Напишіть нам

Всі теми

Скласти пазл: яких знань та навичок не вистачає українським учням при навчанні в закордонних школах

Зараз багато українських дітей вчиться за кордоном. І для батьків, і для учнів це ще той стрес: невизначеність, незнання мови, новий колектив, нові вчителі та предмети – деякі зовсім незнайомі.

Українським учням у Європі порівняно легко даються точні та природничі науки, програма яких в цілому схожа на нашу. І несподівано найбільшу проблему складає другорядний в українських школах, але дуже важливий для європейської освіти предмет, який ми називаємо “література”. Його вивчення принципово відрізняється від того, до якого ми звикли, каже співзасновниця ГО “Смарт освіта” Зоя Звиняцьківська.

Читайте в колонці Зої про те:

  • як вчать літературу в школах Європи;
  • для чого всі учні пишуть “прото-наукові роботи”;
  • чому сформоване на уроках критичне мислення є умовою побудови економічно успішних країн та стійких демократій.

Як добре відомо мільйонам українських сімей, шкільна освіта в Європі складається з молодшої, середньої та старшої школи. Перші дві є обов’язковими, остання – за вибором дитини й результатами її навчання. Цільове призначення старшої школи – підготувати дитину до вступу до ЗВО й отримання вищої освіти, отже система тестів наприкінці середньої школи створена, щоби направити до старшої школи тільки тих дітей, які хочуть і можуть “потягнути” навчання у виші. А тепер звернемо увагу на те, що відомо не всім.

ЧОМУ ЛЕГКО ДАЮТЬСЯ ТОЧНІ НАУКИ, А З ЛІТЕРАТУРОЮ БІДА

Я знаю багато кейсів, коли наші талановиті, чудові, розумні українські діти, попри стрес і незнайому або погано знайому мову, майже одразу “вливаються” й починають отримувати гарні оцінки з точних та природничих наук: математики, фізики, хімії тощо. Іноземні вчителі відверто в захваті, батьки та українські вчителі сповнені зрозумілої гордості – ось вона, українська освіта, яку так усі “шпиняли”, ось її реальний рівень у порівнянні з європейською, яку нам так довго давали як взірець!

Водночас українські батьки спочатку звично не звертають уваги на такі науки, як “література”, традиційно вважаючи їх несуттєвими – якось там впораємось, аби з математикою все було добре. Але, як виявилося, саме в літературі, а не в математиці зарите коріння європейської освіти (принаймні, західної Європи).

ЯК ВЧАТЬ ЛІТЕРАТУРУ В ЄВРОПІ

Література в європейських школах – це не кволий переказ прочитаних книжок з аморфними “творами” наприкінці теми. Упродовж навчального року там можуть вивчати лише два-три твори. Мета курсу – прокачування трьох базових для європейської освіти навичок:

1) повноцінний аналіз твору (факт його читання навіть не обговорюється) – такий, як в українській системі освіти відбувається хіба в профільних філологічних ЗВО, і то за умови, якщо пощастить із викладачем;

2) інтерпретація, тобто, те саме славнозвісне “що хотів сказати автор”, але не зі стелі, а ґрунтуючись на арсеналі художніх прийомів та інструментів, знайдених у процесі аналізу;

3) есей на тему. Не вільний потік свідомості, а структуроване висловлювання учня, яке також підпорядковане суворій системі правил.

Робити це складно – і європейським дітям також. Тріада “аналіз – інтерпретація – есей” є хіба не найбільшою проблемою учнів, особливо в старшій школі, де цьому приділяється багато уваги й вже не можна схибити, бо кожна оцінка є вирішальною для майбутнього атестату. Але цей шматок класичної європейської освіти, на якому й досі тримається вся гуманітаристика, вмонтований уже в середню школу, тому що європейці вірять – це необхідно для розвитку критичного мислення, здатності аналізувати та розуміти інформацію. Це специфічна задача, яку не можна отак відразу опанувати, а тільки використовуючи природну кмітливість і здоровий глузд. Є певні суворі правила й чіткий набір інструментів, які дуже добре відомі європейським школярам і абсолютно невідомі українським, бо в нашій шкільній програмі їх немає і близько.

Але це не все.

НАУКОВА РОБОТА “НА МІНІМАЛКАХ”

У деяких програмах європейських гімназій, зокрема в International Baccalaureate (ІВ) програмі, дитина має, крім складання тестів, написати есей з одного з предметів на обрану нею, дитиною (а не запропоновану вчителем!) тему. Це така прото-наукова робота, де профільний вчитель виступає науковим керівником. Це як окремий вид роботи, досвіду якого в українських дітей зазвичай абсолютно немає. Зауважте – власний вибір теми унеможливлює будь-яке списування й робить кожен есей справді оригінальним.

Тут тренується:

  • вміння дитини шукати відповідну літературу (і відкидати невідповідну);
  • організовувати свій час для додаткового читання великих обсягів текстів;
  • вміти розуміти прочитане, аби виділити те, що потрібно;
  • порівнювати різні джерела інформації та поєднувати дані з них;
  • робити власні висновки.

Тобто, знову-таки, тренується критичне мислення, вміння аналізувати інформацію і формувати власну думку на основі отриманих знань. Усього цього дітей у європейських школах потроху вчать, починаючи з 5 класу – і ніколи, на жаль, не вчать в українських школах. Опанувати цю науку можливо, але для цього потрібно більше часу.

Саме тому в багатьох європейських школах нашим 10-класникам весною, наприкінці навчального року 2021–2022, пропонували, замість йти до 11 класу, повторити рік – щоб, маючи вже більш-менш відомий матеріал із точних наук, бодай частково опанувати невідому українським дітям науку формального аналізу, роботу з різними джерелами інформації, формування власної думки тощо. Потім – отримати гарні оцінки й за бажанням перейти до старшої школи.

“ЦЕ ЗАКЛАДЕНО В НУШ, АЛЕ Є ПРОБЛЕМИ З УПРОВАДЖЕННЯМ”

Ми маємо розуміти, що в програмі європейських шкіл закладено великий шматок абсолютно невідомих українським дітям знань і вмінь – закладено, власне, починаючи з 5 класу, бо вже тоді діти потроху аналізують художні твори, але критичними ці знання стають в 10 класі, коли потрібно складати іспити. Так, розвиток цих вмінь передбачено в Нової українській школі. Так, реформа ще не дійшла до цього – але вже перед війною ми бачили системні проблеми із впровадженням цих навичок і формуванням цієї галузі знань – зокрема, через нерозуміння цих інструментів самими вчителями. Нині проблеми реформи не на часі. Йдеться про те, щоб упринципі мати можливість продовжувати надавати середню освіту мільйонам маленьких українців. Але так сталося, що багато українських дітей та їхніх батьків впритул познайомились із європейською освітою й на власні очі побачили цей поки відсутній у нашій системі освіти елемент, що формує системне, критичне, аналітичне мислення і, вочевидь, є умовою побудови економічно успішних країн та стійких демократій.

Зоя Звиняцьківська, співзасновниця ГО “Смарт освіта”

Титульне зображення: автор andriymedvediuk, Depositphotos

Матеріали за темою

Обговорення