“Коло емпатії”. Починаймо з себе

У 6-11 років діти активно вивчають людей та їхні прояви почуттів, вчаться керувати власними емоціями. Тому, саме в початковій школі важливо приділяти увагу розвитку емоційного інтелекту дитини та його складової, емпатії.

На думку Деніела Ґоулмана, американського психолога та автора книжки “Емоційний інтелект”, здатність усвідомлювати власні емоції і почуття, а також розуміти, що відчуває інша людина, – прямо впливає на досягнення життєвого успіху. 

Щоб розказати дітям про важливість емоцій та їхнього прояву, співчуття до інших та, водночас, розуміння власних почуттів, проєкт “Дружня школа” пропонує створити разом з ними (у класі чи вдома) “Коло емпатії”.

ЩО ЦЕ ТАКЕ ТА ЯК НИМ КОРИСТУВАТИСЯ

“Коло емпатії” – це візуальне відображення рівнів емпатії, які має кожна людина.

Для його створення потрібно взяти ватман та різнокольорові фломастери. Через запитання та відповіді (наприклад: “Про кого ви щодня піклуєтесь, коли ретельно чистите зуби чи їсте здорову їжу?”, “Для кого ви робите добру справу, якщо чемно поводитесь на уроках?” тощо), будуємо коло, в центрі якого ставимо саму людина.

Навіть якщо відповідь буде “мама й тато” або “вчителька”, підведіть до логічної відповіді, що в такий спосіб діти роблять добро насамперед собі. Далі через спільне обговорення визначаємо наступні рівні емпатії (родина – друзі – однокласники – країна тощо), про чий добробут ми, так чи інакше, піклуємось щодня. Паралельно обговорюйте поняття співпереживанння, емоцій, почуттів. Для цього можна використати питання на кшталт:

• Як учні проявляють емоції, якщо вони засмучені/щасливі?
• Як можна зрозуміти, що людина ображена чи розлючена?
• Чому почуття тих, хто ближчий до нас у “колі емпатії”, ми розуміємо краще?
• Як можна краще розуміти емоції інших (наприклад: “щоб я відчував/відчувала на їхньому місці, якби…”).

У результаті має вийти малюнок, схожий на цей:

Вправа на спільне обговорення у класі та створення “кола емпатії” має на меті пояснити дітям, що хорошою людиною можна бути, не обов’язково рятуючи людей щодня. Достатньо помічати і співпереживати іншим у щоденній рутині (наприклад, наздогнати дівчинку, яка загубила рукавицю, попередити сусіда про слизьку підлогу…). Не бути байдужими.

Доброчинство починається з дому – так звучить ірландське прислів’я. Цілком вистачить добрих справ у найближчих до “Я” колах емпатії. Важливо передати дітям ідею, що вони роблять світ кращим уже тим, що відповідально ставляться до своїх щоденних обов’язків та піклуються про тих, хто поруч.

Олександра Дмитренко, журналістка проєкту “Дружня школа”, спеціально для “Нової української школи”

Титульне фото: автор – carballo, Depositphotos

Цей матеріал був створений за фінансової підтримки Європейського Союзу та Міністерства закордонних справ Фінляндії. Висловлені в цьому матеріалі думки жодним чином не відображають офіційний погляд Європейського Союзу чи Міністерства закордонних справ Фінляндії.

Підписуйтесь на наші Facebook та Viber