Як зробити онлайн-навчання цікавим та ефективним

Як зробити онлайн-урок цікавим? Чому майбутнє з змішаним навчанням? Як має різнитись онлайн-навчання для дітей різного віку? Як студії онлайн-освіти EdEra вдалося закохати дітей у фізику? Що дає вчителю для онлайн-навчання знання англійської? Які є інструменти та методики для онлайн-освіти і як оцінювати та персоналізувати дистанційне навчання?

У сьомому випуску подкасту “Дофамін для освіти” від ГО “Смарт освіта” про це говорить СЕО та співзасновник EdEra Ілля Філіпов.

ОНЛАЙН-НАВЧАННЯ КОНКУРУЄ З ЮТЮБОМ

– Згідно з останнім дослідженням, в Україні батьки здебільшого вважають дистанційну форму навчання гіршою за звичайну в класі. Вони вважають, що діти більше втомлюються, мають гірші оцінки та знання. Переконай мене, що насправді така освіта має більше переваг, якщо вона правильно побудована, якщо вчитель володіє методиками дистанційного навчання – а не просто надсилає завдання в месенджер. Що вчитель має робити в дистанційній освіті, аби діти закохалися у фізику? Що ви робили, щоби захопити дітей?

Мені б хотілося запитати таких батьків, чи задоволені вони офлайн-освітою, яка була до пандемії. Якщо погану офлайн-освіту переносити в дистанційну освіту, вона залишиться поганою.

Звісно, дистанційна освіта – це не про фото підручника у вайбері, не про завдання в месенджері. Якісну дистанційну освіту побудувати не так просто. Це не просто реплікація офлайн-формату в онлайн. І це, напевно, найскладніше. Тому що в Україні взагалі мало хто вміє робити дизайн дистанційних освітніх продуктів. І саме тому ми, напевно, існуємо як EdEra, яка допомагає це робити. Якщо б усі вміли, то нам би не було, що робити.

Я завжди кажу, що наші освітні продукти конкурують зі школою чи університетом, з YouTube, Netflix тощо. Ми конкуруємо за час та увагу користувача. Учень на тому ж пристрої, на якому має вчитися, може відпочивати, грати в ігри, дивитися щось. Це і є найбільша відмінність онлайн-освіти з погляду поведінки дитини.

Школа в якомусь сенсі є примусом. Ти не можеш в неї не ходити. Коли ти вмикаєш екран комп’ютера, то розумієш, що в тебе тут і школа, і серіал, і ютуб-блогери. І якщо ми розробляємо освітній контент у цифровій обкладинці, то, звісно, він має бути більш динамічним. Він має бути побудованим за принципами мікронавчання. Мають бути невеличкі блоки матеріалу із завершеною думкою. У цього шматка матеріалу мають бути три фази:

1. Стратегічна – для розуміння, навіщо цей шматочок матеріалу.
2. Performance (виконання, дія) – це безпосередньо сам матеріал.
3. Self-assessment (самооцінювання) – тобто перевірка засвоєних знань.

Для цього звичайний 45-хвилинний шкільний урок потрібно передизайнити навіть логічно. А далі є багато інструментів, щоби залучити учня.

ЯК ВТРИМАТИ УВАГУ ДІТЕЙ

– Батьки часто жаліються, що дуже важко контролювати, щоби дитина займалася дистанційно. Бо урок іде, вони ввімкнули комп’ютер, а самі камеру вимкнули і граються в якусь гру.

От ти кажеш, що ви можете конкурувати з грою, наприклад, за те, щоби діти сиділи саме на уроці і вчилися. Що треба зробити в дистанційній освіті? Як побудувати дистанційний урок учителю, щоби він / вона міг/-ла конкурувати з грою?

Я знаю, що в багатьох наших вишах просять вмикати камери. У мене в команді є студенти. І я бачу, як викладачі, аби перевірити залученість, періодично просять: “Маріє, скажи щось”. Методи такого контролю також допустимі.

