Втрата доступу до освіти. Розповідаємо, хто та як може подати заяву до Міжнародного реєстру збитків для України

Росія має заплатити за всі втрати та руйнування, які вона принесла українцям та країні загалом. Створення Реєстру збитків для України є значним міжнародним зусиллям і першим кроком до створення механізму, який має забезпечити справедливість та компенсацію для України та її народу. Нещодавно в Реєстрі з’явився новий розділ – “Втрата доступу до освіти”. Розповідаємо, як подати заяву.

У цій статті ви дізнаєтеся, зокрема:

• навіщо подавати заяву до міжнародного Реєстру збитків для України (RD4U);
• хто та за яких умов може подати заяву;
• що важливо пояснити, описуючи ситуацію втрати доступу до освіти;
• як саме це зробити на порталі “Дія”;
• які документи чи дані можуть бути свідченнями втрати доступу.

Що треба знати про міжнародний Реєстр

Реєстр призначений для обліку всіх прийнятих заяв про відшкодування збитків, втрат чи шкоди, завданих унаслідок агресії Російської Федерації в Україні або проти України.

Реєстр оперуватиме виключно електронними документами і працюватиме на захищеній цифровій платформі для приймання, обробки та класифікації заяв і доказів. Процес подання заяв — виключно в електронному вигляді — буде максимально простим і впорядкованим.

Для того щоб заяву було внесено до Реєстру, вона повинна відповідати трьом критеріям прийнятності, що містяться у Статуті Реєстру. Заяви мають бути подані стосовно збитків, втрат чи шкоди, завданих:

• 24 лютого 2022 року або пізніше;
• на території України в її міжнародно визнаних кордонах, включаючи територіальні води;
• міжнародно протиправними діями Російської Федерації в Україні або проти України.

Реєстр збитків для України у своїй діяльності дотримується підходу, орієнтованого на постраждалих: він більш лояльно ставиться до офіційних доказів втрат та збитків, ніж державні органи. Головне — історія людини, яку вона може посилити інформацією з різних джерел: медіа, офіційних заяв державних органів, свідчень інших людей тощо.

До Реєстру можна подавати заяви за всіма категоріями, які, на думку людини, відповідають її обставинам. Це можуть бути й руйнування житла, й насильницьке виселення, і втрата доступу до освіти чи примусові роботи.

Реєстр збитків не розглядатиме та не оцінюватиме отримані заяви по суті, не встановлюватиме розміру збитків і не призначатиме жодних виплат. Ці функції виконуватиме майбутній міжнародний компенсаційний механізм, який буде створено на підставі окремого міжнародного інструмента. Реєстр є лише першим кроком на шляху до такого механізму.

Робота над створенням компенсаційного механізму триває.

Після створення компенсаційного механізму робота Реєстру продовжиться в межах нової структури, до якої будуть передані всі заяви та доказова база.

Тобто наразі йдеться не про термінові виплати, а про збір заяв від тих, кому війна РФ завдала матеріальних збитків та моральних страждань.

Що охоплює категорія заяв А4.2 “Втрата доступу до освіти”

Заяви в категорії А4.2 можуть подаватися фізичними особами або від імені фізичних осіб, наприклад неповнолітніх, які втратили доступ до освіти або були позбавлені його на території України в межах її міжнародно визнаних кордонів, включаючи територіальні води, 24 лютого 2022 року або після цієї дати внаслідок протиправних дій Російської Федерації в Україні або проти України.

Саме поняття “доступ до освіти” в межах Реєстру означає можливість на рівних умовах отримувати доступ до навчального середовища, спрямованого на розвиток особистості та почуття власної гідності. Йдеться як про початкову освіту, яка є безкоштовною для всіх, так і про доступ до середньої освіти в різних її формах, включно з технічною та професійною середньою освітою. Також ідеться про рівний доступ до вищої освіти на основі здібностей кожного, включно з освітою для дорослих. Доступ до освіти передбачає навчальне середовище, яке є достатньо безпечним для того, щоб навчання відбувалося без дискримінації.

