“Почути кожного — це вже частина навчання”: як Світлана Шефер допомагає дітям повірити у власні сили

Медіа НУШ розповідає про фіналістів та фіналісток національної премії Global Teacher Prize Ukraine 2026 – педагогів, чий практичний досвід, стійкість та інноваційні підходи надихають освітян по всій країні. Наша героїня — Світлана Шефер, учителька початкових класів Причорноморського ліцею Визирської громади на Одещині, Заслужений учитель України, спеціалістка вищої категорії та вчителька-методистка.

Фіналістка ТОП-10 Global Teacher Prize Ukraine 2026, тричі сертифікована вчителька (2020, 2023, 2026 роки), експертка та тренерка з оцінювання професійних компетентностей під час сертифікації та інституційного аудиту. Вона — переможниця відбору “РодовідУчитель 2024”, асистентка кафедри Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя, авторка й тренерка курсів із подолання освітніх втрат, “Skills for Innovation” (Intel®), “Перезавантаження НУШ” та співавторка посібників про штучний інтелект у роботі вчителя.

Дитина має не просто відвідувати школу, а хотіти туди повертатися. Для Світлани Шефер це один із головних орієнтирів у роботі. Щоденні емоційні налаштування, ранкові зустрічі, мотиваційні купони, формувальне оцінювання та цифрові інструменти допомагають їй створювати середовище, у якому дитина не боїться помилятися, вчиться висловлювати власну думку й помічати свій поступ.

У цьому матеріалі:

• як колега з Дніпра номінувала Світлану Шефер на Global Teacher Prize Ukraine;
• чому п’ять хвилин на емоційне налаштування можуть бути важливішими за ще одну виконану вправу;
• як організувати ранкові зустрічі, щоб діти вчилися говорити про себе й чути одне одного;
• як працюють мотиваційні купони та картки-афірмації;
• чому формувальне оцінювання починається з довіри й чесного самооцінювання;
• як залучати дітей до створення цифрового контенту та навчальних матеріалів.

Від сертифікації до ТОП-10: коли професійне зростання стає спільною справою

Світлана Шефер не планувала подаватися на Global Teacher Prize Ukraine. Її номінувала колега з Дніпра — учасниця авторського курсу підтримки вчителів на шляху до сертифікації, який Світлана проводить від початку повномасштабної війни: підтримує морально, ділиться досвідом і розвиває професійні компетентності. Курс складається з десяти двогодинних занять упродовж трьох місяців. На них учасники не лише опановують необхідну методичну базу, а й підсилюють професійні компетентності через практичні напрацювання. Саме вдячність однієї з педагогинь, яка успішно пройшла сертифікацію, стала початком конкурсної історії.

“Я насправді не збиралася на Global Teacher, — згадує педагогиня. — Заповнення величезної анкети й добір матеріалів зайняли в мене цілий день — із шостої ранку до одинадцятої вечора”.

Далі були інтерв’ю з експертами, потрапляння до ТОП-50 та ТОП-20, підготовка відеопрезентації за два дні, асесмент-центр у Львові й спільний урок із випадково визначеним партнером.

“О 22:15 нам повідомили пари й завдання на ранок, — розповідає Світлана. — Усі заклади зачинені, матеріалів немає. Ми виривали аркуші з блокнотів, які нам подарували, використовували шопери й чашки з номеру, щоб провести урок для 8 класу. Це був неоціненний досвід командної взаємодії”.

Шлях Світлани до визнання розпочався задовго до конкурсу. Після закінчення педагогічного училища у 1991 році вона тривалий час працювала, спираючись на здобуту базу. У 2020 році вперше пішла на сертифікацію, отримала максимальний бал від експертів і це надихнуло її здобути вищу освіту у 40+ років. Згодом вона стала експерткою сертифікації, тренеркою для експертів в Одеській області, методисткою ТОВ “Світич” та тренеркою освітніх проєктів ГС “Освіторія”.

“Мені головне, щоб дитина почувалася комфортно у школі”

У педагогічній філософії Світлани Шефер є принцип: дитина має відчувати себе в безпеці, знати, що її чують, і не боятися виявляти себе. Перехід між очним та дистанційним навчанням, повітряні тривоги й загальна напруга вимагають від вчителя створення емоційно безпечного середовища.

