Напишіть нам

Всі теми

Як навчати громадянської освіти в старшій школі за стандартами НУШ

Усе частіше освітяни міркують про затеоретизовані навчальні програми, мало актуальні та майже не прикладні в реальному житті. У початкових класах НУШ це змінюється, але чи можемо ми говорити про стандарти НУШ у старшій школі вже зараз?

Можемо. Хочу розповісти про предмет для учнів 10-х класів – “Громадянська освіта” – та чому він такий цікавий. Предмет побудований за принципом “не лише навчити прав”, а й “навчити застосовувати їх у житті”.

Я розпитала вчителів-практиків про їхні лайфхаки викладання громадянської освіти.

Леся Юрчишин, учителька історії, правознавства, громадянської освіти в Новопечерській школі Києва, найкраща вчителька громадянської освіти за версією премії Global Teacher Prize Ukraine 2020:

На уроках громадянської освіти часто прямо чи опосередковано ми торкаємося політичної ситуації в країні та світі. Переконана: якщо в державі відбуваються вибори і весь медіапростір навколо кишить агітками та плакатами – ти, як учитель громадянської освіти, не можеш не поговорити з учнями про вибори. Найскладніше тут – уникнути будь-яких звинувачень у політичній агітації тощо.

Маю крутий лайфхак для всіх– міжнародний проєкт “М18 (Менші за 18) – Ми можемо більше! Для активної громадянської участі молоді в Східній Європі”. Його ще з 2015 року реалізує ГО “Агенція розвитку освітньої політики” спільно з німецькою організацією DRA (Deutsch-Russischer Austausch) та іншими міжнародними партнерами. І рада зізнатися, що я також дотична до його впровадження в Україні.

Це проєкт для тих, кому менше 18 років, але вони також мають права, голос і потребують навчання як майбутні учасники виборчих процесів. Маючи досвід роботи в складі виборчої комісії, я неодноразово бачила, як виборці (різного віку) уже на дільниці не знають елементарного про свої виборчі права: де прочитати політичну програму, де одержати бюлетень, навіщо із собою мати паспорт, що далі з тим бюлетенем робити й так далі.

Спочатку команда “М18” (активні освітяни) готує синопсиси політичних програм найрейтинговіших партій чи кандидатів. Ретельно аналізує і прописує їхні позиції щодо ключових питань: економіка, соціальна політика, армія, освіта, медицина, міжнародні відносини тощо. Назви партій та кандидатів не оприлюднюють – ми їх завжди позначаємо як “Партія А”, “Партія Б” і тому подібне. Це, власне, і допомагає уникнути звинувачень у політичній агітації та зменшує ризики, що учні голосуватимуть за знайомі ім’я чи назву, а не за саму програму.

Регіональна координаторка в Одеській області Марія Гриньова, працюючи з наймолодшими учнями, свого часу придумала ще й подавати такі синопсиси у вигляді піктограм та малюнків, щоби малечі було зручніше обирати.

А координаторка у м. Ірпінь, Світлана Меркулова, на останніх місцевих виборах говорила, що дістати реальні передвиборчі програми кандидатів, щоби на їхній основі зробити синопсиси, було чи не найскладнішим завданням! Як виявилось, навіть не всі “рейтингові” кандидати мали їх у вільному доступі чи в агітаційних наметах.

Власне, ознайомлення учнів із синопсисами політичних програм – дуже цінне. Я завжди об’єдную їх у кілька груп і прошу проаналізувати з погляду медіаграмотності, бути в ролі “експертів”. Після ознайомлення вивішуємо агітаційні матеріали на видному місці.

Десь за тиждень–два до реальних виборів проводимо і свій день “X” – день голосування. На цей раз учні виконують інші ролі – голови Дільничної виборчої комісії, заступника голови ДВК, секретаря ДВК, членів ДВК, поліцейського, спостерігачів, журналістів, виборців. І моє нещодавнє нововведення – виборець із таємним завданням, який зобов’язаний якось порушити виборче законодавство.

Після голосування ми обговорюємо, як відбувалися вибори, наскільки учні змогли впоратися з новими ролями, що відчували.

Власне, на останніх виборах, найбільше обговорень спричинив саме виборець із “таємним завданням” – учні підійшли до голосування дуже серйозно й ніяк не могли зрозуміти, чому хтось порушує закон. Відчувалася сильна загальна установка “зробити все чесно”, тому ми ще й докладно обговорили, з якою метою ці правопорушення можуть вчиняти і як їм можна запобігти. А якщо вже щось таке і трапилось – як реагувати.

