“Тут я не боялася вчителів”. Унікальний досвід організації очного навчання влітку

“Наступного разу я б хотіла знову сюди потрапити”, “Я повторив і вивчив теми, які в школі давалися важче”, “Я дізналася, що навчання влітку не таке вже й нудне та безтолкове”, “Тут я не боялася вчителів”. Такі відгуки залишили діти про безплатні навчальні табори, що ГО “Смарт освіта” проводила для школярів 5–11 класів у Львові.

Табори були орієнтовані на школярів, які потребували додаткових занять, аби опанувати матеріал з основних предметів та надолужити те, що вони пропустили через війну.

Упродовж 5-ти тижнів діти поглиблювали знання з математики, англійської та української мов, фізики та хімії на вибір.

Загалом офлайн-уроки відвідали 1 000 учнів із різних областей України, які на той час були у Львові.

“Нова українська школа” дізналася про унікальний досвід очного навчання влітку: які були виклики, що вдалося зробити, які відгуки дітей, учителів та батьків і чому проєкт – важливий.

Далі – пряма мова.

Людмила Роман, учителька математики у Львівській академічній гімназії, координаторка проєкту

Наприкінці навчального року “Смарт освіта” збирала дані, хто з учителів хотів би викладати в літній школі. Так, ми стали однієї з чотирьох базових шкіл, у яких проводилося навчання. У нас працювали 26 учителів: як із нашої школи, так і з інших. Згодом усі вчителі стали “своїми”.

Було заплановано, що до нас ходитимуть орієнтовно 220 дітей. Адже наше укриття може вмістити таку кількість. З часом на навчання попідтягувалися й наші гімназисти. Деякі діти привели своїх сестер, братів і друзів. Усе працювало, як “сарафанне радіо”.

Діти мали можливість відвідувати три заняття з 10-ї до 13-ї. Хтось надавав перевагу технічним предметам, інші здебільшого ходили на мови. А були й такі, які відвідували всі уроки. У нас навчалися всі класи, окрім початкових. Групи – по 8–14 дітей.

Учителі готували цікаві розробки, різноманітні роздруківки, користувалися мультимедійною технікою. Усе – щоби заохотити дітей навчатися влітку, адже це не так просто. Вчителі не задавали домашніх завдань і не ставили оцінок. Утім, дехто з дітей просив домашні завдання, а дехто навіть приносив їх на перевірку.

Звісно, вчителі також мали виклик. Адже були як слабші, так і сильніші діти, були такі, які казали: “Йой, у моїй школі так сильно не вчать, там легше”. Але допомагали робота в групах та індивідуальний підхід. Старшокласники були більш вмотивовані та приходили саме за знаннями. Було помітно, що менших дітей здебільшого спонукали йти батьки, щоби вони чимось займалися влітку. Але всі охоче включалися в роботу.

Згодом учителі зізнавалися, що на літніх заняттях багато чого навчалися в технічному плані. Адже вони приходили в чужі класи, працювали з іншою технікою, тож училися швидко адаптовуватися в усіх сенсах.

В останній день ми проводили нестандартні заняття: інтегровані уроки та спортивне свято. Діти збиралися в групи, обговорювали й писали підсумки та відгуки на великому папері.

Наприклад, дехто писав, що для них це було місцем безпеки та впевненості. Були діти, які писали: “Тут я нарешті зрозумів, що таке трикутники, різницю між “shall” i “will” в англійській мові”. А ще писали, що наступного разу хотіли б складнішу програму, більше ігор, каву та кондиціонер. Старшокласники грали на перервах у волейбол, тож писали прохання включати волейбол у перелік предметів.

Щодо викликів: мені як координаторці було найважче писати розклад за індивідуальними запитами учнів. Таке було вперше, і це цікавий досвід. Складнощі полягали в тому, що деякі діти вказували один предмет, а дехто – п’ять.