“Я завжди кажу батькам ще перед першим класом: найголовніше — щоб дитина почувалася комфортно. Відмінники за застарілими шаблонами — це вчорашній день. Набагато важливіше зробити так, щоб дитині було затишно і вона чекала кожного нового дня”.

Перші хвилини уроку в класі Світлани Шефер починаються з емоційного налаштування.

- Пані Світлано, як вам вдається приділити увагу кожному учню, коли в класі понад 20 дітей?

- Це щоденна звичка, яку ми закладаємо з першого дня. Налаштування на день займає не більше ніж п’ять хвилин. Наприклад, я показую інтерактивну дошку із зображеннями: у першому ряду п’ять варіантів “як я почуваюся зараз”, у другому - “що мені потрібно, щоб покращити настрій”. Дитина каже: “Я сьогодні під номером два й п’ять, бо я трохи сонна і мені потрібні обійми”. Навіть якщо ми входимо в тему з математики, я можу дати завдання читати “пташиним базаром”, а сама за ці дві хвилини підходжу до кожного й слухаю коротку репліку. Почути кожного — це основа довіри.

Важливо, що педагогиня враховує побажання дітей: якщо школярі просять підготувати картки із сонечками, зебрами чи тортиками, вона створює саме такі матеріали, показуючи учням, що їхні прохання важливі.

П’ять хвилин, щоб почути кожного: ранкові зустрічі

Ранкові зустрічі допомагають дітям поступово навчитися висловлювати думки, слухати інших та підтримувати однокласників.

“Почути кожного — ось це дуже важливо, — пояснює педагогиня. — Участь має бути доступною для всіх, але дитина завжди має право сказати “пас”, якщо не має настрою відповідати саме зараз”.

Серед улюблених форматів — гра “Так, ні, хтозна”. Учителька озвучує факти про себе (наприклад: “У моєму тераріумі живе равлик Федько”), а діти сигналізують оплесками: один оплеск — “так”, два — “ні”, три — “сумніваюся”.

Інший варіант — коробочка з кольоровими капсулами. Усередині сховані запитання для рефлексії, натхненні побажання або завдання на згуртування класу (наприклад, обійняти найактивнішого школяра).

Ранкові зустрічі допомагають зберігати відчуття спільноти навіть у складних умовах. Коли клас Світлани після тривалого онлайну розділився навпіл (15 дітей вийшли очно у ліцей, а 15 залишилися на дистанційці), саме ці щоденні ритуали тримали дитячий колектив у єдиному просторі.

Практична ідея для вчителя: гра “Так, ні, хтозна”

1. Підготовка: підготуйте 3–5 цікавих тверджень про себе або про тему уроку.
2. Сигнали: домовтеся про правила (1 оплеск — “так”, 2 оплески — “ні”, 3 оплески — “не впевнений/не впевнена”).
3. Процес: зачитайте твердження, дайте дітям час зробити вибір та відкрийте правильну відповідь.
4. Результат: гра створює невимушену атмосферу, розвиває уважність і дає можливість краще пізнати одне одного.

Мотивація, яку можна покласти до кишені

Ситуація успіху не виникає сама по собі — її створює вчитель через точкові прийоми заохочення. У практиці Світлани Шефер почесне місце посідають мотиваційні купони та картки-афірмації.

“Мотивація не повинна бути рутиною на кожному уроці. Але хоча б один раз на чотири уроки має статися той самий ефект “вау”, коли діти запитують: “А що ж буде завтра?””.

— Розкажіть, як працюють ваші мотиваційні купони та афірмації?

—Купони ми створили за допомогою штучного інтелекту як подарунок до Нового року, і діти витягували їх рандомно. Головне правило — купон діє протягом усього наступного семестру. Дитина може дістати його з сумки у будь-який день і показати мені. Наприклад, купон “Володар часу”: його власник має право зупинити урок і вирішити, коли пролунає дзвінок. І ось через півтора місяця після свят учень дістає цей купон за 10 хвилин до кінця уроку й оголошує: “Урок завершено!”. І все, клас щасливий, правило спрацювало, довіра підтверджена.

