Улюбленець дітей, або учитель без диплома. Як америко-австрійський учитель навчає українських дітей

Двадцять один рік Марк Лонг викладає англійську мову у Відні, чотири останніх місяці він також проводив онлайн-заняття з українськими дітьми в межах проєкту ГО “Смарт освіта”.

Його шлях – суцільна історія успіху вчителя, який навіть не отримав ступінь бакалавра. Марк розповів “Новій українській школі” про те, чи реально стати професіоналом своєї справи і жити життям, про яке завжди мріяв; про те, як захоплюється українськими дітьми, а також про вдалу співпрацю з українською командою, яка горить своєю справою.

АМЕРИКАНСЬКА МРІЯ

55-річний Марк Лонг народився в Атланті, на півдні Сполучених Штатів Америки. Під час розмови зазначає, що на його Батьківщині чудові природа й погода, але він не міг там жити через занадто консервативні погляди місцевого населення.

До університету він вступив за фахом психологія, але згодом зрозумів, що його справжнє покликання – бути вчителем початкової школи, тому змінив напрям навчання на педагогіку. Але навіть так Марку було важко всидіти на нудних лекціях:

“Я митець, і проводити більшість часу в аудиторії – не те, чого я прагнув, – говорить Марк. – До того ж я зовсім не розумію математику. Я проходив один і той самий курс із математики 7 разів, але так і не зміг скласти тест із цього предмета, тому покинув університет, так і не отримавши диплом”.

Спершу Марк Лонг переїхав на захід, до Колорадо, а потім – до Монтани, одного з найпівнічніших штатів. Там, за його словами, він провів 15 років, “просто катаючись на сноуборді”. На життя заробляв, працюючи барменом, кухарем у ресторанах, а влітку – будівельником. Чотири літа працював у Red Rocks Amphitheater:

“Це насправді чудове місце, де хоче зіграти кожен музикант світу, – продовжує співрозмовник. – Там же я познайомився з музичним гуртом, з яким ми пізніше поїхали в тур Сполученими Штатами. Я не граю на жодному інструменті й не можу писати музику, але одне з того, що я дійсно добре вмію – це писати тексти. Тому й поїхав подорожувати з музикантами. Крім написання пісень, я також продавав мерч (речі зі символікою гурту, – ред.).

Відтоді, як президентом США став республіканець Джордж Буш, Марк вирішив більше не залишатися в країні. Спочатку він поїхав у Мексику, де зустрів свою майбутню дружину, а потім вона ж купила йому квиток до Відня.

“Мені важко це пояснити, бо, не зважаючи на те, що я був упевнений, що покликаний стати вчителем, я знав, що ніколи не навчатиму в Сполучених Штатах”.

В Австрії Марк Лонг вчителює понад 21 рік. Починав працювати в приватній компанії, а школа, в якій він працює нині запропонувала йому підписати контракт на 7 років.

“Я просто заходжу в клас і захоплюю увагу дітей, я тримаю їх залученими стільки, скільки потрібно. Просто розмовляю англійською, просто співаю. Для мене це легко, бо така моя особистість”.

– Але, схоже, що такий професійний і життєвий шлях соціально прийнятний лише в Сполучених Штатах…

“О, так! Написати резюме для мене – нічний жах, – сміється Марк. – Коли на співбесіді питали, чим я займався протягом останніх шести місяців, я відповідав: “Еееее… нуууу… подорожував”.

12 РЕЛІГІЙ ПІД ОДНИМ ДАХОМ

Переїхавши до Відня Марк Лонг одразу відчув, що тут – його місце і новий дім. Про це він написав пісню, яка стала настільки популярною, що на зароблені гроші він зміг придбати своє перше авто.

У приватній віденській початковій школі Марк тричі на тиждень викладає англійську мову в 16-ти класах. Також він працює у двох дитячих садочках, тобто загалом навчає 600–700 учнів щотижня.

Цікаво, що The Salvator Elementary school є католицькою школою, в якій викладають 12 релігій. За словами Марка, це є нормою як для приватних, так і для державних шкіл в Австрії.

