Напишіть нам

Всі теми

Як формувати демократичні компетентності в учнів: поради від учительки

Пандемія COVID-2019 ще більше загострила проблеми, які є в суспільствах – питання забезпечення рівності, захисту прав людини та формування сильних демократичних інституцій стало особливо актуальним.

Що ми можемо робити як учителі й батьки для своїх дітей у цій ситуації? Поміркуймо разом.

Культуру демократії як “свободу діяти і брати на себе відповідальність” потрібно прищеплювати змалечку. Банально – “візьмемо в гості ось цю іграшку чи ось цю?”, “спочатку почитаємо, а потім зробимо приклади, чи навпаки?”, “підемо на цю гірку чи он на ту гойдалку?”. Привчайте їх до можливостей робити хоч маленький, але вибір і, власне, до відповідальності за цей вибір.

Спробуємо застосувати такий підхід і до навчання в школі, почавши знайомство з учнями із встановлення правил спільної взаємодії. Нехай це не буде нав’язування учителем “чогось” учням, яке вони з міркувань звичайної ввічливості підтримають просто на словах.

Як познайомитися з учнями й домовитися з учнями про правила:

  • Розпочніть із короткого представлення себе, далі надайте слово учням – нехай кожен “отримає голос”. Є багацько таких методик на зразок “3 факти про мене”, “2 правди і 1 брехня”, “що мені подобається / не подобається / не вдавалося в певному навчальному предметі” та інше.
  • Уважно слухайте кожного учня, максимально показуйте свою цікавість, адже часто саме такі “знайомства” показують, наскільки учні відкриті, налаштовані на співпрацю, які мають потреби та зацікавлення, і наскільки дружня атмосфера сформувалась у класі.
  • Я не покладаюся на свою пам’ять і коротко занотовую почуту інформацію в блокнотик, пояснюючи дітям, що так я зможу краще відреагувати на їхні запити.
  • Маленький лайфхак – першим хай озвучить хтось найсміливіший у класі, а далі – запрошуйте учнів за порядком, відповідно до того, як вони сидять. Так точно нікого не пропустите, учні менше хвилюватимуться, адже й самі пільнуватимуть за “чергою”, а ви паралельно з веденням нотаток у блокноті ще і зможете натренувати свою пам’ять, аби звертатися до учнів із першого ж уроку на ім’я.
  • Не забувайте дякувати кожному окремо за представлення, якщо можете щось зразу прокоментувати / уточнити – робіть це. Наприкінці такої вправи ще раз за порядком назвіть усіх учнів на ім’я та додайте свої “3 факти про мене” – так ви покажете учням, що нарівні з ними братимете участь у активностях.
  • Зазвичай учні, коли називають себе, зразу ж вживають саме ту форму свого імені, яка їм найбільше до вподоби – запам’ятайте. Адже Марію можна називати й Марійкою, і Марічкою, і Марусею, і Машею… Учіться зважати на право дитини на ім’я вже зараз.
  • Під час такого “знайомства” точно зачепиться й питання взаємодії / спільних правил – хтось когось перекрикуватиме, занадто емоційно реагуватиме на почуте – от тут і умовне правило “Говорить хтось один” знадобиться, і потренувати його дотримання зразу ж стане можливим.

Краще, якщо таке правило ви зразу же запишете на дошці, і якщо виникатиме порушення – можна мовчки підходити до дошки й показувати його.

  • Для початку достатньо 1–2 правил. Краще менше, але щоби їх реально дотримувалися. І щоби ви також його дотримувалися.
  • Зразу ж обумовте, що в будь-який момент можна переглянути правила, щось додати чи, навпаки, скасувати. Ініціатором такого обговорення може бути кожен.
  • Нагадуйте про спільні правила щоразу на початку уроку чи у випадку порушення, допоки вони не увійдуть у звичку.
  • Також можна організувати щось на зразок підписання спільного кодексу правил – кожен поставить свій підпис і такий аркуш паперу / ватман постійно зберігатиметься в класі на видному місці.
  • Для менших дітей правила варто зобразити не стільки в текстовому, як у графічному форматі – візуальні образи краще запам’ятовуються.
  • Під час дистанційного навчання такі правила стають не менш актуальними – ще раз нагадайте особливості такого навчання, привітайте кожного поіменно, обговоріть, як і коли вмикати мікрофон, чому важливо і як реагувати на почуте / побачене і як найдоцільніше використати кнопоки з панелі інструментів.

