PowerSchool: як енергостійкість допомагає повернути дітей за парти

Повномасштабна війна змінила вимоги до української школи -  вона сьогодні має продовжувати працювати не лише в укритті під час повітряних тривог, а й під час відключень електроенергії. Якщо немає світла, зупиняється не лише урок. Перестає працювати вентиляція, насоси водопостачання, зникає інтернет, неможливо організувати гаряче харчування. І тут навіть дистанційна освіта не вихід - в оселях школярів також відключають світло. Якщо за графіками - то вони різні у вчителя і учнів, відповідно, синхронний урок також стає неможливим. Саме тому питання енергостійкості школи стало частиною питання якості освіти і одним з пріоритетних проєктів Громадської організації “Смарт освіта”.

Кам’янське: світло для школи й мікрорайону

У гімназії № 29 міста Кам’янське на Дніпропетровщині під час повітряних тривог діти навчаються в укритті - їм пощастило, що місця вистачає на всіх учнів школи. В укриття спускаються майже щодня - тривоги тут часті, в школі двічі вибивало десятки вікон. І донедавна була ще одна проблема, до якої ні діти, ні вчителі так і не змогли звикнути.

Під час раптових відключень електроенергії укриття миттєво занурювалося в темряву.

“Діти зразу потрапляють у темний простір. Починаються панічні стани: дівчата плачуть, хлопці метушаться, поки вчителі не увімкнуть ліхтарі”, — пригадує вчителька-логопед Тетяна Мажейко.

Щоб хоч якось продовжувати навчання, діти носили до школи власні акумуляторні лампи й ліхтарики.

“Діти ходили зі своїми лампочками, які підключали біля столів. Кожного разу переходити до сховища з ліхтариками, лампами, акумуляторами — це було дуже складно”, — розповідає заступниця директорки Яна Курись.

Коли електрика зникала, директорці та завгоспу доводилося ще й запускати генератор. Це означало винести каністри з пальним, завести двигун, перевірити, чи все працює. Іноді — вночі, під час тривоги. При цьому зберігати запаси пального в школі не можна через вимоги безпеки.

Сьогодні в цьому ж укритті світло не вимикається. Коли зникає світло через відключення мережі, встановлена в школі система автоматично переключається на енергопостачання з акумуляторів. Продовжує працювати освітлення, вентиляція, водопостачання. Для дітей це означає, що урок не переривається. Для педагогів — що вони можуть думати про навчання, а не про те, як терміново знайти джерело світла.

“Насамперед нам було важливо заживити укриття, бо воно не тільки дозволяє продовжити навчання в тривогу, а й є пунктом незламності великого мікрорайону, – розповідає директорка закладу Ольга Баштаненко. - Люди з дітьми, з тваринками в такі жахливі хвилини приходять до нас. І тепер в укритті буде гарантоване світло, вентиляція і водопостачання. Це дуже вагома праця”.

Це одна з п’яти шкіл Дніпропетровської області, які стали учасницями проєкту PowerSchool/Енергонезалежна школа, який реалізує ГО “Смарт Освіта” у межах програми локалізації Help (HLF), що фінансується Федеральним міністерством закордонних справ Німеччини.

Від обладнання — до моделі енергостійкої школи

Історія Кам’янського — не виняток. Саме з такими викликами сьогодні стикаються тисячі українських шкіл, які попри війну продовжують працювати очно або у змішаному форматі. Під час масованих атак на енергетичну інфраструктуру стало очевидно: без надійного резервного живлення школа може втратити можливість виконувати свою головну функцію — навчати дітей.

“Для нас це ніколи не був проєкт про інвертори чи акумулятори. Це проєкт про право дітей навчатися, а вчителів — навчати навіть тоді, коли країна живе в умовах війни”, — говорить співзасновниця та голова правління ГО “Смарт Освіта” Іванна Коберник.

За її словами, під час масових відключень електроенергії стало зрозуміло, що сучасна школа потребує не лише нових освітніх підходів, а й базової спроможності працювати за будь-яких обставин.

“Ми побачили, що якість освіти вже залежить не лише від підручників чи програм. Якщо в укритті немає світла, вентиляції чи інтернету, найкращі освітні рішення просто перестають працювати. Без фізичної можливості зібрати дітей у безпечному освітленому просторі жодна реформа не реалізується”.

