Напишіть нам

Всі проєкти

Всі теми

Як навчати учнів нових іноземних слів за допомогою методу кластеризації: перший етап

Сучасні учні та студенти не бажають вчити нові слова так, як це робили свого часу їхні педагоги. Легкий доступ до онлайн-словників та перекладачів знецінює важливість засвоєння лексичного матеріалу. Однак користуватися мовою в житті, не маючи достатньої кількості засвоєної лексики, що є цеглою в будівлі спілкування, – неможливо.

На допомогу вчителю чи викладачу іноземних мов приходять інструменти фасилітації, зокрема метод кластеризації.

Він легко адаптується до освітніх потреб, за умови правильного використання залишає вчителю та учням широке поле для творчості.

Лексична робота із застосуванням методів фасилітації відбувається в декілька етапів.

Підготовчий етап (оптимально поза аудиторією). Якщо подібні завдання незвичні для учнів, першого разу кластеризацію можна виконати в аудиторії – повністю чи частково, з поясненнями того, як саме виконувати завдання.

ІНСТРУКЦІЯ ТА ПЕРЕБІГ РОБОТИ

В аудиторії:

1. Знайдіть список нових слів, роздивіться їх.

2. Домовтеся між собою, як колір картки (чи тексту) співвідноситиметься з частинами мови (чи іншими ознаками слів, які відповідають поточним цілям заняття).

3. Розподіліть нові слова порівну між усіма членами групи (таке завдання доцільне за умови великої кількості слів).

Вдома:

4. Підготуйте невеликі одно- чи різнокольорові картки та фломастери (фломастери кращі за ручки й олівці, оскільки дають товстішу лінію, яку краще видно).

5. Якщо колір карток чи літер пов’язано з певною ознакою, оберіть відповідні кольори.

6. Чітко та максимально великими літерами випишіть слова, по одному на картку.

7. Є три способи занотування перекладу (або на більш просунутому етапі – іншомовного визначення) слів: написати його на тому ж боці, де й іноземне слово; записати на зворотному боці; не записувати.

На думку французького дослідника Станісліса Деана, який спеціалізується на когнітивних нейронауках, найефективніший – другий спосіб, адже, роблячи припущення щодо значення слова та отримуючи чи не отримуючи його підтвердження після перегортання картки, учень пускає в дію дофамінову систему, яка надає йому додаткову мотивацію.

8. Покладіть картки до рюкзака та принесіть на наступне заняття.

Основна робота (аудиторна частина)

Педагог встановлює часові межі для виконання етапів кластеризації та дискусії, що залежать від кількості слів та обізнаності учнів з інструментами фасилітації. Під час роботи він спостерігає за учнями й за потреби виправляє їх, якщо вони некоректно розуміють слова; щодо утворення учнями кластерів він втручається мінімально та за допомогою відкритих уточнювальних запитань.

Кластеризація:

1. Об’єднайтеся в підгрупи по 4–7 осіб.

2. Всередині утворених підгруп сядьте навколо парти або столу так, аби вам було добре видно та чути одне одного (бажано в коло), підготуйте вільний простір посередині та визначте порядок, у якому ви презентуватимете свої картки.

3. За порядком презентуйте товаришам свої картки (по одній), показуючи їх, називаючи слова та переклад (значення) вголос.

4. Назваючи картки, розміщуйте їх на вільному просторі, об’єднуючи їх у кілька груп за подібністю. Критерій подібності оберіть самостійно. Ви можете слідувати вже обраному критерію розподілу карток на кольори, або обрати інші – наприклад, змістовні (за принципом тематичного поділу, синонімії / антонімії тощо).

5. Виклавши всі картки, роздивіться їх групи (це і є кластери), які у вас вийшли. Подумайте, чи вони вам подобаються, чи ви хочете щось змінити. За потреби внесіть зміни в отримані кластери.

Дискусія:

6. Продемонструйте свої кластери іншим підгрупам, поясніть логіку їх утворення. Схарактеризуйте кластери, які у вас вийшли.

7. Яке слово ви б назвали семантичним ядром кожного кластера? Це якесь зі слів-карток чи інше, яке ви дібрали, аби поєднати картки? (Ці запитання можна опустити або залишити, аби розкрити чи актуалізувати тему лексичного / семантичного поля.)

8. Побачивши кластери всіх підгруп, обговоріть переваги та слабкі місця цих кластерів. Які ознаки покладено в основу кластеризації? Чи вони були однаковими в різних підгрупах? Як розвивалася логіка добору у ваших підгрупах? Що було легко, а що складно в роботі?

Можливий розвиток роботи (опціонально):

9. Чи можна сумістити або поєднати кластери різних підгруп? Чи є в них дотичності? Якщо немає, то чи можна обрати інші семантичні ядра, які б дали змогу поєднати різні кластери?

10. Перегрупуйте картки всіх підгруп так, аби отримати більші (менші, інакші) кластери. Прокоментуйте свою роботу.

Завершальний етап: зворотний зв’язок:

1. Що ви робили сьогодні на занятті? Назвіть 5 нових слів, які ви запам’ятали протягом уроку.

2. Що було найцікавішим у роботі? З чим виникли ускладнення? Що сподобалося найбільше?

3. Як сьогоднішня робота пов’язана з попередніми заняттями? Як думаєте, де вона сама чи її результати знадобляться вам у подальшому?

4. Що ви робитимете в подальшому? Де ще ви зможете використати ці слова або спосіб роботи з ними?

Домашнє завдання:

Зберіть усі картки, перемішайте їх, знову розподіліть між собою порівну в довільному порядку. Вдома утворіть із них власні кластери, сфотографуйте та надішліть у групу, написавши в коментарях ознаку подібності та семантичне ядро кожного з них.

Перемішування та перерозподіл карток дають змогу учням вивчити не лише ті слова, які вони готували.

У наступних публікаціях ви дізнаєтеся про можливості подальшої роботи на основі лексичних карток, переваги та недоліки цього методу, а також про те, яких типових помилок варто уникати, аби освітня фасилітація залишалася фасилітацією та приносила максимальну користь і педагогу, й учням.

Ірина Сергєєва, PhD, доцентка, очільниця студентського Клубу освітньої фасилітації у викладанні іноземних мов при КЗ ХГПА ХОР, запрошена спікерка центру “Я і моя школа”

Фото: автор – IgorVetushko, Depositphotos

Матеріали за темою

Обговорення