Піжамний понеділок, куточки для відпочинку та тематичні дні: українка про досвід роботи в одній із німецьких шкіл

У цій школі учні без проблем можуть підійти до вчителя, сісти поруч, поговорити й наприкінці розмови обійнятися. А під час тематичних днів, приурочених до певних свят та подій (як-от Чемпіонат світу з футболу-2024), і діти, і педагоги приходять до закладу у відповідному одязі, наприклад, у формі улюбленої футбольної команди.

Саме така атмосфера панує в одній із початкових шкіл німецького міста Шрамберг, що в Баден-Вюртемберзі. Своїми цікавими спостереженнями за час роботи в цьому закладі з “Новою українською школою” поділилася Анастасія Шкурко, яка працювала там як Кіnderbetreuerin – помічниця по догляду за дітьми (так-так, у німецьких школах це окрема штатна одиниця).

Так, вона допомогала іншим вчителям під час уроків, наглядала за дітьми під час перерв та прогулянок на свіжому повітрі, координувала роботу учнів у групах подовженого дня.

“Новій українській школі” Анастасія розповіла про:

• організацію шкільного простору в одній із німецьких початкових шкіл;
• правила поведінки, які прописують у “договорах” між учнями та школою;
• інструменти для привернення уваги дітей під час занять;
• способи взаємодії та спілкування вчителів з учнями;
• психологічні хвилинки та тематичні дні.

Далі – пряма мова Анастасії Шкурко.

ОКРЕМІ МІСЦЯ ДЛЯ ВІДПОЧИНКУ ТА СОРТУВАННЯ СМІТТЯ: ПРО ОРГАНІЗАЦІЮ ШКІЛЬНОГО ПРОСТОРУ

1. Плакати з правилами поведінки.

У школі, де я працюю [Berneckschule Schramberg – ред.], у кожному класному кабінеті та на коридорах розміщені плакати з правилами поведінки. У класах це має вигляд своєрідного “договору” між школою та дітьми, де учні ставлять свої підписи. Вони можуть бути, наприклад, такі:

• ми ставимось одне до одного привітно і дружелюбно;
• ми уважно слухаємо;
• ми даємо про себе знати тихо;
• ми працюємо тихо і сконцентровано;
• ми підтримуємо порядок;
• ми пунктуальні.

У коридорі також є правила, але вони адресовані учням від адміністрації школи та директора. У них йдеться насамперед про місію закладу:

“Ми різноманітна школа. Ми всі різні й це добре. Ми тут для вас, щоб допомогти. Ми поважаємо вас, супроводжуємо в навчанні, залишаємося в русі, слідкуємо за вашим здоров’ям, зростаємо разом. Ми – Шрамберг (місто, у якому розташована школа) завтрашнього дня”.

Ці слова закріплюються підписом директора закладу.

2. Місця для демонстрації учнівської творчості.

У кожному класі є поролонова настінна дошка з прикріпленими дитячими роботами. Учнівську творчість розміщують буквально у всіх куточках школи. А ще учні мають шафи з індивідуальними відділеннями, де зберігають картини й творче приладдя. А місце для зошитів і книжок завжди знайдеться під учнівською партою. Дещо залишається в школі, щоб даремно не носити додому.

3. Коробки з навушниками та поролоновими подушками.

Навушники потрібні дітям, які не можуть зосередитися на виконанні роботи через сторонні звуки. Поролонові подушки беруть для зручності, коли діти сідають у коло на підлозі й обговорюють якесь завдання.

Ілюстративне фото. Джерело: Kölner Stadt-Anzeiger

4. Робочий куточок для самостійної роботи.

У кожному класі є окремий куточок, де зібрані три папки для самостійної роботи учнівства:

1. у першу діти складають виконані письмові завдання;
2. далі вчитель перевіряє, віддає роботи назад або кладе їх у другу папку. Вона означає “переробити” або “доробити”;
3. з третьої папки дитина може брати додаткові завдання для самостійної роботи. Якщо є вільний час, діти граються в математичні картки або розвиваючі ігри на планшеті.

5. Шкільні парти та дошки.

Розташування класних парт або хаотичне, або у формі квадратів (дві парти приставляються одна до одної, утворюючи форму квадрата). Другий варіант зручний для командної роботи.

Ілюстративне фото. Джерело: Deutsches Schulportal

Дошка має регулятор висоти: за потреби її опускають до рівня дітей чи підіймають до рівня дорослого. Якщо відчинити обидві її частини – там буде інтерактивна дошка.

Ілюстративне фото. Джерело: roki-einrichtungen.de

6. Таблички із чергуванням.

Види чергувань зазвичай однакові, тому в кожному класі ви знайдете картинки “(ім’я) відповідальний за дошку”, “(ім’я) – за гардероб”, “(ім’я) – за чистоту підлоги”, “(ім’я) – за умивальник” тощо. Такі таблички висять на видному місці та мають простір для прищепок з іменами учнівства. Хто відповідальний за чистоту умивальника – навпроти тієї таблички буде прищепка.

Звісно, це не означає, що учні миють підлогу в класах чи щось на кшталт цього. Вони просто підтримують порядок біля свого робочого місця та в класі. У такий спосіб їх навчають брати відповідальність за свої дії.

7. Таблички з днями народження учнівства.

Їх творчо оформлюють діти та вчителі, а потім вивішують на видне місце, аби кожен знав, коли й кого вітати зі святом.

8. Куточки для відпочинку.

Тут є все необхідне: пуфи, лавки, настільні ігри, книжки, подушки та навіть ковдри! На перерві чи після виконання складної навчальної роботи дітям дозволяють трохи подрімати.

Також у кожному класі є місця для сортування сміття (зазвичай це окремі контейнери для пластику, паперу та залишкового сміття).

