Школа, дружня до Людини: створити навчальний простір, де дітям, учителям і батькам буде безпечно й комфортно

“Якби мене запитали, якою я бачу українську школу в майбутньому, я би відповіла одним реченням – “Школа, дружня до Людини””, – зізнається викладачка й директорка школи Інна Дьоміна.

На яких принципах має ґрунтуватися такий гуманістичний освітній простір? У навчальному процесі мають бути враховані інтереси й потреби всіх сторін: дітей, учителів та батьків.

ДИТИНОЦЕНТРИЗМ Й АНДРАГОГІКА

У межах свого наукового дослідження я читаю та аналізую багато літератури щодо різних освітніх систем та політик у цілому, щодо переваг і недоліків різних підходів – і мені здається, що саме Школа, у якій добре дітям, вчителям і батькам, має бути в нашій країні.

Безумовно, кожна дитина – це особистість, і в неї має бути можливість реалізовувати себе. На цьому шляху неможливо досягнути кінцевого місця призначення, адже світ постійно змінюється, а з ним і діти.

Так, ми давно говоримо про дитиноцентризм і прагнемо до нього, реформуємо шкільну систему, змінюючи зміст освіти, додаючи “родзинки” в освітній процес, аби учні отримували більше актуальних сучасних знань, умінь та навичок. Але при цьому дуже небагато йдеться про те, а як учителям в усьому цьому процесі, як їм знаходити мотивацію та ресурс на розвиток – і йдеться не лише про фінанси. Важко створювати вільне та сучасне середовище навчання і розвитку дітей у школі, коли вчителі, які є ключовими в цій системі, часто не мають часу, сил і мотивації на власний професійний розвиток.

Будьмо чесними: як і на будь-якій роботі, дорослі люди – вчителі – “вигорають”. Але ми, реформуючи школу, нічого не робимо для тих людей, які, власне, і є основною рушійною силою змін, окрім як вимагаємо від них змінитися, навчитися і стати фахівцями з новими компетенціями. Причому робимо це не за принципами андрагогіки – навчання дорослих.

Я мрію, що школа буде дружньою для вчителя завдяки тому, що будуть створені умови роботи, у яких вчителі самі хотітимуть навчатися нового, ділитися досвідом із колегами й будуть впевненими у своєму майбутньому.

В учнів та вчителів набагато більше спільного, ніж здається. Діти хочуть отримувати гарні результати й чути добрі слова, але так само і вчителі хочуть, щоб їхні учні досягали цілей, щоб їхню роботу цінували. Дуже сподіваюся: колись держава зрозуміє, що якісний урок вимагає ретельної і тривалої підготовки, й оцінюватиме зусилля вчителів відповідно.

БАТЬКИ МАЮТЬ БАЧИТИ В ШКОЛІ БЕЗПЕЧНИЙ ПРОСТІР

Дуже хочеться, щоби батьки також відчували себе комфортно в школі, щоб вони не боялися звернутися з питаннями чи по допомогу до вчителя, не боялися осуду чи ігнорування. Мрію, що батьків почують – і вони, відповідно, не боятимуться довіряти школі.

Батькам так само важко, вони так само хочуть підтримки й добрих слів, доречних порад і розуміння. Якби ми всі глибше занурилися у світи одне одного, то нам, можливо, легше було б порозумітися. А доки всі в різних світах, здається, дитина часом хоче захиститися від вчителів і батьків, вчителі – від бюрократії та батьків, а батьки постійно захищають дітей, тому що не сприймають школу як безпечне місце. І зараз ідеться не про умови воєнного стану.

Мрію, що після нашої перемоги настане час, коли нарешті всі учасники освітнього процесу будуть свідомими своїх прав та обов’язків, вибудовуватимуть нову культуру спілкування та співпраці.

Не забуваймо, що всі в нашому трикутнику взаємодії є важливими – і учні, і вчителі, і батьки. Коли акценти зміщуються в певний бік, система може не витримати.

Нам не потрібно копіювати чужі освітні системи, бо ми унікальні, з власним неповторним досвідом. Ми здатні створювати свою Школу, спираючись на певний успішний досвід інших, але формуючи унікальні шкільні екосистеми – Школу, дружню до Людини.

Інна Дьоміна, засновниця і директорка Dominion.School

Титульне фото: ArturVerkhovetskiy, Depositphotos