Чи треба дотримуватися “несправедливих” правил? Типова для німців ситуація, яка обурила українців

В середній школі містечка Людвігсфельде сталася типова для Німеччини історія і абсолютно нетипова - для українських шкіл.

Її редакції медіа НУШ розповіла безпосередній свідок ситуації Катерина, яка після початку повномасштабного вторгнення виїхала з дитиною до Німеччини

В німецьких школах існує практика влаштовувати ярмарки смаколиків. Батьки дома випікають, готують, а діти на ярмарку – купують і продають. Всі виручені гроші діти складають у фонд класу і потім витрачають на власні потреби. Жодних додаткових грошей “на школу” і “на клас” у Німеччині ніколи з батьків не збирають. І це – те, що відрізняє німецьки шкільні ярмарки від українських. У нас проводять благодійні ярмарки, а там “заробляють” на потреби класу.

На одну із таких ярмарок запросили і Катерину - допомогти дітям з продажем смаколиків.

Оскільки дітей – багато, в школі існують суворі правила відвідування ярмарку. Вони всім відомі і обов’язкові для виконання. Молодші класи відвідують його на першій перерві, 5-6 класи – на другій, 7-8 – на третій.

“Я продавала різні тістечка, - розповідає українська мама. – На другій перерві до мене підійшла дівчинка молодшої школи і попросила два, показала, які саме їй подобаються, і протягнула гроші. Я взяла гроші, поклала вже на невеличку тарілочку тістечка. Дитина вже готова була їх їсти, аж раптом підійшла директорка і попросила покласти тістечка на місце. Директорка м’яко, але наполегливо, зауважила, що дівчинка прийшла на ярмарок поза чергою: клас, де вона навчається, має прийти на ярмарок в іншу перерву. А значить, вона не має права зараз нічого купувати. І дитина вимушена була відмовитися від смаколиків, які так сильно хотіла, а мені довелося повернути їй гроші”.

Дівчинка була дуже засмучена і не приховувала цього, але ще більше засмутилася українська мама, яка стала свідком цієї ситуації.

“Мене спочатку шокувала ця історія. Я прийшла додому і не могла не думати про це. Не уявляю собі, щоб таке було можливо в українській школі. Так сильно мене це гнітило, що я пішла до школи поговорити із вчителькою, - розповідає Катерина. – І знаєте, її пояснення мене цілком задовільнило. Вчителька німецької школи сказала, що дуже важливо, щоб діти дотримувались правил у житті. Вже з дитинства вони мають розуміти, що правила укладають, для того щоб їх виконувати. Тільки так можна побудувати правову державу”.

Проте ця історія дуже неоднозначно була сприйнята в українській спільноті. Допис з описом ситуації в групі “Батьки SOS” зібрав декілька десятків коментарів з дуже різними думками.

Частина спільноти взагалі не зрозуміла зміст, сприйнявши ситуацію із дівчинкою як булінг української дитини.

“Мої діти, певно, в якихось інших німецьких школах навчаються. В нас була лише одна ситуація, коли вчитель зненавиділа наших двох на весь клас українок. Але то суто людський фактор, її відсторонили від роботи з ними. В іншому - все тільки для дітей, повне розуміння і підтримка”, - прокоментувала Ліна Морозова.

Насправді, дівчинка, якій відмовили у праві купити смаколики, була місцевою. Тобто мова про дискримінацію не йшла, і тим більше – про ненависть. Тут взагалі не має значення, якої національності чи з якої країни дитина. Правила мають бути обов’язковими для всіх.

Але і серед тих, хто правильно зрозумів ситуацію, єдиної думки не було.

“Це не повага до правил, а виховання рабів системи”

Олена Лізвінська, засновниця освітнього проекту з безпеки дітей у IKiD, вважає, що поведінка директорки школи була неадекватною до ситуації.

“Якось неадекватно. Не можу собі уявити таку саму ситуацію з дорослим”, - написала вона.

Ірина Басараб, яка наразі мешкає у Лондоні, з обуренням написала, що вся ця ситуація – це не про правила, а про рабство.

