Пілот НУШ у київській школі №294: без друкованих підручників, але з власними програмами, розробками та ентузіазмом

Щоби провести один урок української мови чи математики в пілотному 6 класі, вчителі школи І-ІІІ ступенів № 294 Деснянського району Києва на підготовку витрачають півтори-дві години. А часом і більше – бо треба знайти завдання до уроку, роздрукувати роздаткові матеріали чи вирізати/намалювати їх вручну. Після такого захопливого і продуктивного уроку учні дякують вчителям та навіть аплодують їм!

Натомість в освітній субвенції на 2023 рік коштів на надбавки вчителям-предметникам за викладання в класах НУШ не передбачено. Батьки нарікають на відсутність підручників для 5 класу, не кажучи вже про пілотні 6-ті. А вчителям бракує комунікації з Міністерством освіти і науки, методичок і дидактичних матеріалів.

Попри це, у 294-ій школі вірять, що доведуть пілот до кінця. Докладно про досвід впровадження НУШ редакції розповіли заступниця директорки школи № 294, тренерка НУШ Ольга Мірошникова, вчителька математики Світлана Ісаєнко, вчителька української мови та літератури, класна керівниця 6 пілотного класу Вікторія Герасименко та вчителька української мови й літератури, класна керівниця 5 класу Марина Давидяк.

У новій статті читайте:

• чому пілот НУШ тут почався в другому класі;
• як вчителі складали власні навчальні програми для 5–6 класів;
• навіщо вчителька математики придбала ксерокс і графічний планшет;
• чому на уроках української мови діти малюють;
• як вчителька початкових класів стала класною керівницею в 5 класі;
• як у школі комунікують реформу з батьками… дошкільнят;
• на яку підтримку сподіваються освітяни від МОН.

ЯК ДРУГИЙ КЛАС ДОЛУЧИВСЯ ДО ПІЛОТА НУШ

До пілотування Нової української школи Ольга Мірошникова приєдналася, коли її учні мали йти в другий клас, тобто у 2018–2019 навчальному році, на другий рік впровадження пілоту (на той час освітянка працювала вчителькою початкових класів). Та спочатку був ще один освітній експеримент.

“Мені здавалося, що робота в початковій школі перетворюється на якусь карусель, коли все рухається по колу, використовуються ті самі книжки та зошити. Мені хотілося чогось нового, – пригадує освітянка. – Я дізналася із соцмереж про експеримент “Початкова школа: освіта для життя”. У дописі йшлося, що всі бажаючі школи мали нагоду приєднатися до нього.

Я написала прямо під цим постом, що не всі бажаючі приєдналися… Я вдячна, що моє звернення не проігнорували. Наступного дня ми були в експериментальній програмі”.

Так першачки у 2017–2018 навчальному році провчилися за експериментальною програмою, яку впроваджував Інститут післядипломної освіти Київського університету імені Бориса Грінченка (якраз у цей час розпочався пілот НУШ у перших класах). Програма базувалася на концепції Нової української школи, тобто розвитку компетентностей в учнів та підготовці нових вчителів, які готові змінювати систему освіти.

Під час експерименту:

• діти вчасно та безплатно отримували інтегровані посібники, у яких були одразу завдання із читання, письма та математики. Таких посібників було аж 12 на рік;
• вчителі були постійно на зв’язку із розробниками програми, як каже Ольга, обговорювали плюси та мінуси кожного посібника.

Діти та вчителі чекали на продовження програми у 2 класі, та чомусь її згорнули.

“Я не розуміла, як буду дивитися в очі батькам та дітям, які рік бачили інші підходи до навчання. Я відчувала відповідальність за своїх дітей. Тож почала стукати в усі двері, зверталася в управління освіти, до тих, з ким познайомилася під час пілотування експерименту. І нам вдалося добитися, щоби всі учасники експерименту, звісно, за бажанням, приєдналися до пілота НУШ”, – розповідає Ольга Мірошникова.

“НУШ – ЦЕ НЕ ПРО ПІДРУЧНИКИ, А ПРО РОЛЬ ВЧИТЕЛЯ”

Заразі ці школярі вчаться в 6 класі. Торік для них вдалося отримати підручники завдяки домовленостям школи із видавництвами. До того ж заклади середньої освіти в Деснянському районі Києва мають централізовані бухгалтерії, тож можуть самі через державну скарбницю придбати підручники. У 6 класі такої можливості вже не було через обмежене фінансування і воєнний стан.

