Зробіть турботу традицією: як освітянам піклуватися про себе й учнівство усвідомлено

Одне з основних правил зміцнення ментального здоров’я – турбота про себе. Якщо людина піклується про себе щоденно, отже, її фізичне, ментальне та емоційне здоров’я для неї в пріоритеті. Це підвищує опірність життєвим негараздам, підсилює стійкість та покращує професійні взаємини.

На цьому наголошує і Дженін Бернстін, американська журналістка, радіоведуча, докторка Бостонського університету, адвокатка ментального здоров’я та авторка таких тематичних проєктів, як Outside the box та CARE. Дженін стала спікеркою толоки стійкості № 2 із серії вебінарів для підвищення стійкості українського освітянства, які проводить EdCamp Ukraine.

“Новій українській школі” Дженін Бернстін розповіла про те:

• як зробити турботу про себе щоденною рутиною;
• як перемикати мислення дітей і знижувати рівень їхнього стресу;
• чому люди старшого покоління можуть допомогти підліткам у навчанні.

СТВОРЮЙТЕ ТРАДИЦІЇ ВІДПОЧИНКУ

На думку Дженін Бернстін, у США була криза й до 2020 року, а з поширенням COVID-19 почалася справжня пандемія ментального здоров’я – через тривогу за життя, соціальну ізоляцію, непевність майбутньому. Українське вчительство має ще гіршу ситуацію, бо до двох років пандемії додалася повномасштабна війна. Тому турбота про себе життєво необхідна вчительству для поліпшення стану і профілактики вигорання. Дженін Бернстін радить піклуватися про себе щодня.

Наприклад, можна домовитися з партнером / партнеркою й один вечір на тиждень повністю віддати собі, поки інший / інша приглядає за дітьми, а на наступний тиждень помінятися. У вільний вечір ви можете піти до друзів чи колег і провести з ними час: готуйте, розмовляйте, грайте в настільні ігри.

“Дуже цінно мати спільний та вільний простір у дружньому колі й поділяти позитивні думки. Я знаю жінок, які влаштовують собі вечори малювання – без дітей, але зі смачною вечерею й посиденьками за мольбертом. Люди люблять рутину, тому я рекомендую створювати такі позитивні традиції“, – говорить Дженін Бернстін.

Як це зробити в школі:

Експертка радить започатковувати позитивні традиції й в класі. Наприклад, у середу починати день із невеликої гри на 20 хвилин. Або грати чи ділитися позитивними історіями на початку уроку – завдяки такій неакадемічній активності учнівство перезавантажиться й буде краще сприймати матеріал.

ГРА ЗАМІСТЬ КОНТРОЛЬНОЇ

“Я не була успішною ученицею, тому розумію тих дітей, які мають проблеми з навчанням. Це дуже боляче – усвідомлювати, що ти єдина в класі не встигаєш засвоювати інформацію“, – каже Дженін Бернстін. Зараз проблеми з увагою, запам’ятовуванням та концентрацією актуальні для українського учнівства. Когнітивні здібності людини знижуються через хронічний стрес, який ми відчуваємо під час війни.

Що зробити в школі:

Онлайн-тести чи контрольні роботи можна перевести у формат гри – так, щоб учнівство могло обирати певні рівні й збирати бали за їхнє проходження.

Цей прийом Дженін Бернстін ілюструє на власному прикладі. Її першою роботою було розроблення майстер-класів, програм для працівників і працівниць банків. Як каже Дженін, у її 23 роки це була хороша робота, але їй було нудно. Тому вона запропонувала провести такий майстер-клас у формі гри для одного канадського банку. Коли вона провела цю гру, учасники й учасниці були шоковані її підходом, але водночас відчували захват.

“Так і в школі онлайн-тест можна перекласти на категорії гри й у такий спосіб перемкнути мислення дітей. Вони будуть захоплені, це підсилить їхню самооцінку та покращить настрій“, – говорить Дженін.

НЕСПОДІВАНІ ГОСТІ

У 2021 році Дженін Бернстін вивчала тему зв’язків між поколіннями в Колумбійському університеті. Висновком цієї теми було те, що між поколіннями підлітків та дідусів і бабусь можна створювати міцні зв’язки, подекуди сильніші, ніж між батьками й дітьми. Дженін упевнена, що це можна використовувати в школах і зміцнювати ментальне здоров’я учнівства і старших людей.