Як легко побудувати дистанційну освіту, щоби зрозуміти, що учень щось дивиться? Побільше інтерактивних тестів, наприклад. Є багато платформ для квізів, які ви моеже використовувати для залучення. Інтерактивність – це і є залучення. Зараз навіть на офлайн-уроках, найбільш імовірно, учень не буде слухати монотонну лекцію на 45 хвилин, хоч і не сидить перед комп’ютером і не має змоги грати в щось.

Просто світ змінився. Взагалі пасивна форма сприйняття матеріалу – це минуле. Я дуже сподіваюся, що ми й онлайн-освіта в тому числі допоможемо відійти від пасивно-декларативного стилю викладання.

Тож перше – це активне навчання, тобто залучення учнів або до обговорення якоїсь проблеми або до проходження інтерактивних тестів. У зумі чи в інших сервісах є можливість об’єднувати людей у групи. Тобто 10 хвилин читається матеріал, потім можна об’єднати людей у групи. Вони в різних зум-кімнатах вибудовують рішення, потім збираються через 5 хвилин і обговорюють результати. І це насправді я кажу не про якісну онлайн-освіту, а взагалі про якісну освіту. В офлайн-навчанні також набагато краще, якщо ви об’єднаєте дітей у групи й дасте їм змогу щось обговорити, а потім виступити з результатами.

У нас дуже відділяють онлайн-освіту від офлайн-освіти, а насправді потрібно працювати над якісним викладанням узагалі. І якісне викладання офлайн перекладається на онлайн.

Якщо говорити про продукти, які існують не в реальному часі, коли вчитель безпосередньо викладає для учня, а наперед записані, як у нас на платформі, то перед побудовою кожного освітнього курсу ми проводимо дослідження цільової аудиторії і каналів сприйняття для неї, де і який контент вона споживає. Наші методисти дивляться не тільки освітній контент, а взагалі те, як діти різного віку зараз навчаються. Потім іде дослідження предмета навчання.

– Зараз говорять про формат blended learning, що не можна навчати виключно дистанційно. Чи можеш поділитися дослідженнями на цю тему?

Змішана форма навчання може бути найефективнішою. Тобто ми не кажемо, що онлайн-освітою треба все замінити. Навпаки: ми кажемо, що гарне поєднання онлайн та офлайн-освіти дає більшу результативність. Адже, згідно з дослідженнями, дітям не вистачає спілкування, вони відчувають стрес, бо перебувають у новому середовищі.

Є цікаве опитування серед школярів, яке виявило суперечливі дані. З одного боку, 40% учнів кажуть, що в них вивільнилося більше часу, що їм подобається можливість вчитися з дому. З іншого боку, на 20% зросли психологічні проблеми. Ну, і взагалі, згідно з дослідженнями, під час пандемії не тільки в школярів, а в принципі тривога, переживання стреси й депресії доволі сильно зросли. І, до речі, попит на освітні продукти, пов’язаних із самодопомогою, також дуже зріс. Це майндфулнес, все, що пов’язано з медитаціями, боротьбою з тривожністю тощо.

Ще потрібно сказати, що, згідно з дослідженнями, коли був шоковий перехід на дистанційну освіту, багатші країни для боротьби з наслідками закупаовували техніку для учнів і вчителів, а бідніші країни робили ставку на покращення інтернету. Ми більше тяжіли до бідніших країн. МОН навіть домовилося з операторами мобільного зв’язку, щоби ті не тарифікували Всеукраїнську школу онлайн.

НАВЧАННЯ З МОБІЛЬНОГО

– Я помітила, що в Україні є тренд на мобільне навчання, тобто навчання зі смартфона. Може, ти десь бачив цікаві рішення для смартфонів?

