Що таке доступне навчальне середовище і чи є воно в Україні

Коли в соціальних мережах спостерігала за відкриттям нових інклюзивно-ресурсних центрів, аналізувала фотографії навчального середовища шкіл – сучасних ремонтів, меблів і освітлення в класах та інших навчальних приміщеннях, у мене з’явились деякі думки щодо доступності і доцільності навчального середовища для дітей з особливими освітніми потребами.

Почнемо з теорії. Поняття доступності середовища достатньо широке та охоплює різні сфери життя: навчання, транспорт, будинки, суспільні місця тощо. Багато з цих сфер – у прямій залежності від потреб дитини (наприклад, доступність до навчальних приміщень – одна з умов доступності освіти) та в результаті впливає на включення людини в суспільство.

Протягом останніх 20-ти років у нашій країні використовували різноманітні підходи до архітектурної доступності об’єктів громадського користування в контексті концепції “середовище без перешкод”. Це призвело до вузькоспеціалізованого дизайну або дрібномасштабних рішень проблеми, які передбачають обмеження або заздалегідь визначений вибір в умовно непристосованому макропросторі.

Часто це окремі рішення для певної категорії осіб з особливими освітніми потребами. Наприклад, яскраві двері для людей з проблемами із зором у зовсім непристосованому для інших людей з інвалідністю просторі (тобто, простір “пристосували” лише для однієї нозології, а не для всіх людей).

Водночас, слід враховувати, що психофізичний стан дітей з інвалідністю може змінюватись з часом: проблема може бути подолана або, навпаки, може прогресувати. Таким чином, деякі фізичні недоліки впливають лише на певну сферу діяльності людини, а решта можуть бути непомітними для інших.

Останні дослідження психологів та соціологів показали, що доступність повинна означати значно більше, ніж просто безпосередній та безперешкодний доступ до приміщень з допомогою допоміжних або спеціальних засобів. Універсальне або інклюзивне проектування приміщень – це сучасний підхід до облаштування середовища, яке відрізняється від середовища для людей з інвалідністю. Воно передбачає зручність і комфорт для всіх.

Наприклад, широкі двері у класах будуть зручними не лише для дитини на візку, але й для технічного працівника, який приносить у клас інвентар для прибирання. Відсутність порогів потрібна не лише дитині з порушеннями опорно-рухового апарату, але й дитині з проблемами зору або старшій особі.

Однак, економічна, культурна та соціальна ситуація в нашій країні впливає на вирішення цих проблем. Саме тому в мене виникла думка описати певні проблеми і шляхи їх вирішення в контексті доступності навчального середовища дітям з особливими освітніми потребами (ООП).

В Україні (країні з низькими доходами населення) ми спостерігаємо різноманітність в пристосуванні приміщень до потреб дітей з ООП. Навіть при тому, що наша країна провадить політику поширення інклюзії в освіті відповідно до міжнародних правових актів (зокрема, Всесвітньої програми дій стосовно осіб з інвалідністю (WPA) та Стандартних правил для забезпечення рівних можливостей для осіб з інвалідністю), створення умов доступності до навчальних приміщень не набуло сильного поширення.

Власне, ми пропонуємо на рівні держави розглянути підходи і стратегії вирішення проблем. Це, зокрема, проблеми кольору і контрасту, освітлення і спеціальних позначень, використання спеціальних технічних засобів, меблів та оформлення різних приміщень навчального закладу. Це також питання підготовки учнів до розуміння логотипів, що позначають універсальну доступність приміщень. Це роз’яснення способів поведінки з особами з інвалідністю у спільному навчальному просторі, які мають бути прийнятними для всіх членів шкільної громади.

Ми заявили на рівні держави про доступність і рівність освіти, але мало звертаємо уваги на створення зручного і комфортного для ВСІХ навчального середовища.

Шановні колеги, прошу вас надсилати фотографії, відео, розповіді з прикладами того, як у вас облаштоване середовище в садочку, школі, ІРЦ на цю електронну пошту [email protected]. Ми не будемо публікувати, в якому конкретно закладі зроблено фото – важливо лише побачити вдалі і невдалі приклади. У наступних випусках розглянемо в деталях кожен із суттєвих елементів: від кольору стін, до височини сходинок, від покриття на підлозі до звукоізоляції.

Віра Ремажевська, представниця України в Європейській раді з питань освіти осіб з проблемами зору і в міжнародній раді з питань освіти сліпо-глухих осіб, директорка навчально-реабілітаційного центру “Левеня”, тифлопедагог (Львів)

Фото: автор – ArturVerkhovetskiy, Depositphotos

Матеріали за темою

Обговорення

Розділ створено за підтримки Програмної ініціативи “Демократична практика” Міжнародного фонду “Відродження”. Позиція Міжнародного фонду “Відродження” може не збігатися з думкою автора.