Освіта, що тримає фронт: як проходить підготовка до олімпіад у складних умовах

Другий етап шкільних олімпіад стартує вже у грудні. Цього року – за новими правилами, вперше після оновлення Положення про олімпіадний та турнірний рух. Нове Положення враховує також воєнні реалії: участь дітей, які перебувають за кордоном, можливість коректного залучення учнів з особливими освітніми потребами та чіткі процедури академічної доброчесності.

Як зазначила освітній омбудсмен Надія Лещик під час презентації Положення, новий документ враховує всі сучасні аспекти проведення олімпіад та турнірів, зокрема під час воєнного стану, та залучення учнів, які перебувають за кордоном.

Саме про практичні нюанси роботи з учнями медіа “Нова українська школа” поговорило з директоркою Новопетрівського ліцею Аллою Тишковською, учні якого здобули найбільшу в громаді кількість призових місць на першому етапі Всеукраїнських учнівських олімпіад, незважаючи на дистанційний формат навчання.

Алла Тишковська, директоркою Новопетрівського ліцею.

У цій публікації ми розкажемо про:

• розробку олімпіадних завдань;
• підготовку учнів;
• мотивацію учнів і вчителів;
• фінансову підтримку Європи та місцевої влади.

Які зміни відбулися?

Олімпіадний рух в Україні суттєво оновили. Якщо раніше правила та підходи різнилися по регіонах і часто ускладнювали життя і школярам, і вчителям, то тепер система стає зрозумілішою та доступнішою для всіх. Організаційні питання покладені на Малу академію наук.

Три етапи — і можливість для кожного

Відтепер Всеукраїнські олімпіади матимуть три етапи.
Перший — місцевий. У ньому може взяти участь будь-хто: достатньо зареєструватися. Області самі визначають, де проводитимуть ці змагання, щоб учням було зручно добратися.

Другий — обласний. До нього переходять переможці місцевого етапу, а також українські учні, які зараз живуть за кордоном, і вихованці наукових ліцеїв.

Третій — державний. Тут зустрічаються регіональні команди, переможці закордонного округу та учні УФМЛ (у профільних предметах).

Якщо раніше шанс потрапити на ІІІ етап сильно залежав від “сил” області, то тепер процес більш прозорий.
Фіналістів визначатимуть у двох групах:

• Регіональний склад (РСК) — за результатами області за останні два роки (І місце — 5 балів, ІІ — 3, ІІІ — 1).
• Додатковий склад (ДСК) — за всеукраїнським рейтингом учасників ІІ етапу.

Тож якщо учень показав високий результат, але не увійшов у квоту свого регіону, він усе одно має шанс потрапити до фіналу. Очікують, що так можливість узяти участь у державному етапі отримають на 30–40% більше школярів.

Головний крок — це боротьба з витоками завдань і “домовленостями”.
Завдання для ІІ та ІІІ етапів готує одна національна комісія, а до регіонів вони надходять тільки в день проведення та в запечатаних конвертах.

Також діють чіткі правила щодо конфлікту інтересів. Якщо він є — про це треба повідомити. У разі скарг створюють окрему комісію. При цьому порушення доброчесності суворо карають: викритого педагога відсторонюють від олімпіад, а учень-списувач отримує нуль і вибуває з цієї олімпіади.

У таких оновлених умовах підготовка учнів до олімпіад не лише можлива, а й може бути якісною — навіть дистанційно.

Складнощі в організації

Попри оновлення правил і нову структуру проведення, за лаштунками олімпіадного руху залишається багато щоденної роботи, яка вимагає досвіду, витримки й фахових команд. У складних умовах сьогодення організаторам доводиться шукати рішення буквально на ходу — від формування команд до залучення експертів. Як пояснює Алла Тишковська, процес організації олімпіад — це завжди баланс між можливостями та реаліями, у яких живе країна.

“Олімпіадний рух завжди був, є і, сподіваюсь, буде олімпіадним рухом. Змінилися організатори, які тільки набувають досвіду. Вони намагаються зробити якнайкраще в тих умовах, які у нас є: умови обстрілів та повітряних тривог”, – зазначає Алла Тишковська і додає, що не у всіх структурних підрозділах Малої академії наук України є додаткові ставки для спеціалістів. “Вони залучають фахівців із вищої навчальної ланки”, – розповідає директорка.

Як пояснює Алла Тишковська, є група фахівців, яка складає завдання. Після олімпіади публікують не лише самі питання, а й відповіді та джерела, на які покликаються. Це роблять, щоб учні могли зрозуміти логіку завдань і знати, де шукати потрібну інформацію. Підказок “від сторінки до сторінки” немає — дають орієнтири в межах теми або предметної галузі. Так учні бачать, як застосовувати знання на практиці, і можуть самостійно розібратися у матеріалі.

Всі питання вирішуються на місці й залежать від професіоналізму місцевих експертів. Керівник Малої академії чи Інституту післядипломної освіти не може проконтролювати все особисто, тому існують чіткі кроки, алгоритми та методичні рекомендації.