Підрахунок голосів також відбувався за “дорослою” процедурою – із зачитуванням за порядком відміток, заповненням підсумкових протоколів, які ми потім сканували й відправляли в Центральну виборчу комісію – офіс проєкту. Учнів вразило, наскільки довго триває підрахунок голосів і наскільки важливо забезпечити присутність неупереджених спостерігачів та дотримуватися закону.

Ну, а після оголошення офіційних результатів виборів ми ще попрацювали з офіційним звітом про правопорушення від Громадської мережі “Опора”, тому і плавний перехід до теми активної ролі громадськості та інших форм впливу на державні органи влади був зроблений.

Микола Попадюк, тренер освітніх програм, координатор проєкту “Громадянська освіта: онлайн-курс”:

Коли ми говоримо про демократію, використовую підхід “Про, Через та Для”. Тобто, викладаємо ПРО щось, ЧЕРЕЗ виконання вправ, залучення в процеси, ДЛЯ того, щоби могти використовувати це в подальшому житті.

Також важливе живе та інтерактивне навчання. Мені подобається працювати в класі, розставивши парти колом або ж для виконання вправ і практичної роботи використовувати більші простори – актові і спортивні зали, майданчики, коридори тощо. Елемент неформальної освіти, живої – дієвий у роботі з молодими людьми.

Найкраще учням заходять теми з першого розділу, наприклад “Ідентичність”. Це тема, яка безпосередньо зачіпає кожного з них. Ще подобаються теми про конфлікти, стереотипи, упередження. А найважче, напевно, пояснювати такі чутливі теми як булінг, домашнє насилля, інклюзивність. Тут найкраще пасують підходи ОДГ/ОПЛ (освіта для демократичного громадянства та освіта з прав людини).

Я практикую вправу “Займи позицію”, коли кожен учень отримує випадкову роль і має відповісти на низку запитань відповідно до займаної позиції. До прикладу, хтось отримує роль чоловіка 30 років, хтось – жінки з дитиною, без чоловіка, ще є роль пенсіонера або ж підлітка.

Вчитель зачитує твердження, і якщо учень у певній ролі може зробити крок уперед, тобто погодитися з ним, він його робить. Інакше ж залишається на місці. Твердження різні: “Я почуваюся в безпеці”, “Я впевнений у завтрашньому дні”, “Я ніколи не зазнавав насилля” тощо.

Відповідно, беручи на себе умовні ролі, учні міркують, як себе почуває та чи інша людина. Наприклад, учень отримав роль хлопчика-рома й лунає твердження:”Я ніколи не зазнавав дискримінації за своєю національністю”. Учень починає задумуватися, як себе почувають роми, як би вони відповіли на це запитання, чому до них так ставляться. У він може думати: “Ага, щось не так, так не повинно бути”.

Або ж ми ставимо запитання: “Чи можете ви висловити свої почуття на людях?”. Здебільшого, учасники роблять кроки вперед. Той, хто грає роль представника ЛГБТ-спільноти, залишається на місці.

Але тут важливо вміти виводити учнів із цих ролей, щоби вони розуміли, що це не стосується їх особисто.

Важливо розуміти, що не варто гнатися за оцінками, а спостерігати прогрес кожного учня без порівняння з іншими, дивитись, як він чи вона змінюється в контексті вивчення громадянської освіти, наскільки формує свої особисті погляди, і не оцінювати, чи вони збігаються з поглядами вчителя. Якщо й порівнювати, то тільки з поглядами учня / учениці, що були раніше.

Чи можна практикувати навички громадянської освіти, не будучи школярем

Звісно. З 2017 року Програма сприяння громадській активності “Долучайся!”, що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку і впроваджується Pact в Україні, співпрацює з Міністерством освіти і науки України для впровадження громадянської освіти в шкільну програму.

На основі матеріалів предмету “Громадянська освіта” українські освітяни спільно з міжнародними експертами розробили онлайн-курс із громадянської освіти та створили дистанційну платформу. Це чудовий помічник для вчителя, адже містить різні матеріали різних форматів для навчання та відпрацювання практичних навичок із кожної теми: семінари, групові ігри, симуляції, відео та багато іншого.

Платформа відкрита для всіх охочих активних громадян. Ви зможете подивитися відеоуроки, виконати практичні вправи, поспілкуватися з однодумцями і, можливо, створити власний кейс або проєкт.

Наталія Ковб, координаторка проєкту із просування громадянської освіти Pact/USAID

Титульне фото: автор – pressmaster, Depositphotos

Публікація цього матеріалу стала можливою завдяки щирій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID). Зміст інтерв’ю є винятковою відповідальністю Pact та його партнерiв i не обов’язково відображає погляди Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) або уряду США.

Матеріали за темою

Обговорення