Теми статті:
8 Травня 2022
1 677
0
Під час війни багато хатніх тварин почали краще відчувати стан господарів, намагаються відволікти їх і якось зарадити сумному настрою. Усі вони – різні, але однаково допомагають нам пережити війну.
Сайт “Нова українська школа” збирає фото улюбленців і з улюбленцями наших читачів, зроблені під час війни. Долучайтеся, якщо ще не зробили це, а ми публікуємо сьому добірку фото та історій про те, як тварини заспокоюють своїх господарів під час війни, чим допомагають, як реагують на війну та чому бути з ними – так важливо в цей важкий час.
Читайте текст, заряджайтеся позитивом, шукайте свої фото та історії, а також чекайте на наступні добірки.
А також дивіться попередні добірки фотоісторій за цим, цим, цим, цим, цим і цим посиланнями.
Іван Агапов із міста Біляївка, що на Одещині: Тваринка заспокоює мене тим, що терпляче сидить зі мною, коли лунають повітряної тривоги.
Аміна Довженко з міста Біляївка, що на Одещині: Під час війни мені стало особливо спокійно, коли котики сплять біля мене. А загалом тваринки мене веселять. До слова, Тору – кілька днів.
Олексій Резніченко з міста Біляївка, що на Одещині: Песики допомагають мені пережити війну тим, що зігрівають мене.
Максим зі Світловодська, що на Кіровоградщині: Улюбленець допомагає мені легше ставитися до війни, коли грається зі мною – так він відволікає мене.
Владислав із Хмельницького: Нюся приходить до мене спати, муркає – це заспокоює й мене, і її. Під час війни киця захворіла, і ми думали, що вона не виживе. Але після операції й завдяки кваліфікованим лікарям киця швидко одужала. Опісля вона стала більш ніжною, муркотливішою, хоче більше уваги та ласки. Ми з Нюсею почали більше відчувати одне одного.
Ярослав Гага, Богдан Бондар, Павло Воскобойник із Черкас: Тваринки – дитячі та дорослі “релакси”. Якби їх не було поруч, ми б не знали, кого обіймати, коли страшно. Водночас Сімба розуміє наш сум за рідною домівкою. Під час війни наші улюбленці навчилися передавати та зберігати спокій, заспокоювати нас.
Катерина з міста Олешки, що на Херсонщині: З перших днів війни пес завжди поруч із нами. Якщо треба спускатися в бомбосховище, він біжить перший. Мабуть, для нього це – гра без страху попереду. З великою радістю пес зустрічає всіх, хто долучається до нас, адже ми живемо в багатоповерхівці. Інших хатніх улюбленців ніхто не бере із собою, тож Оскар усіх веселить та розважає. Він маленький, тому кожен хоче взяти його на руки – і він завжди радий.
Оскар ніколи не боявся салютів. І зараз, якщо чує вибухи, то біжить на балкон і просить відчинити вікно, щоби подивитись, де ж це “бахкає”. А ще він завжди розрізняє, де саме був вибух: чи то під дверима в під’їзді, чи то далеко розірвалася бомба…
Вероніка з Миколаєва: Під час тривоги мій пес завжди поруч із нами, полюбляє, щоби його пестили, а ще починає лаяти, коли чує вибухи. Під час війни він став терплячішим, бо час прогулянок скоротився.
Наталя з Калуша, що на Івано-Франківщині: Мій син не уявляє життя без кішки Каті, дуже добре себе почуває, коли вона поряд і муркоче.
Роман Кравчук із міста Славута, що на Хмельниччині: Коли звучать сирени, Буся постійно старається бути біля нас, хоча зазвичай любить побути наодинці.
Соломія Дідушок із міста Славута, що на Хмельниччині: Нюша завжди зі мною, навіть у підвалі під час сирен вона мене заспокоює та підіймає настрій.
Соломія Кухар із міста Славута, що на Хмельниччині: Мене заспокоює те, що ми разом із Кралею можемо крутити іграшку-барабан.
Ліана Левчук із міста Славута, що на Хмельниччині: Це моя собачка Лола. Я її дуже люблю! Зараз вона залишилася вдома з бабусею й дідусем, а ми виїхали за кордон. Але коли ми їм телефонуємо, Лола завжди реагує на мій голос. Вдома вона завжди спускалася з нами в сховище й дуже тремтіла. Сподіваюся, що я скоро повернуся додому та обійму свою Лолу, як на фото.
Даня з Києва: Киця допомагає мені пережити війну тим, що обнімає мене та грається зі мною.
Діма з Черкас: Кіт допомагає мені відволіктися, бо завжди спить зі мною. Під час війни він змінився – почав бігати з нами в підвал.
Софія із Сум: Вона дуже мені допомагає, але я також відчуваю, що їй страшно, – і ми одне одного заспокоюємо. Муся може просто підійти та лягти поруч. Я дуже відчуваю її підтримку й рада, що вона в мене є.
Під час війни вона стала дуже спокійною, іноді буває засмученою. Але я намагаюся підняти їй настрій. Мені іноді вдається, бо ми почали вчити кілька команд, і вона може їх виконувати.
Даня з Черкас: Коли страшно або сумно, пес завжди поруч, приносить свою іграшку, щоби ми з ним погралися, також облизує з ніг до голови. Під час війни він змінився: коли лунають сирени, виходить у коридор, сідає на тумбочку й чекає всіх.
Марія зі Світловодська, що на Кіровоградщині: Він дуже часто лягає на мене, бо відчуває певне напруження в сім’ї – з ним стає набагато спокійніше. Під час війни кіт став більш лагідним.
“Нова українська школа”
Титульне фото: Марія зі Світловодська
Обговорення