Весь світ рухається до смартфонитизації, айпедизації тощо. Зараз майже кожні сервіс і сайт підлаштовується під мобільний вигляд. Ба більше, гугл набагато краще індексує ті сайти, які адаптовані для мобільних пристроїв. Тобто це навіть диктується самим інтернетом, що потрібно кожен сервіс підлаштовувати під мобільні пристрої.

Також m-learning – це один із трендів, про які кажуть на рівні гейміфікації і мікронавчання. Всі інтерактивні квізи, які колоборативно запускаються в людей одночасно (наприклад, люди відповідають на запитання, після чого виводиться статистика) є на мобільних пристроях. На мобільних пристроях надзвичайно багато застосунків, наприклад, для вивчення іноземних мов, програмування, й уже багато гейміфікованих рішень.

Читайте також “Дистанційне навчання: як зацікавити учнів – поради від учительки”

Я впевнений, що скоро повністю все, що доступне на комп’ютері, буде з такою ж зручністю доступне на смартфоні.

ВІКОВІ ОСОБЛИВОСТІ

– Як діти навчаються відповідно до вікових особливостей? Як можна потрохи вводити гаджети? Що можна їм доручати? Які процеси можна переводити в мобільне навчання? На що важливо звернути увагу під час навчання дітей через комп’ютер?

Потрібно враховувати і фізіологічні, і психологічні особливості. У дітей віком від 6 до 9 років образне мислення, тому потрібно давати багато візуальних речей. Також таким дітям доволі складно втримати увагу. Тому навчання має бути порційне, з паузами на фізичні активності, щоби сконцентрувати дитину.

Саме через це дистанційна освіта для них найскладніша. І тому, коли давно до EdEra приходили з пропозицією зробити щось для таких дітей, я зі страхом казав, що не знаю, як це зробити. Звісно, фізичну активність можна робити і перед комп’ютером, але я розумію, що втримати увагу дуже складно.

Якщо ми говоримо про дітей 11+ років – то це аудиторія, з якою потрібно працювати з тим самим мультимедійним підходом, із нею працює рекреаційний контент.

Зараз зростає попит на edutainment-підходи – розважальне навчання. Наприклад, є серіал “Статеве Виховання” на Netflix. Весь світ дивиться, – звісно, це не тільки про школярів – тому що це цікаво, але й навчально.

Також у сторіс в інстаграмі був проєкт про єврейську дівчинку. В такому форматі, який зрозумілий великій аудиторії, десятки мільйонів людей переглянули історію про євреїв під час Другої світової війни. Цей приклад демонструє те, про що я хочу сказати.

Кажуть, що дітям треба заборонити використовувати гаджети, бо вони там увесь час сидять, поки ми щось розповідаємо. Ні, так не робиться. Беруть цільову аудиторію, дивляться, де вона є, що вона любить, і намагаються потрапити туди.

Тому я закликаю вчителів і батьків розуміти, що діти будуть там, де їм подобається. І нам потрібно бути саме там, де їм подобається. Потрібно конкурувати саме там, де їм подобається. Якщо вони сприймають інформацію через, наприклад, TikTok, думайте, як потрапити туди. Або ж використайте TikTok-формат, щоби зацікавити до більш складного матеріалу.

Подивіться, що вони дивляться, що роблять, яка динаміка їм властива, яку довжину відео вони переглядають в улюблених блогерів.

ЩО МАЄ БУТИ В ЦІКАВОМУ ТА ЕФЕКТИВНОМУ ОНЛАЙН-НАВЧАННІ

– Зараз є дуже невтішні результати ЗНО: третина дітей не склали математику на елементарному рівні. Ви починали свою платформу з красивої мети – закохати дітей у фізику. Завдяки чому ви змогли зачепити їх?

