Як за літо допомогти дитині відновитися та підготуватися до навчання: поради психологів

Завершення навчального року ставить перед батьками завдання – провести канікули з максимальною користю та допомогти дитині через відпочинок впоратися з наслідками впливу війни.

Втім, деякі батьки й освітяни очікують, що діти влітку надолужать ті недопрацювання і втрати, які отримали впродовж року. Помітивши в дитини втрату мотивації до навчання, не варто бити на сполох. Розвʼязанням проблеми може бути достатній якісний відпочинок – з ресурсними активностями, спільно створеним цікавим графіком, спортом та регулярними сімейними ритуалами.

“Нова українська школа” поспілкувалася з трьома психологинями благодійного фонду “Голоси дітей” та з’ясувала:

• як війна впливає на здібності та мотивацію дітей до навчання;
• як провести канікули з максимальною користю для психологічного відновлення;
• чи варто навчатися під час літніх канікул.

Далі – пряма мова трьох психологинь.

ПОРАДА № 1: СПІЛЬНО СКЛАДАЄМО ЛІТНІЙ ГРАФІК – ВЧИМО ДИТИНУ КРАЩЕ ВІДЧУВАТИ ЧАС

Галина Номировська

– Як розпізнати, що дитина травмована та пережила стрес?

На жаль, травматизація повномасштабною війною українських дітей і дорослих триває і досі. Тому ми не можемо говорити про це, як про минулий досвід. Будь-якої миті результат наших зусиль у частині психологічного відновлення може відкотитися назад. Втім, важливо розуміти, що не кожна дитина травмована.

Батьки мають бути уважними, щоби вчасно помітити тривожні дзвіночки. Серед них – когнітивні прояви реакції на надмірний стрес. Наприклад, проблеми мовлення, погіршення пам’яті та уваги. Водночас деякі педагоги помічають і зворотну реакцію – коли увага внаслідок травматичних подій навпаки зростає.

Що ж до поведінкових проявів реакції на стрес, то це може бути

• порушення сну,
• кошмари,
• заперечення,
• впертість,
• регреси,
• гіперактивність,
• прагнення до посилення контролю чи посилення зв’язку з батьками (але буває і навпаки – відмова від контакту чи усамітнені розваги, як от ігри, малювання, які постійно повторюються).

Так чи так, батькам варто бути уважними саме до нових нетипових проявів у поведінці чи самопочутті своєї дитини. Це може свідчити про вплив надмірного стресу та потребу звернутися по допомогу до фахівця.

Водночас ми нагадуємо батькам, що всі можливі стресові прояви – це нормальна реакція на ненормальні обставини, у яких зараз перебувають діти й дорослі. До того ж кінець навчального року є додатковим стресовим фактором, коли учні часом мають по декілька контрольних робіт на день та й загалом накопичили втому впродовж року. Тому після такого напруження обов’язково має бути якісний відпочинок. Для цього відновлення і зарезервовані три літні місяці.

– Як спланувати літо?

У перші тижні літніх канікул можна дозволити дитині відпочивати в тому режимі, у якому їй найбільше підходить. За цей час важливо

• зафіксувати, скільки годин дитина спить,
• чи є в неї ресурс на ігри та розваги,
• зважати на це при побудові її розкладу на решту канікул.

Графік обовʼязково створюйте разом. Це допоможе дитині формувати своє відчуття часу, яке в молодших і середніх школярів ще досить розмите. План потрібен і для того, щоби дитина розуміла, куди вона рухається, що на неї чекає. Щоденний розклад привчає дітей керувати своїм часом, а пізніше допомагає легше включитися в навчальний рік.

Ще одна з практик планування – так звані “колажі мрії” – техніка візуалізації своїх планів через малюнки та фотографії. Вона допомагає подолати напругу в тілі, оскільки залучає дрібну моторику, коли ми вирізаємо із журналів, поєднуємо, клеїмо різні елементи, візуалізуючи ідеальну картинку літніх планів.

Джерело: yellowglasses.com.ua

Часом трапляється так, що внаслідок стресу в дитини виникає тремор у руках. Врешті, дитина відмовляється писати чи малювати, бо їй це вдається гірше ніж раніше. Варто розуміти, що це не питання мотивації, а фізична проблема, яку варто пропрацювати. У цьому може допомогти масажний еспандер чи кульки, наповнені борошном або крохмалем.

