Коли укриття стає класом: як громадам поєднати безпеку й навчання під час тривалих тривог

Школа під час війни — це не лише місце, де діти здобувають освіту. Для громади вона може бути важливим осередком життя, а її укриття — частиною системи захисту населення. Але як організувати роботу школи, якщо під час тривалої повітряної тривоги укриття стає навчальним простором, а інші мешканці громади також потребують безпечного місця?

Це питання особливо гостре для прифронтових територій, де безпекова ситуація впливає не лише на формат навчання, а й на можливість дітей регулярно відвідувати заняття. Водночас школа не може самотужки розв’язати всі проблеми безпеки громади — потрібні узгоджені рішення засновників закладів освіти, місцевої влади та служб цивільного захисту.

За даними опитування українців, перерви в навчанні через повітряні тривоги й обстріли залишаються поширеною проблемою. Тож питання не лише в тому, де перечекати небезпеку, а й у тому, як організувати освітній процес, щоб діти не втрачали навчальний час щоразу, коли лунає сигнал тривоги.

І тоді виникає питання: що має змінитися в організації безпеки громади, якщо шкільне укриття фактично стає місцем для навчання?

У цій статті ми розберемося:

• що відомо про вплив повітряних тривог на навчання дітей та як соціологія оцінює освітні втрати;
• які підходи з організації освітнього процесу в укриттях пропонує Міністерство освіти і науки України;
• як працювати з освітніми втратами: інструменти Посібника МОН та досвід прифронтових областей в дослідженні медіа НУШ;
• що пропонують експерти;
• які практичні рішення громади можуть планувати вже зараз, щоб поєднати безпеку й безперервність навчання.

Безпека — не єдина умова якісного навчання

Реальність, у якій працюють українські школи восени 2026 року, чітко ілюструють дані соціологічного дослідження омнібуса “Достовірно про українців”, проведеного ГО “Лабораторія соціального дизайну” спільно з Інститутом соціології НАН України:

Ці показники не суперечать один одному: облаштоване укриття допомагає захистити дітей, але не гарантує безперервності навчання. Після вимушених перерв учням потрібно відновити увагу й повернутися до матеріалу, а вчителям — визначити, що варто повторити та як скоригувати навчальний план. Тому безпека й підтримка навчальних результатів мають плануватися разом.

Шкільне укриття й безпека громади: що передбачають правила

Забезпечити безперервність навчання під час тривоги заважає не лише брак обладнання, а й потреба чіткого врегулювання доступу до шкільних приміщень. З одного боку — це навчальний клас, з іншого — об’єкт цивільного захисту. Як цей баланс визначають чинні правила?

Доступ до шкільних укриттів регулює Постанова Кабінету Міністрів України № 138. Вона передбачає безперешкодний цілодобовий доступ населення до захисних споруд під час загрози, однак установлює окреме правило: під час очного освітнього процесу укриття закладу освіти доступне лише його учасникам.

Громадам важливо заздалегідь узгоджувати використання різних укриттів і безпечних просторів. Завдання не може покладатися лише на директора школи: засновники закладів, місцева влада та служби цивільного захисту мають спільно оцінювати потреби населення й можливості місцевої інфраструктури.

Показово, що така практика вже існує в окремих громадах. Наприклад, під час моніторингу укриттів у закладах освіти Запоріжжя Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Дмитро Лубінець зафіксував цілодобовий доступ населення до укриттів і роздільне перебування учнів та населення під час освітнього процесу.

У звіті за результатами моніторингових візитів до укриттів Уповноважений Верховної Ради України з прав людини зазначив, що рекомендації щодо усунення недоліків отримали 991 із 1066 перевірених об’єктів. Шкільні укриття, які використовують під час очного навчання, до цього моніторингу загальнодоступних укриттів не входили саме через особливий режим їх використання.

