Від бібліотеки-архіву до простору агентності: як Стратегія-2032 змінить читання у школі

Зайдіть у метро, зазирніть на шкільну перерву або просто спостерігайте за дитиною в черзі — усюди бачимо знайоме синє світло екранів. Здається, що паперова сторінка програла битву за увагу смартфону ще до її початку. Поки дорослі дискутують про “занепад культури”, діти вправно гортають стрічку TikTok, де відео тривають по 15 секунд, а інформація подається максимально стисло.

У світі “швидкого дофаміну” довге читання виглядає як справжній виклик. Постає питання з підковиркою: чи не стане книга у найближчому майбутньому елітарним хобі для обраних? Чи зможе вона вижити в середовищі, де гаджет задовольняє будь-яку цікавість миттєво?

Насправді ситуація не така однозначна. Книга не вмирає — вона проходить тест на стресостійкість. І поки одні прогнозують “кінець епохи гутенберга”, в Україні на державному рівні закладають фундамент для того, щоб читання стало не примусом з-під палиці, а ключовою компетентністю вільної людини.

У цій статті ми:

• Розберемося, що насправді планують УІРО та Український інститут книги згідно зі Стратегією розвитку читання до 2032 року.
• Заглянемо за лаштунки шкільних бібліотек: чи дочекаємося ми фінансування та нових книжок замість запилених радянських томів?
• Дослідимо, що ж насправді “ковтають” сучасні діти.
• Запозичимо найкращі світові техніки “заманювання” дитини в текст.

Тема дитячого читання залишається гострою. Вчителі-практики, перебувають у постійному пошуку: як знайти той самий “ключик”, завдяки якому читання стане для дитини не просто обов’язком, а захопливою пригодою.

Сьогодні значну частину дитячої уваги та вільного часу забирає TikTok та інші соцережі. Це робить завдання складнішим, але водночас цікавішим. Адже ми шукаємо не просто способи “відірвати від екрана”, а шляхи, як зробити книгу такою ж живою та актуальною для сучасної дитини.

Саме тому важливо, що в цій роботі вчителі не залишаються наодинці. Щоб підсилити щоденні зусилля в класах, об’єдналися дві ключові інституції — Український інститут розвитку освіти (УІРО) та Український інститут книги (УІК). Їхня спільна робота над Стратегією-2032 — це про те, як дати вчителю реальну опору, сучасні інструменти та ресурси, які допоможуть зробити читання справжньою суперсилою наших учнів.

Часто підписання чергових меморандумів — це лише протокольна подія для фотозвіту. Проте об’єднання зусиль Українського інституту розвитку освіти та Українського інституту книги має конкретну приземлену мету. Для вчителів це означає перехід від “техніки читання на швидкість” до читацької грамотності.

У світі, де інформації забагато, читання стає новою “суперсилою”. Це здатність не просто розкодувати літери, а критично мислити, відрізняти фейки від фактів та утримувати концентрацію довше, ніж триває відео в Reels.

Як це має вплинути на звичайного вчителя та клас?

• Доступ до “живих” книг: Стратегія-2032 передбачає, що в бібліотеку нарешті приїдуть не лише методички, а й сучасний український Young Adult (це література для підлітків та молоді віком приблизно від 12 до 18–20 років), яскраві комікси та бестселери, які діти самі захочуть брати до рук.
• Оновлення методики: УІРО бере на себе розробку нових підходів. Це означає, що від вчителя більше не вимагатимуть “секундоміра” над головою дитини — фокус зміщується на агентність учня, на його право обирати книгу та обговорювати її.
• Бібліотека як хаб: Це план перетворити похмурі кімнати зі стелажами на сучасні медіацентри. Місце, куди дитина прийде не тому, що “треба здати підручник”, а тому, що там комфортно, є інтернет і цікавий контент.

Але чи не занадто це оптимістично в умовах війни? Щоб зрозуміти, чи стануть ці плани реальністю, ми вирішили поставити прямі запитання тим, хто стоїть біля керма цих змін.

На наші запитання щодо практичних кроків та бачення майбутньої співпраці з освітянами відповіла директорка УІК Олександра Коваль. Ця розмова — спроба зазирнути за лаштунки офіційних документів і побачити, як саме Стратегія має змінити щоденне життя звичайної школи

8 квітня з’явилося офіційне повідомлення про підписання Меморандуму між УІРО та УІК. Розкажіть, будь ласка, з чого все починалося? Кому належить ініціатива такого об’єднання і які головні виклики підштовхнули ваші інституції до цієї синергії саме зараз?

