Напишіть нам

Всі проєкти

Всі теми

Українські школярі навіть попри війну відчувають себе у більшій безпеці, ніж їхні однолітки з інших держав: висновки PISA

Більшість освітян асоціює міжнародне дослідження PISA з порівняльними даними про власне академічні успіхи – у математиці або ж у природничих науках. Втім, PISA також дає найбільшу й “найсвіжішу” базу даних про соціальні й емоційні навички та зв’язки школярів. У 2022 році в межах PISA в учнів і учениць із 81 країни світу запитали про те, наскільки вони задоволені своїм життям. І хоч школа, на перший погляд, для 15-річних підлітків може бути останнім місцем, яке вони асоціюють зі своїм добробутом, дані показують, що рівень задоволеності для учнів продиктований двома найважливішими чинниками:

  • стосунками з батьками;
  • життям у школі.

“Чим швидше глобалізація та діджиталізація стискають час і простір навколо нас, тим більше людей потребують емоційної стабільності та заземлення. Можливо, це одна з найбільш недооцінених місій шкіл у XXI столітті”, – стверджує директор із питань освіти й навичок OECD і засновник дослідження PISA Андреас Шляйхер.

У своєму тексті для oecdedutoday.com експерт розповів, що попри складні обставини, за даними дослідження українські учні відчувають більшу безпеку в школі порівняно зі школярами з інших країн ОЕСР. Є припущення, що це може бути пов’язано з активною участю школи у впровадженні цінностей, української ідентичності та почутті приналежності в навчальному середовищі.

Далі – пряма мова.

ТРАНСФОРМАЦІЯ ОСВІТИ В ЧАСИ ВІЙНИ

В Україні, де вже сотні закладів освіти зруйновані внаслідок військової агресії росії, а значна частина шкільного життя учнів проходить у сховищах, підлітки почуваються у більшій безпеці, ніж у середньому в країнах ОЕСР, і значно більше, ніж у таких державах, як, скажімо, Велика Британія чи Сполучені Штати Америки. Українські підлітки також мають вище емоційне відчуття приналежності до школи.

Але це несподіванка лише на перший погляд. Минулого тижня я відвідав школу №25 у Вінниці, де учні, учителі та батьки ще до війни працювали над тим, аби зробити цінності, українську ідентичність і почуття приналежності учнів головною місією освіти.

Це бачення трансформувало все – від якості стосунків між учнями та вчителями до форм залучення батьків до організації освітнього середовища. Зокрема, після повномасштабного вторгнення росії, укриття школи, яке раніше було темним і брудним, перетворилося на простір для навчання й ігор.

Відео з тексту на oecdedutoday.com 

Однак це не єдиний приклад. Реформа “Нової української школи” поклала початок складному, однак успішному шляху трансформації.

Тож не дивно, що учні в Україні демонструють вищий рівень самомотивації до навчання, ніж учні в країнах ОЕСР, і, що не менш важливо, вони зазнали менших академічних втрат, ніж деінде, попри значно більшу кількість перерв у навчанні.

У цьому сенсі Україна може дати світу потужний урок.

ЯК ШКОЛА ТА РОДИНА ВПЛИВАЮТЬ НА ЕМОЦІЙНУ СТІЙКІСТЬ УЧНІВ

Але на цьому історія не закінчується. PISA також збирає дані щодо того, як школи можуть допомогти розвинути учням емоційну стійкість.

Почнемо з того, що в усіх країнах-учасниках PISA, школярі, які отримували більше підтримки від своїх родин, повідомляли про

  • вище відчуття приналежності до школи,
  • більше задоволення життям
  • і більшу впевненість у своїй здатності до самостійного навчання.

Загалом, учні, яких більше підтримували вдома, також мали позитивніше ставлення до школи та навчання.

Упродовж тривалого часу державна політика багатьох держав була спрямована на створення шкіл, які намагалися компенсувати недостатню участь батьків у навчальному процесі. Ці зусилля принесли небагато плодів, про що свідчить велика і часто зростальна соціальна нерівність у результатах навчання. Здається, відповідь полягає в тому, щоб зробити батьків частиною рішення, а не розглядати їх як частину проблеми. І багато освітніх систем у PISA показують, що це цілком досяжна мета.

