Травмочутливі теми на уроці: 4 стратегії, які допоможуть вчителю підготуватися до заняття

“Освітній процес має потенціал не лише навчати, але й підтримувати. Сьогодні вчителям неабияк важливо проявляти високу чутливість до тем, які можуть бути травматичними для учнів”, – розповідає керівниця освітніх програм GoGlobal Любов Залюбовська.

У своїй колонці для “НУШ” фахівчиня розповіла про:

• важливість розуміння вчителем своїх учнів та їхніх потреб в умовах війни;
• 4 стратегії адаптації потенційно травмочутливих навчальних матеріалів;
• важливість використання психологічних методів під час занять;
• можливість зміни формату, структури чи наповнення освітніх ресурсів і порядку подання тем та багато іншого.

Далі – пряма мова.

ЯК ВЧИТЕЛЮ НЕ ТРАВМУВАТИ ДИТИНУ ПІД ЧАС УРОКУ

Жорстоке поводження з тваринами, насильство, гендерні стереотипи, бодішеймінг [дискримінація людини за зовнішніми ознаками – ред.], бідність, класова дискримінація – це теми, які потрібно дуже обережно проговорювати з дітьми. Для цього вчитель має розуміти, як його слова, вправи чи активності можуть вплинути на психічний стан учнів і учениць.

Утім, з початком повномасштабного вторгнення кількість таких складних тем, які можуть травмувати дитину, значно зросла.

• Наприклад, Артема з 5 класу виховувала бабуся, а його батьки загинули. На уроці вчитель просить школярів і школярок намалювати сім’ю. Чи може така ситуація стати тригером для хлопця? Звісно, що так.
• Або ж інша ситуація – педагог вивчає з учнями на уроці тему про тварин. У матеріалах до заняття є завдання – розповісти про домашнього улюбленця. А в класі є Оксана, яка з родиною виїхала з окупації й залишила свою кицю там, бо просто не було вибору. Це теж тригер.

Сьогодні вчитель має розуміти, як обговорення таких тем може вплинути на психічний і моральний стан учнів та учениць. А тому підготовка до уроків у цьому контексті вимагає від освітян не лише фахових знань, але й розуміння, з якими дітьми вони працюють, і вміння адаптувати програми відповідно до потреб школярів і школярок, аби уникнути гострих ситуацій. Адже матеріали для підготовки уроків, які раніше були абсолютно “ок”, зараз можуть містити:

• малюнки;
• тексти;
• завдання

які є травматичними для дітей.

ЯК УНИКНУТИ ТРАВМАТИЧНОЇ СИТУАЦІЇ НА УРОЦІ

Найперше, учитель має розуміти:

• які діти вчаться в класі;
• звідки вони;
• чи є діти ВПО;
• чи є діти, чиї батьки (або тато, або мама) зараз на війні;
• чи є діти, які так чи так постраждали від війни та її наслідків (були в окупації або втікали з Маріуполя тощо);
• чи є ситуації, про які вчитель обов’язково має знати.

Цю інформацію про учнів мають знати класні керівники. Бо, наприклад, у програмі вчителя-мовника є безліч тем, і будь-яка з них (тварини, сім’я, друзі, їжа, музика тощо) може стати тригером для дитини.

Друге – педагогу під час підготовки до уроку варто уважно подивитися на матеріали, які він планує використовувати, і критично оцінити їх:

• чи є в них те, що може травмувати учнів і учениць?
• як обігрується тема та які завдання постають перед дитиною?

Зокрема, для допомоги освітянам найближчим часом вийде посібник “Коли світ на межі змін: Впровадження моделі школи, чутливої до психічного здоров’я”. У ньому вчителі знайдуть 4 стратегії для адаптації потенційно травматичних навчальних матеріалів, що дасть змогу запобігти гострій ситуації.