Сфера освіти та культури ніколи не існували ізольовано — вони настільки тісно переплетені, що фактично є двома сторонами одного процесу формування особистості. До розробки Стратегії розвитку читання були долучені експерти та фахівці як зі сфери культури, так і сфери освіти.

У березні цього року Міністерство культури України організовало зустріч з українськими видавцями, до якої були також долучені представники громадськості. На зустрічі обговорили зокрема питання видавців щодо Стратегії розвитку читання. За результатами цієї зустрічі було організовано робочу зустріч УКГ та УІРО для напрацювання спільних шляхів формування та розвитку єдиної екосистеми “Освіта-Книга”, адже освітня реформа неможлива без якісної сучасної книги, а популяризація читання напряму працює на зростання освітньої спроможності.

Наші інституції працюють над тим, щоб українська дитина мала якісний контент - будь то підручник чи художня книга. Нам потрібен постійний механізм взаємодії.

Шкільні бібліотеки чекають на оновлення фондів, особливо після масштабної дерусифікації. Чи є вже розуміння, на які книги буде зроблено акцент? Чи побачимо ми в школах сучасні хіти — графічні романи, нон-фікшн та Young Adult літературу?

Поповнення шкільних бібліотек не відноситься до повноважень та завдань інституту. Разом з тим, УІК, в межах своїх компетенцій та в обсягах виділеного фінансування на програму реалізує мистецький конкурс культурно-мистецьких проєктів, спрямованих на випуск книжкової продукції, за результатами якого нові книги доставляються до публічних бібліотек та розподіляються у всі тергромади України. І тут є завдання для місцевих шкільних та публічних бібліотек – перетворити кожну отриману книгу на активний інструмент навчання і змістовного дозвілля, незалежно від того, на чиїй полиці вона знаходиться.

Принагідно зазначимо, що в межах такого конкурсу одним із напрямів є видання творів для дітей та юнацтва, спрямовані на національно-патріотичне виховання, плекання демократичних цінностей, культурного розмаїття і міжкультурного діалогу, гендерної рівності, неприпустимості насильства, розвиток лідерства, екологічної самосвідомості, відповідальності за навколишній світ, критичного мислення.

Ми знаємо, як важко книзі “дійти” до сільської чи прифронтової школи. Чи розглядаєте ви нові шляхи доставки або цифрові рішення, щоб дитина в будь-якому куточку України мала доступ до якісної сучасної літератури вже найближчим часом?

З 2019 року Інститут розпочав проєкт “Українська цифрова бібліотека” - безкоштовний мобільний додаток для читання сучасних книг. Попри призупинення технічного вдосконалення через брак фінансування, Інститут продовжує шукати можливості для розвитку платформи, аби гарантувати кожному громадянину вільний доступ до якісного цифрового книжкового контенту.

Як саме виглядатиме ваша спільна робота з Інститутом розвитку освіти? Чи плануєте ви створювати не просто списки книг, а готові “читацькі кейси” чи методичні рекомендації, які допоможуть вчителю інтегрувати сучасну книгу в уроки НУШ без зайвого бюрократичного навантаження?

Співпраця, перш за все, буде консолідована на виконання завдань Стратегії розвитку читання, з урахуванням експертності установ, кожної в своїй галузі. Наразі сторони узгоджують можливість проведення дослідження читацьких трендів серед аудиторії здобувачів освіти, за результатами якого планується підготувати інформаційно-аналітичні матеріали та поширення інформації про читацькі тренди в різних вікових категоріях дітей, юнацтва, серед педагогічних працівників, фахівців книжкової сфери, бібліотекарів.

Як ви плануєте залучати вчителів-практиків до реалізації Стратегії? Чи буде створено майданчик, де ми зможемо ділитися досвідом про те, які саме методики залучення до читання найкраще працюють із “цифровим поколінням”?

Наша спільна діяльність лише розпочинається, і першочерговим завданням є аналіз результатів виконання стратегічних цілей розвитку читання на поточному етапі. На основі цієї оцінки будуть напрацьовані подальші кроки щодо реалізації Стратегії розвитку читання з урахуванням актуальних викликів та потреб суспільства, що згодом стане фундаментом для оновлення відповідних методичних рекомендацій та програм популяризації читання.

