Садочки Норвегії: досвід українських батьків

У дошкільних закладах Норвегії 80 % часу діти проводять на вулиці за будь-яких погодних умов: садять насіння, доглядають за тваринами та їдять сніг, политий сиропом. Вони менше хворіють, ввечері миттєво засинають, а додому повертаються голодними. У них немає занять “за партами”, але вихователі підтримують кожен прояв зацікавленості тією чи іншою справою.

Українські батьки, які були вимушені переїхали до Норвегії, поділилися з “Новою українською школою” досвідом дошкільного виховання їхніх дітей у місцевих садочках. Зокрема, вони розповіли про:

• плюси й мінуси системи в порівнянні з українською;
• випадки, які дуже дивують українців;
• нюанси комунікації закладу із батьками.

ПРОГУЛЯНКИ В БУДЬ-ЯКУ ПОГОДУ, СПІЛКУВАННЯ З ТВАРИНАМИ, “ПІЖАМА-ПАТІ” ТА ТІСНІ ЗВ’ЯЗКИ ІЗ ПОЧАТКОВОЮ ШКОЛОЮ

У норвезьких садочках діти перебувають на вулиці 80 % свого часу, попри будь-які погодні умови. Тут головне – правильно підібраний одяг. Причому комплект одягу “на всі випадки життя” обов’язково зберігається в закладі. Погода мінлива і, щоби батьки щодня не носили із собою купу одягу малечі, його можна залишити в спеціальній шафці або скриньці в приміщенні садочка.

Фото: Ольга Михайлова

Екскурсія велосипедами до найближчого берега, де діти шукали “скарби”. Фото: Олександра Мисак

Цікавим для українських мам тут також є ставлення до дитячої застуди. У норвезьких садочках це зовсім не катастрофа: дитина із нежитю і навіть невисокою температурою може вільно перебувати в закладі, бо вважається, що це допомагає краще формувати імунітет усіх дітей.

А зараз докладніше про графік:

• садочок приймає вихованців, як правило, з 8:00–8:30 ранку,
• насамперед діти снідають, а тоді йдуть надвір, де все облаштоване для гри,
• в обід усі повертаються в приміщення, щоби поїсти й трохи побавитися в групі. Причому кожен займається тим, чим йому заманеться, – хтось малює, хтось складає Lego абощо,
• після цього знову надвір. Коли батьки приходять за дітьми, то знають, що шукати їх треба на дитячому майданчику, у будь-яку погоду,
• до 16:00 усіх дітей уже забирають батьки.

Вихованців постійно водять на екскурсії, у кінотеатри, пропонують різні активності поза межами закладу. “Діти з нашого садочка – постійні гості на місцевій фермі, де вони можуть вільно спілкуватися зі свійськими тваринами, – розповідає інша мама – Олександра Мисак із Полтави, що наразі мешкає з дітьми в Бройнесунді. – Вони їх годують, фотографуються, бавляться. Дуже багато діти роблять руками – малюють, ліплять, роблять різні поробки. А ще в групі висить величезний гамак, де вони можуть бавитися. Згодом його можуть замінити, наприклад, на палатку. Обов’язкові також шведські стінки. Активностей дуже багато“.

Екскурсія на пожежну станцію. Джерело: Ольга Михайлова

Екскурсія в розважальний парк і зоопарк. Фото: Олександра Мисак

“Мені подобається, що дітей тут всіляко підтримують у проявах їхніх зацікавленостей та здібностей, – каже Іванна Ковба зі Львова. – Наприклад, якщо дитина хоче малювати, то вихователь усе організує: принесе олівці, фарби, папір. Якщо за 5 хвилин вона змінила думку й хоче ліпити, їй обов’язково зразу принесуть усе для ліпки. І ніхто не примушує дитину домальовувати чи дороблювати те, що їй уже перестало бути цікавим“.