Саме тому команда проєкту починає не з вибору обладнання, а з аналізу потреб конкретної школи. Важливо зрозуміти, що саме має працювати безперервно: укриття, система вентиляції, водопостачання, харчоблок чи мережеве обладнання.

Як обирали школи 

Для участі в проєкті обрали п’ять шкіл у різних громадах Дніпропетровської області. Регіон не випадковий: з одного боку, він регулярно потерпає від російських атак на енергетичну інфраструктуру, з іншого — безпекова ситуація в багатьох громадах дозволяє організовувати очне або змішане навчання.

Критерії відбору були чіткими. До проєкту могли потрапити лише заклади, які:

• працюють очно або змішано;
• мають облаштовані укриття;
• навчають щонайменше 250 дітей.

Додатковою перевагою була наявність інклюзивних класів, дітей із числа внутрішньо переміщених осіб та підвезення учнів із сусідніх населених пунктів. Іншими словами, команда проєкту прагнула підтримати ті школи, де встановлене обладнання одразу матиме найбільший вплив на якість освіти та життя громади. “Також нам було важливо обрати різні громади - розповідає Іванна Коберник - велику міську, невелику сільську, але яка має оптимізовану школу та дитсадок, громаду з великою опорною школою та великим плечем підвезення учнів”.

У кожній школі встановлюють базовий комплекс: гібридний інвертор потужністю 20 кВт та систему акумуляторних батарей ємністю 40 кВт/год. В разі зникнення електроенергії система автоматично перемикається на резервне живлення, забезпечуючи роботу критично важливої інфраструктури школи протягом щонайменше шести годин навчального дня.

Але навіть однакове обладнання працює в кожній школі по-різному. Всюди найважливішим є укриття, але додаткові потреби різні. Саме тому кожне рішення починалося не з технічних характеристик інвертора, а з розуміння того, як живе конкретна школа і що для неї означає безперервність навчання.

“Модель локалізації HLF дуже цінна саме тим, що вона довіряє рішення тим, хто знає контекст. Ми працюємо з українськими школами багато років і можемо поєднати технічне рішення з реальними потребами освіти. Ми мали повну свободу обрати громади, де допомога буде максимально ефективною. Саме це робить проєкт довготривалим, а не одноразовою гуманітарною допомогою”, - підкреслює очільниця “Смарт освіти”.

STEM-освіта для підлітків і людей 60+: досвід Царичанського ліцею

Якщо для Кам’янської гімназії головним пріоритетом стало безперебійне функціонування великого укриття, то для Царичанського ліцею енергостійкість означала можливість зберегти сучасний навчальний процес.

Царичанський ліцей — один із центрів STEM-освіти Дніпропетровщини. Тут навчаються 782 учні, працюють дев’ять інклюзивних класів, а щодня чотири шкільні автобуси підвозять дітей із сіл громади. З 2027-го року ліцей залишиться єдиним закладом, в якому будуть всі класи з 1 по 12-ий. Діти, яких підвозять на навчання, перебувають в школі цілий день. Ліцей має сучасний цифровий центр, хімічну лабораторію та високотехнологічну майстерню DIY-“Вулик”, обладнану 3D-принтерами, лазерними граверами й іншим обладнанням, яке відкриває для дітей безліч можливостей.

“Без електроенергії неможливе взагалі шкільне життя — від їдальні до котельні. Світло — це основне. Щоб діти вчилися якісно, вчителі й учні повинні працювати безперебійно, і не лише в класах, а й у захисних спорудах”, — говорить начальник відділу освіти Царичанської селищної ради Сергій Котигора.

Минулої зими навіть потужний генератор не завжди справлявся з навантаженням. Адміністрація ліцею була змушена обирати, що важливіше саме зараз: забезпечити роботу модульної котельні чи їдальні. А заняття в майстерні DIY-“Вулик” під час тривалих відключень доводилося скасовувати.

Для директорки ліцею Таїсії Рашевської, яка присвятила освіті майже пів століття, це означало втрачати те, що будувалося роками.

“Діти просилися до майстерні, а ми не могли ввімкнути світло через блекаути. Коли ж нова система резервного живлення дозволила одночасно забезпечити роботу котельні, їдальні та нашого DIY-“Вулика”, ми відчули себе безмежно щасливими”.