Щодо створення майданчика, де ми зможемо ділитися досвідом щодо ефективних методик залучення до читання, Інститут буде вдячний отримати від вчительства пропозиції або ініціативи щодо формату такого “майданчика” та бачення подальшої взаємодії.

Що ви вважатимете першою важливою перемогою у цієї співпраці? Яку конкретну зміну має відчути звичайний вчитель у своєму класі, щоб ми могли сказати: “Стратегія-2032 дійсно запрацювала”?

Першою важливою перемогою нашої співпраці стане зміна ставлення до читання: коли воно перетвориться зі “шкільного обов’язку” на життєву навичку, яку і учні, і вчителі свідомо використовуватимуть для саморозвитку та приємного проведення дозвілля.

Ми зможемо впевнено сказати, що Стратегія розвитку читання дійсно запрацювала, коли побачимо реальне покращення результатів українських школярів у дослідженні PISA.

Набуття учнями звички читання як щоденної практики, а також формування читацької грамотності стане передумовою для якісного здобуття освіти, розвитку критичного мислення, самореалізації особистості та загалом більшої задоволеності життям в умовах інформаційного перенасичення, нестабільної політичної чи економічної ситуації в державі. Як наслідок, це стане одним із ключових чинників розвитку людського потенціалу. Саме це і буде спільним успіхом держави, бібліотекаря та, насамперед, учителя-практика.

Ці відповіді дають важливе розуміння: держава нарешті визнає читання не просто технічною навичкою, а стратегічним ресурсом. Звісно, ми розуміємо, що великі системні зміни потребують часу, а діти приходять до нас у класи вже сьогодні. Тому поки на рівні інституцій закладається фундамент нових екосистем, вчителі та бібліотекарі вже зараз стають тими змінотворцями, які шукають способи оновити простір навколо себе.

Адже, якщо бути відвертими, ситуація в шкільних бібліотеках зараз нагадує роздоріжжя. З одного боку — ми нарешті прощаємося з радянським спадком (дерусифікація вилучила понад 20 млн примірників). З іншого — на звільнених місцях часто гуляє протяг.

Звідки брати ресурси, якщо держбюджет йде на оборону? Громади вже знаходять вихід через певні програми та технічні можливості:

• Програма “Українська книга” від УІК: щороку Інститут книги проводить закупівлі для публічних бібліотек. Громади, які активно співпрацюють із місцевими бібліотеками, мають шанс оновити фонди через державні субвенції.
• Грантові ініціативи: програми від GoGlobal або “Відродження” часто фінансують не просто “книги”, а створення медіатек — просторів, де хочеться валятися на пуфах і читати.
• Краудфандинг та благодійність: “збір громадою” на книги через освітні платформи (як-от GoFundEd), а кейси “Книжкових толок” у невеликих містах показують, що місцевий бізнес готовий інвестувати у “книжкову безпеку” своїх дітей.

Між смартфоном і сторінкою: що насправді “ковтають” наші діти?

Але навіть найсучасніша бібліотека залишиться порожньою, якщо ми не знатимемо, що саме хоче читати сучасний учень. Дослідження “Читання в контексті медіаспоживання” від УІК та дані PISA-2022 показують, що “читацьке серце” дитини сьогодні працює за новими правилами:

Візуальний код: 54% опитаних дітей зізнаються, що обирають книгу за обкладинкою та наявністю ілюстрацій. Саме тому комікси та манга стали “точкою входу”. Для дитини, яка звикла до YouTube, суцільний текст — це когнітивне перевантаження.

BookTok-ефект: 1 із 4 сучасних підлітків обирає наступну книгу за рекомендацією з TikTok. Якщо вчитель хоче бути “в темі”, йому варто знати хештег #BookTok.

Жанровий фаворит: У початковій школі лідером залишаються пригоди та гумор (62%), а також пізнавальна література (28%). На жаль, класичні твори з програми часто посідають останні місця за рівнем залученості.

Проблема не у відсутності інтересу до читання, а у величезному розриві між тим, що пропонує шкільна програма, і тим, що пропонує сучасний ринок. Дитина хоче бачити в героєві себе — сучасного, активного, зі зрозумілими проблемами.