Водночас у звіті порушено питання доступності таких укриттів для населення поза освітнім процесом — зокрема, опрацювання механізмів їх використання вночі та у вихідні дні. Йдеться не про автоматичне відкриття всіх шкільних укриттів, а про пошук механізму, за якого освітні укриття могли б бути частиною ширшої системи захисту громади тоді, коли це не суперечить їхньому основному призначенню.

Окремі громади вже збільшують фонд укриттів: за даними Київської міської влади, у комунальних закладах освіти столиці облаштовано 375 тисяч місць. Водночас у столиці шкільні укриття оголошені доступними для громади і під час загрози, що потребує чіткого розмежування режимів доступу відповідно до Постанови №138. Проте сама кількість місць не вирішує питання, як організувати навчання під час тривалих тривог.

МОН пропонує не один сценарій, а завчасне планування

У вересні 2026 року Міністерство освіти і науки України оприлюднило методичні рекомендації щодо організації навчання під час повітряних тривог, а також під час відключень світла.

У рекомендаціях наголошено: універсальної моделі для всіх закладів освіти немає. Рішення мають залежати від безпекової ситуації, розташування школи, місткості й обладнання укриття, інфраструктури та готовності організувати дистанційне навчання.

Основна ідея МОН — мати завчасно напрацьовані сценарії роботи школи:

• Короткі тривоги: продовження уроку після відбою.
• Тривалі тривоги: організація навчання в укритті або перехід на змішане чи асинхронне навчання.
• Скорочення тривалості уроків: до 30–40 хвилин для ротації класів в укритті.
• Друковані пакети матеріалів: на випадок відсутності світла чи інтернету.

Якщо укриття відповідає вимогам безпеки й має необхідні умови — освітлення, вентиляцію, воду та зв’язок, — там можна продовжувати освітній процес. Це не обов’язково має бути повноцінний урок біля дошки: учні можуть виконувати самостійні завдання, читати, повторювати матеріал чи працювати над проєктами.

Проте рішення про продовження занять не може бути важливішим за безпеку людей. Рекомендації закликають оцінювати реальну спроможність закладу: чи вистачає навчальних місць і чи можливе тривале перебування дітей під землею без шкоди для їхнього здоров’я.

І, навіть, заздалегідь підготовлені сценарії не завжди дають змогу уникнути пропущених занять. Тому наступне завдання — з’ясувати, які знання потребують надолуження і як організувати підтримку учнів.

Як працювати з освітніми втратами: посібник МОН і досвід прифронтових громад

Вимушені перерви в навчанні можуть спричиняти прогалини в знаннях. Щоб їх надолужити, важливо визначити індивідуальні потреби учнів і підібрати підтримку відповідно до труднощів кожної дитини.

Для цього МОН оприлюднило посібник “Крок за кроком: посібник із подолання освітніх втрат”, який містить інструменти для вчителів, закладів освіти й громад.

Фото з допису у фейсбуці Міністерства освіти і науки України

Посібник пропонує послідовну роботу з освітніми втратами: діагностувати навчальні потреби, визначити пріоритети, спланувати підтримку й відстежувати поступ. Для цього в ньому зібрано приклади діагностичних матеріалів, форми обліку, шаблони планів підтримки та рекомендації з моніторингу результатів.

Окрему увагу приділено ролі громади — координації дій і створенню можливостей для надолуження знань. Це допомагає не повторювати весь пропущений матеріал для всіх однаково, а зосереджуватися на конкретних потребах учнів.

Посібник адресований не лише педагогам. У ньому окремо розглянуто роль громади: координацію дій, моніторинг освітніх втрат і розвиток можливостей для надолуження знань.

Досвід прифронтових громад показує, що організація навчання залежить від безпекової ситуації, доступності приміщень і можливостей родин. У серії матеріалів медіа “Нова українська школа”, зокрема в публікації “Війна і освіта: як виживає українська освіта під постійними обстрілами на Херсонщині та у Запорізькій області”, журналістка Єлизавета Гончарова розглядає, як війна змінює шкільні мережі та повсякденну роботу освітян.