До того ж ми хвилювалися, щоби не було повітряних тривог. Адже діти були зі всього міста, а загалом – з інших областей. А ще наш заклад у районі вулиці Степана Бандери, тому для немістян це також було викликом, вони хвилювалися (боялися, що росіяни вдарять по цій вулиці, – ред.).

Під час навчання таки були повітряні тривоги. Уперше всі трохи хвилювалися. Але коли діти зрозуміли, що таке укриття, що там є стільці й можна спокійно посидіти, – то все стало на свої місця. Так, під час літнього навчання школа отримала гарний досвід перед роботою в новому навчальному році.

Загалом досвід літнього навчання показує, що за таких обставин, як-от пандемія і війна, у дітей є потреба мати очне навчання, наздоганяти та вирівнювати знання, а за першої можливості дітям треба давати простір для спілкування. Вони дуже цінують очне перебування серед однолітків. Видно, що вони скучили.

Багато хто взявся за літнє навчання як за соломинку, щоби прийти більш упевненими в новий навчальний рік, поставити додаткові запитання для кращого розуміння.

Тоді як для школи був дуже цікавий досвід: несподівана ситуація, незнайомі діти та вчителі, недовгий термін. Улітку водночас перевірили всю техніку, усі та все заздалегідь готові до навчання.

Наталія Козак, заступниця директора з навчально-виховної роботи в школі “Лідер”, координаторка проєкту

Ми дізналися про проєкт “Смарт освіти” від департаменту освіти. Ми зважили всі “за” і “проти” й погодилися. Адже це – новий досвід, очне навчання під час війни з обмеженою кількістю дітей. Ми мали змогу відточити механізм, як поводитися під час тривоги, поспостерігати, як поводитимуться діти.

До пандемії на літніх канікулах ми неодноразово влаштовували мовні табори, до яких долучалися діти не лише з нашої школи. Але тут, звісно, формат був іншим. Це були повноцінні уроки.

У перший день були побоювання, як діти поводитимуться під час повітряної тривоги. Батьки хвилювалися й хотіли забирати своїх дітей додому. Ми пояснювали, що коли діти в школі, ми за них відповідаємо. Згодом усе налагодилося й батьки були спокійні. У нас в укритті є інтернет, тому діти або я писали батькам, що вони в укритті.

Оскільки розклад складали індивідуально, він усім підходив і непорозумінь не було. Ми мали три групи 5 класу, у них викладали три вчителя початкової школи. Кожен учитель вів суто математику, українську та англійську мови. Це було корисно для учнів, тому що вони переходили в 5 клас, де навчає не один учитель, тому одразу могли призвичаїтися. Тоді як у 6 класі були групи з математики й англійської. Загалом 51 дитина відвідували заняття.

На початку я пояснила дітям: “Оцінки вам не виставлятимуть, відпочивайте, спілкуйтеся, дізнавайтеся нове, повторюйте”. Домашні завдання ми також не задавали, усе встигали на уроці. Тож відгуки про навчання дуже позитивні.

Діти наголошували, що повторили те, що забули. Особливо йшлося про математику. Наприклад, поняття додавання та віднімання дробів для дітей було складним, а тут вони розібралися. З англійської відбувалися заняття здебільшого у форматі ігор, використовували мультиборд.

Учителі старалися давати інтерактивні завдання. Адже крейда, дошка, зошит і підручник дітей уже не захоплюють, а влітку й поготів. Діти вимірювали зріст одне одного, знаходили площу меблів. Це й інтерактив, і практичне застосування в житті.

Учителі не використовували підручники, старалися зацікавити дітей: то виробляли ʼ книжечки, у які записували міри довжини, то робили проєкт із дробами, то з англійської виробляли одяг із паперу й підписували.

До того ж я не прихильниця, щоби діти “літали” коридорами. Але тут я нічого їм не говорила. За 15 хвилин перерви вони настільки відривалися! Вони скучили за спілкуванням з однолітками, знайомилися одне з одним, грали в ігри, подружилися.

