Література (про) кримських татар в шкільних підручниках: гостро бракує якісних перекладів

Чи достатньо автентичної літератури народу киримли в українських підручниках літератури? Медіа НУШ детально ознайомилося з посібниками, переговорило з експертами і дійшло висновку: в підручниках бракує якісних перекладів і системності в подачі матеріалу.

У цій статті ви дізнаєтеся зокрема про таке:

• чи у всіх навчальних програмах є тема літератури кримських татар;
•  хто та як пише про зв’язки українців та киримли у різні епохи;
• як можна розповісти про Бахчисарайський фонтан, не транслюючи радянські перекази;
• що треба робити, щоб тексти для ознайомлення не були випадковими, а формували цілісне уявлення про киримли.

В Україні щорічно відзначається День пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу. Ще з 1994-го року в Україні, згідно Указу Президента України № 165/94 від 14-го квітня 1994 року, відзначався  як День скорботи і пам’яті жертв депортації . А 12 листопада 2015 року Верховна Рада України розширила термін злочину, установивши 18 травня “День пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу”, який також вшановує пам’ять жертв депортації 1944 року. Саме із 18 травня 1944 року за наказом Сталіна було розпочато депортацію кримських татар до Середньої Азії. Понад 200 тисяч людей примусово вивезли в залізничних товарних вагонах на схід. Наразі кримські татари визнані корінним народом України, їхня творчість є національним надбанням і має вивчатися школярами.

Що є у навчальних програмах

Інформація про культуру та літературу киримли українським школярам пропонується у рамках вивчення курсу української літератури, починаючи з 5 класу. У двох чинних модельних програмах для 5-7 класу, які рекомендовані Міністерством освіти і науки України у 2023 році (авторства О.Заболотного, О.Слоньовської, І. Ярмульської та авторства Н. Пастушенко та М. Чумарної) окреме вивчення автентичних творів киримли не передбачено.

Втім, у чинній модельній навчальній програмі “Українська література. 7–9 класи” для закладів загальної середньої освіти (автори – Т.Яценко, В. Пахаренко, О. Слижук, І. Тригуб) пропонується кілька творів для різного віку учнів. Деякі з них – саме оригінальні приклади літератури киримлі, а дещо – тематично пов’язане з Кримом та взаємовідносинами українців та кримських татар від українських авторів різних часів.

“Наша принципова позиція: оскільки киримли також є корінним народом нашої держави, то й література цього народу (як і історія) має вивчатися в закладах загальної середньої освіти України”, - вважають автори цієї програми.

Тож саме у програмі цього авторства, у запропонованому списку літератури для позашкільного навчання для 5 класу, є кримськотатарська народна казка “Золоте яблуко” (переклад Данила Кононенка) та легенди Криму “Аю-Даґ”, “Скелі-близнята в Ґурзуфі”.

На уроках у 6 класі, в рамках інтегрованого курсу цих авторів, вивчається приклад поезії Номана Челебіджихана, гімн кримськотатарського народу - “Я поклявся”.

Також автори програми пропонують поему Миколи Вороного “Євшан-зілля”, що не є літературою киримли, але перетинається із кримськотатарською спадщиною, бо у традиції тюркських народів полин-євшан традиційно виступає священним символом пам’яті.

Для читання у 7 класі програма рекомендує вивчення повісті Андрія Чайковського “За сестрою”, а для позашкільного вивчення - книгу Зірки Мензатюк “Дике літо в Криму”, гостросюжетну повість про літні канікули на кримському узбережжі, про дружбу київської школярки Наталочки з кримськотатарськими ровесниками.

У 8 класі у програмі авторства Т.Яценко і колективу рекомендовано вивчення давньої література киримли (оглядово) та переказ “Фонтан сліз у Бахчисарайському палаці”, яке маркується, як “зворушлива історія кохання”. Також - поезію Ашик Омера “Скажи-но, душе”. (переспів О. Гончаренка) та розділ “Пастух Рашит” з книги першої тетралогії “Джури козака Швайки” Володимира Рутківського (оглядово). З рекомендації – перегляд відео “Хто такі кримські татари?” (з розповіді письменників Капранових).

