“Ми живемо в часи, коли, попри бурхливий розвиток ШІ, зростає роль Вчителя”: думки про важливість педагогіки турботи

“За всіма інноваціями стоять Люди. За всіма налагодженими освітніми системами – сукупність великої кількості ефективних щоденних взаємозв’язків Людей. Ми живемо в такі часи, коли, попри бурхливий розвиток технологій і активне залучення ШІ, усе більше зростає роль Вчителя”, – переконана науковиця, викладачка й директорка приватної школи Інна Дьоміна.

У своїй колонці для “НУШ” освітянка розповіла:

• чому штучний інтелект – це лише інструмент і не варто його боятися;
• які задачі вчителів ніколи не зможе замінити ШІ;
• що таке inquiry-based learning (навчання на основі зацікавлень учнів);
• про роль вчителя-ментора і його основні завдання під час навчання учнів;
• про унікальність досвіду українських освітян у контексті світу;
• як педагогіка турботи здатна змінити освітній процес.

Далі – пряма мова.

ЩО НАВРЯД ЧИ ЗМОЖЕ ЗАМІНИТИ ШІ В ОСВІТІ?

В умовах постійного змагання між High Tech і High Touch [ред. дослівно з англ. “високі технології” і “високий дотик” (мається на увазі, високий рівень залучення)], коли, за наявності віртуальної реальності, люди однаково прагнуть відвідувати “живі” концерти й на власні очі побачити визначні місця, цінність спільного шляху Вчителя та Учня зростає ще більше.

Звісно, це дискусійне питання, проте, на мою думку, інноваційні підходи й технології – це допоміжні інструменти, володіння якими не є вже чимось надзвичайним, адже цього можна навчитися. А ось навчитися ефективно взаємодіяти з учнями, аби не просто викладати матеріал, а надихати, мотивувати, підтримувати й підштовхувати – це висока майстерність, яку ці всі нові тренди часу лише доповнюють і, можливо, підсилюють.

Уважність, небайдужість і щире вболівання за своїх учнів – складно уявити, коли ШІ все це замінить.

Важливо підкреслити, що коли людина має вже достатній багаж знань і напрацьовані власні стратегії навчання, вона здатна рухатися самостійно, спираючись на різні технологічні можливості, проте не впевнена, що це спрацює з дітьми шкільного віку, які тільки формують свій фундамент.

НАВЧАННЯ НА ОСНОВІ ЗАЦІКАВЛЕНЬ УЧНІВ: РОЛЬ ВЧИТЕЛЯ У ЦЬОМУ ПІДХОДІ

Тривалий час у багатьох країнах світу обговорюється важливість і практикується підхід inquiry-based learning [ред. навчання на основі зацікавлень учнів]:

• коли процес навчання є досить динамічним і вибудовується насамперед на основі інтересів учнів;
• коли освітня система орієнтована на навчальні потреби дитини, а не на процес передачі інформації “зверху донизу”.

Очевидно, що зосередження на запам’ятовуванні й відтворенні, а не на розумінні та навчанні створювати все більше відходить у минуле, а проактивна роль учнів під час навчального процесу стає головною у вивченні більшості предметів і глибоко інтегрується в сучасну освіту.

Завдання, які не мають швидкої заготовленої відповіді, надають значно більше – досвід, який можна накопичувати й врешті-решт навчитися розвʼязувати комплексні задачі, замість “знайти” чи “вгадати” заздалегідь визначену правильну відповідь у тесті. Це значно складніше, тому вчитель-ментор-наставник-науковий керівник відіграє надзвичайно важливу роль.

Реальні завдання і problem-based learning, можливість здійснювати вибір і впливати на свою освітню траєкторію – це ті складники, які здатні зачепити сучасну дитину, що виросла в умовах глибоко діджиталізованого світу.

І завдання сучасного вчителя – навчити користуватися технологіями задля отримання знань і досвіду, проте не замінювати здобування власних досягнень калейдоскопом можливостей віртуальної реальності.

ПЕДАГОГІКА ТУРБОТИ – ВАЖЛИВИЙ НАПРЯМ СПІЛЬНОГО ШЛЯХУ ВЧИТЕЛІВ ТА УЧНІВ

В умовах війни діти як ніколи мають не лише освітні зацікавлення, а й освітні потреби. Мало хто у світі може поділитися подібним досвідом, і те, що дуже часто шукають сьогодні люди одне в одному – це небайдужість.

У небайдужого вчителя з’являються небайдужі учні.

І сьогодні варто говорити не лише про зацікавлення та потреби школярів і школярок, а й учителів. Попри всі перевірені освітні підходи та методики, сучасні освітні тренди й налагоджені системи, надбудовою стає турбота одне про одного в межах маленьких і великих освітніх екосистем. Педагогіка турботи є новим напрямом спільного шляху вчителів та учнів.

Освіта має бути важливою частиною життя громад, а освітні осередки – це вже не лише про навчальні потреби учнів, а і про суспільний розвиток громад. Так, свідомо не вживаю слово “школа”, адже в багатьох куточках нашої країни заклади освіти пошкоджені чи повністю зруйновані, а освітні осередки створюються в будинках культури чи інших можливих місцях.

Через війну нашим дітям передчасно довелося стати дорослими – більш свідомими й відповідальними, аніж їхні однолітки в інших країнах світу.

Тому педагогіка турботи, як новий напрям спільного шляху вчителів і учнів, – це вже давно не лише завдання для шкіл. Зрештою, можливо, учні вже готові до навчання не лише на основі переказування підручників, а й до розвʼязування реальних проблем у своїх громадах, коли отриманий досвід і навички дійсно мають значення.

Інна Дьоміна, засновниця і директорка Dominion.School

Титульне фото: київський ліцей “Голосіївський” №241, авторка – Марія Брикимова, ГО “Смарт освіта”