Складне запитання насправді. 7 років тому було багато відмінностей від того, як зараз. Фізика традиційно не дуже гарно викладається в школах, дуже мало гарних учителів. Тому я і обрав фізику. Адже в мене в школі також був не дуже гарний викладач із фізики. Я її вивчав самостійно, або щось пояснював батько-фізик. І потім, уже коли я був в університеті, я кожний предмет дублював західним онлайн-курсом, щоби зрозуміти його краще. І, напевно, під час мого навчання в школі, під час мого репетиторства, порівняння західних освітніх продуктів і українських пострадянських мені захотілося виробити такий формат, який буде поєднувати дві наукові школи – західну й нашу.

І я закликаю: якщо ви хочете зробити якийсь продукт, подивиться західні популярні продукти. Тому що там набагато раніше на це почали звертати увагу.

Що я зробив? Я зробив нормальний дизайн. Не такий, як був у підручниках, – наляпистий і страшний. Я викладав нормальною мовою, без канцеляризмів і дуже складних речень, без пасивних оборотів. Я просто спілкувався з людьми без пасивних конструкцій. І насправді дослідження Гарварду говорить, що матеріал, поданий простим наративом із із активними конструкціями, сприймається краще. Тобто якщо б у нас сім років тому прочитали дослідження Гарварду, то можна було б просто редколегію покликати, яка б переписала половину підручників нормальною мовою – і це учні сприймали б набагато краще.

Також я показував прикольні експерименти. Наприклад, їздив за машиною на двох скріплених підручниках, як на лижах. В той час не було такого розважального елементу в навчанні. А якщо подивитися лекції мого улюбленого викладача фізики Волтера Левіна на ютубі, то можна побачити, як усі його лекції побудовані на інтерактиві, залученні, на божевільних, але дуже цікавих експериментах. І люди завдяки наочності краще сприймали матеріали.

Ще в нас часто в освіті використовувався дедуктивний підхід. Тобто ми йдемо від якогось означення, правила, а потім намагаємося його перекласти на різні обставини, явища тощо.

А я йшов з іншим педагогічним поглядом – індуктивним. Людина й так розуміє процеси. Наприклад, вона бачить, що щось падає зі столу, тож ми починаємо досліджувати, чому воно падає, і так переходимо до гравітаційної сили. А не спочатку розповідаємо про формулу. Це було новинкою тоді.

І це були не академічні лекції по 45 хвилин. Сім років тому ми вже ділили матеріал на невеличкі шматочки по 5-6 хвилин, щоби людина, коли хоче відійти зробити чай, бачила, що у відео залишається 2 хвилини, а не 30. Нам важливо, щоби вона засвоїла певну закінчену думку. Це важлива частина навчання – щоби вона не пішла на середині думки.

Для кожного предмета це різна історія. Наприклад, для математики чи якихось фізико-математичних дисциплін, де є формули, також Гарвардом доведено, для відео найкраще підходить стиль Khan academy – американської платформи, яку я дуже рекомендую всім. Там є майже все й воно гарно, цікаво й доступно пояснено. І рекомендую всім вчити англійську, тому що англійською зроблено майже все. Мені здається, що наша реформа освіти має бути спрямована на те, щоби люди вивчали англійську. А потім можна додавати все інше.

– Я не погоджусь. У наших учителів теж багато хороших прикладів. І під час пандемії ми збирали їх.

Я не кажу, що в нас погані вчителі. У нас є багато крутих прикладів. Просто англійською є все, крім того, що є в нас. Звісно, в реформі освіти потрібно робити багато речей. Проте, якщо виділити таке, що б я хотів, аби завтра було точно, то я б вказав, що всі вчителі мають знати англійську мову.

Навіть щоби читати дослідження. Є локальний невеличкий ринок для досліджень педагогічної думки, підходів з однією науковою педагогічною школою, а є світ, який майже весь так чи інакше розмовляє англійською.

У нашому блозі читають дуже багато статей. Це майже все – західні дослідження, які ми аналізуємо й українською робимо з них вижимку. І вони користуються попитом. Всі кажуть: “Вау, ми про таке не знали”. Я б дуже хотів, щоби знали.