“Це не повага до правил, а виховання рабів системи з шкільної парти”.

Анна Неділько, яка працює у Institute of International Relations - Kyiv та Навчально-науковому інституті міжнародних відносин КНУ імені Тараса Шевченка, розглядає цю ситуацію як створення правил заради правил.

“Коли правила задля лише правил, то це не про необхідність дотримуватися правил, а про “я так вирішив - так і буде!”, і не важливо, чи воно того варте”, - написала вона.

Анна Неділько впевнена, що правила, вироблені людьми, мають бути задля людей, а не принижувати їх і змушувати відчувати себе рабами.

“Ви впевнені, що дівчинка б не вивчила цей урок, якби їй дали з’їсти печиво, одночасно з посмішкою кажучи, що наступного разу вона має намагатися не порушувати розклад і встигнути зі своїм класом…?” - написала Анна Неділько.

Проте найшлися й ті, хто підтримав директорку німецької школи.

“Це не тільки нормально, а й правильно”

“Це не тільки нормально, а й правильно. Власне, тому й відома німецька точність і пунктуальність. Правила доведені до відома усіх, якщо порушив - відразу бачиш причинно-наслідковий зв’язок і робиш висновки на майбутнє. Думаю, якби була аналогічна ситуація не з тістечком, а, скажімо, з виїздом на екскурсію, яку дитина пропустила, - було б те ж саме. Так, дитину жаль, однак вона зробила висновки на майбутнє про необхідність дотримання правил, а не про можливість “порішать”, - написала Тетяна Дрожевська.

Ірина Александрова: “Як мамі, мені, звичайно, дуже шкода дитини. Як притомній людині, яка може співставити порушення правила і наслідки, мені, що зветься, немає чим крити. Правило було доведено до відома? Було. Було порушення? Було. Все, нема про що говорити.

Інша справа в людському факторі. Директорка могла запитати дитину, чому вона пропустила свою чергу. Якщо, наприклад, дитину затримав інший вчитель - це одна справа, якщо дитина загралась і забула - геть інша.

Директорка не спитала. Можу припустити, що наступного разу дитина уважніше ставитиметься до правил. Або знов не отримає тістечка.

Регуляція продажу солодкого на шкільному подвір’ї - це не мімімі з картинки насправді. Бо кожного разу виявляється, що комусь не вистачило, або ще частіше старші діти розібрали все, а молодшим не дісталось. Тому, ймовірно, це правило з’явилось не на порожньому місці.

Я б все одно на місці директорки спитала, чому саме дитина пропустила свій час, але то я, і я не директор”.

Наталія Непорада працює вчителькою в одній з німецьких шкіл.

“Я працюю в освітньому закладі у Німеччині. Тут дійсно до правил ставляться, як до правил. І так, німцям дуже важливо їх не порушувати (як дітям, так і дорослим). На 100 відсотків впевнена, що зауваження було зроблено у ввічливій формі. Німцям дуже дивно, що правила може хтось порушувати”.

На жаль, в нашій країні часто ставляться до законів та правил так, як дописувачка Zay Yana. “Чим далі на Захід, тим менше свободи”, - так прокоментувала вона ситуацію у німецькій школі.

І це могло бути правильним, з огляду на те, що розуміти під словом свобода. Якщо вважати, що свобода - це “роблю, що хочу”, тоді так.

Але за словником, свобода — це фундаментальне поняття, яке означає можливість людини діяти відповідно до власних волевиявлень, бажань, інтересів і цілей, але з урахуванням певних обмежень: свобода кожного закінчується там, де починається свобода іншого.

Нам не подобається, коли хтось лізе поза чергою. Ми хочемо, щоб ніхто не зливав у мережу завдання НМТ, і діти при вступі до вишів були у рівних умовах. Ми прагнемо, щоб люди, яких ми обираємо до влади, виконували закон. Але чи готові ми працювати над тим, щоб жити за правилами – стало нашою спільною звичкою? Ось в чому питання.

Нагадаємо, раніше медіа НУШ писало, як влаштована профільна освіта в Німеччині: досвід, який варто перейняти

Фото - freepik