“Насправді це працює чудово: діти вчаться поважати одне одного й толерантно ставитися як до представників різних релігій, так і до атеїстів. Моя донька, наприклад, узагалі не ходить на уроки релігії, бо ми (батьки, – ред.) цього не захотіли. Місцевим батькам надається право самостійно обирати релігію, яку вивчатимуть їхні діти: іслам, католицизм, євангелизм, буддизм… Це і є втілене різноманіття насамперед у культурному й релігійному планах. Багато моїх випускників працюють в ООН, чию будівлю, до речі, видно з мого вікна”.

“Але ж історично зіткнення різних релігій було причиною багатьох протистоянь, воєн і смертей. Як ви попереджуєте конфронтацію серед учнів?”, – запитую.

“Повірте, з дітьми все набагато простіше, вони дуже швидко знаходять спільну мову, – відповідає Марк. – Те, про що ви говорите – проблема дорослих. У моєму 4 класі є двоє дітей, які сидять поруч: один – з України, інший – з Росії. Відколи почалася війна й аж до цього часу, я можу сказати, що російський хлопчик почувається винним. Цій 10-річній дитині соромно за своїх співвітчизників і країну, хоча він давно проживає у Відні й жодного стосунку до війни не має”.

СПРАВЖНІЙ АКТИВІЗМ І ВОЛОНТЕРСТВО

Учитель Марк Лонг є також батьком восьмирічної доньки й називає себе активістом.

“У Відні є культура активізму. Вона не про те, щоби виходити на вулиці з плакатами, а про те, аби бути в курсі всього, що відбувається і якось впливати, діяти. Це вражає, коли знайомишся з новою людиною й одразу відчуваєш, що ви “на одній хвилі”. Всі активісти тут спілкуються англійською, кожен із нас активний у своїй сфері, але ми обмінюємося інформацією через Facebook”.

Саме так Марк Лонг і отримав покликання на анкету для вчителів-волонтерів, які готові займатися з українськими учнями онлайн.

“Я не роздумував ні хвилини, хотів просто допомогти, чим можу, – продовжує Марк. – Я, власне, не знав чого чекати та як узагалі це все працюватиме, але відчував упевненість, що вчинити так – правильно. Мені було боляче читати новини про напад Росії. Я думав про учнів, які тут спокійно ходять до школи, і уявляв, що відчувають українські діти в той час, коли їхні міста бомблять. Це ж божевілля!”

Учитель зазначає, що викладання для українських дітей – це для нього була надзвичайно цікава подорож тривалістю в чотири місяці. Перший онлайн-урок з українськими учнями відбувся 15 березня. Для цього Марк придбав новий ноутбук і погодився бути онлайн о 7 ранку – на годину раніше, ніж починалися уроки в його школі (за київським часом це була восьма година).

“Я відкрив лінк від ГО “Смарт освіта” й не міг повірити: на мене одночасно дивилися понад 300 дітей! Я навіть зробив скриншот: 272 учні онлайн, водночас з однієї камери можна було побачити групу з 4 чи 5 дітей. Саме тоді я зрозумів, що працюватиму для них стільки, скільки буде потрібно.

Не хочу здатися надто самовпевненим, але я до біса крутий учитель! Усі мої учні чудово вчаться – кожен на своєму рівні, звісно. У мене є досвід, я щороку вдосконалюю свої знання, тому робити свою роботу також для українських дітей мені не було складно. Але до цього онлайн-середовища треба було звикнути”.

Оскільки основним завданням зустрічей було перенести увагу дітей від того жаху, через який їм доводиться проходити, вирвати їх хоч не надовго з тієї реальності, Марк спочатку навіть не ставив собі за мету навчати:

“Я просто розважав їх протягом години. Іноді грав клоуна, діти робили щось веселе, співали, виконували прості вправи. Через місяць я помітив взаємодію, помітив, що вони готові навчатися, бо почали губами повторювати за мною англійські слова. І хоча рівень знань у них був дуже різний: хтось міг розмовляти, хтось мав із цим проблеми – однаково я бачив, що вони дуже хочуть спілкуватися, говорити, ставити запитання. І я дав їм таку можливість”.