Досвід прифронтових громад показує: для подолання прогалин у знаннях недостатньо просто повертати дітей до звичного розкладу. Потрібно систематично виявляти прогалини, організовувати додаткову консультаційну підтримку та поступове надолуження матеріалу.

Потрібен не один сценарій, а система

У своєму дописі на Facebook Іванна Коберник, голова громадської організації “Смарт Освіта”  звертала увагу на необхідність кількох сценаріїв роботи школи. Ця теза важлива для всієї розмови: школа не може планувати роботу так, ніби безпекова ситуація щодня буде однаковою. Потрібні різні моделі — залежно від тривалості тривог, місткості укриття та можливостей конкретної школи й громади.

Те саме передбачають і рекомендації МОН: школа має мати базову модель та альтернативні сценарії переходу між очним, дистанційним і змішаним навчанням.

Але як ці сценарії реалізовувати на практиці, коли шкільне укриття опиняється між потребами освітнього процесу та завданнями цивільного захисту всієї громади? Аби глибше розібратися, як на рівні шкіл і мікрорайонів побудувати таку гнучку й дієву систему, ми звернулися по коментар до Іванни Коберник.

- У своєму дописі ви зазначаєте, що в нинішніх умовах школа не працюватиме “як раніше” і громадам потрібні чіткі алгоритми для різних сценаріїв. Які з цих алгоритмів є першочерговими для шкіл, де місць в укриттях вистачає лише для початкових класів?

Головний виклик, за моїми спостереженнями, це те, що ситуація дуже різна в різних школах, що немає готових алгоритмів, які можна скопіювати один в один. Але є набір рішень, з яких можна скомпонувати свої алгоритми для кожної окремої школи. Цей каталог рішень вже напрацьований школами Харківщини, Сумщини, Дніпропетровщини, Миколаївщини, Запоріжжя за роки життя під постійними обстрілами. Частину з них описали в кількох листах з рекомендаціями МОН, які міністерство оприлюднило цієї осені - для роботи під час тривалих тривог, під час відключень світла тощо. Я можу назвати кілька лайфхаків, які чула від директорів прифронтових шкіл, на які б насамперед звернула б увагу:

1. Перший клас важливо тримати в очному навчанні як головний пріоритет. З іншими класами приділяти час розвитку навички навчатися самостійно, залучати до цього батьків з розумінням, що частка дистанційки буде у всіх.
2. Якщо школа працює у змішаному режимі, перейти на шестиденний режим роботи, це дозволяє виводити дітей в очне навчання більш рівномірно, тричі на тиждень: понеділок-середа-пʼятниця, вівторок-четвер-субота. Більшість шкіл, які за моїми спостереженнями, дбають про якість освіти, відмовляються від потижневої роботи як неефективної. Чергування тижневого очного навчання і тижневого онлайну веде до збільшення освітніх втрат.
3. Навушники і мікрофони для вчителів і класів, щоб зробити більш ефективним проведення уроків в умовах укриття без перегородок, де перебуває багато дітей одночасно. Але насправді цих рішень набагато більше і їх не перерахуєш в короткому коментарі.

- Ви згадували приклад прифронтових областей (Харківщини, Сумщини, Запоріжжя), де алгоритми роботи укриттів і зв’язку вже відпрацьовані. Чому великим містам, зокрема столиці, складно адаптувати цей досвід і забезпечити хоча б стабільний інтернет та асинхронні плани уроків під землею?

Тут все просто - бо вони до цього не готувалися. У 2022-му прифронтовим областям теж було непросто, але з часом вони відпрацювали ці алгоритми. Київ вважав, що це їх не торкнеться. Буквально днями я була на заході, на якому мер Кличко казав, що створення підземних навчальних просторів в шкільних укриттях - “це дуже великі кошти”. Поруч сиділа в.о. мера Запоріжжя, міста зі значно меншим бюджетом, ніж київський, але там вже функціонує 20 підземних шкіл, ще 3 - в Запорізькому районі. Київ за ці роки не подав жодної заявки на державну субвенцію на будівництво підземних шкіл, наскільки мені відомо, а тепер розводить руками.

