Україна без дошкілля неможлива

Виступ у форматі стендапу від Анастасії Коновалової, заступниці міністра освіти і науки України став не тільки новим свіжим форматом, але й чудово відобразив емоційну складову та глибокі сенси трансформації дошкільної освіти сьогодні. Ця промова прозвучала публічно в межах освітньої конференції Міністерства освіти і науки “Серпнева 2026” і сьогодні медіа НУШ з задоволенням з дозволу Анастасії Коновалової публікує її в форматі авторської колонки.

Останні три роки я робила одну дуже стандартну для української мами річ.Під час денних обстрілів я дивилася в телефон. Не на новини. Не на карту повітряних тривог. Я дивилася на групу свого сина в садочку.
Щоб побачити: чи спустили дітей в укриття. А потім одного дня я перестала дивитися. Не тому, що перестала боятися.
А тому, що знала: моя дитина там у безпеці.

Я колишня вихователька і останні 4 роки , сидячи в укритті вночі, я думала, як завтра педагоги дошкілля вийдуть на роботу. З самого ранку будуть зустрічати втомлених, невиспаних дітей – самі невиспані і втомлені. І я скажу кожному і кожній – якщо ви ніколи не працювали з дітьми – ви ніколи не зможете уявити, наскільки це важко. Стати опорою для десятків дітей. Зібратись до купи.

В цьому році мій син закінчив садочок. На випускний його улюблена вихователька не прийшла. Бо її брат за день до того помер, захищаючи нашу країну. Вона не прийшла, але колектив садочка зібрався і зробив свято для дітей. Бо – в дітей не буде іншого дитинства, іншого випускного. І так кожен день.

І тоді я подумала: а що було б зі мною, з моєю сім’єю, якби цього садочка не було? Якби я не спиралась всі ці роки на підтримку фахових, професійних людей, яким так легко довіряти своє найдорожче?

Ми всі знаємо, що дошкілля важливе.Настільки добре знаємо, що майже перестали це чути. Дослідження говорять про економічну віддачу інвестицій у ранній розвиток. Статистика показує зв’язок якісної дошкільної освіти з подальшими освітніми результатами. Економісти говорять про людський капітал. Дитячі психологи — про перші роки життя. Ми киваємо. Так, знаємо.
Але ж тисячі інших пріоритетів… війна…

Тож давайте на хвилину зробимо дещо незвичне.
Уявімо Україну без дошкілля, в якої дитина і сім’я – не пріоритет. І уявімо, навіщо взагалі в такій Україні вся наша величезна жертва, наша втома, наша боротьба, і наша незламність.

Україна без дошкілля неможлива.

І саме тому, я думаю, що ми неправильно ставимо питання постійно. Постійно питаємо, скільки коштує дошкілля?

А нам треба спитати, скільки коштує Україна без дошкілля? Скільки коштує дитина, яка не отримала підтримку, яка не готова до школи?

Що ми можемо робити сьогодні? Ми не тільки говоримо про дошкілля. На найвищому рівні, на рівні парламенту, на рівні уряду ми ставимо дошкілля в пріоритет.

Сьогодні вперше в нас є найсильніші партнери, які підтримують і інвестують в дошкільну освіту. Вже наступного місяця стартує проєкт “Перші кроки вперед” за підтримки Світового банку. І багато громад вже реалізують ініціативу “Перші кроки вперед” за підтримки інших донорів.

На що вона направлена? По-перше, це підтримка громад в тому, що ми маємо адаптуватись. Закон є, і є “нормативка”, але питання: чи є сили її читати та розбиратись, коли все навколо змінюється? І відповідь: “Немає”.

Важливо, щоб громаду підтримували у плануванні мережі дошкільних закладів. У розумінні демографічної ситуації і в адаптації. Це єдиний вихід для формування якісної послуги для наймолодших, з яслами для дітей від 1 року, центрами підтримки батьків – Закон це дозволяє.

Чи готова мережа, чи готові засновники? – питання. Але це єдиний вихід сьогодні зберегти мережу, зберегти педагогів. Підготуватись до бебібуму, який в нас безумовно буде, бо ми не можемо собі уявити Україну без дітей.

Друга частина програми трансформації дошкілля – це про підтримку вихователів, а точніше педагогинь дошкільної освіти, бо це вони зараз в укритті з нашими дітьми.

Тут важлива фінансова підтримка, в першу чергу – це зарплата. Але також важливо, коли ми говоримо, що нам потрібні менші діти і це наше майбутнє: чи знають вихователі, як підтримувати манюсиків? Або як підтримувати дитину з особливими освітніми потребами, яких все більше і більше? Народжуються дітей все менше, а дітей з особливими освітніми потребами все більше.

Ключова роль вихователів – забезпечити найкращу підготовку до школи. І це не підготовка до розвитку, бо дошкілля – це і є розвиток в найважливіші перші 6 років життя, коли вже на 90% сформований людський мозок. Якщо немає якісної підтримки в перші 6 років життя дитини, то нам немає про що говорити далі.

Останнє і важливе це те, що ми робимо для безпеки. Вперше на рівні уряду була прийнята програма по будівництву укриттів. Ми вже маємо перший підземний садок, і коли міжнародні партнери чують про це, вони починають плакати. Але це чудовий садочок, де діти можуть бути щасливими, поки в небі літають шахеди, а їхні батьки можуть бути впевненими у безпеці своїх дітей і продовжувати працювати. І таких просторів буде ставати більше.

Програма перших кроків також буде підтримувати реконструкцію садків, для того, щоб зробити їх безбар’єрними, з будівництвом і ремонтом укриттів. Ми будемо робити це з урядом, ми будемо продовжувати шукати власні кошти, залучати кошти партнерів, тому що Україна без дошкілля не можлива.

І найголовніше – неважливо, які гарні закони ми маємо, чи зрозуміли нормативні акти. Якщо немає розуміння і немає ініціативи педагогів, немає партнерства з батьками, немає розуміння і пріоритету дошкільної освіти на місцях, нам не зробити дошкілля пріоритетом. Лише уряду, або завдяки програмам цього не подолати – тільки у співпраці ми зможемо зберегти мережу, розвинути послуги і зможемо допомогти найменшим українцям, за якими майбутнє. Бо дошкілля – це справа кожного.

Фото медіа НУШ та Facebook Анастасії Коновалової