Коли прочитати — недостатньо: що PISA-2025 говорить про читання українських підлітків і навіщо школі читацький тандем

Що означає сьогодні “вміти читати”? Прочитати сторінку без помилок? Переказати сюжет? Відповісти на запитання після тексту? У сучасному світі цього замало – учень має вміти зрозуміти повідомлення, знайти потрібну інформацію, зіставити кілька джерел, прочитати інфографіку, відрізнити факт від судження, помітити суперечність, оцінити надійність джерела й використати прочитане для розв’язання реальної проблеми.

Саме тому результати PISA-2025 варто сприймати не лише як сухі цифри про стан освіти, а як привід запитати себе: чого саме ми навчаємо дитину, коли говоримо, що навчаємо її читати?

Про що ця стаття

У цьому матеріалі ми розбираємо, як від слів про “освітні втрати” перейти до реальних змін у школі:

• Глибина проблеми: що насправді стоїть за 418 балами з читання в PISA-2025.
• Курс “Читання як суперсила”: як нова модельна програма НУШ змінює роботу з текстом у 5–6 класах.
• Нові формати читання: чому інфографіка, карти, комікси та цифрові тексти також потребують сформованої читацької грамотності.
• Читацький тандем: як партнерство вчителя та шкільного бібліотекаря створює новий освітній простір.
• Практичні інструменти: як застосовувати стратегії читання, диференціацію та роботу з текстом без перевантаження.

418 балів: що стоїть за цифрою PISA-2025

У PISA-2025, результати якого були презентовані у вересні 2026 року, середній результат українського учнівства з читання становить 418 балів. Базового рівня — рівня 2 — досягли 55% 15-річних, а 45% залишилися нижче цього рівня.

Порівняно з 2018 роком результат із читання знизився на 48 балів — це найбільше довгострокове зниження серед трьох основних галузей PISA. Водночас порівняно з 2022 роком результат зменшився з 427 до 418 балів, але ця зміна не є статистично значущою. Тобто результати після попереднього різкого падіння стабілізувалися, однак до рівня 2018 року ще не відновилися.

Гендерний розрив у читанні становить 32 бали на користь дівчат. При цьому між 2022 і 2025 роками результат хлопців статистично значуще знизився. Водночас нижчі результати хлопців із читання є не лише українською тенденцією — подібний розрив спостерігається і в інших країнах.

Є й важливий контекст: у PISA-2025 взяли участь 8962 підлітки із 17 регіонів України. Через безпекові умови частина територій не була охоплена дослідженням. Важливо також не трактувати ці результати як оцінку ефективності НУШ. Підлітки, які проходили тестування, розпочали навчання у 2016 році, а системне впровадження НУШ у базовій школі відбулося пізніше.

Читацька грамотність у PISA — це не швидкість читання на хвилину. Це здатність розуміти, використовувати, оцінювати й осмислювати письмові тексти для активної участі в житті суспільства.

“Читання як суперсила”: курс про читацьку грамотність

Саме таке розуміння читання закладене в модельній навчальній програмі вибіркового інтегрованого курсу “Читання як суперсила” для 5–6 класів, яку впроваджують у межах політики МОН “Освіта для життя”. Програму розробили Ольга Кецмур, Ірина Сітькова та Валентина Ткач. МОН рекомендувало її до використання наказом від 7 липня 2026 року №1066.

Курс розрахований на 35 годин на рік — одну годину на тиждень. Його логіка змінює саму постановку завдання:

• Було: “Прочитай і перекажи”.
• Стало: “Що ти зрозумів? Які є докази? Чи можна довіряти джерелу? Як ця інформація пов’язана з іншою? Як її можна використати?”

Також матеріали курсу передбачають взаємодію із бібліотекою, її простором, ресурсами та, звісно, з бібліотечним працівником. Тобто курс читання не є відірваним від бібліотеки, якраз навпаки — відбувається тісна взаємодія: учнів та вчителів з бібліотекарями. Шість тем курсу розкриваються через п’ять напрямів роботи:

1. Художній текст;
2. науково-популярний текст;
3. медіатекст;
4. візуальні джерела — інфографіка, карти, діаграми, комікси;
5. проєктна діяльність.

Така побудова дає змогу не ізолювати тексти один від одного, а показувати зв’язки між ними.

Ірина Сітькова, методистка напряму подолання освітніх втрат БФ Saved, співавторка модельних програм і навчально-методичних матеріалів, амбасадорка проєктів “Пишемо есе” та “Вивчай і розрізняй: інфомедійну грамотність”, пояснює цю логіку так: “Матеріал курсу об’єднаний у шість метатем, у межах кожної з яких ми прокладаємо місточки між текстами різних типів і стилів”.

Наприклад, у темі “Скарби моєї родини” учнівство спочатку працює з уривком художнього тексту про родинні світлини, далі дізнається наукові факти про фотографію, працює з незнайомими термінами, різними джерелами й контекстами, а потім досліджує історію власної родини.