Про ефективність такого підходу свідчить програма Каліфорнійського департаменту освіти, який із 2015 року запрошує людей віком від 50 років бути менторами й менторками для учнівства початкових шкіл. Вони займаються з дітьми читанням, математикою, соціально-емоційним підтриманням та управлінням стресом. У результаті, наприклад, рівень читацьких навичок у дітей підвищився з 38 % до 77 %, а рівень активності людей старшого віку підвищився з 20 % до 40 %.

Як це зробити в школі:

Залучати старших людей до взаємодії з учнівством можна в різних форматах, залежно від віку дітей. Ось які практики радить Дженін Бернстін:

“Зі старшим учнівством можна створювати проєкти. Наприклад, у мого студентства на першому курсі були уроки танцю. На них запросили й людей старшого віку в пансіонаті. Старші люди мали пригадати якийсь гарний момент у їхньому житті й розповісти про нього в танці. Деякі з них пригадали різні свята й разом із молоддю відтворили ці історії рухами. Так з’явилися нові зв’язки й дружба між поколіннями.

Також людей старшого віку можна запросити на урок. Вони можуть поділитися з молоддю тим, що вони зазвичай роблять, коли працюють чи відпочивають. Такі неочікувані гості можуть бути корисними, щоби зняти стрес дітей“, – розповідає \Дженін. На її думку, така практика матиме особливо гарний вплив на дітей, які виїхали з дому й не мають на новому місці стабільного зв’язку зі своїми бабусями та дідусями.

УСВІДОМЛЕНА ТУРБОТА

Щоби якісно піклуватися про себе, необхідно усвідомлювати свої та чужі потреби, стани та емоції. За програмою соціально-емоційного та етичного навчання (СЕЕН), самоусвідомленість є вмінням, необхідним для сучасних людей.

Наша нервова система швидко реагує на подразники, причому на підсвідомому рівні, який ми не контролюємо. Проте, як вказує СЕЕН, можна відстежувати зв’язок фізичних відчуттів з емоційними станами – як позитивними, так і негативними.

Тому в СЕЕН закладені практики усвідомленості – відстежування відчуттів у тілі, і, як наслідок, глибокого розуміння думок, почуттів та емоцій. Вправи на усвідомленість – це серія питань про те, що людина відчуває, думає, коли взаємодіє з ресурсними речами, що приносять їй радість.

Проводячи практику, поставте такі запитання:

• Що додає вам сил і / або радості в житті? Або опишіть людину, місце тварину чи духовне вірування, яке вас підтримує й живить? Виберіть одне.
• Чи можете докладніше описати свій ресурс?
• Описуючи ресурс, усвідомлено зауважте приємні самовідчуття, пов’язані з ним.
• Прослідкуйте, що відбувається в тілі, коли ви думаєте про ресурс: що з вашим диханням, серцебиттям, розслабленням м’язів.
• Проаналізуйте зміни в тілі від початку проведення ресурсності.
• Чи знаходите якісь нові почуття, думки, сенси, чи ні? (Якщо так, то зосередьте увагу на них).
• На завершення зосередьте увагу на всьому тілі й прослідкуйте всі зміни, що сталися від початку вправи. Ненадовго затримайте на них увагу.

Регулярні практики усвідомленості сформують стійку навичку, завдяки якій дорослі й діти зможуть прослідкувати тілесну реакцію на свій ресурс та краще розумітимуть свій стан у стресових ситуаціях. А в моменти негараздів людина зможе повертатися до ресурсних відчуттів і так знижувати рівень стресу.

“Іноді нам соромно собі поставити запитання “Як я насправді себе почуваю?” і дати на нього чесну відповідь. Є кілька дверей, що ведуть до нашої стійкості. Ми звикли іти туди через думки, емоції. Але занурення у свій ресурс, його опис, відстеження тілесної реакції – це треті двері, через які можна зайти до своєї зони “все гаразд“, – розповідає Олександр Елькін, голова Ради EdCamp Ukraine, про користь практик усвідомленості для ментального здоров’я і стійкості.

Галина Ковальчук, спеціально для “Нової української школи”

Титульне фото: автор – rakenimages.com, Depositphotos

Ініціатива здійснюється за підтримки федерального уряду Німеччини в межах програми “Громадянська служба миру” Civil Peace Service Ukraine – GIZ ZFD.