Оскільки під час “живого уроку” учні мають перерву для соціальної взаємодії, заплануйте час для неформальної бесіди й під час онлайн-уроку. Зазначте, що залишатиметеся в доступі ще 2–3 хвилини після офіційного завершення уроку на випадок, якщо в когось виникли запитання чи потрібне уточнення.

  • Чіткі правила взаємодії й комунікації мають діяти й на рівнях учитель-адміністрація, учитель-батьки. Не може вчитель будувати демократичну модель взаємодії з учнями на уроках, якщо сам водночас зазнаватиме певних утисків, постійної критики чи вирішуватиме конфлікти батьків між собою в спільному чаті.

Як зробити навчальний матеріал доступнішим:

  • продумайте, як забезпечити формат подачі матеріалу та спільні / домашні роботи так, щоб урахувати різні фізіологічні можливості та нахили учнів;
  • пускайте в дію різні канали сприйняття інформації: усне пояснення учителя / коротке відео / робота з текстом підручника / ведення конспекту в зошиті / заповнення графічного органайзера;
  • об’єднуйте учнів у групи / пари за допомогою якогось із “рандомних” сервісів чи об’єднання за інтересами;
  • використовуйте “сліпий” жереб під час розподілу варіативних завдань, які витягають самі ж учасники чи здійснює “сервіс-рандом”;
  • подавайте проєктну роботу в різних форматах: презентація Power Point, інфографіка, майд-меп тощо;
  • пропонуйте виконувати домашнє завдання не лише в робочому зошиті, а й у Google-документі, відправленому вчителю на електронну скриньку.

Ці та інші ідеї формування вибору і варіативності пропонує концепція Універсального дизайну мислення, яка тільки-но починає активно впроваджуватися в Україні.

  • Знову згадуємо про навчання під час карантину: який би формат – змішаний, дистанційний, очний не обрала би школа, важливо розуміти, що не у всіх учнів є рівний доступ до засобів зв’язку та хороше підключення до інтернету. Тому вчителі мають продумати механізм і для синхронного, і для асинхронного навчання для різних учнів одного й того ж класу.
  • Важливі в усіх випадках є попередньо оголошені та обговорені критерії оцінювання робіт, дедлайни. Варто привчати учнів і до взаємооцінювання та самооцінювання – нехай, відповідно до озвучених критеріїв, вони вчаться аналізувати роботи одне одного та давати адекватний фідбек – як же інакше захистити права кожної дитини та забезпечити рівність у підходах до оцінювання?
  • Майте на увазі, що знаннєвий компонент уже почав неухильно трансформуватися в бік відпрацювання вмінь і навичок – формування конкретних компетентностей. На мою думку, правило “краще менше, але більш осмислено і якісно” має й тут превалювати. Особливо в часи пандемії й постійного стресу.

Будувати демократію та демократичні компетентності під час кожного уроку чи активності – ще той виклик. Роботи і справді багато – гляньте лише на свіжооприлюднений Індекс демократії за 2020 рік від EIU. Україна посідає 79-ту сходинку із середнім показником 5,81 за такими критеріями як забезпечення виборів та плюралізму, функціонування уряду, політична партисипація, політична культура, забезпечення громадянських прав.

Тільки посіявши відповідні зерна компетентностей у наших учнях, ми зможемо здійснити свій внесок і в глобальну справу. Адже кожна людина на своєму місці важлива і здатна творити “дива”. Особливо, якщо це учитель / учителька.

Леся Юрчишин, учителька історії, правознавства та громадянської освіти Новопечерської школи, співавторка методичних посібників та найкраща учителька громадянської освіти за версією Global Teacher Prize Ukraine 2020

Фото: Pixabay

Публікація цього матеріалу стала можливою завдяки щирій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID). Зміст інтерв’ю є винятковою відповідальністю Pact та його партнерiв i не обов’язково відображає погляди Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) або уряду США

Матеріали за темою

Обговорення