“Втрата доступу” визначається як неможливість доступу до освіти протягом тривалого часу через відсутність фізичної можливості або офіційну заборону на здобуття освіти, пошкодження або руйнування навчальних закладів чи з будь-якої іншої причини, пов’язаної з агресією Російської Федерації проти України.

“Ця категорія не встановлює якихось строків чи обставин, які є обов’язковими для подання заяви. Мова, у першу чергу, йде про комплекс обставин, які перешкоджають нормальному здобуттю освіти. І про строк (наскільки швидко було відновлено доступ до освітнього процесу — очевидно, якщо мова йде про кілька днів чи тижнів, то це навряд чи буде достатнім строком), і про обставини (руйнування школи чи евакуація, загальна безпекова обстановка тощо), і про якість самого освітнього процесу”, — пояснює для медіа НУШ виконавчий директор Міжнародного реєстру збитків для України Маркіян Ключковський.

Категорія А4.2 призначена для заяв, пов’язаних із втратою доступу до освіти. Розмір компенсації визначатиметься майбутнім компенсаційним механізмом. Відповідно, вам не потрібно надавати докази, пов’язані з розміром компенсації для цієї категорії заяв.

Приклади ситуацій для подання заяви

“Марічка навчалася в Київській області в закладі середньої освіти, але з 2022 року школа повністю перейшла на дистанційне навчання, бо не мала доступного укриття. У 2025 році заклад перейшов на змішану систему: тиждень клас Марічки вчився у школі, під час тривог спускаючись до підвального приміщення, яке переобладнали на укриття, а тиждень — удома. Але з вересня 2026 року щільність обстрілів збільшилася, і навіть дистанційне навчання часто переривалося: бабуся водила дівчинку до сховища біля будинку, удома не було електрики та Інтернету, а навчання у школі стало дуже нечастим: через небезпеку дійти до школи дівчинка не могла, а коли й приходила, в укритті було занадто багато дітей із різних класів, тож почути вчительку було важко”.

Стосовно якого саме епізоду освітньої історії Марічки можна подати заяву до Реєстру збитків?

“Якщо говорити про формат онлайн, доречно припустити, що сам по собі такий формат може вважатись прийнятним, адже він вже був застосований по всьому світу під час пандемії. Натомість постійні і регулярні переривання навчального процесу через повітряні тривоги, коли школярі чи студенти змушені перебувати в укриттях, — це зовсім інше”, — пояснює Маркіян Ключковський.

Вочевидь, батьки Марічки від її імені можуть подати заяву до Реєстру стосовно періодів, коли навіть дистанційне навчання або навчання в укритті було неможливим або не було дуже якісним. Як докази можна використовувати скриншоти шкільних чатів, де повідомляється про скасування або перенесення уроків, офіційні повідомлення про тривоги та відсутність світла, табелі успішності дитини, висновки педагогічних комісій про освітні втрати тощо. Але головне — чітко та детально описати ті моменти, коли, на вашу думку, дитина втратила доступ до освіти. Пам’ятаємо: Реєстр орієнтований на постраждалих.

“Микита вчився у випускному класі ліцею на Луганщині, коли почалося повномасштабне вторгнення. Його родина змогла евакуюватися в село в іншій області, де приєднатися до дистанційного навчання хлопець не зміг: провести Інтернет, якого ще не було на цьому хуторі, було дуже дорого, а мобільний Інтернет не підтримував відеозв’язку через низьку швидкість. Фактично він просто отримував завдання з деяких предметів від учителів ліцею й надсилав свої роботи для оцінювання. Микита хотів би перевестися до закладу освіти за місцем нового проживання, але відстань до школи була значною, а в родини не було автомобіля. Щоб скласти НМТ, він виїхав до райцентру, де родина знайшла інше житло. Але через фактично втрачені місяці навчання склав іспити гірше, ніж очікував. Тому був змушений ще рік займатися додатково, щоб потім вступити на бажану спеціальність”.