Як пояснює Ірина Сітькова, така послідовність допомагає дитині побачити, що у світі все взаємопов’язане, що може бути кілька точок зору на ту саму проблему, а прочитане потребує зіставлення й оцінювання. Водночас важливо, щоб стратегії роботи з текстом не залишалися лише навчальною вправою, а переносилися в реальні життєві ситуації.

“Саме тому акцент у курсі не на текстах як таких, а на прийомах роботи з ними”, — наголошує авторка.

Важливо: “Читання як суперсила” не протиставляє сучасні формати класичній літературі. Художні тексти залишаються частиною курсу. Йдеться про розширення читацького досвіду та способів роботи з інформацією, а не про відмову від літературного канону.

Розширення меж: текст тепер виглядає інакше

Сучасна людина поза школою читає інструкції, новини, дописи, таблиці, графіки, карти, вебсторінки — часто одночасно працюючи з кількома джерелами.

PISA-2025 показує, що саме робота з множинними, перерваними, змішаними та динамічними текстами є для українських підлітків складнішою. Найбільше труднощів виникає там, де потрібно інтегрувати інформацію, зробити висновок, виявити суперечність або оцінити якість і надійність джерела.

Тому інфографіка, карта чи комікс — це не “спрощення” читання. Навпаки, робота з такими джерелами вимагає від учня вміння поєднувати словесну, графічну й числову інформацію.

До цього додається цифрове середовище.

За даними PISA-2025, 54% українських підлітків щонайменше раз на тиждень використовують ШІ-чатботи для допомоги в навчанні. 42% використовують їх для узагальнення прочитаного, а 43% — для підготовки текстів до письмових завдань.

Отже, сучасна читацька грамотність передбачає ще одне важливе вміння: не просто отримати інформацію, а перевірити її, оцінити й зрозуміти, чи можна їй довіряти.

Ірина Сітькова, авторка модельної програми “Читання як суперсила”, наголошує:

“Дійсно, сьогодні читацька грамотність включає в себе й основи медіаграмотності, проте курс “Читання як суперсила” — це лише перша сходинка на шляху до цих умінь. Не достатньо просто ознайомитися з новинами, бо вони надходять із різних джерел і так легко потрапити в пастку маніпуляцій”.

У 5–6 класах, пояснює авторка, ще складно говорити про повноцінний фактчекінг, але саме в цьому віці важливо закласти його основу — навчити дитину читати вдумливо й розуміти сенси. І саме тому, створюючи програму, передбачили роботу не лише із художніми текстами, а й із тими, які учнівство бачить щодня.

Читацький тандем: нова роль шкільного бібліотекаря

У цій новій екосистемі ключовою постаттю поруч із учителем стає шкільний бібліотекар. У вересні 2026 року Міністерство освіти і науки України надіслало закладам загальної середньої освіти офіційні Методичні рекомендації щодо функціонування та розвитку бібліотек ЗЗСО як сучасного освітнього простору (лист МОН від 17.09.2026 № 1/20112-26).
Ірина Шарова, проєктна менеджерка Офісу впровадження НУШ, який підтримується Світовим банком у межах програми LEARN, підкреслює необхідність трансформації ролі шкільної бібліотеки:

“Методичні рекомендації сфокусовані на тому, аби відійти від уявлення про бібліотеку лише як про книгозбірню. Ми акцентуємо на взаємодії з учнями, педагогами та іншими відвідувачами. І що ця взаємодія матиме вплив на посилення читацьких умінь та культури читання”.

Пані Ірина пояснює, що документ задає спільний фокус, але залишає простір для автономії та професійної ініціативи:

“Для бібліотекарів ми пропонуватимемо ці методичні рекомендації як певну рамку, в межах якої проситимемо їх подумати та запропонувати власне бачення майбутньої ролі та функції шкільних бібліотек в реформі НУШ. Тобто бібліотекарі зможуть надати пропозиції на основі власного професійного досвіду та живої взаємодії з учнями та ученицями”.

Багато шкільних бібліотек уже сьогодні мають простори для читання, спільної роботи та взаємодії. Завдання полягає в тому, щоб уся мережа шкільних бібліотек поступово ставала ресурсним простором читацької взаємодії, де учні можуть шукати матеріали для проєктів, працювати з каталогами, створювати книжкові добірки й буктрейлери, досліджувати інформаційні джерела.

Від методичних рекомендацій — до конкретних читацьких практик

Трансформація шкільної бібліотеки — це вже не просто теорія чи майбутні плани. Методичні рекомендації щодо функціонування та розвитку бібліотек ЗЗСО як сучасного освітнього простору пропонують оновлену візію: розглядати бібліотеку як відкрите освітнє середовище, центр читання, діалогу, творчості, дослідження та медіаграмотності, де вчителі й бібліотекарі працюють у єдиному партнерстві.

