Як підтримати дітей з ООП у переході до середньої школи

П’ятий клас – нелегкий для багатьох дітей через потребу адаптуватися до нових умов навчання. Діти з особливими освітніми потребами відчувають чи не найбільше розгублення й потребують додаткової підтримки.

Про те, як зробити перехід до середньої ланки освіти максимально комфортним для них, розповідали на вебінарі “Підготовка батьків дітей з ООП до переходу з молодшої в середню школу. Про що треба знати?” від ГО “Смарт освіта” за підтримки МФ “Відродження”.

Практичні поради давала команда педагогів із полтавської школи №20;

• Валентина Сорочан, директорка;
• Людмила Кобозєва, заступниця директорки з НВР;
• Дар‘я Пшичкіна-Фирсова, практична психологиня, асистентка вчителя.

Читайте в статті про:

• складові успішного переходу дітей з ООП від початкової до середньої школи;
• особливості раннього підліткового віку;
• завдання батьків у команді супроводу п‘ятикласників;
• алгоритм переходу дітей з ООП до середньої ланки освіти.

ОСНОВНІ ПРАВИЛА

Починати перехід дитини з ООП у середню школу, наголошують експертки, потрібно заздалегідь. Тому в 4 класі проводиться психологічна діагностика її готовності до навчання в 5 класі.

Здійснюється спостереження на уроках, перервах, під час групових заходів, аналізується її здатність до комунікації, взаємодії з однолітками та дорослими. Збирається інформація про особливості розвитку дитини, її зацікавлення, навчальні труднощі, освітні потреби на етапі переходу до середньої школи, а також під час створення, реалізації та моніторингу виконання індивідуальної програми розвитку (ІПР). Аналіз щоденника спостережень за учнем упродовж початкової школи, якщо такий вівся, дасть змогу оцінити її сильні сторони, потреби та динаміку розвитку.

З результатами діагностики ознайомлюють педагогів, які будуть працювати з дитиною, а також їхніх батьків. Трапляється, що вчителі можуть потребувати додаткових консультацій щодо особливостей роботи з такою дитиною та її потреб. З іншого боку, батьків потрібно попередити про труднощі, що виникають у їхньої дитину через перехід до середньої школи.

Дитина може потребувати додаткових заходів із підготовки до середньої школи. Тоді команда супроводу (в тому числі й батьки) повинна розробити спільну стратегію допомоги та переходу (маршрутну карту). У ній потрібно зазначити план дій, функціональні обов’язки дорослих, які супроводжують дитину, її страхи, історію розвитку (з першого класу), сильні сторони та труднощі, які потрібно врахувати вчителям-предметникам, класному керівнику під час роботи з дитиною в середній школі.

Водночас учителі мають обов’язково забезпечити наступність між початковою та середньою ланками, а також зважати на те, що батьки можуть потребувати консультацій та психологічної допомоги, а отже – потрібно забезпечити комунікацію з ними (наприклад, групи у вайбері).

АЛГОРИТМ ПЕРЕЇОДУ ДИТИНИ З ООП ДО СЕРЕДНЬОЇ ШКОЛИ

1. Навесні перед закінченням початкової школи батькам дитини з ООП потрібно звернутися до інклюзивно-ресурсного центру для проходження комплексної психолого-педагогічної оцінки розвитку дитини. Фахівці ІРЦ дають висновок про:

• рівень підтримки;
• необхідні дитині психолого-педагогічні та корекційно-розвиткові послуги.

Також вони дають практичні рекомендації батькам та фахівцям, які будуть працювати з дитиною.

Звернення можна оформити через онлайн-заяву або особисто. Перелік документів є на сайті ІРЦ чи можна дізнатися про нього телефоном. За новими правилами, комплексна оцінка тепер проводиться за місцем навчання (або перебування) дитини з обов’язковим спостереженням за нею в освітньому середовищі та консультаціями з педагогами закладу освіти. Саме тому батькам не рекомендують затягувати з вирішенням питання до кінця навчального року.