Якщо ви помітили суто психологічні причини втрати мотивації, то варто діяти інакше. Ставте разом із дитиною реалістичні цілі й завдання для неї. Маленькі успіхи заохочуватимуть до нових дій. Але не забуваймо, що навіть прості завдання складно виконати, коли наші базові безпекові потреби не закриті, наприклад коли зненацька почалася повітряна тривога чи прийшли повідомлення про обстріли. На це завжди варто зважати, коли ми аналізуємо результати, і хвалити дитину за будь-яке її досягнення.

Ще один момент під час канікул, який вкрай важливо не знецінити – це відпочинок самих батьків. Негативний вплив втомленої мами чи тата на малечу величезний. Коли ресурсу немає в дорослих, це відразу переймає і дитина.

ПОРАДА № 2: РЕСУРСНІ АКТИВНОСТІ – НАЙВАЖЛИВІША ЧАСТИНА КАНІКУЛ

Антоніна Сорочинська

– Чому варто знизити вимоги до дітей?
Часто батьки, стурбовані зниженням когнітивних здібностей дитини, починають бити на сполох, але не зауважують, що зараз і самі мають проблеми з пам’яттю чи увагою. Це вплив стресу.

Тут я завжди згадую приклад, який почула від колеги: “Коли тварина біжить від хижака, їй навряд чи хочеться обчислювати формули”. Тобто зниження уваги чи пам’яті – це нормальна реакція на стресову ситуацію.

Тому перше, про що я кажу батькам: знизьте очікування і не вимагайте високих результатів. Завжди зважайте на контекст, у якому перебуває дитина. Якщо вона, наприклад, переїхала, але продовжує навчання зі своїм класом дистанційно – це додатковий стресовий фактор і в пріоритет варто поставити адаптацію та психологічне відновлення, а не оцінки в школі. Так, можливо, раніше їй краще вдавалися якісь завдання, але й контекст її навчання був іншим.

Канікули – час, коли необхідно сфокусуватися на відпочинку. Використовувати цей період для того, щоб наздоганяти якісь предмети, звісно, не найкраща ідея. Натомість важливо знайти разом із дитиною її ресурсні активності – заняття, які наповнюють і психологічно перезавантажують. Тут немає універсальної поради: кожній дитині підходить щось своє, тому треба спостерігати й тестувати різні варіанти проведення часу.

– Як саме проводити літо?

Зараз є багато можливостей табірного відпочинку. Як на мене, це один із найкращих варіантів для відновлення. Не обов’язково кудись їхати на цілу зміну – це можуть бути й денні заїзди. Вони особливо помічні, якщо дитина переїхала й ще не знайшла нових друзів. У таборі вона буде знайомитися, гратися, займатися творчістю, брати участь у походах та квестах і для багатьох це буде ресурсною активністю, що наповнює і стає опорою. Особливо це корисно молодшим школярам. Але з практики проведення таких відпочинкових програм бачимо, що це відгукується і підліткам.

Альтернатива табору – участь у майстер-класах. Це допоможе не лише соціалізуватися, але й побачити, що саме наповнює дитину й на чому варто зробити акцент. Зручно, що до таких подій можна доєднуватися й онлайн.

Ще один варіант ресурсної активності – це спорт. Якщо дитині це цікаво займатися спортом із вами, то можна долучитися до спортивних таборів або знайти секції поблизу. Загалом ми бачимо на практиці, що фізичні навантаження дуже помічні для психічного здоров’я.

Якщо ж говорити про молодших школярів, то тут варто акцентувати на ігровій активності. Для них ігри та творчість – це чи не найбільш розвивальна взаємодія. Часто дітки інтуїтивно розуміють, звідки вони можуть почерпнути ресурс, тому батькам варто прислухатися до них. Можливо, навчальні результати вашої доньки чи сина погіршилися, але водночас вони знайшли хобі й захопилися чимось, – підтримайте це.

– Як проводити час із сім’єю?

Спільне проведення часу із сімʼю теж дуже важливе. Але спільні активності мають бути цікавими для всієї родини – не варто робити щось тільки заради дитини, адже роздратування батьків від нецікавого відпочинку буде відчутним для малечі.