Важливо, що рекомендації МОН містять практичний додаток із конкретними прикладами активностей, адаптованих під шкільний бібліотечний простір для 1–11 класів. Це не готові сценарії, а орієнтовні приклади, які бібліотечні та педагогічні працівники можуть адаптувати або замінювати відповідно до потреб учнів, освітніх цілей та можливостей закладу.

Практичний алгоритм: від сенсів — до інструментів

Але як зробити так, щоб ці інструменти не перетворилися на формальну вправу? Авторка програми “Читання як суперсила” Ірина Сітькова радить починати не з методики, а з мети.

“Плануючи роботу, радимо завжди починати з очікуваних результатів, яких хочете досягнути. Лише після цього звертатися до тексту й добирати інструмент. Якщо ж не дотриматися цієї послідовності, то навчання стане механічним. Учні й учениці мають розуміти, навіщо виконують ту чи іншу дію. Вона має бути пов’язана з їхнім досвідом і викликати інтерес. Там, де немає інтересу, немає ні відповідальності, ні результату”.

Педагогиня радить будувати практику за трьома кроками:

Крок 1. Від простого — до складного

Розпочинайте роботу з найпростіших стратегій (як-от “Читання з маркуванням” чи прості візуальні схеми) і поступово переходьте до більш складних (РАФТ, “Фішбоун”, “Квадрат Декарта”). Це створює для дитини ситуацію успіху.

Крок 2. Гнучка диференціація та підтримка

Замість спрощення матеріалу для всіх пропонуйте різні шляхи до результату:

• Учням, яким складно: цілісні тексти невеликого обсягу, простіші органайзери та підказки.
• Учням із високим рівнем: порівняльний аналіз кількох джерел, пошук суперечностей та аргументовані висновки.
• Робота в групах: розподіл ролей відповідно до сильних сторін кожної дитини.

Крок 3. Формувальне оцінювання та аналіз міркувань

Найцінніший інструмент учителя — це формувальне оцінювання (докладніше про це – у посібнику “Мовно-літературна галузь. Як оцінювати в НУШ”).

“Перетворіть помилки на сходинки до зростання, дозвольте взаємодіяти учнівству одне з одним. Дуже важливо не лише відстежувати результат, а й розуміти, як учень чи учениця розмірковують. Не поспішайте виправляти хибну відповідь – поцікавтеся: “Як ти міркував / міркувала? Чому зробив / зробила такий висновок?” Тоді ви отримаєте безцінну інформацію, як скорегувати навчальну траєкторію дитини”, — наголошує Ірина Сітькова.

Отже, маємо дієву формулу: від сенсів – до інструментів.

Переглянути презентацію

Як працювати з текстом у класі

Щоб робота з текстом була ефективною, не обов’язково використовувати багато методик одночасно. Важливіше — підібрати інструмент відповідно до конкретної мети.

• Для структурування інформації: INSERT, “Читання з маркуванням”, “Щоденник подвійних нотаток”.
• Для аналізу причин і наслідків: схема “Фішбоун”.
• Для порівняння та прийняття рішень: “Квадрат Декарта”, кола Венна, ментальні мапи.
• Для створення власного повідомлення: техніка РАФТ (Роль — Аудиторія — Формат — Тема).

Важливо: у модельній програмі ці стратегії не перетворюються на обов’язковий список прийомів. Учитель обирає їх залежно від матеріалу, потреб учнів і дидактичної мети.

Завершуємо читання дією

Читання не повинно закінчуватися останнім реченням тексту. На основі опрацьованої інформації учень може створити інструкцію, постер, тематичну добірку, путівник, інфографіку, презентацію чи інший проєктний продукт.

Саме тут стає помітно, чи дитина справді зрозуміла прочитане: не лише відтворила інформацію, а застосувала її.

Читання як дієва суперсила

Результат у 418 балів неможливо змінити за один день. Але його можна змінювати через щоденну практику — коли читання перестає бути лише вправою на переказ і стає інструментом розуміння світу.

Коли учень вчиться шукати докази, порівнювати джерела, помічати суперечності, перевіряти інформацію та використовувати прочитане для розв’язання реальної проблеми, формується саме та читацька грамотність, яку вимірює PISA.

Учитель і бібліотекар можуть працювати не паралельно, а як єдиний читацький тандем. І саме така щоденна практика поступово перетворює читання з навчальної вправи на дієву суперсилу.

Нагадуємо, що у нашій першій статті “Ефект читацького тандему: як учителі та бібліотекарі НУШ об’єднуються, щоб “хакнути” дитяче нечитання” ми детально розглянули концепцію партнерства між педагогами та бібліотекарями, а також проаналізували перші практичні кроки з трансформації шкільного простору.

Фото обкладинки згенеровано ШІ, інфографіка медіа НУШ

Слайди підготовлено за матеріалами додатка до Методичних рекомендацій МОН щодо функціонування та розвитку бібліотек ЗЗСО як сучасного освітнього простору (лист МОН від 17.09.2026 № 1/20112-26)