Афірмації ми часто ховаємо під стільці або прикріплюємо під парти на 1 вересня чи перед складними тестами. Коли дитина заглядає туди й читає: “Я маю все, щоб досягти успіху” або “Мої думки важливі”, це створює особливий психологічний імпульс.

“Асоціативні картки й афірмації вчать дітей тому, що кожен із них унікальний. Головне правило — ми не коментуємо й не оцінюємо асоціацію дитини, ми її приймаємо. Завдання вчителя — прийняти відповідь і дати можливість почути різні погляди”.

Словесна підтримка та купони дають емоційний поштовх, проте для глибокого навчання потрібна прозора система оцінювання.

Формувальне оцінювання: не знайти помилку, а побачити, що вже вдалося

Відмова від традиційних балів у початковій школі НУШ покликана розвивати внутрішню мотивацію дитини. Світлана Шефер є послідовною прибічницею аналізу навчального поступу за групами результатів.

- Як ви пояснюєте сутність формувального оцінювання та груп результатів?

- Формувальне оцінювання — це оцінювання для розвитку, а не для фіксації вини. Наприклад, ми вивчаємо додавання й віднімання круглих трицифрових чисел. У діагностувальний роботі 10 виразів, і дитина розв’язує їх ідеально — це високий рівень. Але в цій же роботі є складна задача, де дитина припустилася помилки, і за загальною бальною логікою їй мали б поставити “середній рівень”. Але за що ми ставимо середній рівень? Це знецінює її ідеальне знання обчислень! Саме тому я відстоюю аналіз за групами результатів: дитина бачить, що обчислення в неї на високому рівні, вимірювання — на високому, а над складанням плану задачі ще треба попрацювати.

Для швидкого зворотного зв’язку педагогиня використовує експрес-методи. Після виконання завдання діти показують палець угору, якщо зрозуміли матеріал, або вниз, якщо потрібна допомога. Інший варіант — рухове самооцінювання: підняті руки вгору — “знаю все”, руки в боки — “знаю частково”, присідання — “потрібне додаткове пояснення”.

Щоб діти й батьки розуміли критерії, учителька разом із колегами розробила в Canva картки оцінювання за кожною галуззю, заламінувала їх і роздала учням. Вони написані мовою дитини, а не сухими формулюваннями наказів. Наприкінці 4 класу Світлана запропонувала учням самостійно оцінити свої результати з математики — дитячі оцінки на 95% збіглися з оцінками вчительки. Це доводить, що академічна доброчесність та чесність формуються щоденною практикою.

Більше цікавих ідей Світлани Шефер можна переглянути в її презентації

Цифрові інструменти: не замінити вчителя, а відкрити нові можливості

Замість того аби забороняти гаджети, Світлана Шефер інтегрує їх у навчальний процес. У її класі 8-річні школярі створюють цифрові книги, працюють із штучним інтелектом та підвантажують свої роботи на дошки Padlet.

- Ви є співавторкою книжки “Штучний інтелект для вчителя початкових класів”. Як саме ШІ допомагає вам на уроках і як до використання смартфонів ставляться батьки?

- Наше завдання — не забрати в дітей гаджети, а навчити їх із ними працювати. Наші смартфони — це інструмент пізнання. Наприклад, за допомогою нейромереж ми створюємо казки, генеруємо пісні про наш клас у Suno, робимо інтерактивні ігри в Wordwall або вишиваємо на серветках свої імена цифровим орнаментом до Дня вишиванки.

Разом із дітьми ми створили цифрову книгу “Лабубу в нашому класі”, де кожен учень перетворив себе на персонажа за допомогою ШІ та написав про це коротку історію. Для дітей це вау-ефект: вони бачать, що їхня фантазія миттєво стає цифровим продуктом. Батьки це повністю підтримують, тому що бачать: дитина не просто грає в ігри, а створює власний контент у захищеному освітньому просторі.

Цифрові технології підсилюють урок, але живий людський контакт і підтримка родини залишаються основою.

