Теми статті: батькам, вчителям, директорам, учням
15 Липня 2020
Сьогодні, проглядаючи свою стрічку у Фейсбуці, відчула себе активним глядачем шоу “Битва маркетологів”, у якій основним завданням є реалізація продукту – освітнього проєкту (центри розвитку, садочки, школи).
Тішить, що все більше з’являється небайдужих до сфери освіти й дещо насторожує жонглювання словами в рекламних слоганах. Практично всі “готують до успішного життя” і зроблять із ваших дітей “лідерів”. Ваша дитина, звісно, матиме в школі лише позитив та радість, у 3 класі “запустить стартап”, а в 6-му – “програмуватиме не рівні айтішника, котрий пройшов шлях від джуніора до тімліда”.
Чесно, я тільки “за” й розумію батьків, які хочуть, аби шкільне життя не видавалося дитині суцільним кошмаром, щоби дитина не гаяла час дарма, однак за прекрасними словами й картинками з безплатних стоків ховається реальність.
Я не вірю в уроки критичного мислення та лідерства в розкладі, тому що це навички, які мають формуватися протягом усього навчального процесу. Поговорити кілька разів з учнями про критичне мислення й інкрустувати мету формування критичного мислення у своїх учнів у заняття – це велика різниця.
Почути від запрошеного експерта про те, як бути лідером, працювати в реальних командах із розвитком 4C (communication, collaboration, creativity, critical thinking) і навчатися весь основний час у тих вчителів, які такі навички не опанували – це імітація уроків лідерства.
Позиціонування викладання українською мовою в багатьох проєктах часто варто розуміти “українською ми говоримо здебільшого на уроках”, а на перервах говоримо “як усім зручно”, не розуміючи простої істини – для багатьох дітей школа наразі чи не єдине середовище, у якому діти мають змогу спілкуватися українською! Так, така наша реальність, а неправильне позиціонування “українська мова – лише на уроках” робить зі ставленням дітей до української ще гірші речі, ніж просто чесне викладання російською, що задовольняє тих батьків, які платять за освітні послуги.
А ще мене дуже гнітить формування в дітей ілюзії, що для успіху не потрібно працювати, що знання не потрібні для крутих стартаперів, блогерів, візажистів і ще тисячі модних професій, що користуються популярністю в дітей. Не вводімо в оману дітей, що навчання – це завжди легко і з задоволенням.
Нейрофізіологія каже, що коли навчання йде важко й повільно, воно є найбільш ефективним. Коли нам важко, ми запам’ятовуємо найбільше. І дітям потрібно про це знати.
Я не стверджую, що діти мають “умирати” в школі, але скажімо їм чесно – іноді тобі справді буде важко, навчання потребує зусиль, щоби здобути знання, потрібно витрачати час, але, навчившись вчитися, ти отримуватимеш справжнє задоволення й радість від школи, а потім зможеш самостійно навчатися протягом усього життя.
Звісно, завдання школи й кожного вчителя на своїх уроках – сформувати те середовище, у якому хочеться навчатися, як би важко не було, у якому не страшно помилятися, у якому тобі завжди допоможуть і почують.
І наостанок хочу зауважити, це все можливо, коли цінності школи й сім’ї збігаються.
Інна Дьоміна, співзасновниця “SOM.Science. Освітній консалтинг” та співавторка одного з проектів інтегрованого курсу “Природничі науки” для старшої школи, співзасновниця та керівниця навчального процесу Загальноосвітньої школи Claris Verbis
Титульне фото: автор – natus111, Depositphotos
Обговорення