Навіщо потрібна Програма з освіти у сфері прав людини

Восени минулого року Міністерство освіти та науки (МОН), Міністерство юстиції та Міністерство інформполітики об’єдналися із неурядовими організаціями, аби розробити Загальнодержавну програму з освіти у сфері прав людини. Її вимагає ухвалена президентом Нацстратегія у сфері прав людини до 2020 року та рекомендує Всесвітня програма ООН освіти у сфері прав людини.

Ініціатори програми переконані, система освіти у сфері прав людини в Україні утвориться, якщо держава працюватиме в таких стратегічних напрямах як освітня політика, її реалізація, створення навчальної атмосфери, викладання та професійний розвиток вчителів. Ці всі напрями передбачені в Загальнодержавній програмі.

Нацстратегія з прав людини головним виконавцем програми призначає Міносвіти. Співвиконавцем буде Мін’юст.

НАВІЩО

Необхідність такої програми продемонстрували результати дослідження “Права людини в Україні”. Українці не орієнтуються в концепції прав людини та мають низьку мотивацію в захисті своїх прав.

“Громадяни виступають за права людини, гідність, справедливість, цінують свободу, кажуть, що є проблема дискримінації. Утім, якщо запитати детальніше, що ж таке права людини, звідки вони з’явилися, чи відбувається порушення прав людини в тій чи іншій ситуації, то значна частина респондентів не розуміє, що це таке. Для них це – за все хороше та проти всього поганого…”, – каже голова Центру інформації про права людини Тетяна Печончик.

Тетяна Печончик

Тетяна Печончик

Як приклад правозахисники наводять те, що українці розглядають право на життя як право на прийнятні соціально-економічні умови, а не в значенні позбавлення життя. Так само неправильне розуміння прав людини показали 86% респондентів. Вони назвали порушенням прав людини ситуацію, коли їм продали несвіжі продукти і відмовляються прийняти товар назад. Правозахисники пояснюють, що порушником прав людини може бути лише держава, її представник, а не фізична особа.

Також дослідження показало, що близько 58% громадян ніколи не намагались захистити свої права, а 28% назвали ЗМІ найкращими захисниками їхніх прав.

“Нам необхідно допомогти українському суспільству вирости у своєму усвідомленні непорушність прав і свобод людини, а також працювати над тим, щоб звернення до суду стало дієвим механізмом захисту і відстоювання своїх прав. На сьогодні українці шукають знайомства і готові давати хабар, аби захистити свої права. А нам необхідно переконати суспільство захищати права належним способом”, – зауважила виконавча директорка Українського інституту з прав людини Валерія Лутковська.

Окрім того, українських правозахисників непокоїть, що близько третини респондентів готові поступитися частиною прав та свобод заради добробуту. Ще близько третини терпітимуть матеріальні труднощі, але не поступатимуться ними. Інша третина не визначилась із відповіддю.

Експерти вважають, що незнання прав людини підриває безпеку та стабільність у країні.

“Складається парадоксальна ситуація: українці готові віддати владі, яка послуговується риторикою боротьби з російською збройною агресією ті права й свободи, за які ми проливали кров під час Євромайдану. Це дуже тривожна тенденція. Сьогодні обмеження прав людини стаються, зокрема, у сфері свободи вираження поглядів, протидії дискримінації, непропорційного обмеження мирних зібрань. Виграти війну з Росією і самим перетворитись на авторитарну Росію немає жодного сенсу”, – говорить голова громадської організації “Центр громадянських свобод” Олександра Матвійчук.

Автори Загальнодержавної програми з освіти прав людини вказують на низьку залученість українців до вироблення та просування рішень на користь громадянського суспільства чи контролю за діяльністю держави.

Тетяна Печончик переконана, що формувати цінності прав людини та навички захисту своїх прав потрібно з дитячого садка та школи.

“Саме школа – можливість посилити розуміння та сформувати сприйняття прав людини в довгостроковій перспективі. Водночас, держава має проводити реальні, а не косметичні реформи”, – наголошує вона.