“У нас перший етап пройшов успішно, оскільки за це відповідали працівники відділу освіти та гуманітарного відділу, і вони вже проводили це до реформи”, – ділиться директорка.

Вона підкреслила, що академічна свобода поширюється не тільки на заклади освіти, а й на олімпіадний рух. “Є комісія: голова, секретар і експерт. Навіть якщо ми пропонуємо рішення, експерт може зазначити, що є помилка або похибка, і протокольно зафіксувати, як ця задача має вирішуватися. За потреби питання можуть вилучити, якщо його не було в методичних рекомендаціях”, – пояснює Алла Тишковська.

“Я вже 20 років в олімпіадному русі. Хочу сказати, що питання завжди розробляють відповідальні фахівці. Є спеціальна комісія, яка цим займається, так само, як створюють підручники чи навчальні програми. Усі завдання мають відповідати методичним рекомендаціям для кожного етапу — від місцевого до всеукраїнського”, – додає освітянка.

Що мотивує учнів?

За словами Алли Тишковської, велика кількість учнів Новопетрівського ліцею серед призерів — це результат системи. “Без чіткої організації нічого б не було. Діти бачать успіхи своїх однокласників, і це мотивує їх. Такий ефект не з’являється за рік чи два — система вибудовувалася роками, і діти зрозуміли, що можуть перемагати”, — пояснює директорка.

Вона зазначила, що перемоги дітей мають і матеріальну мотивацію. Інтелектуальна праця може приносити гроші: наприклад, у громаді діє стипендія голови сільської ради. Якщо учень чи учениця займають призове місце на обласному етапі, щомісяця отримує стипендію. Таке рішення ухвалили близько п’яти років тому, як тільки створилася громада. Алла Петрівна пригадала, що ще до реформи децентралізації говорила про необхідність стимулювати дітей. “Навіть тоді сільський голова Родіон Миколайович [Родіон Старенький – Новопетрівський сільський голова Вишгородського району Київської області – ред.] особисто приходив вітати переможців.

Коли ж з’явився власний бюджет громади, вирішили, що перемоги дітей супроводжуватимуться грошовою винагородою. Наприклад, одинадцятикласниця за рік могла отримати близько 20 тисяч гривень за рахунок стипендії: перше місце — 500 гривень, друге — 400, третє — 300. За її словами, саме ця винагорода стимулює дітей і показує, що інтелектуальна праця має ціну.

Змагання кращих з кращими 

“Учнівські олімпіади – це інтелектуальне змагання, для яких потрібні ґрунтовні знання”, – пояснює свою позицію Алла Тишковська. Що стосується підготовки, то питання формуються не з підручників, а з програми.

Вона пояснила на прикладі: під час вивчення джерел права важливо не лише ознайомити учнів із правовим звичаєм і нормативно-правовим актом, а й показати інші джерела. Крім того, потрібно навчити дітей порівнювати ці джерела, виявляти спільне та відмінне, щоб знання були глибокими, а не поверхневими. За її словами, олімпіада — це інтелектуальне змагання, де змагаються кращі з кращими.

“У правознавстві, для прикладу, програма чітко визначає, що дитина повинна знати і вміти. Якщо в школі достатньо знати, що таке Конституція та скільки в ній розділів і статей, то на Олімпіаді учень повинен оперувати конкретними статтями, наприклад статтями 1 та 53, і пояснювати їх практичне значення. Те ж саме стосується Цивільного чи Кримінального кодексу: для інтелектуальної задачі дитина має знати статті, на які посилається, і вміти застосувати їх у практичних ситуаціях, таких як: необхідна оборона чи розв’язання юридичних задач. Ці нюанси неписані, але завжди були і залишаються обов’язковими”, – ділиться особливостями підготовки педагогиня.

Проміжного етапу підготовки між першим і другим туром немає і, на думку Алли Тишковської, його не повинно бути. Діти повинні відразу бути готові до завдань на інтелектуальні змагання, не очікуючи спрощених варіантів. На другому етапі змагаються не лише учні зі звичайних шкіл, а й діти з-за кордону та з профільних ліцеїв. Рівень знань у них може відрізнятися, але це враховано, оскільки діти свідомо обирають участь, готуються та розуміють, на що йдуть.

“Зараз в освіті з’являються академічні, технічні ліцеї та гімназії, і це створює різні рівні підготовки. Проте правила олімпіади залишаються однаковими: вона відкрита для учнів 8–11 класів незалежно від типу закладу. Кожен, хто добровільно реєструється, має реально оцінювати свої знання та сили, щоб бути готовим до змагання”, – зауважує Алла Тишковська.

Мотивація вчителів

Алла Тишковська розповідала, що стимулювання вчителів значною мірою залежить від громади, закладу освіти та керівника, але ресурси важливі.