Для 9-класників ці ж автори пропонують розділ “Із кримськотатарської літератури”, у якому вивчають оповідання-притчу “Арслан-киз” Ісмаїла Гаспринського та оповідання про депортацію киримли “Чорні ешелони” Ервіна Умерова.

Для учнів 10-11 класів кримськотатарська література представлена у чинних програмах “Українська література” 10-11 класи ПРОФІЛЬНОГО РІВНЯ (автори Г.Усатенко та А. Фасоля). У 10 класі для вивчення пропонується “Арслан-киз” Ісмаїла Гаспринського, а у 11 класі - твір Ервіна Умерова “Самотність”.

Також, у 11 класі програми для стандартних та профільних класів предмета “Зарубіжна література“, яка була створена в межах всеукраїнського Учительського проєкту (2017), надається загальна характеристика розвитку кримськотатарської літератури та культури, а також твір Таїра Халілова “До останнього подиху”, який присвячений темі депортації та боротьби кримських татар.

Перелік модельних навчальних програм (курсів) з літератури, які використовуватимуться для НУШ з 2027 року для профільної школи, тільки у стадії наповнення, тож, повністю проаналізувати їх наразі не можливо.

Про що пишуть підручники

Автори підручників, що працювали за цими програмами, по-різному оформлювали інформацію про культуру та літературу кримських татар, з якою хотіли ознайомити школярів. У більшості – пропонуючи для читання тексти ПРО Крим та його населення, у меншій – автентичні твори киримли.

В деяких підручниках особлива увага до цієї теми помітна, бо можна знайти згадку навіть про літературу, яка позначається як позашкільна. До прикладу, підручник для 5 класу (авторство Т.Яценко і інш.), пропонує перейти за QR-кодом, щоб поза класом почитати народну казку киримли “Золоте яблуко”. Але, на жаль, це посилання не веде на текст казки, а чомусь відкриває цифровий додаток (для підручника Л.Коваленко, Н. Бернадського). Навряд чи 5-класники будуть шукати запропонований твір, якщо посилання веде не безпосередньо на нього. У підручнику авторства О.Авраменка згадки про цей твір взагалі немає, бо він не включений в перелік тих, які треба вивчати на уроках.

У підручник “Література (українська та зарубіжна)” інтегрованого курсу для 6 класу закладів загальної середньої освіти авторів (Т. Яценко та інш.) тема кримськотатарської культури також представлена доволі широко – є розповідь про історію народу, перекладений гімн “Я поклявся”, навіть розповідь про кримськотатарський батальйон, який доєднався до боротьби з російським агресором з початку повномасштабного вторгнення. Але знов - QR- коди підвели: послухати гімн кримських татар в оригіналі та у перекладі українською не вдалося. Його просто не виявилося в переліку запропонованих додатків до цього підручника. Але можна послухати пісню “Євшан-зілля” до поеми Миколи Вороного, яка теж є у підручнику. Як і у книзі авторства Коваленко та Бернадської, хоча про особливий зв’язок з історією кримських татар там не вказується.

У підручнику авторства О.Заболотного, О.Слоньовської, І. Ярмульської , як і у більшості інших підручників, шестикласники знайомляться з твором “Джури козака Швайки” Володимира Рутківського, зокрема можуть почитати розділ “Пастух Рашит”. Текст поеми “За сестрою” дають більшість підручників для 7 класу, що створені за програмою Т.Яценко, по-різному розгортаючи вивчення історичного контексту та розставляючи акценти. Але це, у будь-якому випадку, є літературою, де згадуються киримли, а не авторською чи автентично народною.

Трохи складніше з текстами, які мали б знайомити з живою та справжньою літературою цього народу України. На сторінках медіа НУШ ми писали про те, Як “пушкінська” легенда про Бахчисарайський фонтан перекочувала із радянського підручника в український. А потім продовжили дискусію Повертаючись до теми “Фонтану сліз”. Автори підручника відповіли медіа НУШ.

