5 Липня 2022
158 573
0
Ухвалений 15 березня 2022 року Верховною Радою України Закон “Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану” шокував освітян, адже відповідно до частини 1 статті 12 цього закону, “у період дії воєнного стану щорічна основна оплачувана відпустка надається працівникам тривалістю 24 календарні дні”. Так гарантована іншими законами відпустка освітян тривалістю 56 календарних днів була обмежена 24 днями.
Варто пам’ятати, що 56 днів відпустки освітян – це не просто “популістичний подарунок парламентарів освітянам”, а обґрунтована потреба, спричинена специфікою їхньої роботи, рівнем розумового напруження та психічного виснаження протягом навчального року.
Мірою наближення відпускного періоду ситуація загострювалася, зокрема й через практичні питання щодо організації освітнього процесу (без дітей) та особливостей виплати заробітної плати.
1 липня Верховна Рада України нарешті увалила Закон № 7251, яким внесла зміни до частини 1 статті 12 Закону.
У разі підписання Президентом частина 1 статті 12 Закону буде мати такий зміст:
“1. У період дії воєнного стану надання працівнику щорічної основної відпустки за рішенням роботодавця може бути обмежено тривалістю 24 календарні дні за поточний робочий рік.
Якщо тривалість щорічної основної відпустки працівника становить більше 24 календарних днів, надання не використаних у період дії воєнного стану днів такої відпустки переноситься на період після припинення або скасування воєнного стану.
У період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні невикористаних днів щорічної відпустки. Норми частини сьомої статті 79, частини п’ятої статті 80 Кодексу законів про працю України та частини п’ятої статті 11, частини другої статті 12 Закону України “Про відпустки” у період дії воєнного стану не застосовуються.
У разі звільнення працівника у період дії воєнного стану йому виплачується грошова компенсація відповідно до статті 24 Закону України “Про відпустки”.
Юридична конструкція цієї норми не є досконалою, адже, як мінімум, варто було написати “за обґрунтованим рішенням роботодавця” і “до 24 календарних днів”.
Відсутність у цій нормі слова “обґрунтованим” дозволятиме керівникові закладу освіти ухвалювати рішення, виходячи зі своїх суб’єктивних міркувань і можливого упередженого ставлення до працівника. Широкі дискреційні повноваження (тобто такі повноваження, які не обмежені жодними умовами, підставами чи процедурами) завжди вважалися передумовою до вчинення корупційних правопорушень.
Відсутність же слова “до” може призводити на практиці до надання освітянам відпусток тривалістю 56 або 24 календарних дні, хоча конкретні обставини можуть вимагати інших варіацій.
Аналізуючи в одному з попередніх коментарів можливість відправлення вчителів у простій під час літніх канікул, я дійшов висновку, що “оголошення простою навряд чи буде законним і обґрунтованим рішенням директора школи в умовах введеного воєнного стану“. Читайте це розʼяснення за посиланням.
Тобто, керівникові закладу освіти варто надавати працівникам заслужену щорічну відпустку тривалістю 56 календарних днів, або ж, відповідно до Закону, надавати їм відпустку 24 календарних дні за відповідним (на мою думку все ж таки “обґрунтованим” рішенням) і тоді забезпечувати працівника роботою.
Надання ж працівникам щорічної відпустки 24 календарних днів і відправлення на інші 32 дні у простій виглядатиме нелогічним, необґрунтованим і незаконним рішенням керівника закладу освіти.
Олександр Сич, правник, помічник-консультант народного депутата України, заступник директора департаменту правового забезпечення МОН у 2016–2018 роках, один з укладачів законів України “Про освіту” та “Про повну загальну середню освіту”
Титульне фото: автор – racorn, Depositphotos
Обговорення