2. Батькам потрібно заздалегідь дізнатися в школі про те:

• хто буде класним керівником дитини;
• чи зміниться асистент учителя (важливо для емоційного комфорту дитини);
• хто з учителів-предметників працюватиме з учнем;
• чи мають учителі професійну підготовку та навички роботи з дітьми з ООП;
• чи ознайомлені вони з особливостями та потребами дітей, з якими вони будуть працювати;
• чи є в школі корекційні педагоги.

Батькам також треба познайомитися з психологом, соціальним педагогом та медичною сестрою закладу, а також обійти школу, аби переконатися в доступності освітнього середовища.

3. Організувати зустріч батьків із класним керівником та педагогами, де проговорити:

• успіх та досягнення дитини (що їй вдається найкраще);
• медичну інформацію про дитину за потреби;
• успішні навчальні та поведінкові техніки, які застосовуються вдома;
• позитивні та негативні змін у родині, що впливають на емоційний стан дитини;
• попередній навчальний досвід;
• цілі, над якими працюють дитина та її оточення.

4. Провести попередню бесіду з дитиною про те, які зміни її очікують у середній школі, наприклад, режиму дня, розкладу дзвінків, збільшення тривалості уроку та їхньої кількості на день, появу різних вчителів, більшу відповідальність та самостійність тощо.
5. У навчальному закладі формується команда психолого-педагогічного супроводу для кожної дитини з ООП з урахуванням її індивідуальних потреб. До її складу входять педагогічні працівники закладу (за потреби – залучені спеціалісти), фахівці ІРЦ та батьки.

За сприяння цієї команди розробляється індивідуальна освітня траєкторія учня, що враховує здібності, звцікавленнч, потреби, мотивацію, можливості учня, ґрунтується на виборі різновидів, форм і темпу здобуття освіти.

7. Складаються індивідуальний навчальний план та індивідуальна програма розвитку дитини.

ІНП:

• визначає послідовність, форму й темп засвоєння освітніх компонентів програми;
• враховує особливі освітні потреби учня, визначені ІРЦ;
• визначає потребу в адаптації чи модифікації.

ІПР розробляється на підставі висновку ІРЦ та визначає особливості організації освітнього процесу, а саме:

• рівень підтримки дитини;
• адаптацію чи модифікацію освітнього середовища;
• додаткові психолого-педагогічні та корекційно-розвиткові послуги;
• розклад, за яким буде навчатися дитина;
• особливості проведення оцінювання;
• додаткові напрями роботи з дитиною.

ВІКОВІ ОСОБЛИВОСТІ ПʼЯТИКЛАСНИКІВ

На 5 клас, зазначає Дар‘я Пшичкіна-Фирсова, припадає початок кризи підліткового віку, що впливає на подальший розвиток особистості. Це місток між дитинством і дорослістю, коли діти вже бачать можливості, але ще не вміють керувати собою. І в цей момент вони дуже вразливі та потребують батьківської підтримки.

Почуття дорослості – “симптом” початку підліткового віку, який призводить до формування самосвідомості та здатності до ідентифікації на основі побудови відносин та порівняння себе з оточуючими (дорослими та однолітками).

Підлітковий вік має дві фази – негативну й позитивну. Вік негативної фази в дівчат припадає приблизно на 11–13 років, у хлопців – на 14–16. Вона характеризується почуттям тривоги, занепокоєності, роздратованістю, диспропорцією в психічному та фізичному розвитку, агресивністю, зниженням працездатності тощо. Поступово ця фаза змінюється позитивною – з’являється новий світ цінностей, потреба в інтимно-особистісному спілкуванні, коханні, мріях. На цьому етапі головним для дітей стає спілкування з однолітками.

Тому психологи радять уже з 4 класу активно розвивати в учнях комунікативну компетентність, соціально-емоційну сферу та емоційний інтелект. І ще більше уваги приділяти цим аспектам у 5 класі.

Значну роль у знаннєвому сприйнятті п’ятикласників відіграє перше враження, але дитина вже готова до аналізу отриманої інформації. Мислення (особливо в 11–12 років) має переважно конкретно-образний характер (наочний матеріал дуже важливий для засвоєння знань).

Учні цього віку здатні довше концентруватися на тому, що їм цікаво. Але з іншого боку, через розширення вимог до них та обсягу щоденної нової інформації, їхня увага загалом може знижуватися, навіть якщо порівняти з початковою школою.