Контейнери для сортування сміття в одній із німецьких шкіл. Джерело: Erich-Maria-Remarque Schule

ЯК ДБАЮТЬ ПРО ПОВЕДІНКУ УЧНІВСТВА ТА ОРГАНІЗОВУЮТЬ ЇХНІЙ ЧАС У ШКОЛІ

9. Вчителі використовують картинки для фіксації поведінки.

Кожній картинці відповідає певна оцінка:

• хмара з грозою і дощем – “незадовільно”;
• хмара – “задовільно”;
• хмара й сонце – “достатньо”;
• сонце – “добре”;
• веселка – “дуже добре”.

Протягом дня на них кріпляться прищіпки з іменами учнівства. Наприклад, якщо хтось із дітей заважав іншим на математиці, прищіпка з його іменем може кріпитися на хмару з грозою та дощем. Якщо учень допомагав сусідові чи сусідці на перерві – прищіпка кріпиться на веселку. На останньому уроці класний керівник оцінює ситуацію та обговорює її з дітьми.

10. Прозора банка.

Туди діти можуть (не) анонімно кидати листи з побажаннями або скаргами. Вчитель збирає їх, читає, а потім вирішує, як діяти.

11. Інструменти для привернення уваги.

Вчителі часто використовують маленький дзвіночок, свисток чи музичний трикутник у своїй роботі. У випадку, коли діти шумлять і не чують вчителя, останні починають плескати й відбивати знайомі для дітей ритми. Учні це підхоплюють, перемикають увагу та заспокоюються.

12. Коло для обговорень.

Як це виглядало в школі, де я працювала: у центрі класу лежить круглий килим із назвами місяців і пір року, навколо нього стоять парти й стільці. Саме там обговорюють проблеми, пропозиції, грають у розвивальні ігри, говорять про спільно прочитані книжки, а також проводять заняття з релігії та психологічні хвилинки.

Ілюстративне фото. Джерело: Westdeutsche Zeitung

Наприклад, часто вчителі проводять з учнями гру для проговорення емоцій, де вони, залежно від свого емоційного стану, можуть обирати такі картки:

• зі знаком “стоп”. Її беруть ображені учні, які хочуть про це сказати. Дитина дає картку своєму “кривднику” і вчиться проговорювати ситуацію та висловлювати емоції. У цей час учитель слухає та коригує. Ніяких “Він мені зробив боляче”, а натомість “Ти мені зробив боляче й мені це неприємно, бо…”;
• картка у вигляді квітки. Вона для тих, у кого хочуть попросити пробачення або для висловлення побажань;
• картка – серце, яке є знаком подяки за дружбу чи будь-що інше. Звісно, це також озвучується назагал.

13. Діти працюють у групах за назвами кольорів (жовті, сині, зелені, червоні, помаранчеві).

Парти й лавки мають стікери відповідного кольору, тому діти сідають лише на свої місця.

14. Назва та символ класу – тварина.

Звичні для нас 1-й “А” чи 2-й “Б” можна почути рідко в школі, де я працювала. Зазвичай класи мають назву обраної тварини. Наприклад, класи “леви”, “лисиці”, “зебри”, “дракони” тощо. Кожному живому чи вигаданому звіру дається характеристика, визначаються його сильні та слабкі сторони. Діти про це пам’ятають, тому символ класу – це сила класу.

Малюнком тварини прикрашений не лише кабінет, а і його двері – це щоб не загубитися шкільними коридорами. Декоруванням займаються як діти, так і вчителі. А фотографії учнів в образах їхнього символу нерідко можна знайти на дверях кабінету.

ЩЕ ТРОХИ ЦІКАВОГО ПРО ВЗАЄМИНИ МІЖ ВЧИТЕЛЯМИ ТА УЧНЯМИ

15. Дружні контакти між дітьми й дорослими.

Учень без проблем може підійти до вчителя/ки, сісти поруч, поговорити й наприкінці розмови обійнятися. Ніхто не забороняє учням бавитися, бігати й стрибати, адже за порядком частіше наглядають не вчителі, а окремі працівники по догляду за дітьми. Вони допомагають під час обідньої перерви, слідкують за учнями на вулиці, у групах подовженого дня тощо.

До речі, у школі є соціальний працівник, який допомагає дітям розвʼязувати їхні психологічні й не тільки проблеми. Будь-хто може підійти й поділитися тим, що турбує. Я не раз спостерігала картину: соціальний працівник і хтось з учнів сидять на сходах шкільного подвір’я та обговорюють якусь тему.

16. Тематичні дні, приурочені до свят чи інших подій.

Наприклад, у “піжамний понеділок” учні та вчителі приходять до школи в піжамах. На “день Гаррі Поттера” кожен одягає або приносить магічні атрибути. А під час Чемпіонату світу з футболу-2024 можна було прийти у формі команди, за яку вболіваєш. Звісно, не обходилося без обговорень матчів і ставок.

17. Дорослі – на одному рівні.

Прикладом є велика шкільна аудиторія, де відпочивають, готують і їдять разом директор, адміністрація, учителі та практиканти.

До речі, про практикантів. Їх там дуже багато, що є великим плюсом як для школи, так і для самих “стажерів”.

• По-перше, це неабияка допомога вчителям і вихователям під час занять.
• По-друге, кожен може відчути, що таке робота вчителя, і чи підходить йому, чи їй така професія.
• По-третє, у деяких випадках така практика навіть оплачується.

Звісно, ми не можемо просто копіювати досвід іноземних шкіл, але є багато цікавих практик, які ми можемо адаптувати до своїх умов та користуватися.

Анастасія Шкурко, Ірина Троян, “Нова українська школа”

Титульне ілюстративне фото: grundschule-tennenbron.de