На ютубі є коротке відео про те, який вигляд мають онлайн-уроки Марка Лонга “за лаштунками”. Рівень англійської у нього дещо вищий, ніж у інших вчителів, бо він – носій мови. Водночас учитель вражений, наскільки швидко, майже “на льоту”, схоплюють нові знання українські учні.

“Вони жадібні до знань, вони розумні й дуже стараються, – говорить Марк. – Навіть ті, яким важко, однаково хочуть спілкуватися. Для мене це дивовижно, бо українська мова сильно відрізняється від англійської. Коли я питаю, хто хоче говорити, учні одразу махають рукою. Одного дня на уроці з 50 присутніх дітей говорили 41 – це було неймовірно!”

Марк розповідає, що іноді йому було важко після онлайн-уроків, часом він просто плакав:

“Не можу це пояснити. Це досвід, якого я раніше не мав. І я відчуваю, що наші уроки були дуже терапевтичними для багатьох дітей.

На передостанньому тижні під час уроку вони ділилися, ким хочуть стати, коли виростуть. Це був неймовірний урок, я всі очі виплакав після нього.

Ми жодного слова не промовили про війну, але діти говорили: “Я хочу стати героєм”. Зверніть увагу, вони не говорили про супергероїв із надлюдськими здібностями, про що зазвичай мріють діти такого віку. Але те, як вони говорили – я одразу зрозумів, про що йдеться.

Тоді я сказав, що вони всі вже є героями, і запитав, яку професію вони б хотіли обрати. І хлопчик, який показав чудові результати з англійської відповів, що хоче стати інженером. Інші хотіли стати лікарями, архітекторами, поліцейськими, пожежниками, дизайнерами одягу… Вони говорили про це не так, як діти з моєї школи. Вони говорили дуже серйозно”.

Після закінчення навчального року вчитель усе ще відчуває зв’язок зі своїми українськими учнями і говорить, що не хоче, аби він перервався. Для цього Марк Лонг відкрив свій YouTube-канал.

“Я не хочу їх покидати навіть на літо. Цієї зими я також планую розробити безплатні відеоуроки з англійської аж до 7 класу. Я хочу показати цим дітям, що вони можуть розраховувати на мене. А якщо війна не закінчиться до нового навчального року, то я готовий продовжувати наші онлайн-зустрічі”.

– Які інструменти в своїй роботі ви використовуєте, що назвали б найбільш ефективним у викладанні англійської?

“Співати, співати й ще раз співати. У мене приблизно 40 пісень, які я використовую, і з кожним класом ми співаємо принаймні 5 пісень щоуроку. Навчати дітей за допомогою пісень дуже просто, бо їм це подобається. Також я демонструю свій екран, на якому показую різноманітні відео з YouTube.

З такими фантастичними учнями українські вчителі просто приречені на успіх! Але я дійсно хочу звернути увагу на навчальні пісні. Їх можна знайти онлайн, наприклад у National Geographic. Багато пісень захищені авторським правом, тому я не можу використовувати їх на своєму ютуб-каналі, але їх можна вільно використовувати в класі”.

– Чи вдалося вам досягти професійних та особистих цілей? Про що ви мрієте?

“Найцікавіше, що саме зараз я живу в своїй мрії. Крім того, щоби навчати дітей, я завжди хотів стати інструментом миру. У мене була ідея записати пісню за участю дітей із різних країн, і у співпраці зі Смарт освітою нам це вдалося. Троє зірок у цьому відео – з України.

Я хочу, щоб українські діти відчули, що вони не самі, що діти з усього світу думають про них. А коли дорослі побачать, як ці діти співають разом, то замисляться про те, що вони особисто можуть зробити, аби допомогти”.

Вікторія Макарова, “Нова українська школа”ʼ

Фото надав Марк Лонг