Чи можна вважати, що Микита втратив доступ до якісної освіти?

“Тут варто також взяти до уваги те, чи була можливість відновити навчання чи знайти адекватну альтернативу, особливо коли мова йде про початкову та середню освіту, навіть не в ідеальних чи звичних умовах, — це актуально в першу чергу в контексті переїзду (евакуації, переміщення тощо). Обставини можуть бути кардинально різні”, — пояснює Маркіян Ключковський.

Саме відсутність адекватної альтернативи в цьому випадку дає заяві, яку може подати Микита, шанси на те, що її буде прийнято. Як докази можна надати інформацію від провайдера про відсутність інтернету в конкретному населеному пункті, інформацію з відкритих джерел, наприклад Google Карт, про відстань від села до школи, результати НМТ, яких виявилося недостатньо для вступу на обрану спеціальність, тощо.

“Пані Світлана у 2022 році виїхала разом із сином Данилом до Фінляндії, де хлопець пішов до місцевого закладу освіти. Дитині надали помічника, який певний час допомагав із комунікацією, але через три роки Данило вже вчився у звичайному класі разом із фінськими однолітками, розуміючи мову країни. Навчання дистанційно в українській школі довелося кинути, бо хлопець не витримував подвійного навантаження, хоча згодом почав відвідувати онлайн-уроки з українознавчого компонента, щоб не втратити зв’язок з Україною”.

Чи втратив Данило доступ до освіти?

“Ті самі міркування, як і з ситуацією евакуації, слід застосовувати і до оцінки того, чи освіта за кордоном є адекватною альтернативою. Цілком імовірно, що і освіта, і умови для її здобуття в інших країнах є нормальними, навіть з урахуванням питання мови навчання. Наскільки нам відомо, українським дітям майже без винятків забезпечено доступ до місцевих шкіл у країнах перебування, — каже пан Маркіян. — Разом із тим не можна виключати, що можуть бути обставини чи умови, де це не спрацьовувало”.

Тож навряд чи заяву стосовно втрати доступу до освіти, яку може подати пані Світлана, буде внесено до Реєстру. Адже дитина мала всі можливості продовжувати вчитися, навіть зберігаючи зв’язок з освітнім простором рідної країни. Але якщо є інші нюанси, через які так не сталося, варто їх описати під час подання заяви й надати докази, наприклад, неуспішної адаптації дитини, втрати базових знань та навичок тощо.

“Пані Ельвіра через сімейні обставини змогла виїхати з окупованої частини Запорізької області тільки у 2026 році. Її донька Ганна відповідно до віку пішла в перший клас восени 2022 року, але всі чотири роки навчання мама називає “знущанням”. Оформити дитину на дистанційне навчання до релокованої місцевої школи вона не могла: зв’язок у її населеному пункті був нестійким. Окрім цього, окупаційна влада наполягала, щоб діти, які досягли шкільного віку, обов’язково навчалися в тому закладі, який вона відкрила в селі. А за навчання в українських закладах онлайн обіцяла карати батьків і навіть забирати дітей до інституційних закладів у РФ. Перша вчителька доньки, за словами пані Ельвіри, не мала професійної освіти: до повномасштабного вторгнення вона працювала прибиральницею в супермаркеті в сусідньому місті. Після виїзду з окупації донька потребує всебічної та масштабної допомоги для подолання освітніх втрат”.

Формально маленька Ганна ходила до школи, але чи означає це, що вона не втратила доступу до освіти?

“Що стосується здобуття освіти в окупації — тут, ймовірно, слід враховувати і загальні обставини на тимчасово окупованих територіях. Тут і про те, чи освітня програма є адекватною, і чи здобувачі освіти (в першу чергу діти) перебувають під тиском (моральним чи фізичним) — знову-таки, тут про доступ до освіти та умови її здобуття, — каже пан Ключковський. — Загалом саме заявник має сформулювати, в чому саме полягає втрата доступу до освіти і чим вона спричинена”.