ЖОДНИХ ПРАВ ЗЛИМ ЛЮДЯМ

Автори документу констатують, що в Україні немає цілісної системи освіти з прав людини.

“Відбуваються розрізнені процеси в цьому напрямі. Є от тема з прав людини в курсі “Громадянська освіта” за 10 клас. Коли Українська Гельсінська спілка з прав людини проводила моніторинг стану освіти з прав людини у школах, ми зрозуміли: якщо не буде контрольованого системного підходу, то в учасників навчання не будуть формуватись гуманістичні цінності. Тому так важливий цей документ та контроль за його виконанням не лише з боку держави, а й з боку громадських організацій”, – каже координаторка проекту з розробки програми Олександра Козорог.

Натомість опитування 112 вчителів показало, що освітяни оцінюють викладання прав людини у школі як задовільне або ж цілком добре.

У робочій групі кажуть, що під час створення програми вони “не вигадували велосипед”, а використали рекомендації Всесвітньої програми освіти у сфері прав людини.

Загальнодержавну програму планують втілювати у три етапи. Спочатку експерти проведуть національне дослідження стану освіти з прав людини. Опісля визначаться із пріоритетами і створять національні стратегії із виконання цих напрямів. Останнім етапом буде реалізація стратегій та контроль.

Автори програми нарікають на якість сьогоднішніх підручників. У них тема прав людини розкрита недостатньо, а способи захисту прав вони показують дуже загально. Це не дозволяє дітям захищати свої права на практиці. Ба більше, деякі підручники показують викривлене розуміння прав людини, а інколи навіть розповсюджують дискримінаційні стереотипи.

Всі права – хорошим людям. А у злих ніяких прав”. Так закінчується вірш про Івасика-Телесика, покликаний розповісти про права дитини.

скан з підручника

З цим категорично не погоджується голова Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні Фіона Фрейзер. Вона наголошує, що права є у всіх людей.

“Вони є, зокрема, в українців, швейцарців, британців, французів чи росіян, у жінок і чоловіків, молодих та літніх, чорношкірих та білих чи у представників ЛГБТ-спільноти. Вони є і у законослухняних, ба навіть й у підозрюваних чи злочинців. Якщо людину підозрюють у злочині, держава повинна гарантувати їй дотримання прав людини. Має бути якісне розслідування злочину та справедливий судовий процес”, – пояснює вона.

Підручники з історії України за 10-й клас вчать дітей визначати “шляхи становлення ідей захисту прав людини в період Української революції”. Та учням не розкривають поняття прав людини, каже Олександра Козорог. Про них також не згадують у темах про дисидентів, період “Перебудови”, боротьбу за незалежність України та Революцію Гідності.

Експерти також вказують, що в підручниках з правознавства помилково твердиться, що права людини викладені в законах та визначені державою, тоді як вони з’являються у людини з народження.

На переконання авторів документу, освітні програми мають базуватися на правах людини у своєму змісті та цілях. А методи повинні мати демократичний характер і залучати учасників навчання.

В Україні є автори, які можуть скласти посібники з прав людини, однак мало вчителів, які можуть викладати такий предмет, констатує голова Центру громадянської просвіти “Альменда” Валентина Потапова. Через це автори документу пропонують не поспішати з правозахисною освітою, а підійти до цього покроково. Спочатку вони планують навчати викладачів в інститутах підвищення кваліфікації чи педагогічних вишах.

“Якщо ми відразу введемо у школах предмет з прав людини, то через брак кваліфікованих вчителів, це призведе до викривленого розуміння, що таке права людини, як це зараз відбувається із громадянською освітою. У концепції цього напряму заклали “традиційні цінності українського народу”, хоча мені так ніхто й не пояснив у робочій групі МОН, що це таке. Громадянська освіта не буде людиноцентричною, а ризикує перетворитись на національно-патріотичне виховання.

Другим кроком буде підготовка вчителів, а третім – впровадження навчання у школах через окремий предмет чи через низку предметів”, – пояснює Валентина Потапова.