СТРАТЕГІЇ АДАПТАЦІЇ НАВЧАЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ

1. Перша стратегія – це включення додаткового контенту. Під час підготовки до уроку, учителю варто поміркувати, які активності допоможуть учням краще засвоїти навчальний матеріал. Йдеться і про певні психологічні методи, наприклад:

• арттерапію: малювання, ліплення тощо;
• вправи на заземлення чи саморегуляцію;
• хвилинки рефлексії;
• спільне вигадування і запровадження правил, які допоможуть дітям почуватися в безпеці (наприклад, якщо дитині щось не подобається, вона має право встати, відійти в комфортне місце, і не брати участі в обговоренні, якщо цього не хоче).

2. Друга стратегія – видалення або уникнення потенційно тригерних компонентів. Наприклад, тема сім’ї зараз потребує максимально уважного ставлення. Готуючись до уроку, учитель може замінити завдання, де діти мають описувати свою нинішню родину або дім. Натомість їм можна запропонувати:

• описати якийсь уявний дім;
• описати дім, у якому живе якась відома людина (президент Сполучених Штатів чи король Чарльз);
• описати щось інше уявне, що не стосується безпосередньо необхідності описувати власну родину.

Крім того, психологи не рекомендують вживати в класі слова “батько” й “мати”, бо дитиною може опікуватися хтось із родичів.

3. Третя стратегія – це зміна формату, структури чи наповнення освітніх ресурсів. Одним із найпоширеніших методів адаптації є зміна навчальних матеріалів. Наприклад, відредагувати світлину, відео, частину тексту або обрати інше питання для обговорення.

Часто в англійській мові дітей просять створити власне родинне дерево. У цьому випадку також можна говорити про уявну родину. Крім того, важливо використовувати фотографії, де є різні типи сімей. Тобто, не обов’язково показувати сім’ю, де є батько, мати, дівчинка і хлопчик. Можна говорити, що є:

• лише тато;
• лише мама;
• лише бабуся тощо.

Адже це теж типи родин, і в цьому випадку учень, який не має когось із батьків, або не має когось із родичів, не почуватиметься інакшим. Замість того, щоби просити школярів і школярок описати свою сім’ю, можна спробувати зробити завдання менш особистим і, наприклад, дати завдання розповісти про родину супергероїв.

4. Четверта стратегія – зміна порядку подання тем. На щастя, зараз у вчителів є можливість впливати на послідовність вивчення матеріалів. Зокрема, якщо педагог знає, що з дитиною сталася якась трагедія і тема уроку може бути травматичною, він [вчитель – ред.] може реструктурувати календарно-тематичне планування. Це дасть час школяру чи школярці адаптуватися, і вже згодом певна тема не матиме на нього / неї такий травматичний вплив.

Зараз ми в GoGlobal працюємо над програмами надолуження освітніх втрат для базової школи, і всі ці способи використовуємо під час розроблення навчальних матеріалів. Звертаємо увагу на все:

• тексти;
• картинки;
• кольори;
• звуки;
• відео.

У всіх матеріалах раджу уникати використання яскраво червоного кольору. Його краще замінити на більш нейтральні пастельні відтінки. Це, зокрема, дасть змогу уникнути зайвої тривожності в колірній гамі. Крім того, варто уникати плям, які нагадують кров, або малюнків, на яких зображені обʼєкти, що зараз асоціюються з війною (наприклад, космічна ракета, пожежа).

У нашої пам’яті немає строку давності. І кожен раз, коли нас щось тригерить, ми автоматично уявляємо себе в тій ситуації, яка колись була для нас дуже неприємною. Тому ці деталі є надзвичайно важливими, особливо в контексті.

Наостанок скажу як вчителька, що будь-яка тема може бути тригерною. І жоден вчитель зараз не може гарантувати, що він буде готовий до всього і врахує всі важливі моменти. Тому тут допоможуть правила першої психологічної допомоги та розуміння алгоритму дій у критичній ситуації.

Любов Залюбовська, керівниця освітніх програм GoGlobal

Титульне фото: ГО “Смарт освіта”