Уявіть, як би розвивалася фізика, якби ми були замкнені у своїй мові. Ніяк. Були б зірки, які без знань глобального контексту однаково щось би вигадали і зробили. Це наші класні вчителі, які вигадують щось своє круте. Але загалом багато ефективних підходів уже є, ми просто про них не знали. У 2020 році, уявіть, Массачусетський інститут технологій виклав усі свої лекції, і це спричинило шок. Ці лекції були записані 2001 року, а зараз це позиціонують як новину. Уявіть, в якому ми педагогічному вакуумі, якщо не використовуємо це.

Якщо б наша Академія педагогічних наук, наприклад, перекладала іноземні дослідження. Не пишіть зараз свої роботи, поперекладайте трішки. Або хоча б 50% пишіть, а 50% – перекладайте, щоби ця педагогічна думка була доступна.

Той самий підхід і в мультимедійному контенті. Якщо, наприклад, ви хочете зробити якісне відео з математики для учнів і візьмете тільки те, що є в українському просторі, аби зрозуміти, який формат найкращий, – це буде не дуже гарний продукт. А якщо візьмете й англомовні, подивитеся, який там підхід, який вигляд має подача матеріалу, почитаєте дослідження гарвардської ініціативи Learning and Teaching, в якій покроково написано, як створювати гарний мультимедійний продукт, то вийде краще. У Гарварду є ціла лабораторія, яка працює на перевірку того, як працює мультимедійний продукт.

– Ви допомагали навчити вчителів для Нової української школи. Що зараз? Є нові цікаві продукти для вчителів за результатами пандемії, переходу на дистанційне навчання, щось привезли таке в Україну? Або, може, своє розробили?

Як тільки починалася пандемія, ми розробили два продукти у співпраці з Міністерством освіти і науки (онлайн-курси про змішаний та дистанційний формати для вчителів та керівників шкіл і для педагогів та керівників закладів ПТО). Щодо якраз інструментів для дистанційної освіти – на платформі є багато інструментів, які можна використовувати, розповідається як. І для вчителів шкіл, і для викладачів професійно-технічних закладів, і для викладачів вишів. Це були перші продукти, які з’явилися одразу, як почалася пандемія. Адже ми розуміли, що на це є великий запит.

Потім ми продовжили розробляти практичні курси для вчителів. Дві частини курсів “Бери і роби”, де зібрані методики. Взагалі у нас уже десь 40 курсів для вчителів.

Також ми активно співпрацювали з “Дією. Цифровою освітою” для того, щоби розвивалися цифрові навички вчителів і не тільки вчителів. У будь-якому разі є останні дослідження ОЕСР, яке каже про чотири сценарії, як буде розвиватися шкільна освіта – від найсміливішого, що взагалі всі будуть навчатися де завгодно. В усіх сценаріях виділяють основний тренд – цифровізацію та розвиток цифрових навичок. Ось це, мені здається, стратегічно дуже важливо. І саме тут пандемія доволі гарно допомогла нам. Тому що це знадобилося робити.

– До речі, китайці використовують технології для контролю, не тільки для персоналізації. Кажуть, до речі, що за допомогою штучного інтелекту вже можна спрогнозувати, як ти навіть складеш іспити. Що технології слідкують, як ти фокусуєш зір, наскільки був уважний під час навчання.

Контроль – це найлегше. Спроби персоналізувати навчання і якраз перевірити, як людина опановує матеріал за допомогою штучного інтелекту, були й раніше, але всі вони провалювалися. Тому що поки що складно виміряти блиск очей, залученість людини. Тобто чинники, які показують, наскільки людині справді цікаво, наскільки їй це подобається, наскільки вона це опанувала тощо. Це складні масиви даних, потрібно розуміти, які метрики саме оцінювати. Штучний інтелект можна бахнути на будь-які дані і сказати, що одне корелює з іншим – і тому в нас такий-то висновок. Але насправді це непроста історія з методичного погляду – що саме аналізувати. Що саме нам важливіше: що людина, наприклад, виконала тест, чи що їй було цікаво й вона була залучена? Що буде краще працювати в довгостроковій перспективі?