За словами Ольги Мірошникової, під час переходу із 4 пілотного класу в середню ланку в школі вивчали всі “за” і “проти”, чи продовжувати пілот. Вчителі бачили, що проблем більшає, бо в початковій школі працює один вчитель, а в 5 класі з’являються вчителі-предметники. Не було розуміння, як МОН фінансуватиме далі реформу НУШ і готуватиме вчителів.

“Комунікація з координаторами реформи справді звелася тільки до новин про вебінари та курси, що ми й самі можемо знайти. Але НУШ – це не про вебінари й підручники, зараз вчителю більше потрібні збірники задач із математики, вправ чи текстів з укрмови, хрестоматії. НУШ – це якраз про роль вчителя”, – наголошує заступниця директора і знайомить зі своїми “зірковими” вчительками, які таки продовжили пілот. Зараз освітянки працюють і за програмами НУШ у 6 класі, і за звичайними програмами в інших класах середньої школи.

До слова, аби не було плутанини ні в учнів, ні в батьків, ні в учителів, оцінюють учнів у середній школі за 12-бальною системою. Ольга Мірошникова пояснює, що 12-бальну шкалу заклад обрав за умови адаптаційного періоду на початку навчального року. Така можливість з’явилась у середній ланці НУШ.

“Це дає змогу оптимізувати роботу педагогів, які викладають і в НУШівських класах, і в пілотних, й у звичайних, – пояснює вона. – Діти поступово звикають до системи бального оцінювання. Батькам ця система ближча, і вони спокійно сприймають результати своєї дитини. Але такий підхід не виключає формувального оцінювання. Традиції, форми та інструменти, вдало апробовані та збережені педагогами початкової школи, у надійних руках вчителів-предметників працюють і далі. Оскільки в середній ланці вчителі так само мають заповнити свідоцтво досягнень для кожного учня”.

Де шукають матеріали з української мови та літератури для шестикласників НУШ

Вікторія Герасименко, вчителька української мови та літератури, класна керівниця пілотного 6 класу описує проблеми, які доводиться вирішувати впродовж цього року: “Друкованих підручників немає, є тільки їхні електронні версії. Однак теми в електронному варіанті з’являються з великим запізненням: за календарним плануванням ми їх уже проходимо, а матеріали ще не готові, вони публікуються на декілька тижнів пізніше.

Дидактичних матеріалів теж ніяких немає. Щоби підготуватися до уроку, витрачаю десь півтори-дві години, бо необхідно знайти вправи до теоретичного матеріалу, а іноді пофантазувати й щось повирізати, щоби діти на уроці це розфарбували й краще запам’ятали тему”.

До уроків з української літератури доводиться шукати твори письменників та їхні біографії, оскільки в програмі з’явилися нові автори, про яких майже немає інформації. Так само немає посібників чи хрестоматій, у яких діти могли б прочитати сам твір. “Наприклад, раніше ми з дітьми вчили в 6 класі оповідання Олександра Гавроша про Івана Силу. У пілоті ж з’явилося інше оповідання цього автора – “Різдвяна історія ослика Хвостика”. Інформації про нього ніде немає. А мені, як вчителю, треба прочитати його, сконструювати урок і дітям подати новий матеріал”, – зазначає вчителька.

За спостереженнями Вікторії Герасименко та її колег, діти в НУШ працюють на уроці значно швидше та продуктивніше. Для них треба готувати більше інформації, завдань та активностей. Вчителі постійно звертають увагу на індивідуальний розвиток дітей і готують додаткові завдання для сильніших учнів, щоби не втрачати їхнього швидкого навчального темпу.

А ще постійно шукають аргументи, чому учні мають вчити ту чи іншу тему. “Дітям треба пояснити, навіщо вони вчать відмінювання числівника і як їм це в майбутньому знадобиться, де саме вони цим скористаються в побуті, у спілкуванні на вулиці, – розповідає Вікторія. – Ми стараємося задовольняти їхню цікавість. У нас часто бувають такі уроки, коли на завершення діти сидять усміхнені, кажуть, що було класно, ще й аплодують. І це нас надихає”.