“Батьки як співавтори уроку”: від майстерок до пришкільного табору

У Причорноморському ліцеї батьки є активними учасниками освітнього процесу. Вони присутні на святах, відкритих уроках і тематичних зустрічах.

- Як ви розбудовуєте партнерство з родинами?

- Батьки завжди поруч із нами. Під час літнього пришкільного табору більшість занять провели саме батьки. Мама-психологиня організувала для дітей казкотерапію, інша мама проводила майстерку з виготовлення антистресів, ще одна навчала кулінарії та ліпленню вареників, а до новорічних свят батьки провели майстер-клас зі стрінг-арту. Коли дитина бачить свою маму чи тата у ролі майстра в класі — це дає відчуття гордості та безпеки.

Світлана Шефер також працює за інноваційною освітньою програмою “ОДМ” (“Освіта. Діти. Майбутнє”), яка орієнтована на практичне життя. На уроках діти моделюють реальні ситуації: розраховують бюджет подорожі в Карпати, порівнюють вартість проїзду потягом чи авто, складають меню й замовляють житло, опановуючи фінансову грамотність.

Учитель, який навчається, дає дітям приклад

Світлана Шефер переконана, що молодому вчителю необхідний наставник — не той, хто перевіряє чи критикує, а той, хто готовий сісти поруч, разом розробити урок, підтримати під час проведення та допомогти проаналізувати результат.

Головна ідея педагогічного досвіду Світлани Шефер — допомогти дитині повірити у власні сили, навчитися висловлюватись, не боятися помилок і помічати свій поступ. Адже школа починається з відчуття, що тебе тут бачать, чують і підтримують.

Блискавка зі Світланою Шефер

• Фраза, яка найчастіше звучить у вашому класі: “Ти зможеш, у тебе все вдасться!”
• Дитячий успіх, який запам’ятався найбільше: “Моя випускниця, яка зараз самостійно вступила й навчається в Канаді. Коли вона приїжджає, ми годинами обговорюємо soft skills і вона каже, що все, чого ми вчилися в початковій школі, стало її головною опорою у світі”.
• Порада вчителю, який тільки починає шлях: “Навчатися впродовж усього життя. І обов’язково знайти собі наставника — не того, хто критикує згори, а того, хто сяде поруч, допоможе розробити урок і просто посміхнутися під час занять”.
• Головний цифровий помічник: “Великі мовні моделі, зокрема ChatGPT. Для мене це “натхненняшка” та банк даних, із яким я планую свої проєкти”.

Що зробити у своєму класі вже завтра: 5 порад від Світлани Шефер

1. Запровадити ритуал “Емоційної картки”: Приділити 3–5 хвилин на початку дня, щоб кожна дитина висловила свій стан без страху бути засудженою.
2. Створити мотиваційний купон: Підготувати для учнів картки із правом на маленькі привілеї (вибір місця, право на зупинку уроку, “дай п’ять”).
3. Розробити картки критеріїв оцінювання: Перекласти складні вимоги програм мовою дитини й заламінувати їх для кожного парта-помічника.
4. Опробовувати дошку Padlet: Запропонувати дітям завантажити на спільну дошку фотографії чи малюнки до нової теми за допомогою смартфона.
5. Запросити батьків на майстерку: Залучити родини до проведення тематичного дня чи творчої паузи в класі.

Корисні ресурси від Світлани Шефер:

• Педагогічний ХАБ Світлани Шефер у Telegram “До сертифікації разом 2025” — зразки афірмацій, емоційних налаштувань та дидактичних карток.
• YouTube-канал Світлани Шефер — відеофрагменти ранкових кіл, застосування ШІ та практичних уроків.
• Освітня майстерня Світлани Шефер
• Штучний інтелект у роботі вчителя початкових класів
• Словник учителя початкових класів
• Сторінка у facebook

Раніше медіа “НУШ” писало: “Від учителя-захисника до STEM-педагога: Global Teacher Prize Ukraine назвала фіналістів 2026 року”, серед яких була й Світлана Шефер.

Фото – згенеровано ШІ та з особистого архіву Світлани Шефер