– Це хороші запитання. Як працювати з big data? Скільки даних треба збирати? Яких? Як оцінювати дистанційне навчання? Як зараз у світі це відбувається?

Якщо ми говоримо про оцінювання, то важливо використовувати підходи до розроблення гарних завдань. Якщо ви подивитеся на освітні продукти, не тільки українські, навіть на Coursera іноді завдання складені так, що на них можна відповісти, взагалі нічого не подивившись. Просто методом виключення. Це те, на що ми дуже звертаємо увагу, коли розробляємо тести. Щоби це були справді ефективні тести чи завдання не тільки на здатність репродукувати сказане у відео, а робити активну мозкову роботу. Тобто конструювання оцінювальних завдань – це вже велика частина ефективності навчання та оцінки.

Я знаю більше не про тренди контролю, а про тренди персоналізації. Тому що мене це просто більше цікавить. Трендами контролю нехай займаються не ті, хто хочуть навчати, а ті, хто хочуть контролювати.

Той самий проєкт Knewton, який дуже хотів персоналізувати навчання. Для цього що робиться? Матеріал квантується в певний спосіб: тобто чим на менші смислові блоки ми можемо щось поділити, тим більше ми можемо персоналізувати. Якщо ми маємо, наприклад, один курс як одиницю, то можемо сказати, що він для аудиторії 9-10 років, які мають знання на базовому рівні. Але якщо ми маємо поділ на 200 частинок, то коли в певної дитини прогалина в дробах – ми докинемо їй завдань із дробами. В іншої прогалина ще з чимось – докинемо таких завдань. Ця дитина подивилася відео й не відповідає на запитання, інша – подивилася відео й відповідає. Відповідно, цій дитині далі даємо відео, а для іншої спробуємо інакший формат – можливо, текстовий.

Це, звісно, великий виклик не для штучного інтелекту, а для методистів, які працюють над тим, що має оцінювати і з чим працювати штучний інтелект.

ФОРМУЛА ЛЮБОВІ ДО НАВЧАННЯ ВІД ІЛЛІ ФІЛІПОВА

– Можеш поділитися своєю формулою любові й мотивації до навчання? Які секретні інгредієнти цього навчання? Що порадиш нашим слухачам?

Я би порадив не ототожнювати перший матеріал чи перший виклад якогось матеріалу з певної теми із самою темою. У школі ми, наприклад, перший раз стикаємося з поганим викладом математики й вирішуємо, що дитина – гуманітарій, що їй не подобається математика.

Насправді нецікавих наук неамє. Буває не дуже цікаве викладання. Тому я би просто порадив розуміти, що світ зараз настільки великий і глобалізований, підходів так багато, що ви точно в будь-якій дисципліні зможете знайти те, що вас справді зацікавить із погляду викладу інформації. Якщо хочете щось вивчити, просто подивіться в різних джерелах – і ви точно щось знайдете, що вас змотивує.

А друге, що хочу порадити, – це розуміти, навіщо вам це. Це вже велика частина успіху. Ці горезвісні “а навіщо мені тригонометрія?”. Це ж перше запитання, на яке потрібно відповісти. Якщо ви відповідаєте собі на запитання “навіщо?”, потім ви шукаєте і працюєте над тим, щоби вам було це цікаво.

Ведуча – співзасновниця ГО “Смарт освіта” Оксана Макаренко

“Нова українська школа”

Усі фото: автор – IgorVetushko, Depositphotos

Публікація підготовлена за підтримки Представництва “Фонду Фрідріха Науманна за Свободу” в Україні. Фонд Фрідріха Науманна за Свободу – фонд ліберальної політики, що сприяє зміцненню свободи та гідності людини в усіх сферах суспільства. Детальніше за посиланням.