Підлітковий вік характеризується підвищеною емоційною збудливістю, імпульсивністю, перевагою процесів збудження над гальмуванням, швидкою зміною настрою, схильністю до афектів. Також з’являється потреба в самоповазі, самоствердженні, визнанні однолітками; з’являється орієнтація на майбутнє (мрії, ідеали, перспективні плани, віддалена мета), виникає цікавість до внутрішнього світу.

ЯК БАТЬКАМ ПІДТРИМАТИ ДИТИНУ РАННЬОГО ПІДЛІТКОВОГО ВІКУ

Головна рекомендація від психологів – абсолютне прийняття дитини як запорука порозуміння в родині. Батькам варто допомогти майбутньому п’ятикласнику запам’ятати імена класного керівника, вчителів-предметників, нових учнів у класі.

Для полегшення переходу в середню школу варто створити в дитини, зокрема з особливими освітніми потребами, позитивне ставлення до школи. Тому в жодному разі не можна негативно говорити про школу, педагогів, інших учнів класу в присутності дитини.

Режим дня та зручне робоче місце також надзвичайно важливі в ранньому підлітковому віці, адже сприяють концентрації уваги на навчанні та створюють безпечне середовище для дитини з ООП.

Батькам треба навчитися радіти найменшим досягненням свого п’ятикласника й  у жодному разі не порівнювати його з іншими, а також не змушувати працювати “на оцінку”, бо це провокує шкільні страхи, невпевненість у своїх силах, тривогу щодо оцінок та покарання. Страх гальмує навчальну діяльність.

ВІДПОВІДІ НА ЗАПИТАННЯ ГЛЯДАЧІВ

– Дитина з ООП переходить у середню школу, де їй пропонують навчання в другу зміну, але для неї це неприпустимо. Що робити в такій ситуації?

Якщо школа, за якою закріплена територія, де ви проживаєте, має більше мінусів, ніж переваг, варто пошукати інші варіанти. Подивитися заклади в інших районах, вивчити сайти цих шкіл, з’ясувати, де є умови для навчання дітей з ООП.

Якщо ж скрізь буде відмова, то варто звернутися в місцеве управління освіти.

– Як відбувається оцінювання учнів з ООП у середній школі? Як пояснити педагогам, що не потрібно порівнювати дитину з іншими учнями, а оцінювати її власні успіхи?

Оцінювання відбувається відповідно до критеріїв оцінювання навчальних досягнень учнів, розроблених та затверджених МОН. І вони не враховують навчальну діяльність учнів з особливими освітніми потребами. З іншого боку, вчитель має розробити в кожному класі, де він викладає, свою систему оцінювання з різних видів робіт, а також продумати критерії оцінювання дітей з ООП. Це детдркладноально прописано в “Абетці для директора“.

Там же прописано, що до дітей, які мають труднощі, необхідно застосовувати формувальне оцінювання, тобто порівнювати досягнення учня в минулому й теперішньому в динаміці. І кожен учитель має прописати в індивідуальному навчальному плані, окрім необхідних адаптацій та модифікацій навчального матеріалу, систему оцінювання учня залежно від його потенційних можливостей.

– Скільки дітей з ООП можуть навчатися в одному класі?

В інклюзивному класі можуть бути 1–3 дитини з ООП, залежно від рівнів підтримки цих дітей. Наприклад, якщо в дитини 5 рівень, то в класі більше не повинно бути учнів з ООП. А от дітей із 2–3 рівнями допускається до 3 в одному класі. Це логічно, адже з дитиною 2–3 рівня підтримки працювати легше, ніж із 5-м.

А ще зважаймо на те, що на 5 рівні дитині повинні надати асистента дитини. Тобто кількість дорослих у класі вирзбільшується остає до трьох, і до цього треба пристосуватися і вчителю, і нормотиповим однокласникам. Якщо така ситуація в дітей з 1 класу, то вони швидко звикають, тому що не знають, як може бути інакше. А коли дитина з ООП з’являється в колективі пізніше (наприклад, переведена в середню школу із закладу 1 ступеня), то адаптаційний період потрібен усім.