“Я в захваті від того, як діти прийняли мою дитину, якій уже було 5 років, коли ми приїхали до Норвегії – додає Олександра. – Це чудовий приклад толерантності. Діти добре комунікують із “новенькими”, вихователі намагаються підтримати не лише дитину, а й батьків.

До того ж оскільки моя дитина потрапила одразу в старшу групу, і вже за кілька місяців піде тут до школи, то помічаю, наскільки тісно вчителі початкової школи спілкуються з вихователями дошкільних закладів. Тобто на момент, коли дитина йде до школи, її майбутній перший вчитель знає про неї все: як її називають вдома, що вона любить, чим цікавиться, до чого в неї є здібності, як вона реагує на нові ситуації, на дискомфорт, на різні події тощо. Упевнена, що це дуже полегшує і роботу педагогу в першому класі, і перехід до школи самій дитині“.

Також мами зауважили дуже цікаву організацію і проведення дитячих свят у садочках Норвегії. Тут вихователі можуть провести піжамну вечірку з попкорном або навіть лишитися із дітьми в садочку на ночівлю.

Ночівля в садочку. Фото: Олександра Мисак

Привітання сина Ольги Михайлової з днем народження. Дітей одягають у королів/королев та створюють індивідуальні корони з наліпками улюблених дитячих речей

ВІДСУТНІСТЬ КЛАСИЧНИХ ЗАНЯТЬ, НЕДОЛІКИ ХАРЧУВАННЯ І ПИТАННЯ ДО ГІГІЄНИ

З мінусів, які помітили батьки, – відсутність занять із дітьми, до яких вони звикли в українських дошкільних закладах. “Моя дитина у свої чотири роки вже знала український алфавіт, починала потроху читати, вчила деякі слова англійською, – розповідає Ольга Михайлова з Києва, син якої відвідує садочок у Бергені. – А тут я бачу певний регрес. І коли прийде час повертатися в Україну, йти до школи, то можемо мати проблеми“.

Як ми вже згадували вище, 80 % часу діти проводять на вулиці. Це може бути подвір’я закладу, а можуть бути походи в ліс, парк чи гори. Діти можуть узяти із собою насіння рослин, щоби посадити, а потім піклуватися про них і спостерігати, як вони ростуть. Дітям можуть пояснювати, як правильно дихати або чим годувати тварин. Діти дійсно не сідають вчити літери чи цифри, натомість можуть малювати, складати Lego, грати в розвиваючі ігри.

Фото: Ольга Михайлова

Однозначною перевагою українських садочків мами також зазначають харчування. У нас дітям здебільшого пропонують три-чотириразове повноцінне гаряче харчування. У Норвегії такого немає. Батьки щодня збирають дітям ланчбокси із собою на сніданок. На обід вихованцям теж пропонують сендвічі та фрукти. Гаряче харчування може бути раз на тиждень або навіть на місяць. Жодних супів тут не передбачено. “Тому, якщо в Україні ми забирали дітей із садочка і вони навіть не завжди хотіли вечеряти, то тут вони приходять додому голодні, – каже Іванна, – З іншого боку, дітей легше вкладати спати, бо за цілий день активностей ще й на свіжому повітрі вони страшенно втомлюються і засинають майже одразу“.

Зворотний бік медалі має і вседозволеність для дітей у садочку. Тут абсолютно нормально, якщо вихованці розкидають свої речі, не прибирають за собою тощо. Ця поведінка із садочка приноситься додому, тоді як українська традиція виховання зовсім інша. Таке ставлення до дотримання порядку, на думку українських батьків, спричиняє і проблему з гігієною: діти можуть весь день проходити зі шмарклями, не мити руки перед їжею, дівчата ходять нерозчесаними тощо.

“Щодо гігієни, то, з одного боку, норвезькі садочки дуже програють українським у цьому питанні: нещодавно спостерігала, як моя дитина намагалася їсти огірок, який був аж чорним від бруду. Для нас це неприйнятно. Але з іншого боку, на власному досвіді я побачила, що моя дитина стала значно менше хворіти, аніж у садочку вдома. Тому, можливо, що така стратегія таки працює“, – ділиться спостереженнями Іванна.

