Як суперечки між громадами залишають дітей без шкільного автобусу

В Україні триває реформа децентралізації, яка, окрім великих повноважень, що отримали громади, створила проблеми міжбюджетних стосунків, зокрема у питаннях фінансування освіти. На практиці межі нових територіальних громад нерідко перетворюються на бар’єр для забезпечення базових прав дітей.

Зі встановленням адміністративних кордонів територіальних громад виникла проблема міжбюджетних розрахунків за підвіз учнів, які проживають на території однієї громади, а навчаються в закладі освіти іншої громади. Неузгодженість фінансових трансфертів призводить до того, що підвезення школярів припиняється, а діти змушені долати кілометри пішки.

Наочним прикладом цієї проблеми стала ситуація навколо підвозу школярів до Копитківського ліцею Здолбунівської міської ради на Рівненщині.

Конфлікт міжбюджетних трансфертів: досвід Копитківського ліцею

Проблема з підвезенням дітей до Копитківського ліцею загострилася восени цього року. Організований довіз школярів із прилеглих населених пунктів здійснювався понад десять років. Проте після утворення окремих територіальних громад Копитківський ліцей опинився на території Здолбунівської громади, тоді як частина його учнів мешкає в суміжних громадах — Здовбицькій та Острозькій.

Представниця батьківської спільноти ліцею Ірина Нестерчук зазначає, що проблема виникла саме після нового адміністративного поділу:

“Шкільний автобус возив дітей понад 10 років без жодних питань. Але після того, як відбувся поділ на ОТГ, школа відійшла до Здолбунівської міської ради, а ми, батьки сусідніх сіл, опинилися на балансі інших громад — Здовбицької та Оженинської (Острозької). Очільники наших громад відмовляються сплачувати Здолбунівській міській раді за довіз дітей, мотивуючи це тим, що школи є на території цих ОТГ і діти мають ходити туди”.

З 1 жовтня 2026 року підвіз було зупинено через відсутність укладених угод про міжбюджетний трансфер між громадами. Під загрозою опинився підвіз 27 школярів 1–9 класів: 17 дітей із села Івачків (Здовбицька ТГ) та 10 дітей із хутора Івачків / села Українка (Острозька ТГ).

Як пояснює Ірина Нестерчук, батьки категорично проти примусового переведення дітей до інших навчальних закладів, оскільки Копитківський ліцей є для них не лише логістично зручнішим, а й рідним:

“Наші батьки навчалися в цій школі, тепер сюди ходять наші діти. Це заклад, який обирали поколіннями, й інші школи ми просто не розглядаємо. До того ж, до Копитківського ліцею дорога значно коротша й зручніша. Як пояснити умовній третьокласниці чи п’ятикласнику, що вони змушені покинути першу вчительку, улюблену парту, клас та друзів тільки через те, що дорослі не можуть розібратися з довозом між двома селами, які люди в цій місцевості ніколи не розділяли?”

Через припинення руху автобуса діти змушені долати тривалий шлях до школи самотужки. Ірина Нестерчук описує, з якими щоденними труднощами стикаються родини:

“Коли є можливість у когось із батьків, ми групуємося і веземо кількох дітей однією машиною. Але ж усі батьки працюють. Якщо йти пішки навпростець через поле, де немає облаштованої дороги і постійно багнюка, — це 2 кілометри. А якщо йти в окружну — це більше 5 кілометрів. Батьки не розуміють, як діти долатимуть цей шлях узимку, у дощ та сніг, і чи вартий один кілометр формальної межі тих ризиків для здоров’я дівчаток та хлоп’ят”.

Після звернень батьків Здолбунівська міська рада тимчасово взяла на себе зобов’язання щодо відновлення підвозу школярів до 1 січня 2027 року. Однак це рішення є лише тимчасовою відстрочкою.

“Міський голова Здолбунова взяв на себе зобов’язання возити дітей до кінця року і зобов’язав громади сплатити заборгованість та укласти угоди на майбутнє. Але якщо сусідні ОТГ не виділять кошти, з 1 січня довозу знову не буде. У Здовбицькій громаді нам казали чекати на сесію, але питання навіть не винесли на голосування, знову мотивуючи тим, що “є своя школа”. Ми не знаємо, куди ще звертатися — писали звернення на обласну адміністрацію, виходили на телебачення, адже очільники громад нас просто не чують. Проте ми відкинули страх і будемо боротися, поки нас не почують”.