Так само це не обов’язково має бути щось довготривале. Зараз ми живемо в дуже нестабільних обставинах і спільна подорож, яка, наприклад, планувалася пів року, може так і не відбутися. Натомість добре мати регулярні сімейні ритуали, які не потребують багато часу. Раз на тиждень замовити піцу та пограти в настільні ігри чи, наприклад, разом поїсти морозива в кав’ярні – це також цінний спільний досвід.

ПРАВИЛО № 3: ПІДТРИМУЄМО ВІТАЛЬНІСТЬ ДИТИНИ ТА ВЛАСНУ СТАБІЛЬНІСТЬ

Оксана Писарева

– Як допомогти підлітку збалансувати свій час?

Перед дітьми різного віку стоять різні освітні задачі. Якщо для молодших зараз важливіше підтримувати ігрову й пізнавальну функції, то старшокласникам потрібна допомога з організацією свого часу, оскільки впродовж літа вони можуть готуватися до іспитів та вступу.

Але це не означає, що батьки самі мають створити для підлітка чіткий графік і змушувати його виконувати. Важливо спілкуватися і спільно шукати рішення, як краще організувати час. На допомогу приходять прості запитання, які демонструють ваш інтерес:

• як ти хочеш відпочити цього літа?
• куди б ти хотів/хотіла поїхати?
• що б тобі було цікаво зробити для себе?
• як ти плануєш розподілити об’єм своїх навчальних завдань?

Важливо допомогти підлітку збалансувати час відпочинку й навчання, адже вони ще не дуже добре володіють тайм-менеджментом. Діти прокрастинують, коли набирають собі багато завдань і не можуть передбачити, наскільки план на канікули реалістичний. Водночас батькам важливо не перекладати свою тривогу на дитину й не завантажувати її надмірними навчальними завданнями та додатковою домашньою роботою. Це допоможе дитині краще усвідомити власні потреби та інтереси.

Батькам варто взяти на себе функцію регулювання і розуміти, що часом проблему навчального регресу може вирішити достатній відпочинок. Причина може бути банально в тому, що підліток не міг включитися в шкільні задачі, бо, наприклад, допомагав батькам із переїздом. А тут його ще й навантажують репетиторами – це посилює спротив.

– Що таке вітальність і як її підтримувати в дітях?

Зі школярами середнього шкільного віку добре проговорювати зміни й акцентувати на адекватності цих змін зі знаком плюс. Тобто комунікувати те, що відбудеться за літо: як дитина виросте, як зміниться, куди поїде відпочивати, як познайомиться з іншими дітьми, можливо, матиме якісь перші розчарування в дружбі чи першу закоханість. У такий спосіб ми допомагаємо дитині психологічно не загубитися. І підтримуємо її вітальність, тобто рівень внутрішньої життєвої енергії та стресостійкість. Фактично підтримка вітальності дитини – це головне завдання для батьків.

Якщо ж говорити про молодших школярів, то їм вкрай потрібна опора на батьків, тому дуже важливо, аби дорослі в цей період не закривалися від дітей. Дітям необхідно мати поряд психологічно стабільну фігуру дорослого, об яку дитина може пригальмувати свою тривогу.

Водночас із практики бачимо, що в останні місяці тема війни в дитячому консультуванні стає не такою помітною, як це було рік тому. Зараз ми отримуємо більше запитів щодо взаємин із друзями, у школі, у родині. Це означає, що діти потроху повертаються до свого “нормального” життя, наскільки це можливо.

Дорослим важливо довіряти їхнім регуляторним процесам і не переходити межу гіперопіки через власну тривогу. Тут мені подобається ізраїльський підхід, який говорить про те, що ми не можемо підлаштувати все наше життя під війну, і не можемо війну підлаштувати під усе наше життя.

У перші два тижні після повномасштабного вторгнення люди не знали, чи варто чистити зуби, а через три тижні пішли на манікюр і каву, тому що життя перемогло. Так само і вітальність у дитині переможе, якщо її підтримати в потрібний момент.

Олена Високолян, БФ “Голоси дітей”, спеціально для “Нової української школи”

Ілюстративне титульне фото: hutir.org