯЧОГО СВЯТА
Шкільні свята – це не лише радість, але й потенційне джерело стресу для дітей, особливо для тих, хто має травматичний досвід. Я особисто бачила, як на дитячому святі, над хлопчиками й дівчатками, що заходили до приміщення, підривали петарди, з яких сипалися блискітки. Деякі діти підстрибували від несподіванки, а дехто був відверто наляканий. Усе, що нагадує вибухи, несподівано звучить, падає та торкається тіла, – категорично не варто використовувати на дитячих заходах.
Крім того, організаторам і батькам під час планування свят (у школі чи будь-яких інших) варто враховувати такі нюанси:
- якщо під час заходу використовуватимуть щось гучне, обов’язково варто попередити про це всіх учасників свята;
- не всі діти зараз витримують доторки, особливо чужих людей;
- несподівані активності, у яких потрібно замотуватись у щось, перевдягатися чи через щось пролазити, можуть викликати в дітей стрес (якщо це є у святковому сценарії, дітей і батьків варто обов’язково попередити);
- якщо сценарій свята передбачає надягання реквізиту на дітей (віночків, корон тощо), краще його дати учасникам і учасницям у руки (щоб діти самі надягнули реквізит);
- майже всі діти люблять повітряні кульки, але вони можуть лякатися звуку, коли кульки лопаються (і не впевнена, що саме зараз випускати щось у небо з екологічних і воєнних міркувань доречно);
- щоб покликати дитину, краще спочатку назвати її ім’я, адже коли діти будь-якого віку тривожиться, вони можуть одразу не зреагувати на прізвище;
- зараз тривожаться і дорослі, і діти, тому першачкам з батьками, які прийдуть до школи / на подвір’я закладу освіти варто заздалегідь пояснити куди йти / ставати (це допоможе зняти напругу);
- варто дати дітям можливість бачити батьків під час проведення заходу (якщо це можливо);
- не варто програмувати дітей на те, що вони обов’язково мають бути відмінниками й що вони прийшли до школи, щоб навчатися на 12 балів. Навпаки, важливо, аби учні й учениці відчули, що вони можуть помилятися, бути неідеальними. А дорослі тут, аби допомогти їм й підтримати.
- діти можуть втомлюватися від великої кількості людей (і взагалі швидко втомлюватися) і реагувати роздратуванням, надмірною активністю чи сльозами. Тому офіційні заходи на кшталт лінійок мають тривати не більше ніж 15 хвилин;
- змушували дітей стояти на сонці й слухати невідомих їм дорослих з незрозумілими словами – це неповага. Школа – для дітей, а тому учні й учениці мають це відчувати “з першого доторку”;
- під час заходу не варто торкатися теми літаків (робити оригамі чи макети, вмикати звук літака тощо), адже з початку повномасштабної війни ця тема тригерна;
- у дітей, що зазнали травматичного досвіду, може бути змінена орієнтація в просторі, тому маршрут, за яким вони мають рухатися (наприклад, до класу) краще супроводжувати намальованими стрілками чи плакатами;
- коли дитина переживає стрес, вона не звертає уваги на свої потреби, тому малюків важливо супроводити до туалету;
- у дітей не варто питати про те, де мама / тато (якщо ще не встигли зібрати та обробити анкети, де була б вказана ця інформація). Краще запитати з ким дитина прийшла на свято;
- дітям не варто пропонувати співати пісні, де є щось на кшталт “ми своїми руками й серцями зупинимо війну, ми ракети зупинимо руками, захистимо світ. Ми – діти війни” (це дуже некоректно);
- якщо в класі (школі) є діти, які втратили дім / були змушені покинути його, важливо бути обережними з цією темою.
Усі ці пункти були виокремлені на основі реальних ситуацій. У деяких мені довелося швидко втручатися, кілька описаних швидко змінювали в сценаріях.
Ми ніколи не зможемо (та це й не потрібно) створити ідеальні умови для дітей. Але ми точно можемо бути уважними до того, що здатне спровокувати сильні реакції, пов’язані з тривогою чи страхом.
З повагою та турботою до дітей, освітян і родин.
Світлана Ройз, дитяча та сімейна психологиня
Титульне фото: galka.if.ua
Обговорення