Проєкт – дуже важливий. Адже ми третій рік перебуваємо на дистанційному навчанні. Воно підходить не всім дітям. Хто ставиться до цього серйозно, вміє розпланувати свій час, має жагу до знань і здібності, тому не важко. Але якщо дитина має слабші задатки, їй важче встигати за ритмом. А тут діти, не напружуючись, ненав’язливо повторили матеріал.

До того ж, яким би не було ставлення дітей до школи, вони скучили за очним навчанням і спілкуванням. Загалом діти добре ходили. Усі прийшли навіть 19 серпня. Попри те, що на Галичині це дуже велике свято.

Оксана Сахно, заступниця директорки з виховної роботи, вчителька суспільно-гуманітарних дисциплін у ліцеї “Оріяна”, друга координаторка

Ми вскочили в останній вагон і долучилися до вже дібраних ГО “Смарт освіта” шкіл. Адже одна зі шкіл не підійшла через відсутність укриття. Були складнощі, бо ми не були на перших зустрічах, усе відбувалося на ходу. Наприклад, довелося формувати розклад за два дні за індивідуальними освітніми траєкторіями. Але ми зробили це.

Я з побоюванням чекала понеділка, покликала помічників, ми вигадали вказівники для дітей, які не знають школи. Навчанню передував тиждень копіткої роботи та прогнозування викликів.

Ми визначалися з кабінетами, залежно від форм і методів викладання. У школі є три інтерактивні дошки, тож чітко розподілили, який учитель і коли з ними працює. Також паралельно в нас відбувався табір для дітей з-поміж ВПО, тому треба було розмежувати навчання між поверхами. Розробили схеми та вказівники, обрали чергового, також була медсестра.

Спочатку була невідомість, адже діти були з різних шкіл, мали різний рівень підготовленості. Це був виклик для вчительства – зрозуміти, на якому рівні стартувати роботу з дітьми.

Але після перших двох занять учителі сказали, що це не складно. А ще наголошували, що для них це – ковток свіжого повітря після дистанційного навчання. Навіть виникла конкуренція, коли треба було визначитися, хто викладатиме в додаткових групах.

До того ж діти з різних регіонів і закладів створила родзинку цього навчання. Адже паралельно відбувалася потужна соціалізація, діти налагоджували комунікацію між собою.

Загалом у нас було 12 учителів, які провели 436 уроків. Дехто був з інших шкіл, але в учителів була повна синергія. Педагоги мали змогу обмінятися методиками, поспостерігати за викладанням інших учителів, отримати відгуки про викладання одне одного. Предмети: українська мова, математика, англійська мова та хімія. Навчання відбувалося для учнів 7–11 класів.

Усього було 30 груп по 7–11 дітей. 197 учнів зареєструвалися на заняття. Однак були учні, які ходили виключно на один предмет. Наприклад, була дитина, яка ходила лише на хімію. Я їй казала, що можна вибрати й інші предмети, але вона вмотивовано ходила лише на цей предмет.

Атмосфера в класах була дуже дружня і крута. Звісно, спочатку діти були насторожені. Наприклад, під час короткого інтерв’ю учень розповідав, що прийшов сюди, бо його мотивувала мама. Мовляв, відкриє картку в банку. Однак він сам залюбки ходив, бо стало цікаво.

Треба було так організувати навчання, щоби діти не відчували контролю й засудження та із задоволенням відвідували уроки. Тож вчителі концентрувалися на активних формах і методах, не формували процес стандартно.

Так, працювали на різноманітних інтерактивних платформах (“Kahoot”, “Quiz”), де є змагальний характер. Наприклад, трійку перших одна з платформ вітає феєрверками. У мене кабінет розташований неподалік від того, де проводили українську мову, то одинадцятикласники оплесками та вигуками вітали переможців.

Також, коли вони вивчали ділові стилі мовлення, то влаштовували французьке чаювання, італійські сніданки. Одна з дівчаток, яка знала, що наступного тижня буде відсутня через сімейні обставини, благала вчительку не робити того й того, бо її не буде. На хімії в 9 класі відбувалися практичні досліди, які діти проводили самостійно, розповідаючи, що вони роблять, під контролем учительки.