Безумовно, заява пані Ельвіри потребує доказів, наприклад інформації з відкритих джерел про викладачів закладу, офіційних постанов та заборон, які видавала окупаційна влада, або педагогічного висновку щодо навчальних навичок дитини після виїзду з окупації. І з великою ймовірністю таку заяву буде внесено до Реєстру.

Але ми бачимо, що універсальної відповіді на запитання, хто має, а хто не має права вимагати компенсації за втрату доступу до освіти, фактично немає. Якщо ви вважаєте, що ваші освітні права чи права вашої дитини порушені через напад та агресію РФ, ми радимо подавати заяви. При цьому слід детально описувати ситуацію, щоб можна було простежити причинно-наслідкові зв’язки.

Як подати заяву до Реєстру

З усіма загальними умовами подання заяв ви можете ознайомитися на спеціальному сайті міжнародного Реєстру збитків для України.

Заяви подаються до Реєстру збитків для України (RD4U) в електронному вигляді через вебпортал “Дія”. Увійти до особистого кабінету можна, зокрема, за допомогою ідентифікації через інтернет-банкінг “Приват24”, “Ощад24/7” тощо або кваліфікованого електронного підпису (КЕП), який можна безкоштовно оформити в банку. Найпростіше — через застосунок “Дія” у вашому телефоні.

1. Заходимо на портал “Дія”.
2. Натискаємо кнопку “Увійти до кабінету” або “Зареєструватися”, якщо у вас ще немає особистого кабінету.
3. У каталозі послуг обираємо “Громадянам”, знаходимо “Репарації: міжнародний Реєстр збитків” і обираємо категорію А4.2 “Втрата доступу до освіти”.
4. Заповнюємо анкету, послідовно відповідаючи на запитання та додаючи потрібні документи як докази.
5. Перевіряємо інформацію та підписуємо анкету електронним підписом — КЕП або Дія.Підписом.
6. На порталі стежимо за повідомленнями про статус заяви: її прийнято, перевіряють, внесено до Реєстру або відхилено.

Подати заяву можна самостійно, використовуючи свій комп’ютер чи планшет. Також допомагають це зробити деякі громадські організації. Наприклад, маріупольці можуть звернутися до осередків “ЯМаріуполь”. Допомогу надають також в осередках ГО “ВПО України” в різних містах, в офісах благодійного фонду “Стабілізейшен Суппорт Сервісез” у тих регіонах, де діють відповідні програми, а також юристи Харківської правозахисної групи та низка інших організацій у регіонах. У Реєстрі обіцяють, що згодом подавати заяви можна буде також у ЦНАПах та через нотаріусів.

Які документи можуть знадобитися для подання заяви?

• Документи про навчання;
• студентський квиток або учнівський документ;
• довідки з навчального закладу;
• документи про переведення або припинення навчання;
• документи щодо пошкодження або недоступності навчального закладу;
• фото, відео або інші матеріали;
• листування з навчальним закладом;
• документи щодо дистанційного навчання або його відсутності;
• документ, що підтверджує наявність іншого громадянства, якщо у вас більше ніж одне громадянство;
• документ про належність заявника до підгрупи, якщо особа, що подає заяву, є військовим, медиком, працівником критичної інфраструктури тощо. Наприклад, службове посвідчення, трудовий договір, наказ тощо;
• інші докази, що підтверджують втрату доступу до освіти.

Також ви можете надати будь-які інші додаткові матеріали та докази на підтримку заяви щодо будь-яких її аспектів, зокрема повідомлення медіа чи державних інституцій.

Файли мають бути у форматах PNG, JPG, розмір — до 3 МБ.

Якщо частини документів немає, ви все одно можете подати заяву та додати наявні докази, які підтверджують втрату доступу до освіти.

Нагадаємо, що раніше медіа НУШ писало про те, як працює локальний алгоритм дій на різні безпекові випадки в окремому ліцеї.

Фото – сайт Верховної Ради України, сайт “Освітяни столиці”