Але виявилося, що не усі автори підручників, створених за програмою Т.Яценко, вважають можливим використовувати текст, що є переказом з російської мови часів радянського періоду, що взяли зі збірки, де за автентичні легенди видавалася їх радянська стилізація. До прикладу, у підручнику авторів О. Калинич, С. Дячок, Ю. Ковбасенко більш детально розповідають про сам фонтан як пам’ятку культури, наводять переклади написів з Корану, які можна побачити там, розповідають про концепцію Г.Сковороди “нерівна рівність”, на яку він надихнувся саме спостерігаючи за чашами фонтану. Текст легенди переказаний в кількох реченнях, що позбавляє того негативного контексту щодо народу киримли, який можна відчути у російській збірці часів геноциду кримських татар.

Втім, тільки у підручниках для 9 класу (і в деяких – для 10) учням вперше пропонують авторські прозові твори письменників-киримли: оповідання-притчу “Арслан-киз” Ісмаїла Гаспринського та два оповідання Ервіна Умерова - “Самотність” і “Чорні ешелони”. Їх можна знайти, до прикладу, у підручнику “Українська література” (профільний рівень) для 11 класу закладів загальної середньої освіти авторства О. Слоньовської.

А в програмі для 11 класу, тільки чомусь в рамках “Зарубіжної літератури” - не тільки твір Таїра Халілова “До останнього подиху”, а й багато важливої інформації про історичні та культурні постаті, життя киримли у різні часи, період депортації, боротьби та повернення кримських татар. Доволі детально, до прикладу, розкрита тема у підручниках “Зарубіжна література. Рівень стандарту. 11 клас” за авторства Ю. Ковбасенко або О. Ісаєвої. Особливо, якщо порівнювати попередні програми та підручники, де багато уваги приділялося російській літературі.

Вчителя теж готують та пропонують на уроках змістовні та цікаві презентації на тему кримськотатарської літератури, використовуючи ШІ та відшукуючи додаткову інформацію про події та історичний контекст. У деяких підручниках різних класів можна побачити загальну інформацію про киримли, до якої включені й сучасні події та персоналії - історія перемоги Джамали на “Євробаченні” чи згадка про боротьбу кримських татар на захопленому півострові після окупації російськими військами.

Перекладів не вистачає

Але попри наявність в українських підручників різноманітної інформації про цей корінний народ України, чи достатньо справжньої літератури киримли різних епох та жанрів в українських підручника?

Айше Арнаутова, магістерка гуманітарних наук, філолог-тюрколог, вважає, що для повноцінної презентації культури та літератури на освітньому рівні не вистачає якісних перекладів. Тому перелік запропонованих текстів наразі виглядає дещо хаотичним.

“Аналізуючи перелік творів, включених до шкільних підручників, складається враження браку прагнення репрезентувати справжню цінність кримськотатарської літератури, зокрема її багатогранність, глибину ідей, смислів та ціннісних орієнтирів. Запропонований корпус текстів формує спрощене й викривлене уявлення про кримськотатарську літературну традицію та створює хибне враження про відсутність у кримськотатарського народу давньої культурної історії, - переконана науковиця. - Водночас саме художня література середньовічного періоду, численні наукові та релігійні трактати кримськотатарських учених і писемні пам’ятки переконливо засвідчують процес формування та потужний науково-культурний розвиток цього народу”.

Безумовно, додає пані Айше, саме включення зразків кримськотатарської літератури до шкільної програми є важливим і суспільно значущим кроком. Однак для формування якісного, об’єктивного уявлення та повноцінного осмислення культурної спадщини, цінностей і філософської думки кримськотатарського народу літературний процес необхідно представляти комплексно, охоплюючи всі основні етапи його становлення: період формування, добу бурхливого розвитку (середньовіччя), етапи занепаду, відродження, а також сучасні тенденції та трансформації.

“Очевидно, що реалізація такого підходу потребує системного забезпечення перекладів творів, які становлять фундаментальну складову класичної кримськотатарської літератури та є необхідними для її адекватної інтерпретації в загальнонаціональному освітньому контексті”, - впевнена Айше Арнаутова.

Нагадаємо, раніше медіа НУШ розповідало, як “пушкінська” легенда про Бахчисарайський фонтан перекочувала із радянського підручника в український

Ілюстрації: картина Рустема Емінова із серії “Унутма” та презентації до твору Таїра Халілова “До останнього подиху” від педагогів Валентини Свинар та Наталії Дениско.