Проблем у взаємодії між дітьми не було, хоча вони – з різних областей. Між собою вони спілкувалися про те, хто і звідки, знали, що цей хлопчик покинув окупований регіон ще 2016 року, а цей – через сучасні події. Частина дітей, які відвідували нашу школу влітку, пішли до нас навчатися.

Мети вдалося досягти. Я була на кінцевих уроках і бачила, як діти виконували завдання. Вони легко робили вправи на співставлення та інше на інтерактивній дошці, й учителі їх навіть не виправляли.

Мене ж цей проєкт переконав, що немає неможливого. Ми змогли швидко включитися – і це досягнення. Я побачила гарну взаємодію дітей у навчальному процесі. Це не був театр, де треба було об’єднати дітей через забаву, тут був важливий навчальний досвід.

Діти використали літо для ліквідації прогалин і поступової морально-психологічної підготовки до навчального року. Тобто працює й мотивація, що дитина буде впевнено йти до школи. Також дуже важливі живе спілкування й робота в малих групах.

Ореста Шот, педагогиня-організаторка й учителька інформатики в школі “Світанок”, відповідала за технічне забезпечення

Аби навчати дітей, до нас прийшли троє учителів не з іншої школи, бо ми – молодша школа, а йшлося про навчання 6 класу. Ми з ними познайомилися, обговорили все, виділили класи, організували зони для навчання та відпочинку. Хтось попросив додатково спортивний інвентар, хтось – фліпчарти, усі мали комп’ютери. Також одна з учительок працювала в комп’ютерному класі з мультибордом.

Інколи вони мінялися місцями, інколи проводили уроки в спортивній залі, часом – на повітрі. У нас є спеціальні килимки, а тому дітям найбільше сподобалися саме уроки на повітрі. Також їм подобалися групові проєкти й підсумки, які вони підводили, пишучи на великих аркушах.

Учителі – дуже креативні, тому вигадували різноманітні форми, щоби зацікавити дітей: і змагання, і квести, коли діти по всій школі шукали заховані завдання. Діти точно були не обділені увагою та цікавими завданнями. До того ж вони спілкувалися під час перерв, подружилися. Навіть у вихідні вони зустрічалися, ходили гуляти в центр і додому одне до одного.

Ми хвилювалися, що мало дітей зголосилися, бо розраховували на велику кількість. Однак дітей було 22 з різних областей. Також ми переймалися, аби дітям було цікаво. Адже коли їм нецікаво, вони йдуть. Але, на щастя, діти ходили до останнього дня й були задоволені.

Під час відкриття та закриття проєкту вчителі організували атракцію – купили пряники, виписали сертифікати, ми робили фото.

Цей проєкт дуже важливий, бо діти майже три роки нормально не навчалися. Тут вони мали змогу це зробити. Вони могли підтягнути знання безплатно. Це – унікальна можливість.

ВІДГУКИ ВЧИТЕЛІВ, БАТЬКІВ І ДІТЕЙ

Ольга Фітьо, мама учня 7 класу: “Дуже вдячна за такий крутий проєкт для дітей. Адже останні три роки наші діти навчаються в умовах карантину і якість знань не зовсім така, як треба. До того ж їм бракує соціалізації та комунікації між собою. Тому класно, що був проєкт літньої школи, де діти могли не тільки відновити знання, підучити, пригадати, а й поспілкуватися між собою, з учителями, зустріти друзів”.

Віра Середяк, учениця 9 класу: “Я прийшла в літню школу, щоби підтягнути свої знання з хімії за програмою 8 класу. Вчителька дуже приязна і прекрасно пояснює, усе доступно та зрозуміло. Ми проводили багато дослідів, будували генетичні ланцюжки, розв’язували задачі та рівняння. Було дуже весело та цікаво. Я була б рада, якби таку школу провели наступного року”.