Знайомство із твором Миколи Гоголя “Ніч перед Різдвом” відбулося з перевдяганнями та театральними сценками. Вчителька Вікторія Герасименко спеціально запланувала його вивчення під час зимових свят.

Як готуються до уроку математики в пілотному класі

Світлана Ісаєнко викладає в школі математику понад 20 років. За її словами, реформа дала вчителю більше свободи, але нею треба вміло скористатися, щоби не нашкодити учням. Тому, готуючись до уроків, свою свободу поєднує з відповідальністю за дітей.

Як це відбувається на практиці:

• Освітянка приєдналася до вайбер-спільноти “Математики України”, де колеги діляться ідеями та джерелами для цікавих завдань. “Я відстежую це й часто використовую на практиці”, – додає Світлана.
• Щоби працювати із шестикласниками НУШ, придбала посібники, які обійшлися в понад тисячу гривень. Підручники для 5 класу з математики за програмою НУШ отримали лише в лютому.
• Шкільного ресурсу для друку часто не вистачає, адже і 5 класи НУШ, і 6 пілотний вчаться без книжок. Часто підготовка до уроків відбувається ввечері вдома. Тому для оптимізації часу вчителька власним коштом придбала собі копіювальний пристрій. “Роздруковую вдома всі необхідні матеріали для роботи на уроці, для домашніх завдань. Окремо роздаю дітям роздруковані правила, їх вони збирають у папку й завжди можуть переглянути”, – додає Світлана.
• Для дистанційного навчання (школа працює в змішаному форматі) вчителька має графічний планшет, який дає змогу малювати на онлайн-дошці, як у зошиті, і показувати дітям наочно розв’язки задач, прикладів чи побудову геометричних фігур.

“За 20 років викладання в мене назбиралося багато посібників із математики, але стежу за новими авторами. Та спочатку це все треба опанувати вчителю, відфільтрувати, дуже багато матеріалу передивитися і підібрати щось, щоб дійсно зацікавити дітей і підтримувати в них цей вогник цікавості”, – ділиться Світлана Ісаєнко.

За її словами, у 6 класі НУШ програма та завдання складніші, до дітей є більше вимог. “Якщо у звичайному класі дитині ставлю 8, то в пілоті це буде 6 балів. Якщо я бачу, що важко пішла тема, то працюємо над нею додатково, – розповідає вчителька. – Дивно, але в пілотному класі збільшено навантаження. За розкладом шестикласники мають здебільшого по 7 уроків. У не пілотному – 6.

Але вони все встигають. Буває, заходиш у клас, включаєшся в роботу і працюєш максимально, куди й ділися ті 45 хвилин! Ми хочемо, щоби діти здобували необхідні знання та навички. Коли я бачу, як діти чекають на мій урок, це дуже приємно”.

Попри величезні витрати часу, сил і власних матеріальних ресурсів, обидві вчительки запевняють, що свій пілотний клас не залишать. Світлана Ісаєнко вже потихеньку готується до 7 класу і придивляється до нових збірників математичних вправ.

НОУ-ХАУ ДЛЯ УЧНІВ НОВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ШКОЛИ

Тож пілот у 294-ій школі рухається на ентузіазмі вчителів, які підтримують одна одну й надихаються активними учнями.

Дещо іншу траєкторію руху обрали в школі для 5 класів, які із цього навчального року всі без винятку вчаться за програмами НУШ. Ольга Мірошникова показує шкільне ноу-хау – папку з освітніми програмами, які створили 10 вчителів, що працюють зараз із п’ятикласниками.

Цьогоріч, крім типової освітньої програми, вчителі із кожного предмету могли готувати навчальні програми, про це йдеться в методичних рекомендаціях МОН.

“Що зробили наші вчителі? Узяли підручник, своє навантаження та уклали власні навчальні програми, які зосереджуються на тому матеріалі, який, на думку вчителя, більш важливий, – розповідає заступниця директора. – Це нагадує розширене календарне планування в поєднанні з конспектом уроку та прописаними очікуваними результатами до кожного з них.

Такі навчальні програми ми підготували одразу на два роки для 5–6 класів. Ми дуже вдячні, що деякі авторські колективи, що створювали підручники, надали нам зразки й підтримку в створенні навчальних програм. Думаю, для 7–9 класів теж будемо готувати такі ж програми, з огляду на помилки й переваги програм для 5–6 класів”.

