Якою є роль батьків у школі. Європейський досвід

Учитель, батьки та учні – спілкуються на рівних. Такий досвід широко використовується в Європі. У західних країнах уже кілька років діє майже стандартна система взаємодії між учасниками освітнього процесу. Головною метою такої співпраці є, насамперед, досягнення спільних результатів.

Велику увагу приділяють спільному плануванню діяльності учнів і вчителів. На цьому етапі головне – сформувати в дітей оптимістичну оцінку своїх здібностей. Тому під час навчального процесу зазвичай діти разом із учителем складають спільний план особистих домашніх і класних завдань на тиждень. Успіхи дітей зазвичай учитель відзначає в кінці кожного дня в спеціальному зошиті і, якщо це необхідно, пише батькам свої зауваження.

Ми опитали батьків з-за кордону про те, як вони взаємодіять зі школами, де навчаються їхні діти.

Польща

Фото: автор – mangostock, Depositphotos

Анастасія зі своєю 8-річною донькою переїхала в Польщу рік тому. Дитина вже встигла розпочати навчання в Україні. За словами Анастасії, дівчина легко пристосувалася до нової школи – система освіти в сусідній країні схожа на українську. Освіта безкоштовна, книжки та зошити для учнів також забезпечує держава.

Фінансових затрат для батьків майже немає. Єдина обов’язкова вимога – медичне страхування, 39 злотих на рік. Крім того, для учнів забезпечують платне харчування в школах – 4 злотих на день. Для дітей багатодітних сімей, дітей з інвалідністю чи дітей з малозабезпечених сімей обіди безкоштовні. Витрати на їхнє харчування повністю покривають з місцевого бюджету.

Система батьківських комітетів у класах не практикується.

“Я чула таку назву, але вони себе ніяк не проявляють. Нічого не збирають, не купують і не організовують. Взагалі не уявляю, яка у них роль”, – розповідає Анастасія.

Водночас, у навчальних закладах є загальношкільний батьківський комітет. Він ініціює шкільні події та організовує збір коштів. Ці гроші витрачають на організацію позашкільного дозвілля для школярів. Для більшості родин розмір збору не є критичним.

“Для батьків загалом це не проблема, – розповідає Анастасія. – А сім’ям, що належать до малозабезпечених верств, усі допомагають. Тому всі дітки можуть брати участь у спільних поїздках”.

Комунікація між батьками і школою відбувається через уповноважених батьків. А от між собою батьки спілкуються в закритій групі в соцмережах. Вчителі до неї не втручаються.

Конфліктних ситуацій у структурі батьки-учні-школа майже не виникає. Якщо ж виникають суперечливі питання, їх вирішують особисто з батьками, якщо учасник конфлікту – їхній син чи донька. На загал такі ситуації не виносять.

Норвегія

Фото: автор – AllaSerebrina, Depositphotos

Українка Марія третій рік мешкає в Норвегії. Її 10-річний син нещодавно перейшов до п’ятого класу.

“У школу в Україні ми ходили лише один рік, тому не встигли осягнути цю систему повністю. Я переймалася, як син переживе перехід до іншої школи на другий рік навчання. Але все відбулося досить спокійно. Проблем ніяких не виникло”.

На всіх рівнях освітньої системи витрати покриваються за рахунок держави.

Батьки учнів об’єднуються в батьківський колектив класу. Керують ним зазвичай три обрані всіма особи, які контролюють спільні ініціативи й організовують різні процеси. У соцмережах батьки мають групу, через яку отримують усі новини про поточні події і можуть обговорити суперечливі питання. Така група функціонує повністю незалежно від школи. Зв’язок з учителем відбувається через уповноважених від батьківського колективу.

Водночас, є і прямий контакт кожного з батьків із викладачем – суперечливі питання завжди можна обговорити телефоном.

Усі питання, що цікавлять батьків, вони можуть розв’язати із вчителями чи адміністрацією навчального закладу особисто. А про оцінки дітей та їхню успішність дізнаються через розсилку в мобільному додатку.

За словами Марії, уся система шкільної освіти для батьків є прозорою – як і робота батьківського комітету. Фінансових витрат у норвезьких школах зазвичай немає. Усе фінансується державним коштом.

“Маніпулювати із поборами у батьківському комітеті неможливо. Ми просто не здаємо грошей”, – зазначає жителька Марія.

У класів є спільний грошовий фонд, але кошти зазвичай учні спільно із батьками заробляють. Під час свят організовуються невеликі шкільні ярмарки. Діти готують для них солодощі, чай, морозиво тощо та продають на загальноміських заходах.

До спільного фонду батьки здають гроші у випадку, якщо від класу готується поїздка до музею, театру чи іншого міста. Такі заходи для батьків не є обов’язковими. Проте від них рідко відмовляються. Зазвичай, у батьків завжди є можливість забезпечити для школярів подібні події. Якщо ж сім’я належить до малозабезпечених верств населення, їй фінансово допомагає держава.

Голос кожного із батьків у всіх питаннях важливий. Для вирішення конфліктів троє керівних батьків та класний керівник роблять усе можливе. Та конфліктні ситуації взагалі не характерні для норвезьких шкіл.

“Особисто у мене ніколи ніяких претензій не було, – ділиться Марія. – Та, можу сказати, що в моїх знайомих жінок з України є нарікання. Вони невдоволені, зокрема, тим, що учнів не сварять у школах. На їхню думку, через це діти стають менш дисциплінованими. Це, мабуть, вони спираються на систему, в якій росли. Але норвезька школа переконує: виховати успішну особистість можна і треба без використання грубої сили“.

Литва

Фото: автор – DGLimages, Depositphotos

Українка Ганна з сім’єю переїхала до Литви кілька років тому. Нині її син навчається в п’ятому класі. Шкільна освіта для нього, як і для більшості школярів у країні, безкоштовна. Тож грошей централізовано не збирають.

“У цьому році близько 10 євро ми здали на додаткові зошити. Ще 10 євро на рік зазвичай витрачаються на привітання дітей з днем народження у школі та інші затрати”, – пояснює Ганна.

Системи батьківських комітетів у Литві взагалі немає. Всю інформацію батьки отримують через шкільний електронний журнал. З нього можна дізнатися про уроки, домашні завдання, зауваження та заохочення від учителів. Мами й тата мають змогу спілкуватися особисто з учителем, якщо в цьому є потреба. З організаційних питань учитель телефонує батькам особисто. Також можна взаємодіяти із класним керівником за допомогою індивідуального чату.

Але зазвичай батьки у справи школи майже не втручаються.

“Очно в школі в минулому році була 4 рази: 1 вересня, 2 рази на батьківському дні (спілкування з вчителями особисто) і на концерті”, – розповіла Ганна.

Якщо під час навчання виникає конфлікт, він розв’язується різними шляхами, залежно від ситуації. З дітьми регулярно спілкується соціальний психолог, щоб не допустити сварок між учнями. Якщо є непорозуміння між учнем та вчителем, або вчителем та батьками, такий конфлікт розв’язують за допомогою шкільної адміністрації. Проте на загал ситуації не виносять.

Марія Грушева, спеціально для “Нової української школи”

Фото: автор – AlexLipa, Depositphotos

Цей матеріал представлений ГО “Смарт освіта” в рамках проекту “Програма сприяння громадській активності “Долучайся!“, що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) та здійснюється Pact в Україні. Зміст матеріалу є винятковою відповідальністю Pact та його партнерiв i не обов’язково відображає погляди Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) або уряду США.

Матеріали за темою

Обговорення