Пандемія нагадала, що навчання – це не транзакційний бізнес, а соціальний досвід, в основі якого лежить якість стосунків між учнями та вчителями. У багатьох високоефективних системах освіти педагоги є чудовими тренерами, наставниками, будівничими громад і творчими розробниками інноваційних навчальних середовищ. Вони працюють так, тому що їхні освітні системи надають їм для цього простір і підтримку. Це дуже важливо: учні, які повідомили про більшу підтримку з боку вчителів і кращий дисциплінарний клімат, мали вищі успіхи в навчанні й краще самопочуття. Останнє включає:

  • відчуття приналежності до школи,
  • загальну задоволеність життям,
  • впевненість у своїх здібностях до самостійного навчання,
  • меншу тривожність.

Однак, занепокоєння викликає той факт, що за останні роки підтримка з боку вчителів, на думку учнів, знизилася.

Дослідники запитували підлітків про те, як вони отримували підтримку під час пандемії. У середньому по країнах половині учнів пропонували віртуальні уроки в реальному часі, надавали матеріали на навчальній платформі та завдання, тобто більшість шкіл робили багато для підтримки навчання учнів. Але лише 3% опитаних вказали, що в них була визначена особа із закладу освіти, яка перевіряла їхнє самопочуття, і менше ніж 20% – що вони отримували поради, як навчатися самостійно. У деяких країнах цей показник становив менше одного з десяти.

ЯК ПРИНЦИП “РІВНИЙ-РІВНОМУ” ВПЛИВАЄ НА ПОЧУТТЯ ПРИНАЛЕЖНОСТІ ДО ШКОЛИ

Ще одним важливим ресурсом є самі школярі. Дані PISA-2022 показують, що в країнах ОЕСР викладання за принципом “рівний-рівному” пов’язане зі зростанням почуття приналежності учнів до школи. В освітніх системах, де у 2022 році більше учнів, ніж у 2018 році, відвідували школи, які пропонують такий підхід, відчуття приналежності посилилося. Результати також показують, що у високоефективних освітніх системах школи, як правило, надають приміщення, де учні можуть виконувати домашні завдання, а педагоги допомагають їм у виконанні цих завдань. Цей взаємозв’язок спостерігається навіть після врахування національного доходу, тож ці відмінності пояснюються не лише багатством країн.

Досить тривожним є той факт, що в усьому регіоні ОЕСР відчуття приналежності до школи в учнів з неблагополучних сімей погіршилося в період з 2018 до 2022 року, тоді як у благополучних учнів відчуття приналежності залишалося стабільним.

Учні з неблагополучних сімей у 2022 році частіше повідомляли про те, що вони мають менше можливостей для формування тісних зв’язків у школі та поза нею.

Підсумовуючи, ми маємо створити світ, де учні розглядатимуться як споживачі готового освітнього контенту, вчителі – як постачальники послуг, а батьки – як клієнти. У такому світі освіта є спільним підприємством, спрямованим на допомогу наступному поколінню побудувати надійний компас та інструменти для впевненої навігації. Це не повинно відбуватися завдяки академічній досконалості.

Насправді системи освіти таких різних країн, як Японія, Корея, Литва чи Швейцарія, демонструють нам, що навіть під час пандемії можна було підтримувати й поєднувати високі стандарти академічної досконалості та сильне почуття емоційної стійкості. У ці часи ніщо не буде важливішим.

Андреас Шлейхер, директор з питань освіти та навичок ОЕСР

Довідка:

Андреас Шлейхер – директор з питань освіти та компетенцій в Організації економічного співробітництва та розвитку. Крім того, саме Андреас Шлейхер започаткував Програму міжнародного оцінювання учнів (PISA).

Уже понад 20 років він працює з міністрами та освітянськими лідерами в усьому світі над підвищенням якості й рівноправності в навчанні. Також Шлейхер тривалий час був директором з аналітичної роботи в Міжнародній асоціації освітніх досягнень.

Титульне фото: Тетяна Терещук, ГО “Смарт освіта”

Матеріали за темою

Обговорення