Наприклад, у програмі з математики для 5 класу вчитель розплановує:

• скільки годин на яку тему передбачено (приміром, на вивчення теми “Натуральні числа й дії з ними. Геометричні фігури та величини” заплановано 75 годин);
• які саме знання мають здобути учні (у темі про арифметичні дії з натуральними числами учні мають навчитися усно та письмово виконувати арифметичні дії з натуральними числами, застосувати їх під час розв’язування задач та вправ, перевіряти правильність обчислень із використанням оберненої дії, описувати проблемні життєві ситуації, що ґрунтуються на конкретних даних);
• які форми роботи та оцінювання будуть використовуватися (колективне розв’язання проблемних ситуацій, робота в парах, індивідуальна робота, яка включає самостійне виконання завдань біля дошки чи в зошиті, самостійні та контрольні роботи).

Або ж в інтегрованому курсі “Пізнаємо природу” вчитель розписує:

• пропоновані результати навчання (учні шукають інформацію самостійно або за допомогою вчителя, висловлюють свої думки, створюють таблиці чи схеми до теми);
• пропонований зміст (вказуються конкретні теми уроку, приміром, знайомство з наукою, науковий метод пізнання);
• види навчальної діяльності (створення ментальної карти “Природничі науки”, створення моделей явищ природи, написання есе про значення науки, гра-тренінг “Обираємо об’єкт, ставимо запитання, висловлюємо гіпотезу”).

Школа долучилася до Всеукраїнського проєкту Flowers4School. На уроці “Пізнаємо природу” учні вивчали цибулинки, які заклад освіти отримав від Асоціації квіткових виробників Нідерландів та України в рамках проєкту.

Як додає Ольга Мірошникова, у такий спосіб вчителі намагаються втримати баланс між теорією та практикою і більше зосередитися на розвитку компетентностей, а також на проведенні продуктивних уроків.

• Продуктивні уроки передбачають, що 80 % часу діти самостійно працюють: спочатку за зразком, потім під керівництвом вчителя, а далі самі.
• Ще одна деталь продуктивних уроків – незавершене домашнє завдання. Діти починають його робити в класі, та вже дзвенить дзвоник. Психологи довели, що дітям кортить доробити незакінчену справу, тобто виконати домашку.

“Вчителі кажуть, що дітям такий підхід заходить – вони активні, у них розвивається мовлення, їм усе цікаво. І ми ж не можемо цих дітей вчити по-старому, – каже Ольга. – Але не вистачає часу на реалізацію, бо прописали багато різних цікавих форм на уроці, а через тривоги чи відключення електроенергії не все встигаємо зробити”.

Вчителька зарубіжної літератури Валентина Крамар для вивчення творчості Мацуо Басьо організувала на уроці чайну церемонію.

Шестикласниці написали власні хоку, вивчаючи творчість Мацуо Басьо.

“МОЇ П’ЯТИКЛАСНИКИ РОЗУМІЮТЬ, ДЛЯ ЧОГО ВЧАТЬСЯ”

Ще одна новація 294-ої школи – це перекваліфікація вчителів початкової ланки, що працювали в НУШ, на вчителів-предметників теж для роботи в НУШ (якщо знаєте про такий досвід в інших закладах освіти, поділіться історіями з нашою редакцією). Це ще не загальна шкільна тенденція, але деякі випадки є.

Вчителька початкової школи Марина Давидяк вирішила не залишати свій четвертий клас, який вчився за НУШ, а стати їхнім класним керівником у 5-му класі, коли реформа дісталася до середньої школи. Зараз освітянка вчителює і паралельно вчиться на філолога української мови та літератури, щоби мати можливість викладати в середній школі.

“Мені не хотілося кидати свій клас, бо я не набулася з дітьми, коли прощалася з ними в четвертому класі. Здебільшого ми вчилися дистанційно, адже почалися ковідні карантини. Фактично ці діти виросли за іншою стороною монітора”, – розповідає Марина.

Тому не вагаючись, наважилася на зміну кваліфікації, навчання і роботу зі старшими учнями. Свої предмети вчителька викладає в п’ятикласників за електронними підручниками. Ще на початку навчального року Марина налаштувала дітей та батьків, що не варто чекати на швидку появу друкованих книжок, а краще працювати з тим, що вже є. Якщо діти гублять посилання на електронні підручники, вчителька надсилає їх повторно.