- Як, на вашу думку, має бути вирішене питання з дітьми пріоритетних категорій (військових, медиків, рятувальників), які приходять до школи о 7-й ранку навіть під час тривог, якщо шкільне укриття паралельно є відкритим для мешканців навколишніх будинків?

В школах все ж намагаюся відділити простір, який залишають для місцевих мешканців від того, де перебувають діти. Це виклик, але це реально. На останній комісії з освіти Київради обговорювали питання забезпечення додаткових працівників Муніципальної варти для охорони шкільних укриттів з огляду на більше завантаження. Для дітей тих категорій, про які ви сказали, на мою думку, важливіше облаштувати робочі місця та інтернет в укритті школи, щоб вони могли там працювати в тому числі онлайн. Адже оскільки їхні батьки працюють на критично важливих напрямках, вони не можуть залишатися з дітьми вдома. Тобто громада зобовʼязана забезпечити цих дітей безпечним місцем для навчання.

- З огляду на повільні темпи будівництва та введення в експлуатацію нових протирадіаційних укриттів, які рішення можуть ухвалювати батьки та адміністрації шкіл вже зараз, щоб зберегти якість освіти для учнів 7–11 класів, які опинилися внизу шкали пріоритетів очного навчання?

Важко давати поради, коли не знаєш можливостей конкретної школи чи родини, оскільки, як я казала в першій відповіді, ситуації дуже різні. Єдина загальна рамка, яку ніхто не заперечує - фізична безпека понад усе. Далі батькам важливо визначитися з пріоритетними предметами і приділяти увагу насамперед їм. Важливо при цьому враховувати схильності дитини і розвивати насамперед те, що в неї добре виходить, а не кидати всі сили на те, що ніяк не вдається - це порада психологів. Ну і сподіватися, що хоча б зараз, коли закінчується п’ятий рік війни МОН зможе виділити ядро знань і запропонувати програми, які можна буде виконати в наявних умовах. Адже всі моніторинги, дослідження ДСЯО показують - сучасний Державний стандарт в масовій школі в нинішніх умовах не може бути виконаний, на жаль.

Після коментаря експертки стає зрозуміло, що готового рішення для всіх шкіл немає: підходи залежать від умов конкретного закладу й громади. Проте наявність гнучкого каталогу рішень (від шестиденного навчання й ротації класів до індивідуального навушника для кожного учня) дозволяє зберегти очне навчання навіть у найскладніших умовах.

Що громади можуть змінювати вже зараз

Аби перетворити ці виклики на дієву систему, громади вже зараз можуть реалізувати 7 послідовних кроків без будівництва нових капітальних споруд:

МОН у своїх рекомендаціях прямо наголошує: універсальної моделі для всіх шкіл немає. Формат навчання має залежати від конкретної безпекової ситуації, можливостей укриття та спроможності громади.

Від підземного класу — до системи безпеки

Шкільне укриття не може самостійно розв’язати всі безпекові проблеми мікрорайону. Безпечне навчання потребує чіткої системи, у якій школа, місцева влада та служби цивільного захисту діють узгоджено за заздалегідь підготовленими сценаріями.

І від того, наскільки чітко будуть розподілені функції між школами, іншими освітніми просторами та доступними для населення укриттями, залежатиме не лише безперервність навчання, а й те, наскільки зрозумілою та передбачуваною буде система дій під час наступної тривоги.

Нагадаємо, раніше медіа “Нова українська школа” розповідало, “Після ночі обстрілів — знову до уроків. Чи має школа змінювати вимоги до дітей?”

Фото обкладинки згенеровано ШІ