Валентина Потапова

Валентина Потапова

МОН схиляється до наскрізного навчання прав людини, адже права людини – це спосіб життя, каже Раїса Євтушенко, головна фахівчиня Департаменту загальної середньої та дошкільної освіти у МОН.

“У нас є обов’язкові предмети – правознавство, громадянська освіта, а також курс за вибором, де вивчаються права людини. Ми постійно говоримо, що права людини мають бути інтегровані в інші предмети і дотримання прав людини має бути способом життя. Як тільки дитина переступила поріг школи і навіть коли вона завершить її – прав людини має дотримуватись постійно”, – каже вона.

Для вчителів планують розробити освітні стандарти, навчальні програми та керівні принципи, як розвивати компетентності з прав людини. Документ також передбачає антидискримінаційну експертизу науково-методичних матеріалів.

Виконавці програми планують навчати вихователів та вчителів також за допомогою міжнародних обмінів та через систему заохочення досягнень учасників навчання.

“На сьогодні немає стимулів у вчителя навчатись за власний ресурс: за свій час та гроші. Якщо вчитель хоче поїхати на тренінг, то не завжди школа може його відпустити, а якщо відпустить, то людина їде до іншого міста за власний рахунок. Якщо держава розробить систему заохочення керівників та закладів освіти, то з’явиться інетрес до заохочення вчителів”, – переконана Олександра Козорог.

Олександра Козорог посередині

Окрім цього, виконавці програми планують залучити до підготовки викладачів та вчителів-фахівців від громадянського суспільства.

АТМОСФЕРА В ШКОЛІ

Прав людини неможливо навчати без належної атмосфери у школі. На цьому наголошує директор Освітнього дому прав людини в Чернігові Сергій Буров. Саме тому одним із напрямів роботи буде створення дружнього до прав людини та учасників навчання простору.

Порушуються права не тільки учнів, але й батьків та педагогів. Вони мають навчитись захищати свої права і показувати приклад дітям, переконана Олександра Козорог.

“Нам відомі ситуації, коли директор школи повинен забезпечити прибирання закріпленої за школою ділянки – парку, вулиці, а інколи й автомобільної траси, ризикуючи життям дітей. І якщо він цього не зробить, то ризикує потрапити в немилість департаменту освіти. Щодо порушень прав педагогів – то їх теж немало. У Миколаєві, наприклад, директорів змушували “економити” фонд заробітної платні. І вчителі, щоб не “підставити” директора, погоджувались йти у відпустки за свій рахунок на 1-3 дні.

Відомі випадки, коли всіх педагогів міста змусили підписатись на місцеву газету. А про свободу слова в освітянській спільноті взагалі можна лише тільки мріяти. На сьогодні всі – і вчитель , і директор – є заручниками системи, і з різних причин не готові боротися за свої права”, – розповідає вона.

Питання порушень прав учасників навчання має вирішуватись всередині громади. На цьому наполягає Раїса Євтушенко.

“От приклад із зборами коштів з батьків. Та міністерство хоч 125 листів відправить на школу, а вона як збирала гроші, так і збирає. У громади має бути спроможність та розуміння, як вирішувати питання порушення прав людини”.

Сергій Буров вважає, що в історіях із порушенням прав у школах вчителі зможуть посилатись на Загальнодержавну програму, адже вона вводить нові стандарти у шкільне життя.

“Держава повинна буде пропускати свої закони, програми, стандарти з різних предметів через фільтр – Загальнодержавну програму освіти з прав людини. Часто вказівки управління освіти є незаконними. Цього не розуміють ані ті, хто віддає такі накази чи телефонограми, ані батьки, ані діти, чиєї згоди не особливо й запитують. Загальнодержавна програма якраз покликана допомогти це зрозуміти тим, хто віддає такі розпорядження та тим, хто їх виконує, побоюючись звільнення…”, — каже Сергій Буров.