Проте насправді бувають випадки, коли таких дітей більше. Це трапляється, якщо батьки на момент зарахування дитини до школи приховують інформацію про особливі потреби своєї дитини або ж отримують висновок ІРЦ, уже коли навчання розпочалося.

– Що робити зі ставкою асистента вчителя, якщо про особливі освітні потреби дитини зʼясувалося після початку навчання.

Якщо в школі кілька класів на паралелі, то питання може бути вирішено перерозподілом учнів між класами. Але трапляєтьс, що вчитель інклюзивного класу може лишитися без асистента. Школа не має права відмовити батькам у відкритті інклюзивного класу, проте якщо це трапляється після початку навчального року, у закладу не завжди є достатнє фінансування на нову посаду асистента, та і знайти його не завжди легко.

Після отримання висновку ІРЦ батьки можуть одразу написати заяву керівнику закладу, і школа повинна відреагувати – відкрити інклюзивний клас і надати ті послуги з підтримки, які вона може організувати на цей момент. Наприклад, корекційні заняття, якщо в школі є корекційні педагоги, психолог тощо.

Щодо всіх послуг, які школа не може надати одразу, то керівництво повинно звернутися із заявою до управління освіти, щоби воно відшукувало можливість забезпечити асистентом вчителя та іншими послугами новостворений інклюзивний клас.

– Як працювати асистенту вчителя, якщо дитина з ООП ходить до школи лише кілька днів на тиждень?

Асистент педагога не закріплюється за конкретною дитиною, як асистент дитини, а допомагає вчителю в роботі з усім класом. Ба більше – у класі може бути не одна дитина з ООП, й асистент у будь-якому разі потрібен педагогу на заняттях.

Тож якщо дитини з ООП із якихось причин немає на уроках, асистент однаково працюватиме з класом разом із педагогом. Але після закінчення уроків він чи вона повинен зв’язатися з учнем з ООП та донести до неї інформацію, яка була важливою на уроках, що та пропустила.

З іншого боку, школі варто з’ясувати причини, з яких дитина не відвідує заклад, – чи вона багато хворіє, чи батьки не вважають за потрібне ходити в школу щодня, чи дитину в школі ображають і вона через це пропускає уроки тощо.

– Хто складає модифіковані та адаптовані програми для дитини з ООП – асистент вчителя, який працює з класом чи вчитель-предметник?

Модифікацію та адаптацію програми робить учитель-предметник за своєю дисципліною. А потім до роботи береться команда супроводу, яка визначає, чи відповідає складена програма потребам дитини, та затверджує документ чи вносить у нього корективи.

– Що робити вчителю, якщо дитина з ООП не хоче вчитись?

Треба з’ясувати ще і причину, з якої дитина не хоче вчитися. Можливо, це нерозуміння вчителем її потреби й завищені вимоги. Або не розроблені адекватні критерії оцінювання й не погоджені з командою супроводу.

Насамперед треба з’ясувати, який саме предмет спричиняє труднощі, а що вдається легко та приносить задоволення, а тоді – акцентувати увагу дитини на її досягненнях та допомагати поступово долати складнощі. Тут, до речі, стає в пригоді міждисциплінарне навчання: якщо ви зможете пояснити дитині, як її досягнення в тому, що їй подобається, залежать від предметів, які даються складно, залежить її мотивація до вивчення цих дисциплін.

А ще, можливо, якщо всі модифікації та адаптації матеріалу зроблено правильно й учителі налаштовані до дитини позитивно, і школа зробила все й навіть більше, тоді є сенс звернутися до сімейних обставин, до того, яке в родині склалося ставлення до школи та шкільних обов’язків дитини.

Але головне – треба пам’ятати, що немає “цілющої пігулки” від усього, тобто в кожному випадку треба шукати індивідуальний шлях. І застосовувати формувальне оцінювання своїх дій: чи ми зробили все, щоби динаміка розвитку дитини була позитивною, де ми не допрацювали й що ще можна спробувати.

Анна Степанова-Камиш, “Нова українська школа”

Титульне фото: автор – Eleonoraos, Depositphotos

Публікація підготовлено за підтримки Міжнародного фонду “Відродження”. Позиція Міжнародного фонду “Відродження” може не збігатися з думкою автора.