“Діти з усім добре справляються. Вони знають, як користуватися посиланнями, пройти електронний тест і куди відправити домашнє завдання на перевірку. За роки в початковій школі мої учні навчилися працювати самостійно, вони зацікавлені та розуміють, для чого вчаться.

Діти постійно беруться за всі можливі проєкти, які пропоную я чи шкільна адміністрація. Вони люблять читати, для них навіть мої колеги готують більше завдань, бо діти швидко все виконують на уроці”, – розповідає про своїх учнів Марина Давидяк.

Щоби частіше бачитися з дітьми, вчителька зберегла традицію початкової школи – кілька разів на тиждень проводить із ними ранкові зустрічі. Теми для розмов обирає не класна керівниця, а школярі.

Марина Давидяк вважає своїх учнів самостійними, унікальними, з іншим мисленням та світоглядом. Можливо, це якраз і надихає вчительку на власні зміни. Також Марина певна, що в її класі вдалося зберегти ті цінності НУШ, заради яких реформа й починалася – аби діти із задоволенням ходили до школи.

“НАМ ПОТРІБНА МАТЕРІАЛЬНА БАЗА, ЩОБИ ПРАЦЮВАТИ ПРОДУКТИВНІШЕ”

Вчителі 294-ої школи намагаються змінюватися заради своїх учнів, але водночас не приховують від батьків правди. Якщо підручників немає, то кажуть про це відверто. Якщо їх може не бути й у наступному навчальному році – теж розповідають про це батькам, зокрема, і тим, хто планує привести своїх першокласників до цієї школи.

До слова, у школах Деснянського району є хороша традиція – проводити щовесни декаду комунікації між дитсадками, школами та батьками. Декілька тижнів тому вчителі школи № 294 ходили на зустрічі з батьками в дитсадки та розповідали про особливості Нової української школи.

“Я кажу батькам, щоб забули все, що знали про стару школу, адже ви – на порозі нової, – додає заступниця директорки, Ольга. – А 1 квітня ми запрошували батьків до нас, щоби вони познайомилися і подивилися в очі тим вчителям, до яких приведуть своїх дітей у 1 клас. Цього дня школу відвідали понад 50 родин, ми отримали багато схвальних відгуків“.

Заодно розповідали батькам про реалії навчання, наприклад, що розклад, за яким вчаться діти зараз, швидше за все буде змінений. І про те, що вибір підручників для 1-х та 6-х класів уже зробили, однак чи встигнуть у МОН із друком та чи будуть на це кошти – питання відкрите. Бо, приміром, для 1 класів мають друкувати посібники для кожного учня, де буквар має 6 частин, а математика складатиметься з 3 частин. Для 6-х класів зробили вибір підручників за 13 позиціями. Це величезний шмат роботи для МОН, на виконання якого вчителі все ж сподіваються.

Так само освітяни сподіваються на матеріальну підтримку від міністерства, бо на підготовку до уроків зараз витрачають власні кошти.

“Нам потрібна матеріальна база, щоб ми ще продуктивніше працювали”, – додає Ольга Мірошникова.

Вчителі постійно відвідують курси підвищення кваліфікації, вивчають нові методи й методики. Щоби підтримати колег, які працюють із 5 класами, Ольга Мірошникова створила в школі власну освітню платформу. На цій онлайн-платформі вона збирає корисні покликання про НУШ, інформацію про навчальні вебінари та курси, допомагає колегам із реєстрацією на них. А раз на місяць збирає вчителів за кавою, щоби почути наживо, чого ще бракує для реалізації реформи.

“Я намагаюся підтримувати своїх вчителів, давати їм зворотний зв’язок. Бо насправді для пілота НУШ це й було важливо, – каже Ольга. – Оскільки зараз триває формування мережі старшої школи, наш заклад освіти має стати гімназією зі структурним підрозділом початкової школи. Та я певна, що до 9 класу ми доведемо пілот точно. Ми готові зробити його випускний, сподіваємося, у мирній країні”.

Від колег з інших закладів освіти Ольга Мірошникова очікує єднання та підтримки для продовження реформи НУШ. “Ми ж змогли на початку війни об’єднатися разом, то зараз треба зробити щось подібне – згуртуватися, ділитися досвідом і підтримувати одне одного”, – переконана вона.

Інна Лиховид, “Нова українська школа”

Фото: архів школи № 294