Аби домогтись належної атмосфери, від шкіл очікуватимуть, аби їхні статути та внутрішні правила відповідали принципам прав людини. У шкільних регламентах та поведінці учасників навчання має бути недискримінаційна політика. У школах має визнаватись та заохочуватись досягнення у сфері прав людини. Учні мають отримати широкі можливості задля самовираження та участі в ухваленні рішень. Окрім цього, вони повинні мати ще й доступ до зрозумілих та дієвих механізмів захисту своїх інтересів.

Заступник міністра юстиції з питань європейської інтеграції Сергій Петухов пообіцяв МОН, що його відомство буде надійним партнером, адже у Мін’юсті найбільша кількість юристів з Безоплатної правової допомоги. Для учасників навчання створять систему підтримки, консультування та юридичного захисту.

Автори програми вважають, що вчителі мають серйозно поставитись до викладання прав людини. Адже від того, наскільки якісно укоріняться в дітей ці цінності, залежатимуть спроможності та економічний добробут громади. Експерт Українського інституту з прав людини Михайло Чаплига так пояснює взаємозв’язок дотримання прав людини із економікою:

“Права людини включають, зокрема, право на власність, свободу слова, право на мирні зібрання та право на життя. Якщо гарантується право на власність, я не боятимусь рейдерів та інвестуватиму гроші. Якщо в державі відбуваються процеси, які мені не подобаються, я можу вільно висловити свою точку зору, захищати свою позицію, не побоюючись цензури чи того, що хтось “візьме мене на олівець”.

Якщо я вважаю, що держава рухається не в тому напрямі, я можу спокійно вийти на мирний пікет і висловити будь-які ідеї, своє бачення того чи іншого питання. Право на життя означає, що держава не буде мене вбивати чи залякувати за мої дії. Захищеність бодай цих чотирьох прав – запорука розвитку економіки”.

Для оцінки шкіл МОН розробить критерії організації освітнього процесу і життя шкільної громади, а також критерії атестації педагогів та адміністраторів школи. Навчальні заклади мають отримати керівництва з організації навчання та життя школи. У них також будуть приклади найкращих шкільних практик.

Окрім цього, МОН має розробити систему навчання та методичної підтримки із застосування критеріїв та рекомендацій науково-методичного навчання. Програма передбачає підготовку якісних посібників для вчителів та підручників для учнів.

РЕЦЕПТИ УСПІХУ

За словами Раїси Євтушенко, Міносвіти підтримує Загальнодержавну програму. Її затвердить Кабмін окремою постановою.

Аби програма не перетворилась на мильну бульбашку, потрібні короткострокові, довгострокові Плани дій, її виконання та належне фінансування з державного бюджету. У цьому переконана представниця Уповноваженого Верховної Ради з прав людини з дотримання прав дитини та сім’ї Аксана Філіпішина.

Автори документу вже розробляють План дій. Робота над цим документом триватиме місяць. План дій визначатиме цілі, пріоритети та міститиме комплекс заходів до 2022 року. Його затвердять спільним наказом МОН і Мін’юст. Оцінку динаміки змін в освіті прав людини оприлюднюватимуть у національних доповідях не рідше одного разу на 2 роки.

Експерти вважають, що Загальнодержавна програма не працюватиме без моніторингу громадянського суспільства у регіонах

Громадські організації, які ініціювали програму, вже озвучили, що саме будуть відноситися до результатів виконання Плану дій. Вони очікують ухвалення нових або перегляд чинних законів задля врахування прав людини. Водночас, до результатів вони відноситимуть те, чи розроблені критерії відповідності національного законодавства міжнародним стандартам освіти у сфері прав людини та чи закріплені вони в базових освітніх законах.

За системністю впровадження освіти з прав людини має слідкувати єдиний координаційний орган. МОН та Мін’юст ще визначаться, в якому з цих міністерств створять координаційний орган.

Фінансові, матеріально-технічні, трудові ресурси для програми експерти оцінять під час розробки Плану дій.

Микола Мирний, журналіст Центру інформації про права людини спеціально для Нової української школи

Усі фото надав Центр інформації про права людини

Матеріали за темою

Обговорення