Правовий та економічний вимір ситуації

Батьківська громада спрямувала колективне звернення до голови Рівненської обласної військової адміністрації Олександра Коваля з проханням виступити медіатором у врегулюванні міжбюджетного конфлікту.

Фото колективної скарги надано Іриною Нестерчук

У своєму зверненні батьки наголошують на трьох ключових аспектах:

1. Економічна доцільність співфінансування: Організація окремого підвозу чи утримання додаткових маршрутів до шкіл Здовбицької та Острозької громад вимагатиме значно більших видатків із місцевих бюджетів, ніж виплата пропорційної компенсації (міжбюджетного трансферу) Здолбунівській ТГ за пальне та обслуговування вже діючого автобуса.
2. Конституційне право на вільний вибір закладу освіти: Згідно з ч. 2 ст. 55 Закону України “Про освіту” та ст. 9 Закону України “Про повну загальну середню освіту”, батьки мають право обирати заклад освіти для дитини. Законодавство не обмежує це право виключно закладами в межах своєї реєстрації чи своєї громади.
3. Наближеність школи: Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 13 Закону України “Про освіту”, кожна особа має право здобувати початкову та базову середню освіту у закладі, що є найбільш доступним та наближеним до місця проживання.
4. Крім того, ч. 5 ст. 13 Закону України “Про освіту” передбачає прямо визначений механізм: органи місцевого самоврядування різних адміністративно-територіальних одиниць мають право приймати спільне рішення про організацію здобуття освіти та забезпечення підвезення здобувачів освіти на основі договорів та співфінансування.

Оскільки юридичний принцип “гроші йдуть за дитиною” передбачає спрямування бюджетних коштів на забезпечення потреб конкретного здобувача освіти, батьки наполягають на укладенні відповідних угод між сільськими радами до кінця поточного року.

Системність проблеми: що показують опитування освітян

Ситуація в Копитківському ліцеї не є поодиноким випадком. Проблеми з організацією підвозу школярів та фінансуванням шкільних автобусів виникають у багатьох регіонах України.

Згідно з опитуванням, проведеним серед педагогів та освітян у Viber-каналі “Нова українська школа”, на запитання, як місцева влада пояснює проблеми зі шкільним автобусом або відмову у виділенні коштів, відповіді розподілилися наступним чином:

• 41% (31 голос) зазначають, що влада аргументує це відсутністю коштів у місцевому бюджеті.
• 23% (18 голосів) вказують, що офіційної відповіді немає, а ситуацію батькам та адміністрації взагалі не пояснюють.
• 36% (27 голосів) звертають увагу на інші індивідуальні причини або специфіку місцевих обставин.

Ці дані свідчать про те, що відсутність фінансування або відмова від міжбюджетного співробітництва залишається поширеним аргументом при вирішенні питань транспортного забезпечення шкіл.

До 1 січня 2027 року підвіз учнів до Копитківського ліцею здійснюється за рахунок ресурсів Здолбунівської громади. Подальше розв’язання проблеми залежить від того, чи зможуть Здолбунівська міська, Здовбицька сільська та Острозька сільська ради досягти компромісу під час розгляду питань міжбюджетних трансфертів на сесіях та укласти відповідні угоди про співфінансування.

Директор Департаменту освіти і науки Рівненської ОДА Петро Коржевський на прохання прокоментувати цю ситуацію відповів, що це - повноваження територіальних громад:

- Якщо громади мають можливість приймати дітей на навчання, вони повинні мати й інструменти для вирішення проблем із їх підвезенням. Саме для цього громадам надано автономію, яка передбачає ухвалення відповідальних рішень. Єдиний шлях вирішення таких питань — громадам домовлятися між собою, - пояснив свою позицію пан Петро.

Розвиток ситуації навколо підвозу дітей у Копитківському ліцеї залишається у фокусі уваги батьківської спільноти та освітянського загалу.

Нагадаємо, раніше медіа НУШ писало, що у 2025 році громади закупили 1500 шкільних автобусів

Титульне фото згенеровано ШІ на запит медіа НУШ