“Дитяча неохайність тут вражає, – згодна з нею мама Олександра. – Тим більше, що діти копіюють одне одного. Так, моя дитина також почала відмовлятися від звичних зачісок, наприклад. Це неприємно. Бачила також серію фотографій: діти сидять на кучугурі в снігу, далі – сніг лежить на тарілках, потім він политий сиропом і діти його їдять. Це трохи бентежить українських батьків. Хоча, з іншого боку, для розвитку дитини це, мабуть, і не так уже погано, бо розвиває уяву і креативність“.

Фото: Олександра Мисак

“ПОТРАПИТИ В САДОЧОК НЕ СКЛАДНО”

Потрапити в садочок Норвегії для українських дітей не було проблемою. Чекати довелося всього півтора-три місяці, тоді як в Україні в деякі садочки ставити в чергу доводиться ледь не до народження дитини.

Малеча дуже швидко адаптується до нового мовного середовища, використовують мову жестів. У вихователів є спеціальні друковані плакати, де всі малюнки підписані різними мовами. Якщо в переліку цих мов немає рідної для дитини, вона однаково розуміє поняття з картинки й так поступово вивчає мову.

“У нас у садочку була україномовна вихователька, яка дуже добре адаптувала українських дітей до звичайного ритму функціонування норвезького закладу та допомагала подолати мовний бар’єр. А вже потім діти пішли у звичайний садочок“, – розповідає Іванна.

“У садочку працює польська пані, яка спочатку дуже допомагала з перекладом і адаптацією, – ділиться своїм досвідом Олександра. – А вже за пів року дитина почала потроху говорити норвезькою“.

Батькам тут можуть запропонувати користуватися спеціальний мобільним додатком, у якому щоранку (з телефону або планшету в групі) батьки відмічають, о котрій годині дитина прийшла в садочок і о котрій (приблизно) та хто саме буде її забирати. Тут також можна знайти план активностей на тиждень – коли й куди діти будуть виходити за межі закладу, що вони там будуть робити тощо. У таких випадках обід діти беруть із собою в спеціальних наплічниках.

Щодня, коли батьки забирають дитину із садочка, вихователь обов’язково розповідає, як пройшов день, чим вони займалися, як веселилися, у якому настрої була дитина й що робила. Двічі на рік відбуваються батьківські збори, де звітують про витрачені кошти, знайомлять батьків між собою, спонукають до спілкування дітей та батьків поза навчальним часом. Також двічі на рік батьків запрошують на індивідуальні бесіди, де розповідають про досягнення дитини, її прагнення, таланти та можливості. Якщо є потреба, батькам телефонують чи відправляють повідомлення.

Садочки в Норвегії коштують приблизно 290 євро на місяць для батьків. Решту компенсує держава. Вартість у комунальних та приватних садочках приблизно однакова. Також існують знижки. Наприклад, на відвідування садка другою дитиною з сімʼї. А 3 дитина взагалі може відвідувати заклад безплатно за умови, що всі діти з сім’ї ходять в садочок одночасно.

Якщо доходи родини не досягають певного рівня, після подання річної декларації витрати на садок частково компенсуються або знижується плата на наступний рік. Для українських сімей існує допомога від комун. Часто саме вони беруть на себе витрати на перебування дитини в дошкільному закладі та на навчальні матеріали. Батьки в таких випадках сплачують лише харчування.

Анна Степанова-Камиш, “Нова українська школа”

Титульне фото: espira.no

Фото в тексті: Ольга Михайлова, Олександра Мисак

Публікація підготовлена за сприяння Програми підтримки освітніх реформ в Україні “Демократична школа”, що реалізується Європейським центром ім. Вергеланда та Міністерством освіти й науки України в партнерстві з Благодійною організацією “Центр освітніх ініціатив” та Всеукраїнським фондом “Крок за кроком” і фінансується Міністерством закордонних справ Норвегії.