Анна Кирилюк, учениця 10 класу: “Я вже закінчила 9 клас і вступила в коледж. Але дуже рада, що мала змогу навчатися в цій літній школі, що подарувала мені можливість вчитися за партою. Адже під час дистанційного навчання не вистачало комунікації з цікавими вчителями та учнями, які також прагнуть навчатися в ці неспокійні часи”.

Оксана Михальська, вчителька української мови та літератури в ліцеї “Оріяна”: “Ідея була надзвичайно цікавою, адже не тільки діти, але й учителі скучили за живим спілкуванням. Я працювала із 7–11 класами. Перший урок у 10 класі був для мене цікавий тим, що перше, що попросили вже дорослі хлопці, – піти до дошки й писати крейдою. Вони ходили вмотивовані попри те, що в першому опитуванні вказали, що це була ініціатива батьків”.

Наталія Павлович, мама Юрія, який відвідував Академічну гімназію: “Ми дуже задоволені літнім навчанням. Цікавий і креативний підхід до навчання дітей. Син знайшов нових друзів, з якими на перервах влаштовували пиття чаю із солодощами за круглим столом”.

Алла Скворцова, мама Мілени, яка відвідувала Академічну гімназію: “Дочка зовсім не розуміла хімію, але по закінченні навчання сказала, що тепер повністю розібралась у предметі. Буду дуже вдячна, якщо така літня школа буде продовжуватися. До того ж, коли дочка вийшла на навчання у свою школу, поділилася цікавими фактами з літнього навчання. Деякі стали новиною навіть для вчителів”.

Наталія Притула, мама Устини, яка відвідувала ліцей “Оріяна”: “Все було чудово. Устина була незадоволена, що я без її згоди записала її на табір. Але після першого дня сказала, що було б добре, якби такий табір відбувався щодня”.

Юлія Ковальчук, мама Домініка, який відвідував школу “Світанок”: “Це справді дуже якісна допомога для тих дітей, які хочуть покращити свої знання. Моєму сину дуже сподобалися уроки української мови, вчитель дійсно вміє знайти підхід до дітей і по-простому донести знання. Хоча до початку Літньої школи саме на цей урок моя дитина найбільше не хотіла йти”.

Ірина Сурікова, мама Анастасії, яка відвідувала школу “Світанок”: “Коли ми записувалися в табір, донька була далеко в селі та ще не знала, що буде ходити на заняття. Коли вона приїхала, я поставила її перед фактом: мовляв, потрібно ходити в табір, аби нагадати собі англійську й математику. Звісно, вона довго капризувала, але мами слово – закон!

Коли Настя відвідала кілька занять, почала приходити в захват. Й одного разу, коли мені потрібна була її допомога, я попросила пропустити одне заняття. Мовляв, нічого страшного не станеться, якщо вона не піде. На це донька відповіла: “Ні, я не можу, у мене завтра математика, мені вона дуже подобається”. Я була приємно вражена, що Настя не хоче пропускати заняття. Тому щиро вдячна за вашу працю, цікаво проведені заняття, діти ненав’язливо поспілкувались і згадали шкільну програму”.

Марія Кульченко, мама Аліни, яка відвідувала Академічну гімназію: “Дитина із задоволенням відвідувала навчання. Викладачі пояснювали матеріал у доступній та цікавій для дитини формі, атмосфера була дружньою. Сподобалося, що дитина мала бажання відвідувати навчання, саме це є для мене як мами показником здорової та позитивної атмосфери навчального процесу. Щиро дякую вам за підготовку до школи!

Мене вразило, що діти швидко подружилися, ділилися їжею, допомагали одне одному. Наприклад, якось дівчинка не взяла на навчання їжу, то всі діти поділились із нею своїми перекусами. Коли змінили викладача, діти плакали, адже за такий короткий час учитель встиг стати для них другом”.

Марія Марковська, “Нова українська школа”

Усі фото надані школами

Літня школа проводилася за фінансової підтримки EDUCO