Напишіть нам

Всі теми

Тьюторство. Що це, як допомагає учням і чи можливе в Україні

Сьогодні тьюторство стало освітнім трендом. Але часто в альтернативних українських школах йдеться про “тьютора класу” чи тьютора, який працює з колективом дітей. Така ідея “колективного впровадження” є хибною, адже тьюторство – це суто індивідуальна освітня практика.

Вона зародилася ще у 12 столітті в перших європейських університетах, де науковий ступінь можна було здобути, прослухавши певну кількість предметів і курсів.

У такому просторі надлишкових освітніх пропозицій зробити правильний вибір допомагали старші товариші. Зазвичай це були “вічні студенти”, які не отримували місце викладачів при університетах, але хотіли й далі навчатись і були на утриманні, що надавали студентські колегії. Вони і ставали тьюторами для новоприбулих, опікувалися їхнім студентським життям і, зокрема, допомагали зрозуміти покликання кожного, відповідно до цього обрати предмети та відповідати за свій вибір.

Поступово тьюторська освітня модель стала провідною, і на сьогодні левову частку свого часу студенти університетів приділяють зустрічам зі своїм персональним тьютором. Я вважаю, що і в школі місія тьютора не має зазнавати особливих змін. Його головним завданням лишається – допомогти окремій дитині розкрити свій потенціал та сформулювати запит до своєї освіти.

ЧИ МОЖЛИВЕ ТЬЮТОРСТВО В ДЕРЖАВНИХ (КОМУНАЛЬНИХ) ШКОЛАХ

Хоча такої професії ще немає в національному класифікаторі, у Новій українській школі працюють багато вмотивованих педагогів, які вже зараз можуть бути потенційними тьюторами. На мою думку, тьюторство треба вводити як добровільний рух, до якого зможуть долучитися вчителі та діти. За наявності бажання, постійного навчання та методичної підтримки вчителі-тьютори зможуть продемонструвати чудові результати у своїй індивідуальній (позакласній) роботі з тьюторантами.

ДЕ НАВЧАЮТЬСЯ ТЬЮТОРСТВА

В Україні спеціалізованих програм навчання тьюторства не так багато. Інша ситуація в сусідній Польщі. Мені пощастило пройти програму навчання тьюторства тривалістю 64 години від Вроцлавського колегіуму. Ця програма підходить для всіх освітян, які зацікавлені в розвитку своїх учнів. Вона надає не тільки теоретичні знання про основи тьюторингу, але й, що дуже важливо, практичні інструменти індивідуальної роботи з учнем, за допомогою яких можна віднайти та розвивати його сильні сторони та розв’язати проблеми з навчанням.

Проте, закінчивши програму, я стикнулася з тим, що на практиці запропоновані методи необхідно адаптувати – як під вік тьюторантів, так і під реалії української школи. Але саме цей курс надав підґрунтя для подальшого самостійного творчого опанування професії.

Під час навчання тьюторства велике значення приділялося задоволенню від співпраці з дітьми та профілактиці професійного вигорання. Тому в школах, що практикують тьюторський підхід, доцільно організовувати зібрання тьюторів за методикою балінтовських груп, де учасники зможуть ділитися своїми почуттями та зарадити проблемам.

У контексті продовження навчання також може бути цікавою програма акредитації тьюторів (також від Вроцлавського колегіуму), адже, окрім поглиблення знань, вона забезпечує супервізію та підтримку у введені тьюторантів. Саме через практичну діяльність і відбувається опанування не простої, але цікавої ролі тьютора.

СКЛІЬКОХ ДІТЕЙ МОЖЕ СУПРОВОДЖУВАТИ ОДИН ТЬЮТОР

Користуючись принципом обсягу уваги, можна сказати, що одночасно можливо супроводжувати 7 (+/- 2) дітей. Якщо займатися виключно тьюторським супроводом, то не рекомендовано вести понад 10 тьюторантів одночасно.

У моєму досвіді є один особливо успішний випадок впроводження тьюторства в одній приватній школі. Там тьютори є також і вчителями та кураторами, тому, зважаючи на їхнє навантаження, максимальна кількість тьюторантів у одного тьютора була до 5. Проте, звісно, варто дослухатися один до одного та намагатися підібрати оптимальну кількість для кожного.

Ключову роль також має відігравати бажання самого педагога стати тьютором. За наявності бажання, постійного навчання та методичної підтримки, вчителі-тьютори демонструють чудові результати у своїй індивідуальній роботі з тьюторантами.

ЯКИЙ ОПТИМАЛЬНИЙ ВІК УЧНІВ ДЛЯ ПОЧАТКУ РОБОТИ З ТЬЮТОРОМ

Я вважаю, що розпочинати індивідуальну роботу з тьютором варто не раніше початку середньої школи (5 клас). Адже цей період характеризується інтенсивним розвитком лобових часток мозку людини, які відповідають за формування самостійності, ініціативності та здатності до критичної самооцінки. У цей час якнайкраще розпочинати свідомо обирати, планувати та організовувати свою діяльність. У цих питаннях допомога тьютора стає визначальною.

ЯКІ ПЕРСПЕКТИВИ НАДАЄ ТЬЮТОРСТВО ДІТЯМ

Щоби зрозуміти, які перспективи відкриває робота з тьютором, пропоную всім уявити, що з дитинства вас оточують люди, які уважні до вас, ваших інтересів та талантів, з ними ви можете розкритися на повну та спробувати реалізувати свої найзаповітніші мрії, не боячись водночас помилок та осудження. Ці люди завжди готові підтримати, заспокоїти, бути поруч, але й можуть дати побути на самоті, якщо це вам необхідно.

Подумайте, якою людиною ви стали би за таких обставин? Чому би присвятили своє життя? Якщо уявна картина захоплює або вам пощастило й такі люди вже є поруч із вами, то можна сміливо заявити, що тьюторство необхідне та має неабиякий сенс у житті молодого покоління.

ЩО РОБИТЬ ТЬЮТОР ДЛЯ РОЗВИТКУ КОЖНОЇ ДИТИНИ ТА ФОРМУВАННЯ В НЕЇ ГОТОВНОСТІ ДО САМОСТІЙНОГО ЖИТТЯ

Тьютор працює із запитом дитини до своєї освіти, з її пізнавальними інтересами та нахилами. Уважність тьютора до виборів, що здійснює дитина в освітньому полі, спонукає останню до роздумів, кращого розуміння себе, своїх бажань та тих речей, що роблять її щасливою. У своїй роботі тьютор може використовувати методи проблемних запитань, різноманітні рефлексивні техніки, інструменти коучингу та постановки цілей. Саме можливість робити вибір та відповідати за нього сприяє розвитку самостійності в дітей.

Можна сказати, що робота тьютора завершується тоді, коли його підопічний знаходить відповіді на запитання “Хто я?”, “Що робить мене щасливим/-ою?”, “Чим я хочу / можу / буду займатися?”.

Є чудова аналогія з фізичною реабілітацією. Люди, які з певних причин не можуть самостійно ходити, користуються спеціальними фіксаторами для суглобів, які допомагають рухатися. Ці засоби мають назву tutor. Виходить, тьютор не потрібен для тих, хто вже самостійно й осмислено йдуть шляхом свого життя.

Тетяна Васильова, спеціаліст із теорії та практики запровадження тьюторингу, автор і розробник програм індивідуального тьюторського супроводу

Титульне фото: автор – Syda_Productions, Depositphotos

Матеріали за темою

Обговорення