Але знати, які книги запропонувати — це лише половина успіху. Друга частина пазла — це атмосфера. Навіть найкрутіша книжка про “36 і 6 котів” може залишитися нечитаною, якщо культура її споживання застаріла. Саме тут нам стане у пригоді закордонний досвід, де книга вже давно стала частиною стилю життя, а не лише предметом вивчення

Підбірка “хітів”, які реально працюють

Якщо ви хочете, щоб дитина “зачепилася” за книгу, запропонуйте їй те, що зараз у тренді серед однолітків:

Галина Вдовиченко “36 і 6 котів”. Це вже класика НУШ. Чому вона працює? Бо там є іронія, детектив і купа пухнастих характерів, у яких дитина впізнає своїх друзів.

• Меган МакДоналд “Джуді Муді”. Це ідеальний посібник з емоційного інтелекту. Джуді буває в жахливому гуморі, і це нормально! Діти обожнюють цю чесність.
• Графічні романи та комікси. Якщо дитина каже “я не люблю читати”, дайте їй комікс. Це не “недолітература”, це місток. Спробуйте серії від видавництв “Ранок” або “Ланселот” — вони розлітаються миттєво.
• 
• Джефф Кінні “Щоденник слабака”. Це фаворит серед хлопців, які “принципово” не беруть книг. Мінімум тексту, максимум влучних дудлів і зрозумілих ситуацій.
• Нон-фікшн від “Видавництва Старого Лева” або “Ранок”. Книги про космос, мікроби чи екологію з великою кількістю візуалізації.

Але що робити, якщо навіть крута книга програє смартфону? Час підглянути, які хитрощі використовують наші колеги за кордоном, щоб перетворити читання на справжній драйв.

Як “хакнути” систему: закордонні фішки, що перетворюють читання на гру

Боротися з гаджетом прямими заборонами — програшна стратегія. Світ уже давно пішов шляхом інтеграції та гри. Ось декілька технік, які ми можемо адаптувати під НУШ уже сьогодні:

1. “DEAR” — Зупинись і читай (Досвід Британії та США)

Абревіатура DEAR розшифровується як Drop Everything and Read (“Кинь усе і читай”).

• Як це працює: У довільний момент (наприклад, після другої перерви) лунає спеціальний сигнал. Уся школа — від першокласника до директора та кухаря в їдальні — дістає улюблену книгу і читає рівно 15 хвилин.
• Чому це круто: Дитина бачить, що дорослі теж читають для задоволення, а не тому, що “треба до ЗНО”.

2. “Extreme Reading” — Читання без меж (Скандинавський досвід)

Скандинави вважають, що книга — це драйв.

• Ідея: Оголосіть конкурс на найдивовижніше фото з книжкою. Хтось читає в наметі під столом, хтось — на гілці дерева, а хтось — у футбольних воротах.
• Результат: Читання стає контентом для того самого Instagram чи TikTok, але з книжкою в руках.

3. “Reading Buddies” — Читацькі тандеми (Досвід Канади)

• Механіка: Старшокласники приходять до учнів 1-2 класів, щоб просто почитати їм вголос або послухати їх.
• У чому фішка: Для малечі це “дорослий” приклад для наслідування, а для старших — спосіб відчути свою відповідальність та агентність.

Замість епілогу: 3 кроки, щоб відірвати від гаджета

Щоб книга перемогла смартфон у боротьбі за вечір дитини, ми, дорослі, маємо змінити правила гри:

• Дозвольте “недочитати”. Це золоте правило Даніеля Пеннака. Право кинути нудну книгу — це свобода. Не змушуйте “домучувати” класику, якщо вона “не йде”. Хай краще прочитає 10 сторінок коміксу з азартом, ніж 100 сторінок під тиском.
• Створіть “Книжковий Тіндер”. Зробіть у класі стенд “Побачення наосліп з книжкою”. Загорніть книги в крафтовий папір, напишіть лише 3 слова-підказки (наприклад: коти, космос, детектив). Нехай дитина обирає серцем, а не за обкладинкою.
• Будьте “читаючим дзеркалом”. Найкраща мотивація — коли дитина бачить вас із книгою та чує: “Ого, тут такий поворот сюжету, зараз дочитаю і розкажу!”.

Чи книга програла гаджету? Ні. Вона просто переходить у вищу лігу — туди, де панують емоції, уява та глибокі сенси. І Стратегія-2032, про яку ми говорили з очільницями УІРО та УІК, — це наш спільний шанс зробити цей перехід захопливим.

Нагадаємо, раніше медіа НУШ розповідало “Як створити бібліотеку в класі НУШ”

Фото – створено ШІ