Для тринадцятирічного Тимофія зміни вимірюються не менш емоційно.

“Мені найбільше подобається ходити до DIY-“вулику”: там ми конструюємо роботів із “Лего” та друкуємо на 3D-принтерах. Коли немає світла, гаджети розряджаються, і ти навіть не можеш вийти на уроки. Своїй школі я бажаю дуже світлого майбутнього!”

Нове обладнання дало змогу зберегти не лише уроки. У ліцеї продовжив працювати і соціальний хаб “Школа третього віку”, де мешканці громади віком 60+ разом із педагогами опановують сучасні технології, а школярі допомагають їм освоювати смартфони та цифрові сервіси.

“Коли школа живе, вона живе для всієї громади. Наші діти навчають старших користуватися смартфонами, а старше покоління разом із ними освоює деревообробку й 3D-друк - зробили для школи нові деревʼяні підвіконня. Ми дуже хотіли, щоб усе це не зупинялося через відсутність електроенергії”, — говорить заступниця директорки Ольга Блоха.

Маленьке село та велика стійкість 

До проєкту в Дніпропетровській області були також відібрані дві школи в невеликих селах - Сурсько-Михайлівському та Широкому. В кожній понад 200 дітей. Громади облаштували укриття, щоб під час частих тривог навчальний процес не переривався. А от відключення світла змушували ставити навчання на паузу - потужності наявних генераторів не вистачало для того, щоб заживити все необхідне. А витрати на пальне були суттєвим навантаженням на бюджет громад. Встановлення інвертора з акумуляторними батареями зняло цей тягар.

“Система резервного живлення PowerSchool забезпечує повноцінне проведення освітнього процесу та комфортне перебування в укритті під час тривалих відключень. Зокрема, крім освітлення, працює система вентиляції та водяний насос. Це значна підтримка фізичного і психологічного комфорту”, - зазначає директорка закладу Людмила Кирильчук. 

Практичний чек-ліст для громад: чому інвертор, а не генератор?

Досвід проєкту “PowerSchool” пропонує чіткі аргументи для управлінь освіти, чому варто надавати перевагу гібридним інверторам з акумуляторами:

• Потужність без ілюзій. Куплені генератори на 5 кВт “для галочки” реально забезпечити роботу інфраструктури школи не здатні. Попереду вже не перша зима під обстрілами енергоінфраструктури і очевидно, що правильно розрахована потужність рятує від порожніх витрат на обладнання, яке не буде використовуватись.
• Економіка експлуатації. Генератор потребує постійних і значних витрат на пальне та регулярне технічне обслуговування. Інвертор накопичує енергію з мережі, коли вона є, і віддає від час відключень світла без додаткових щоденних витрат.
• Безпека та екологічність. Генератор — це високий рівень шуму, чадні викиди та пожежна небезпека (через зберігання бензину/дизелю). Система акумуляторів працює безшумно, без вихлопних газів і може безперешкодно монтуватися всередині підсобних приміщень закладу. Про ризики викидів генераторів для дитячого здоровʼя ми також писали тут
• Амортизація. Генератори не розраховані на щоденну безперервну роботу протягом багатьох місяців поспіль — вони швидко виходять із ладу. Гібридні інверторні системи адаптовані саме до циклічного, тривалого режиму роботи.

Енергостійкість закладу освіти — це не просто наявність альтернативного джерела живлення, а частина освітньої політики. Це здатність школи безпечно й безперервно працювати незалежно від зовнішніх обставин: навчати дітей і залишатися опорою для своєї громади.

Нагадаємо, в червні уряд виділив 500 млн гривень субвенції на енергостійкість шкіл і кошти розподілили для 300 закладів в 21 області.

Нагадаємо, раніше медіа НУШ розповідало, “Генератори і власні Тесли – чи можливе навчання в українських школах в умовах відключень”.

Стаття підготована в межах проєкту PowerSchool/Енергонезалежна школа, який реалізує ГО “Смарт Освіта” за підтримки Help – Hilfe zur Selbsthilfe Ukraine та Програми локалізації Help (HLF), а також за фінансування Федерального міністерства закордонних справ Німеччини.

Фото – головне фото згенеровано ШІ, фото обладнання – ГО “Смарт освіта”, презентація медіа НУШ