“Мені пощастило працювати в громаді, де працює принцип “Гроші ходять за дитиною”. Наш голова сільської ради підтримує школи, тож ми фінансово незалежні. Ще на початку, коли громада тільки створювалася, він сказав: “Нехай школи вчаться бути фінансово незалежні, бо у 27-му році вони стануть самостійні офіційно”. І ми вчилися, спотикалися, набивали шишки, але вчилися. Бюджет, який формується за принципом “гроші ходять за дитиною”, у нашій громаді працює: якщо я як директор сформувала спроможну мережу, держава дає гроші на підтримку вчителя”, – розповідає Алла Тишковська.

За її словами, всі вчителі отримують 30% надбавки за престижність і ця сума ніколи не зменшувалася. Директорка завжди має можливість стимулювати тих, хто готує дітей до олімпіад чи інших конкурсів, але нікого до цього не примушує. “Існує внутрішній імідж – працювати на користь дітей, виконувати обов’язки, і зовнішній – можливість заробити додаткові гроші через участь у конкурсах та проєктах. Вчителі самі шукають такі можливості, і якщо вони підготували дітей до предметної олімпіади, всеукраїнських творчих конкурсів на зразок мовно-літературного конкурсу ім.Тараса Шевченка чи конкурсу з української мови імені Петра Яцика, чи інтелектуальних конкурсів від МАН, отримують премії”, – розповідає Алла Тишковська.

Вона зазначила, що зарплата освітян невелика, і в їхній громаді теж, але це не зупиняє вчителів. “Інколи хочеться просто відпочити, але коли бачиш випускників, дітей і батьків, які навіть у складних умовах боронять державу, неможливо зупинитися. Ми продовжуємо навчати дітей на дистанційних заняттях та у післяурочний час”, – ділиться пані Алла.

Як каже директорка, діти – це наше майбутнє, і, звичайно, вчителям хочеться більшої зарплати, але “вони йдуть вперед, працюючи на перемогу, і продовжують тримати освітній фронт у воєнний час”.

Підтримка, що відкриває нові можливості

Попри війну, вимкнення світла, навчання онлайн, а також відсутність укриття, ліцей Алли Тишковської продовжуває готувати дітей до олімпіад, і вони стабільно показують високі результати. Вона наголошує, що такі досягнення можливі лише тоді, коли вчителі та учні мають ресурс для розвитку, а навчальний заклад створює умови для навчання. Тому оновлення матеріальної бази стало важливою частиною їхньої здатності тримати освітній фронт і підтримувати олімпіадний рух навіть у найскладніших умовах.

Алла Тишковська розповіла, що перші оновлення в школі їй вдалося зробити завдяки внутрішнім ресурсам громади. Поки частина учнів навчалася дистанційно, вона зекономила кошти на енергоносіях — оптимізували витрати, менше йшло на опалення — і завдяки цьому змогла використати гроші на оновлення матеріальної бази.

“Наприклад, на один місяць за харчування було заплановано 180 тисяч, а я купила дошки”, — розповідає директорка. Частину робіт виконували наймані за договорами ЦПХ працівники: фарбували, білили стіни, - а частину виконували самі учителі. Саме так школа змогла власними силами частково оновити приміщення.

Однак найбільші зміни стали можливими завдяки зовнішній підтримці. Алла Тишковська розповідає, що, раніше відвідала чимало шкіл у Європі, і мріяла, щоб її заклад хоча б трохи наблизився до того рівня. І згодом школа отримала увагу з боку іноземних партнерів — зокрема, бельгійців. “У нас ви могли бачити прапор Бельгії та Євросоюзу. Я думаю, що кожна дитина тепер знає, що таке Бельгія, бо її частинка є у нашій школі”, — зазначає вона.

Бельгійські партнери стали головними спонсорами великої модернізації: вони побудували укриття, надали моноблоки та ноутбуки для комп’ютерного класу, пообіцяли облаштувати сучасний пандус і зробити водостічні роботи. Також вони повністю укомплектували кухню необхідною технікою. “Просто вони мені повірили”, — згадує директорка.

При цьому її ліцей був включений до списку із 12 закладів Київської та Чернігівської областей, які не мали укриттів. Саме завдяки державному відбору й міжнародній співпраці ліцей потрапив до тих двох, які отримали фінансування від європейських партнерів.

Пані Алла розповідала, що оновлення закладу — це було поетапне і багатокомпонентне рішення: частина зроблена за рахунок громади, частина завдяки освітній субвенції, ще частина — за підтримки місцевого бюджету, а наймасштабніші трансформації — завдяки європейським благодійникам, яких підключили за участі обласної адміністрації та МОН. “Я зрозуміла, що ми не самі, що Європа не відвернулася від нас, а простягає руку допомоги”, — казала вона.

Нагадаємо, медіа “Нова українська школа” раніше писало про українських дітей за кордоном, які уперше зможуть взяти участь у Всеукраїнських учнівських олімпіадах.

Фото — згенероване ШІ